Рішення № 24977372, 02.07.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.12 Справа № 8/5014/943/2012.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,

до Приватного підприємства "Експлуатаційно -керуюча компанія", м. Луганськ,

про стягнення боргу 14317 грн. 55 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -начальник юридичного відділу, - довіреність №722 від 20.12.11 року;

від відповідача - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, - керівник, рішення засновника від 19.01.10 року, довідка з ЄДРПОУ №288352 від 26.01.10 року, паспорт серії ЕК НОМЕР_1, вид. Жовтневим РВ УМВС України у Луганській області 02.10.1997 року; ОСОБА_3 - представник, - довіреність № б/н від 02.04.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 14113,10 грн., пені за період з 23.08.11 року по 01.03.12 року у сумі 116,28 грн. (а.с.29), 3% річних за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року у сумі 22,51 грн. (а.с.29) та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 65,66 грн. (а.с.29), нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 2933/8, укладеного між сторонами 01.01.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03.05.12 року до 17.05.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання витребуваних документів та доказів; з 17.05.12 року до 02.07.12 року -з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 17.05.12 року термін розгляду справи продовжено на 15 днів, - до 02.07.12 року.

Починаючи з судового засідання, яке відбулося 17.05.12 року, за клопотанням відповідача, відповідно до приписів частини 7 ст.811 ГПК України, судовий процес фіксується технічними засобами.

У судовому засіданні 02.07.12 року, після оголошеної судом перерви, позивач та відповідач, на виконання неодноразових вимог суду (ухвали по даній справі від 17.04.12 року, від 03.05.12 року та від 17.05.12 року) 02 липня 2012 року здійснили взаємозвірку стану розрахунків за вищезгаданим договором (акт додано до справи), за результатами якої позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вих. №24 від 26.06.12 року) згідно якій:

уточнив первісно визначений ним період стягнення боргу, а саме: з грудня 2011 року по лютий 2012 року;

просить суд стягнути з відповідача основний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення за січень 2012 року у сумі 2845,41 грн.;

пеню за період з 23.08.11 року по 01.03.12 року у сумі 116,28 грн.,

3% річних за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року у сумі 22,51 грн.,

інфляційні нарахування за аналогічний період у сумі 65,66 грн., - а разом 3049,86 грн.

Зменшення позовних вимог позивач обґрунтував посиланням на те, що:

1)у відповідача відсутній борг перед ним за грудень 2011 року та за лютий 2012 року;

2)під час вищезгаданої взаємозвірки ним (позивачем) встановлено, що відповідач надав до справи платіжні доручення про сплату боргу у сумі 2208,15 грн. (№451 від 22.03.12 року) та у сумі 1677,16 грн. (№440 від 06.03.12 року) (у яких зазначено про сплату боргу за січень 2012 року (обидва платіжні доручення додані до справи)), - з огляду на що, як стверджує позивач, "згідно відомостей банку призначення зазначених платежів - сплата за спожиті послуги за березень 2012 року".

Незмінність вимог в частині заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань позивач пояснив тим, що часткова сплата відповідачем основного боргу мала місце у березні 2012 року, - тобто після утворення боргу та виникнення у нього права на нарахування названих сум.

З урахуванням того, що право позивача на зменшення позовних вимог не суперечить приписам ч.4 ст.22 ГПК України, судом зазначену заяву прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач позов не визнав, пославшись на його незаконність та "кабальність умов" договору, укладеного між сторонами (відзив на позовну заяву від 12.05.12 року за вих. №б/н) (а.с.60).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.11 року між позивачем (виробник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №2933/8 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачеві питну воду та приймати стічні води у багатоквартирному житловому фонді споживача (п.1.1), а споживач зобов'язується надавати послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних будинків житлового фонду споживача (крім юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які мешкають у житловому фонді споживача, а також своєчасно і у повному обсязі здійснювати оплату за надані виробником послуги на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору (п.1.2).

Згідно п.4.1 договору об'єм води, що подається виробником та використовується споживачем, визначається за показниками загально-будинкових приладів обліку, без врахування обсягів води, спожитої юридичними та фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які знаходяться на прямих розрахунках з виробником згідно з п.1.3 договору (п.4.1); зняття показників приладів обліку здійснюється спільно представниками виробника та споживача не рідше 1 разу на місяць, з оформленням відповідних актів за узгодженою формою. На підставі цих актів споживач виконує зведення розрахунків використаної води, який надає виробнику щомісячно, але не пізніше 30 (31) числа поточного місяця (п.4.2).

Як сказано у п.5.1 договору, розрахунки за спожиту воду та скидання стічних вод споживач здійснює щоденно, у розмірі усіх платежів, що надійшли протягом банківського дня від споживачів послуг (населення) в оплату послуги з водопостачання та водовідведення на розрахунковий рахунок виробника. Остаточний розрахунок за спожиті послуги споживач робить на підставі наданих виробником рахунків чи інших платіжних документів до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Звіряння розрахунків здійснюється щомісячно шляхом оформлення актів звіряння.

Сторони домовилися, що у разі зміни тарифів оплата послуг споживачем за новими тарифами здійснюється без внесення змін до даного договору (п.5.2).

Дослідження судом змісту розділу 5 договору ("Розмір та порядок оплати послуг") та пунктів 6.1 та 6.2 розділу "Права та обов'язки сторін" договору, якими визначено перелік прав та обов'язків виробника, показало, що ними не передбачено право виробника зараховувати суми коштів, сплачених споживачем за надані послуги, за будь-який інший період, а не за той, який зазначений у платіжних документах споживача.

До числа обов'язків споживача належить своєчасно і у повному обсязі оплачувати надані виробником послуги (п.6.4).

За несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення згідно чинному законодавству (п.7.1).

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.11 року (п.9.1), з можливістю щорічної пролонгації строку його дії на 1 рік (п.9.4) (а.с.12-13).

Сторони уклали додаткову угоду до нього, зміст якої не має істотного значення для вирішення цього спору (а.с.40).

Як вбачається з розрахунку суми основного боргу, наданого позивачем до справи (а.с.28), він на виконання умов договору:

1)за період з січня 2011 року по лютий 2012 року включно надав на користь відповідача послуг з водопостачання та водовідведення на суму 58421,85 грн., при цьому відповідач за той же період частково сплатив їх вартість у сумі 44308,75 грн.;

2)у тому числі за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно позивач надав на користь відповідача послуг з водопостачання та водовідведення на суму 23533,09 грн. (6280,09 грн. + 9485,31 грн. + 7767,69 грн.).

Згідно тому ж розрахунку суми основного боргу відповідач сплатив на користь позивача:

у грудні 2011 року по рахунку за грудень 2011 року на суму 6280,09 грн. -6144,05 грн. (3113,21 грн. + 3030,84 грн.);

у січні 2012 року по рахунку за січень 2012 року на суму 9485,31 грн. -3300,00грн. (1000,00 грн. + 800,00 грн. + 1500,00 грн.);

у лютому 2012 року по рахунку за лютий 2012 року на суму 7767,69 грн. -7880,09 грн. (1222,14 грн. + 557,95 грн. + 3000,00 грн. + 1100,00 грн. + 2000,00 грн.), - що разом за вказаний період становить 17324,14 грн.

З огляду на викладене залишок суми боргу за вказаний період повинен становити 6208,95 грн. (23533,09 грн. -17324,14 грн.), - в той час, як позивач первісно визначив суму основного боргу у розмірі 14113,10 грн. (а.с.2-4;28).

Суд відзначає, що остання сума:

1)не узгоджується як з періодом утворення боргу, первісно визначеним позивачем, так і з періодом, визначеним у заяві про зменшення позовних вимог, про що сказано вище у цьому рішенні;

2)не підтверджена належним розрахунком позивача.

Згідно заяві про зменшення позовних вимог (вих. №24 від 26.06.12 року) позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2845,41 грн., - при цьому розрахунок суми боргу ним до заяви не додано.

На обґрунтування своїх вимог позивач у судовому засіданні стверджував, що сума основного боргу у розмірі 2845,41 грн. підтверджується:

1)актом взаємозвірки стану розрахунків за вищезгаданим договором за період з січня по травень 2012 року (тобто акт складено з виходом за межі періоду утворення боргу, заявленого до стягнення), складеним та підписаним сторонами 02.07.12 року.

Дослідження судом цього акту показало, що він не містить будь-яких даних про те, що у споживача (відповідача) у січні 2012 року мається перед виробником (позивачем) борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 2845,41 грн.

2)одностороннім "актом звірення взаємних розрахунків" між позивачем та відповідачем за вищезгаданим договором за період з січня 2011 року по квітень 2012 року, складеним та підписаним тільки позивачем, згідно якому позивач за вказаний період надав на користь відповідач обумовлених договором послуг на суму 58421,85 грн., з яких відповідач сплатив їх вартість на суму 55576,44 грн., - звідки різниця становить 2845,41 грн.;

3)фактом "рознесення бухгалтером" позивача сплачених відповідачем сум коштів в рахунок погашення боргу за інші періоди - на власний розсуд, - при цьому позивач у судовому засіданні не зміг вказати на те, яким пунктом договору та нормативним актом керувався бухгалтер за вищезазначених обставин.

На вимогу суду -надати розрахунок зменшеної суми основного боргу позивач послався на те, що такий розрахунок він до справи надав, і ним, на його думку, є вищезгаданий односторонній акт взаємозвірки та витяг з відомості оплат по рахунку №361 (долучено до справи).

Відповідач позов (з урахуванням його уточнення) не визнав та заявив про повну відсутність у нього боргу перед позивачем за визначений останнім період, посилаючись на надані ним до справи документальні докази та необґрунтованість і протиправність оперування позивачем грошовими коштами, сплаченими відповідачем на виконання умов укладеного договору.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням його уточнення) не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст. 509 ЦКУ).

Закон -ст. 525 ЦКУ -не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч. 2 ст. 22 Закону).

Але з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що відповідач у період з грудня 2011 року по січень 2012 року не вносив платежі за отримані послуги з водопостачання та водовідведення.

Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Згідно частині 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Позивач скористався цим правом.

Відповідно до приписів пункту 5 частини 2 ст.54 Кодексу позивач повинен надати до позовної заяви обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Разом з вищезгаданою заявою про зменшення суми позовних вимог позивач не надав до справи такий розрахунок; докази, на які він посилається як на такі, що, на його думку, є розрахунком зменшеної суми основного боргу, не відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на що суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не вважає їх належними та допустимими доказами.

Відповідач заперечує факт наявності у нього боргу перед позивачем за визначений останнім період, на підтвердження чого надав до справи документальні докази.

Суд в ході розгляду спору тричі зобов'язував сторони здійснити взаємозвірку стану розрахунків за спірний період, але належним чином ці вимоги суду станом на день вирішення спору по суті не виконані, що свідчить про ігнорування сторонами приписів частини 5 ст. 124 Конституції України та ст.ст.ст.45 та 115 ГПК України, згідно яким судові рішення, які набрали чинності, є обов'язковими до виконання на усій території України.

Наявні у справі докази не надають суду можливості дійти висновку про наявність у відповідача боргу перед позивачем та щодо його суми.

При вирішенні цього спору суд, крім того, керується наступним.

За приписами ст.43 названого Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому відповідно до приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не дотримався вищезазначених приписів чинного законодавства, а тому позов (з урахуванням його уточнення) задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач згідно платіжному дорученню №529 від 29.03.12 року сплатив на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1609,50 грн. (а.с.7).

02.07.12 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до загальної суми 3049,86 грн.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір пропорційно розміру зменшених позовних вимог, тобто у сумі 1266,65 грн. (1609-50 грн. -342,85 грн.).

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України сплата решти судового збору, - тобто 342,85 грн., - покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,32-34,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - судовий збір у сумі 1266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 65 коп.

Підставою для повернення зазначеної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

3.Решту судових витрат у сумі 342 грн. 85 коп. покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 02.07.2012 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -04 липня 2012 року.

Суддя А.П.Середа