Рішення № 24977295, 19.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/4577-2012 19.06.12

За позовомПриватної фірми «ВАЛЕНТИНА»ДоПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит»Простягнення 73 366,15 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Синиченко Н.В.

Від відповідача Жукова Л.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит»42 575,42 грн. пені, 22849,20 грн. індексу інфляції, 7941,53 грн. 3% річних, а всього 73 366,15 грн. заборгованості за період з 13.05.2011р. по 12.09.2011р.

Позовну заяву мотивовано тим, що Відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.201р. у справі №61/146, залишеним в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.201р. було частково задоволено позов ПФ «Валентина» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит»про стягнення заборгованості за договором оренди від 21.07.2006р. в сумі 217 272,35грн., а також стягнуто судові витрати в розмірі 2 409,07грн.

У зв'язку з тим, що з моменту прийняття рішення до дати фактичного його виконання Відповідачем пройшов певний період, Позивач просить стягнути з Відповідача 42 575,42 грн. пені, 22849,20 грн. індексу інфляції, 7941,53 грн. 3% річних, а всього 73 366,15 грн. заборгованості. При цьому Позивач зазначає, що Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2011р. у справі №61/146 було виконано Відповідачем 12.09.2011р., отже просить стягнути з Відповідача вказану вище суму за період з 13.05.2010р. до 12.09.2011р.,

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав письмовий відзив на позовну заяву від 17.05.2012р. та надав контррозрахунок позовної суми, відповідно до якого Відповідач вважає, що сума 3% річних, яку слід було заявити до стягнення з Відповідача могла становити 7 502грн.30коп., а не 7 941грн.53коп. як вказує у позовній заяві Позивач. Індекс інфляційних втрат за розрахунком станом на 17.08.2011р. із суми 198 000грн. повинен був обчислюватися наступним чином:

198 0000грн.х 107,8035-198 000грн. =15 450грн.93коп.

Тобто за розрахунком Відповідача, загальний розмір інфляційних втрат та 3% річних повинен складати 22 953,23грн.

Щодо стягнення пені Відповідач заперечує повністю, стверджує що Позивачем було порушено встановлений законом річний строк для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки (пені).

Враховуючи заперечення Відповідача викладені в Відзиві на позовну заяву від 17.05.21012р. за №24.2.2/36, Позивач надав заяву про зміну позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача інфляційних збитків в розмірі 22849,20 грн. та 3% річних в сумі 7941,53 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 30790,73 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За клопотанням Позивача та Відповідача про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2006 між Приватною фірмою «Валентина»та Приватним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»укладено договір оренди нерухомого майна частини нежитлового приміщення під номером десять «а», що знаходиться в в місті С3ми по пров. 9-го Травня, а саме, вхід в магазин 1 площею 4,0 кв. м., торгівельний зал 1 площею 100,3 кв. м., приміщення 2 кабінет, площею 15,2 кв. м., торгівельний зал 3 площею 25,3 кв. м., підсобна 4 площею 7,4 кв. м., санвузол 5 площею 4,6 кв. м., що становить 33/100 частини ідеальної долі, площею 156,7 кв. м. від загальної площі 466,4 кв. м. строком на п'ять років.

Матеріали справи свідчать, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення 21.07.2006, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі № 61/146, залишеним в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. було частково задоволено позов ПФ «Валентина»до АТ «Банк «Фінанси та кредит»про стягнення заборгованості за договором оренди від 21.07.2006р. в сумі 218 272,35 грн., а також стягнуто судові витрати в розмірі 2409,07 грн.

У зв'язку з тим, що з моменту прийняття рішення до дати фактичного його виконання відповідачем пройшов певний строк, позивач просить стягнути з відповідача 22 849,20 грн. індексу інфляції та 7 941,53 грн. 3% річних, нараховані на суму боргу за період з 13.05.2010р. по 12.09.2011р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду від 13.05.2011р. було виконано після відкриття виконавчого провадження лише 12.09.2011р., що підтверджується випискою Приватбанку по рахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявність судового рішення, про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником (Відповідачем), не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України та Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 7941,53 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 22849,20 грн. індекс інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Але, судом при перевірці зазначеного розрахунку позивача встановлено, що позивачем не вірно розрахований розмір індексу інфляції, тому вимога про стягнення з Відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення підлягає стягненню в сумі 17622,00 грн. В решті частини вимоги про стягнення індексу інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, в судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в розмірі 7941,53 грн. 3% річних та 17622,00 грн. індексу інфляції за весь час прострочення. В решті частини вимоги про стягнення індексу інфляції суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Приватної фірми «Валентина»(40030, м. Суми, площа Незалежності, 8, код ЄДРПОУ 30845993) 7941,53 грн. 3% річних, індексу інфляції в сумі 17622,00 грн. за період з 13.05.201р. по 12.09.2011р., 560,81 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частини вимоги про стягнення індексу інфляції відмовити

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.06.2012р.