Рішення № 24977659, 25.06.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р.Справа № 15/5025/255/12

За позовом Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький та органу державної влади, який її уособлює Міністерство палива та енергетики України м.Київ

до Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Славута

про стягнення 1705362,36 грн.

Головуючий суддя Муха М.Є. Суддя Танасюк О.Є.

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

від позивача 1: ОСОБА_1 - за довіреністю №3833 від 29.12.11р.;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №646 від 19.12.12р.;

за участю Лапко О.В. - прокурор відділу прокуратури області

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 1 509 614,36 грн. заборгованості за активну електроенергію, 43 252,94 грн. за перетоки реактивної енергії відповідно до умов договору від 27.02.2007р. №23 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, 35 740,75 грн. індексу інфляції, 19 071,42 грн. 3% річних та 97 682,89грн. пені.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача 1 509 614,36 грн. заборгованості за активну електроенергію, 43 252,94 грн. за перетоки реактивної енергії, 8 057,83 грн. інфляційних нарахувань, 13 983,97грн. 3% річних, 70 603,32 грн. пені. Заява не суперечить ст.22 ГПК України, а тому судом приймається.

Відповідач у наданому в судовому засіданні 19.03.2012р. відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок суми заборгованості та відповідно неправильно визначено суми штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому зазначає, що позивач безпідставно враховував суми проплат за спожиту електроенергію повністю в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів відповідно до постанови господарського суду Хмельницької області від 17.08.2011р. і не зараховував на погашення вартості спожитої електроенергії в поточному місяці перерахованих стягувачу з державного бюджету сум субвенцій та пільг відповідно до постанови КМУ №20 від 11.05.2005р., що перераховувались йому саме на сплату спожитої електроенергії в поточному місяці. Вказані суми субвенцій та пільг безпосередньо перераховувались на рахунок Хмельницькобленерго з бюджету. Вважає, що відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних у зв'язку із тим, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із різницею тарифів на водопостачання та водовідведення, а також собівартістю даних послуг. Відмічає, що станом на 01.02.2012р. розмір різниці у тарифах становить 4 267,00 тис. грн. відшкодування якого передбачається із державного бюджету, проте на сьогоднішній день не відшкодовано. Просить відмовити в стягнення заявлених позивачем інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між позивачем (постачальник) та Славутським управлінням водопровідно - каналізаційного господарства (споживач) 27.02.2007р. укладено договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності № 23, згідно умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п.1 договору).

Відповідно до п.2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно із додатком до договору №10 розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 5-х операційних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому, оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зараховувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіку погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.

Згідно п.4.2.1 за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Договір укладено на строк до 31.12.2007 р. і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п. 9.4 )

Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, постачав споживачу (відповідачу) електроенергію у період з травня 2011р. по травень 2012р. що підтверджується рапортами про відпуск електроенергії (код абонента № 23) копії яких надано до матеріалів справи, та виставив до оплати відповідачу рахунки - фактури на її оплату.

Згідно актів звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.02.2012р. за відповідачем рахується заборгованість за використану електроенергію в сумі 1509614,36грн., 43 252,94грн. заборгованості за перетікання реактивної енергії.

Оскільки відповідач в добровільному порядку дану заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду із позовом. Крім того, просить стягнути 35 740,75 грн. індексу інфляції, 19 071,42 грн. 3% річних та 97 682,89грн. пені.

Відповідачем у відзиві на позов та його представником в судовому засіданні наявна заборгованість в сумі 1552867,30 грн. не заперечується.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке:

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності № 23 від 27.02.2007р. за умовами якого позивач зобов'язувався продавати електричну енергію, а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги.

Відповідно ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96р. №28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442 (надалі правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач спожиту електроенергію за травень 2011р. - січень 2012р. в сумі 1 552 867,30 грн. не оплатив.

Доказів про погашення заборгованості та спростування позовних вимог суду не подано.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 35740,75 інфляційних нарахувань за червень 2011р. - січень 2012р. та 19 071,42 грн. 3% річних за вказаний період судом враховується, положення статі 625 ЦК України де передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти, річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи поданий позивачем розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 8 057,83грн. інфляційних нарахувань за червень 2011р. - січень 2012р. та 13 983,97 грн. 3% річних за вказаний період, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.4.2.1 за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, з порушення термінів , визначених відповідним додатком, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Позивач просить стягнути з відповідача 70 603,32 грн. пені за період з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. Аналізуючи поданий розрахунок, суд прийшов до висновку, що позивач вірно нарахував відповідачу пеню.

Водночас, частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені з огляду на те, що підприємство відповідача є головним постачальником води в місті Славута. Крім того, заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасною та неповною оплатою послуг споживачами - фізичними особами, невідшкодуванням, як передбачено Законом України "Про житлово-комунальні послуги" різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення для населення.

Враховуючи вищенаведене, норми законодавства, заяву відповідача щодо важкого фінансового стану комунального підприємства, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, беручи до уваги те, що відповідачем електроенергія придбавалась для надання послуг з водопостачання населенню, які мають заборгованість по сплаті послуг, невідшкодовану різницю в тарифах для населення, а також розмір стягнутих з відповідача збитків від інфляційних та річних, суд вважає необхідним зменшити розмір пені на п'ятдесят відсотків - до 35 301,66 грн. (аналогічна правова позиція міститься у постанові ВГСУ від 22.11.2011р. по справі №11/5005/6874/2011, постанові РАГС від 21.09.2011 року по справі №2/5025/1226/11).

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. При розподілі судових витрат судом враховується п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 5, 12, 15, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький та органу державної влади, який її уособлює Міністерство палива та енергетики України м.Київ до Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Славута про стягнення 1 645 512,42 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Славута вул. Я. Мудрого, 52 (код за ЄДРПОУ 02092710) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький вул. Храновського, 11 а (код за ЄДРПОУ 22767506) - 1 509 614,36 грн. (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 36 коп.) боргу, 43 252,94 грн. (сорок три тисячі двісті п'ятдесят дві гривні 94 коп.) заборгованості за перетоки реактивної енергії, 8 057,83 грн. (вісім тисяч п'ятдесят сім гривень 83 коп.) індексу інфляції, 13 983,97грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 97 коп.) 3% річних, 35 301,66 грн. (тридцять п'ять тисяч триста одну гривню 66 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути з Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Славута вул. Я. Мудрого, 52 (код за ЄДРПОУ 02092710) в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації доходів 22030001 „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, на р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір в сумі 32 910,25 грн. (тридцять дві тисячі дев'ятсот десять гривень 25 коп.)

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 35 301,66 грн. пені відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2012р.

Головуючий суддя М.Є. Муха

Суддя О.Є.Танасюк

Суддя В.В.Виноградова

Віддруковано 2 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (рекомендованим: Міністерство палива та енергетики України 01601, м.Київ, вул.Хрещатик, 30)