Рішення № 24977001, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/6457-2012 12.06.12

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду Святошинського району м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакан»

Про стягнення 341 721,29 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 472 від 17.10.11.

Від відповідача ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 48 від 25.05.12.

О б с т а в и н и с п р а в и:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакан»(далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 341 721,29 грн., а саме: 70 451,59 грн. -орендної плати, 1 515,05 грн. -відшкодування плати за землю, 14 393,33 грн. -ПДВ, 2 263,77 грн. -пені, 253 097,55 грн. -неустойки.

Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неоплату відповідачем платежів з орендної плати, ПДВ та відшкодування плати за землю за фактичне використання останнім орендованих приміщень, що зумовило нарахування позивачем пені та неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.12. порушено провадження у справі № 5011-30/6457-2012, розгляд справи призначено на 29.05.12.

В судовому засіданні 29.05.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакан»проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 29.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.06.12.

05.06.12. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 05.06.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.06.12.

В судовому засіданні 12.06.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.12. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/6457-2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

24.03.09. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір № 47 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.2) Орендодавець передав Орендарю нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прилужна, 6, загальною площею 145,9 кв.м.

Відповідно до п. 9.9 Договору, його дія припиняється внаслідок, зокрема, достроково, за згодою сторін або за рішенням Господарського суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.11. у справі № 40/202, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, розірвано Договір № 47 оренди нежитлового приміщення від 24.03.09.

Згідно з п. 2.4 Договору, у разі припинення його дії, приміщення вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Проте, за твердженням позивача, відповідач орендоване приміщення станом на день винесення рішення не звільнив та продовжує ним користуватись, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Твердження позивача стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакан»продовжує користуватись спірним нежитловим приміщенням, відповідачем не оспорюється, а також підтверджується наявним у матеріалах справи актом від 23.04.12. про встановлення факту фактичного використання відповідачем приміщенням площею 145,9 кв. м.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не створено комісії по прийняттю спірного орендованого приміщення та, як наслідок, не підписання відповідного акту, не приймається судом до уваги в зв»язку безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю жодними доказами.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами п. п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що орендна плата розраховуються відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної в міста Києві ради. Податок на додану вартість сплачується Орендарем окремо від орендної плати у розмірах, та порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Пунктом 3.6 Договору сторонами погоджено, що крім орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю плату за землю.

При цьому, у випадку закінчення терміну дії Договору, орендна плата, та інші, передбачені Договором платежі, сплачуються Орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно Акту прийому-передачі (п. 3.9) Договору.

Відповідач, орендованого приміщення не звільнив та продовжує ним фактично користуватись, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 70 451,59 грн. -орендної плати, 1 515,05 грн. -відшкодування плати за землю, 14 393,33 грн. -ПДВ належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70 451,59 грн. -орендної плати, 1 515,05 грн. -відшкодування плати за землю, 14 393,33 грн. -ПДВ за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 263,77 грн. пені на підставі п. 3.10 Договору, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки за несвоєчасну сплату всіх платежів було встановлено п. 3.10 Договору, який, як відзначалось судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.11.у справі № 40/202 розірвано.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється бо розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 263,77 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім іншого, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 253 097,55 грн. неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Зі змісту ст. ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань, та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. У разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Як встановлено судом, відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу приміщення після розірвання Договору.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/190).

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191).

Оскільки відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу приміщення після розірвання Договору, то нарахування неустойки є правомірним, внаслідок чого вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 253 097,55 грн. неустойки, розрахунок якої є вірним, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакан»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22; код ЄДРПОУ 19249966) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (03134, м. Київ, вул. Симиренка, б. 17; код ЄДРПОУ 36037999) 70 451 (сімдесят тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 59 коп. -орендної плати, 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 05 коп. -відшкодування плати за землю, 14 393 (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто три) грн. 33 коп. -ПДВ, 253 097 (двісті п'ятдесят три тисячі дев'яносто сім) грн. 55 коп. -неустойки, 6 789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 15 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2012 р.

Суддя Т.М. Ващенко