Рішення № 24977478, 25.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р.Справа № 5017/1461/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"; в особі, якою є Філія "Южного головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банку "ПриватБанк"

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 43324,46 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 16.05.2012 року за вх. № 2192/2011 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", в особі, якою є Філія "Южного головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банку "ПриватБанк" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) 43324,46 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України. Слід зазначити, що усі процесуальні документи були надіслані Відповідачу на адресу що зазначена у позовній заяві, проте жодне повідомлення не поверталось до господарського суду Одеської області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

28 березня 2011 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", в особі, якою є Філія "Южного головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банку "ПриватБанк" (далі - ПриватБанк) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-Клієнт) підписали Заяву про відкриття поточного рахунку та картку з примірниками підписів та відбитком печатки, відповідно до якої ПриватБанк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з клієнтом. Порядок встановлення, зміну ліміту, та погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта відповідно до п. 3.18.6.1. Умов здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг»(або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки»або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Так. п. 3.18.4.1.1. Умов встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі-період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

А у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню п. 3.18.4.1.3. Умов визначено, що починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.18.4.4. Умов Клієнт зобов'язався сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Також Клієнт згідно п.3.18.2.2.9 Умов зобов'язався надавати Банку в письмовій формі не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на всі належні Клієнту рахунки за три останні місяці, в розрізі кожного місяця),а також іншу інформацію на вимогу Банку, в т.ч. про належне Клієнту на праві власності або повного господарського відання майно.

А у відповідності до п. 3.18.2.2.10 Умов Клієнт зобов'язався щомісяця, в термін до 10-го числа, в будь-якій формі за вибором Клієнта, інформувати Банк про цільове використання кредитних коштів.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що 28 березня 2011 року ПриватБанк та Клієнт укладали договір банківського обслуговування відповідно до умов якого ПриватБанк зобов'язався надавати Клієнту кредитні кошти в межах суми кредитного ліміту, а Клієнт зобов'язався повертати ПриватБанку отриманні кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду в строки та в розмірі визначеному в п.п. 3.18.4.1.1,-3.18.4.1,3., 3.18.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

З вищевикладених у цій позовній заяві умов договору банківського обслуговування б/н від 28.03.2011 року вбачається, що ПриватБанком та Клієнтом при укладенні зазначеного вище правочину у повному обсязі досягнуто згоди по всім суттєвим умовам, які необхідно досягти згідно вимог закону (ст. 1054 ЦК України), що за таких обставин свідчить про те, що зазначений правочин згідно вимог ст. 204 ЦК України створює презумцію правомірності правочину, у зв'язку з чим, цей договір згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ними відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

ПриватБанк свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 28.03.2011 року виконав в повному обсязі, оскільки ПриватБанк надавав Клієнту кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі, що не перевищують 27 200,00 грн., що в свою чергу підтверджується випискою з поточного рахунку Відповідача.

Згідно вимог ч. 7. ст. 193 ГК України в імперативному порядку закріплено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Однак, Клієнт після настання строку повернення отриманого кредиту, який згідно п. 3.18.4.1.3. Умов складав 25 грудня 2011 року, не повернув ПриватБанку отриманий кредит у повному обсязі, та не сплатив відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в розмірі визначеному п.п, 3.18.4.1,2., 3.18.4.1.3., 3.18.4.4., у зв'язку з чим у Клієнта утворилась заборгованість за договором банківського обслуговування від 28.03.2011 року, яка станом на 15.05.2012 року склала: - за кредитом -27 200,00 грн.; - з комісії-1468,80 грн.; - за відсотками за користування кредитом - 6 577,74 грн; - пеня -1 909,92 грн.

В підтвердження зазначеної заборгованості Позивачем надано обґрунтований розрахунок заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 28.03.2011 року станом на 15.05.2012 року, а також з метою нормативного обґрунтування заборгованості за відсотками, пенею та комісією (винагородою), що відображені в розрахунку, Позивач зазначає наступне.

В свою чергу п. 3.18.4.1.3. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Як вже було зазначене вище Клієнт тобто Відповідач в силу вимог п. 3.18.4.4. Умов зобов'язався сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць.

Оскільки Клієнт з вересня 2011 року не здійснював погашення тіла кредиту (сальдо), і воно починаючи з жовтня 2011 року до моменту подачі позову складає 27 200,00 грн., то ПриватБанк починаючи з жовтня 2011 року по травень 2012 року здійснював нарахування комісії в порядку передбаченому п. 3.18.4.4., у зв'язку з чим у Відповідача утворилась заборгованість з комісії в розмірі 1 468,80 грн.

В свою чергу п. 3.18.5.1. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1. 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Між тим, кредитні зобов'язання виникають з господарських правовідносин, тому для нормативного обґрунтування стягнення пені, як штрафної санкції за неналежне виконання умов договору банківського обслуговування б/н від 28.03.2011 року, також слід застосовувати приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п. 3.18.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

На момент подачі позову Відповідач ухилявся від належного виконання зобов'язань по укладеному договору банківського обслуговування б/н від 28.03.2011 року, у зв'язку з чим Позивач не може отримати від Клієнта грошові кошти, які має право отримати відповідно до умов укладеного правочину.

Таким чином, заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором банківського обслуговування становить: 27 200,00 грн. за кредитом, 1 468,80 грн. за комісією, 6 577,74 грн. за відсотками за користування кредитом, 1 909,92 грн. пені, 544 грн. штраф за ненадання фінансової інформації, 3 264,00 грн. штраф за ненадання інформації про цільове використання кредитних коштів, 2 360,00 грн. штраф у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання на термін, що перевищує 30 днів.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку з примірниками підписів та відбитком печатки, відповідно до якої ПриватБанк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з клієнтом.

Відповідно до п.3.18.1.1. "Умов та Правил надання банківських послуг"(далі-Умови) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Також в п. 3.18.1.3. Умов зазначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди.

Згідно п. 3.18.4.1. Умов, яким затверджений порядок розрахунків визначено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт зобов'язується сплачувати проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Також судом встановлено, що 28 березня 2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір банківського обслуговування відповідно до умов якого ПриватБанк зобов'язався надавати Клієнту кредитні кошти в межах суми кредитного ліміту, а Клієнт зобов'язався повертати ПриватБанку отриманні кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду в строки та в розмірі визначеному в п. п. 3.18.4.1.1,-3.18.4.1,3., 3.18.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

Відповідно до приписів ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, усупереч договірним зобов'язанням з 25.12.2011 року припинив виконувати належним чином умови договору банківського обслуговування, оскільки він 25.12.2011 року не здійснив погашення отриманого кредиту у повному обсязі, що за таких обставин є порушенням п. 3.18.1.3. Умов, яке призвело до обґрунтованого нарахування банком згідно п. 3.18.4.1.3. Умов, з 26.12.2011 року по 15.05.2012 року відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, у зв'язку з чим загальна заборгованість Клієнта за відсотками за користування кредитом перед ПриватБанком станом на 15.05.2012 року склала 6 577,74 грн.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як спеціальною нормою закону, яка регулює кредитні правовідносини передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином виконав усі договірні зобов'язання, а саме надавав Клієнту кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, Клієнт після настання строку повернення отриманого кредиту, який згідно п. 3.18.4.1.3. Умов складав 25 грудня 2011 року, не повернув ПриватБанку отриманий кредит у повному обсязі, та не сплатив відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в розмірі визначеному п.п, 3.18.4.1,2., 3.18.4.1.3., 3.18.4.4., у зв'язку з чим у Клієнта утворилась заборгованість за договором банківського обслуговування від 28.03.2011 року, яка станом на 15.05.2012 року склала: - за кредитом -27 200,00 грн.; - з комісії-1468,80 грн.; - за відсотками за користування кредитом - 6 577,74 грн; - пеня -1 909,92 грн.

Порушення зобов'язань згідно приписів ч. 2 ст. 193 ГК України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, іншими законами або договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Так, відповідно до ст. 1050 ЦК України, як спеціальної норми закону, яка встановлює наслідки при порушенні умов кредитних зобов'язань передбачено, що боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно приписів ч. 1 ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 610 та 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання (його невиконання) настають правові наслідки, встановлені договором.

Оскільки з 25.12.2011 року Клієнт у супереч п.п. 3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов припинив виконувати належним чином свої договірні зобов'язання, загальна заборгованість останнього перед ПриватБанком почала збільшуватись, у зв'язку з тим, що згідно п. 3.18.5.1. Умов ПриватБанк почав нараховувати Клієнту пеню на суму загальної заборгованості за кожний день прострочки, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування за кожний день прострочки.

Станом на 15.05.2012 року заборгованість Клієнта перед ПриватБанком по пені склала 1 909,92 грн. Крім того, відповідно до п.3.18.5.2. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.2.2.9, 3.18.2.2.10 Умов Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2 % від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні.

Оскільки Клієнт у супереч п. 3.18.2.2.9 Умов не надав ПриватБанку фінансову інформацію за 1-й квартал 2012 року, ПриватБанк на підставі п. 3.18.5.2. Умов нарахував Клієнту штраф за ненадання фінансової інформації у розмірі 544,00 грн.

Також, Клієнт у супереч п. 3.18.2.2.10 Умов з грудня 2011 року по травень 2012 року не інформував ПриватБанк про цільове використання кредитних коштів, у зв'язку з чим ПриватБанк на підставі п. 3.18.5.2. Умов нарахував Позичальнику штраф за ненадання інформації про цільове використання кредитних коштів в розмірі 3 264,00 грн.

Необхідно зазначити, що Відповідач з 25.12.2011 року ухиляється від погашення існуючої заборгованості, що в свою чергу призвело до звернення до суду, таким чином Позивач на підставі п.3.18.5.8. Умов нарахував Відповідачу штраф у розмірі 2 360,00 грн. виходячи з наступного: 1000,00 грн.+27 200,00 грн./100*5%=2 360,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65091, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі, якою є Філія "Южного головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційний банку "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, в ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" п/р 29092829003111 (для погашення заборгованості), п/р 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 27 200,00 грн. за кредитом, 1 468,80 грн. за комісією, 6 577,74 грн. за відсотками за користування кредитом, 1 909,92 грн. пені, 544 грн. штраф за ненадання фінансової інформації, 3 264,00 грн. штраф за ненадання інформації про цільове використання кредитних коштів, 2 360,00 грн. штраф у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання на термін, що перевищує 30 днів та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27 червня 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.