Рішення № 24977083, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5599-2012 13.06.12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго»в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції

До: Державного підприємства «Вугілля України»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Державне підприємство «Шахтарськантрацит»

2) Державне підприємство «Сніжнеантрацит»

3) Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»

Про стягнення збитків у розмірі 29 518,08 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -дов. № 810/22 від 127.12.11 р.

від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 30-12/130-Д від 29.03.12 р.

від третіх осіб: 1) не з'явився

2) не з'явився

3) ОСОБА_4 -дов. № 1779-то від 17.05.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго»в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електространції до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення збитків в сумі 29 518,08 грн., у зв'язку неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по постачанню вугільної продукції за накладними № 51846590, 52249851, 52188380 за договором поставки вугілля № 111/2 від 29.04.11 р.

Ухвалою суду від 03.05.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5599-2012 та призначено її розгляд на 23.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

23.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема, копія довідки ЄДРПОУ ДП «Вугілля України» та власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, які були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.05.12 р. представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Шахтарськантрацит», враховуючи те, що ДП «Шахтарськантрацит»є вугледобувним підприємством та вантажовідправником спірного вугілля, вносить дані у перевізні документи, а відтак, відповідно до п. 4 Приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р., несе відповідальність за правильність складання перевізних документів та дотримання правил розміщення та перевезення вантажів і дотримання вимог, які б забезпечували збереження вантажу на всьому шляху перевезення.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечень не навів.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Державного підприємства «Сніжнеантрацит», Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»та Державного підприємства «Шахтарськантрацит».

Приймаючи до уваги необхідність повторно витребувати у відповідача письмовий відзив на позовну заяву та враховуючи залучення до участі у даній справі третіми особами Державного підприємства «Шахтарськантрацит», Державного підприємства «Сніжнеантрацит»та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», ухвалою суду від 23.05.12 р. дану справу було відкладено на 13.06.12 р.; залучено до участі у даній справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Шахтарськантрацит», Державне підприємство «Сніжнеантарцит»та Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», зобов'язавши їх надати письмові пояснення по суті спору; зобов'язано позивача направити на адресу третіх осіб копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду; зобов'язано Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»надати суду оригінали актів загальної форми № 1031 від 09.06.11 р., № 1139 від 11.06.11 р. та № 1002 від 27.05.11 р. для огляду у судовому засіданні; повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 03.05.2012 р. № 5011- 37/5599-2012.

12.06.12 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, які було залучено до матеріалів справи.

13.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від третьої особи-2 надійшов відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи-3 у судовому засіданні 13.06.12 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. проти позову заперечив, відзив на позов не надав.

Представники третіх осіб-1 та 2 у призначене судове засідання 13.06.12 р. не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 23.05.12 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представники позивача та відповідача не заперечують проти вирішення справи без участі вищезазначених представників у даному судовому засіданні, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищевказаних учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

Обставини справи:

29 квітня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Центренерго»(покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/2, згідно з яким постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

У відповідності до пунктів 1.2. та 1.3. договору № 111/2 від 29.04.11 р., покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором; загальна сума даного договору орієнтовно становить 3 653 130 000,00 грн. з ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Базові умови поставки сторонами погоджені у розділі 2, де згідно з п. 2.3 договору № 111/2 від 29.04.11 р. визначено, що датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі.

В силу положень договору № 111/2 від 29.04.11 р. (п. 3.2.5) постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Відповідно до п. 3.1.2 договору № № 111/2 від 29.04.11 р., постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

Згідно з розділом 3 вищевказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах даного договору; скласти, підписати зі свого боку і передати покупцю для підписання акт приймання-передачі та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля.

Пунктом 7.3. договору № 111/2 від 29.04.11 р. визначено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

Грошовими коштами. Отриманими від покупця, в першу чергу погашається заборгованість покупця перед постачальником за поставлене без попередньої оплати вугілля.

Відповідно до п. 5.1 договору № 111/2 від 29.04.11 р., на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем; накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача.

Відповідно до п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів від 24.06.11 р. N 765/19503, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Позивач пояснив суду, що згідно з умовами договору № 111/2 від 29.04.11 р., на адресу ПАТ «Центренерго»в особі ВП Трипільської ТЕС у травні 2011 р. надійшов вагон з вугіллям № 68823319 за залізничною накладною № 51846590, у червні 2011 р. надійшли вагони з вугіллям № 61818944, 60912029 за залізничною накладною № 52249851, вагони № 67868810, 60324860 за залізничною накладною № 52188380.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Також позивач пояснив суду, що при перевірці маси вантажу вищезазначених вагонів на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол»було здійснено зважування на тензометричних вагах вагонів та виявлено навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагонів, про що було складено акти загальної форми № 1002 від 27.05.11 р., № 1139 від 11.06.11 р., № 1031 від 09.06.11 р., та комерційні акти АА № 040107/189/156 від 23.05.11 р., АА № 040170/246/164 від 04.06.11 р., АА № 040169/245/163 від 04.06.11 р., АА № 040183/257/174 від 07.06.11 р., АА № 040184/258/175 від 07.06.11 р.

Надлишок вугілля було перевантажено з вагону № 68823319 у вагон № 66762469, з вагонів № 67868810. 60324860 у вагон № 67865071, з вагонів № 61828944, 60912029 у вагон № 67022327 та видано посилочні накладні № 45503265, 45827995 та 45930021.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 344 від 21.11.00 р., відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували йому збереження на всьому шляху перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають залізничні станції. Дана норма кореспондується із п. 1 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.02 р.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, якими згідно Статуту залізниць України є накладні та інші документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Відповідно до п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 р. № 644, остаточні розрахунки між залізницею та одержувачем за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Згідно з п. 1.3. правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 24.11.00 р., з позивача, як одержувача вантажу було стягнуто у червні 2011 р. грошові кошти в розмірі 29 518,08 грн. за додаткові послуги за затримку вагонів, що підтверджується документами Тех.ПД, а саме: накопичувальними картками № 08060876 від 08.06.11 р. та № 17060935 від 17.06.11р.; переліками № 1706, 1606, 1906, 0806 та 1006.

ПАТ «Центренерго»в особі ВСП Трипільська ТЕС звернулось до ДП «Вугілля України»з претензіями (вихідний № 10-4296 від 12.07.11 р. та № 10-4295 від 12.07.11 р.) з проханням сплатити 29 518,08 грн. витрат по перевантаженню надлишків вугілля та пов'язаних з цим послуг, однак відповідач залишив дану претензії без відповіді та реагування.

За таких обставин ПАТ «Центренерго»в особі СВП Трипільська ТЕС звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення суми збитків у розмірі 29 518,08 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки вугілля 111/2 від 29.04.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,

а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного

права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Судом враховано те, що згідно зі ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, в тому числі щодо дотримання п. 3.1.2 договору поставки вугілля № 111/2 від 29.04.2011 р. та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення.

Згідно з п. 24. Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п. 114. Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 4. Правил перевезення вантажів, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

У відповідності до пунктів 5. та 6. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.2002 р. № 165/3458, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, яким згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

При цьому, акти загальної форми на затримку вагонів складаються під час відчеплення вагону від потягу -на початку затримки вагонів, для викладення обставин, що зумовили затримку вагону, про що робиться відмітка у залізничних накладних, відповідно до вимог Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 2.9.). Акти загальної форми, які складені для стягнення затрат, складаються після закінчення всіх робіт залізницею та після нарахування платежів за виправлення комерційного браку. Вони містять номер вагону та номер накладної, за якою він був відправлений, оскільки відповідно до Статуту залізниць України, весь облік на залізниці ведеться повагонно.

Позивач надав суду на підтвердження виявлення та перевантаження надлишку вугілля акти загальної форми № 1002 від 27.05.11 р., № 1139 від 11.06.11 р., № 1031 від 09.06.11 р., та комерційні акти АА № 040107/189/156 від 23.05.11 р., АА № 040170/246/164 від 04.06.11 р., АА № 040169/245/163 від 04.06.11 р., АА № 040183/257/174 від 07.06.11 р., АА № 040184/258/175 від 07.06.11 р. та посилочні накладні № 45503265, 45827995 та 45930021.

За даними документами залізницею було нараховано вантажоотримувачу 29 518,05 грн. (в т.ч. ПДВ), що відображено у накопичувальних картках № 08060876 від 08.06.11 р. та № 17060935 від 17.06.11р. і переліках № 1706, 1606, 1906, 0806 та 1006.

Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.00 р.. а саме п.п. 1.3. п. 1 пердбачено. Що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої перевізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

На підставі вищевикладеного, залізницею і були стягнуті платежі за затримку вагонів з причини встановлення їх перевантаженості понад норму вантажопідйомності вагонів з вини вантажовідправника вантажу -ДП «Вугілля України», що засвідчено актами загальної форми та комерційними актами.

Відповідач проти позову заперечив, однак в установленому порядку не спростував доводи позивача та не довів зворотнього.

Таким чином, з огляду на те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 29 518,08 грн., а відповідач в установленому порядку не спростував доводи позивача та не довів зворотнього, то позов ПАТ «Центренерго»в особі ВСП Трипільська ТЕС про стягнення з ДП «Вугілля України»збитків у розмірі 29 518,08 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви Публічним акціонерним товариством «Центренерго»в особі ВП Трипільської ТЕС, згідно з платіжним дорученням № t/844 від 13.04.2012 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 641,00 грн.,

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.06.11 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»від 23.12.2010 р. № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ціни позову у справі № 5011-37/5692-2012 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 525, 526, 530, 610, 611, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго»в особі Відокремленого підрозділу Трипільська теплова електростанція (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) 29 518 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 08 коп. збитків та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству «Центренерго»в особі Відокремленого підрозділу Трипільська теплова електростанція (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № t/844 від 13.04.2012 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.06.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.