Рішення № 24977545, 26.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року справа № 5020-673/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99053, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5

ідентифікаційний код 25750044)

за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про визнання права власності,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

Позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - ОСОБА_2, представник, довіреність № 1907 від 25.06.2012;

Відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -не з'явився;

Третя особа (Севастопольська міська Рада) -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з позовними вимогами про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на торговий павільйон.

Ухвалою суду від 14.06.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.06.2012.

Відповідач та третя особа у судове засідання 26.06.2012 явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином та своєчасно -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, що були підписані уповноваженими представниками відповідача та третьої особи, про причини нез'явлення не сповістили.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представників відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2012 виклав зміст позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав, вказаних в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.06.1997 між Севастопольською міською державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_3 (землекористувач) укладений договір №119 про право користування землею на умовах оренди (надалі -договір) (арк.с. 12-13), за змістом якого Севастопольська міська державна адміністрація надає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,005 га, розташований в АДРЕСА_2

Відповідно до пункту 1.2 Договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 15 років для установки торгового павільйону.

Договір зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 15.07.1997 за №119.

На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11.07.1997 №1195-р а також дозволу інспекції Державного архітектурного будівельного контролю від 29.07.1997 №249/97 було здійснено будівництво торгового павільйону.

Актом державної технічної комісії № 87 від 05.11.1997 з приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту -торгового павільйону по АДРЕСА_2 було оформлено рішення державної технічної комісії прийнять в експлуатацію означений об'єкт будівництва -торговий павільйон.

Згідно з довідкою Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 10.07.2002 №5-2/366, магазину «Гранд»була привласнена поштова адреса: АДРЕСА_2 (арк.с. 14).

Свідоцтвом про одруження, підтверджується те, що прізвище ОСОБА_3 змінилося на ОСОБА_1 (арк.с. 15).

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача із заявою про оформлення права власності на торговий павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, однак Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом №01-15 відмовив позивачеві в оформленні права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи відмову тім, що заявником (позивачем) в порушення цільового призначення земельної ділянки збудувано капітальний об'єкт -торговий павільйон, та посилаючись на положення статті 376 Цивільного кодексу України зазначив, що особа, яка здійснила самовільне будівництво об'єкта нерухомого майна не набуває права власності на це майно (арк.с. 7).

Враховуючи те, відповідач відмовився визнати право власності позивача на об'єкт нерухомого майна, побудований позивачем на земельній ділянці з цільовим призначенням -для установки торгового павільйону, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Підставою позову про визнання права власності є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що позивачем належним чином отримано право користування земельною ділянкою з метою установки торгового павільйону, що підтверджується договором №119 від 06.06.1997 про право користування землею на умовах оренди, а також Актом державної технічної комісії № 87 від 05.11.1997 з приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту -торгового павільйону по АДРЕСА_2 спірний об'єкт нерухомого майна було прийнято в експлуатацію.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати спірний об'єкт нерухомого майна об'єктом самочинного будівництва, враховуючи дотримання позивачем вимог законодавства при його розміщенні та будівництві

У відповідності до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі: право власності на нерухоме майно.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445.

Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Факт прийняття спірного об'єкту нерухомого майна в експлуатацію встановлений судом, підтвердженням чого служить Акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту -торгового павільйону за адресою м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, будинок №89 (арк.с. 8).

Згідно з Додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/644, визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності.

Пунктом 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначено, зокрема, що таким документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивильного кодексу України).

У суду відсутні відомості щодо наявності підстав вважати право власності Позивача на зазначене майно набутим неправомірно.

Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача в оформленні права власності позивачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1073,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на торговий павільйон «літ. А», загальною площею 27,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

3. Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25750044) оформити право власності з видачею свідоцтва на право власності на торговий павільйон «літ. А», загальною площею 27,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції 89 на ім'я Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

4. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25750044) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).судовий збір у розмірі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.07.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк