Рішення № 24977091, 11.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/6539-2012 11.06.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

до приватного акціонерного товариства "Український страховий дім"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 760,65 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 48 ЗОВ від 28.03.2012 року;

від відповідача не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" до приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 10 760,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.09.2009 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками ДТП були ОСОБА_2, який керував транспортним засобом «ВАЗ»державний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в приватним акціонерним товариством «Український страховий дім»згідно полісу № ВС/8168510 та ОСОБА_3, що керував транспортним засобом «Форд»державний номер НОМЕР_2, автомобіль застраховано в закритому акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Омега»за договором страхування наземного транспорту № 019-07-0023-11 від 28.04.2009 року.

Згідно Постанови Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України.

На підставі договору та відповідно до страхового акту № 4851-Т, розрахунку суми страхового відшкодування приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»було виплачено страхове відшкодування у розмірі 24 193,01 грн., що підтверджується платіжним документом.

23.11.2010 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулась до страхової компанія «Український страховий дім»з регресною вимогою, яку відповідач отримав 25.11.2010 року

16.08.2011 року на адресу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»надійшла заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою було погашено вимоги позивача на суму 17 078,00 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" звернулось до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 605,01 грн., 3 111,98 грн. пені та 1 043,66 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/6539-2012, розгляд справи призначено на 11.06.2012 року.

В судове засідання 11.06.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, а також в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 6 605,01 грн. в порядку регресу, 3 111,98 грн. пені та1 043,66 грн. інфляційних витрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 02132 00560764 від 29.05.2012 року та № 01601 07288101 від 31.05.2012 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва № 3-8694/2009р. від 28.10.2009 року встановлено, що 25.09.2009 року о 17 год. 20 хв., по пр. Броварському в районі станції метро «Чернігівська», гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 211140 державний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «Ford Fusio» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження

Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортну № 019-07-0023-11 від 28.04.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»та ОСОБА_4, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford Fusio» державний номер НОМЕР_2.

В зв'язку із зміною назви закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»відповідно до реєстраційних дій від 10.01.2011 року було перейменовано на приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега».

Відповідно до Звіту № 10/10/09 від 07.10.2009 року про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Ford Fusio» державний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження автомобіля складає 28 606,81 грн.

Згідно страхового акту № 4851-Т від 30.10.2009 року та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 24 193,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4494 від 10.11.2009 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 211140»державний номер НОМЕР_1, застрахована приватним акціонерним товариством "Український страховий дім" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8168510.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 211140»державний номер НОМЕР_1, була застрахована приватним акціонерним товариством "Український страховий дім" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8168510, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

25.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 5416 від 23.11.2010 року про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

На виконання умов договору страхування та у відповідь на претензію, приватне акціонерне товариство "Український страховий дім" керуючись ст. 601 ЦК України провело зарахування зустрічних однорідних грошових вимог з приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега» відповідно до заяви № 1166 від 16.08.2011 року.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до пункту 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на момент звернення з регресною вимогою), відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 6 605,01грн. (24 193,01 грн. -17 078,00 грн.) в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 111,98 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання та інфляційні витрати в розмірі 1 043,66 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Дії відповідача є порушенням норм чинного законодавства, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, оскільки в порушення норм ст. 232 ГК України, період нарахування пені перевищує шість місяців.

Суд наводить власний розрахунок пені:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення23683.0127.12.2010 - 26.06.20111827.7500 %0.042 %*1830.406605.0116.08.2011 - 13.02.20121827.7500 %0.042 %*510.49 Всього:2 340,89Окрім того, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат є не вірним, тому суд наводить власний розрахунок:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу27.12.2010 - 16.08.201123683.011.041971.0016.08.2011 - 17.05.20126605.011.00852.84 Всього:1 023,84З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1 023,84 грн. та пені в розмірі 2 340,89 грн. відповідно до розрахунку суду.

Вимоги в частині стягнення пені в розмірі 771,09 грн. та інфляційних витрат в розмірі 19,82 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»(01023, м. Київ, площа Спортивна, 3; ідентифікаційний код 32556540) на користь на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул.. Обсерваторна, 17-А, ідентифікаційний код 21626809) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 6 605 (шість тисяч шістсот п'ять) грн. 01 коп., пеню в розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн. 89 коп. та індекс інфляції в розмірі 1 023 (десять тисяч двадцять три) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.06.2012 року

Суддя С.М.Мудрий