Рішення № 24976883, 25.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" червня 2012 р. Справа № 8/5007/30/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 23.03.12р.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 21.03.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Миролюбівське" (с.Миролюбівка Житомирської області)

про стягнення 1563101,05 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 1563101,05 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №14 від 11.04.11р., з яких 474891,98 грн. - сума основного боргу, 866377,09 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 26875,18 грн. - неустойка (пеня) та 194956,79 грн. - збитки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково в частині стягнення 414891,98 грн. основного боргу, а також в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, пені та збитків. Пояснив, що відповідач частину суми боргу в розмірі 60000,00 грн. сплатив позивачеві до звернення з позовом до суду.

Представник відповідача в засіданні суду позов в частині стягнення 414891,98 грн. основного боргу визнав. Проти стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, пені та збитків заперечував, вважаючи розрахунок вказаних сум необгрунтованим. Крім того, зазначив, що 24.04.12р. відповідач борг в сумі 60000,00 грн. сплатив позивачеві. В підтвердження надав платіжне доручення.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір купівлі-продажу №14 від 11.04.11р., видаткові накладні, довіреності, специфікації, розрахунок суми боргу, листи-вимоги, гарантійні листи, платіжні доручення, акт звірки, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.11р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №14 (а.с.9-14), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передавати погодженими партіями товар у власність відповідача (покупця), а покупець зобов'язаний приймати даний товар та сплачувати за нього певну грошову суму. Найменування товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п. 3.1.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити ціну товару згідно п.4 даного договору.

Грошові кошти по даному договору перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок продавця, зазначений в договорі (п. 4.7 договору).

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар у відповідності до вказаного графіку.

Слід зазначити, що в специфікаціях №№1-18 до зазначеного договору купівлі-продажу (а.с.53-70) сторони передбачили, що кінцевий термін оплати товару - 20.11.11р.

На виконання умов даного договору, позивач передав, а відповідач прийняв передбачений договором товар на загальну суму 623963,71 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.15-52).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково, сплативши позивачеві 209071,73 грн., про що свідчать платіжні доручення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В грудні 2011р. позивач направляв відповідачеві письмові вимоги про сплату боргу.

В своїх відповідях на зазначені вимоги відповідач суму боргу визнав та зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем (гарантійні листи №07/11, №09/11, а.с.74-75).

Однак, у вказаний в гарантійних листах строк відповідач борг в повному обсязі позивачеві не сплатив, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 414891,98 грн. (623963,71 грн. - 209071,73 грн.).

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 474891,98 грн. основного боргу, не врахувавши оплату відповідачем 24.04.12р. 60000,00 грн. боргу, про що не заперечував представник позивача в засіданні суду.

Тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 60000,00 грн. заборгованості, оскільки позивач звернувся до господарського суду 21.05.12р., а частина суму боргу сплачена 24.04.12р., тобто до звернення з позовом до суду.

Разом з тим, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 414891,98 грн. основного боргу, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №14 від 11.04.11р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач належним чином не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 414891,98 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 26875,18 грн. неустойки (пені).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.4.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, передбаченого п. 3.1.2 даного договору, покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано покупцем.

Слід зазначати, що позивач у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховував пеню, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що вбачається з розрахунку позивача (а.с.71-73).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі 26875,18 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому пеня підлягає задоволенню.

Позивачем також на підставі ст. 536 та п.4.4 договору заявлено до стягнення з відповідача 866377,09 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

За змістом ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 536 ЦК України).

Тобто, ст.536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону.

Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу сторони визначили, що проценти за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі:

а) 0,1% від несплаченої ціни товару по специфікації за кожен календарний день на протязі 30 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни товару по специфікації за кожен календарний день на протязі 60 календарних днів з дати закінчення 30 календарних днів, вказаних в п. "а" п.4.4 даного договору;

в) 3% від несплаченої ціни товару по специфікації за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 60 календарних днів, вказаних в п. "б" п.4.4 даного договору.

Відповідно до п.4.3 договору, з дня, коли товар повинен бути оплачений, продавець має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до дня повного розрахунку за товар.

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню в сумі 866377,09 грн.

За неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5 ст. 225 ГК України та п. 8.4.2 договору просить стягнути з відповідача збитки, що згідно розрахунку позивача становлять 194956,79 грн. (а.с.71-73).

Відповідно до частин 1,2 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно частин 1,3,5 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків; сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Частинами 1,2,3 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Пунктом 8.4.2 договору передбачено, що якщо покупець прострочить оплату товару більше ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки в розмірі 20% від ціни неоплаченого товару; якщо більше ніж на 100 календарних днів - 40% від ціни неоплаченого товару, а якщо більше ніж на 200 днів - 60% від ціни неоплаченого товару.

Відповідно до пункту 1.2 роз'яснення №02-5/218 від 30.03.1995 р. Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997 р. №02-5/445, від 12.05.1999 року №02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року №04-5/609, рекомендаціями Президії Вищого господарського суду від 18.11.2003 року №04-5/1429 передбачено, що згідно з пунктом 74 Положення про поставки продукції та пунктом 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором. Зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, щоб мати право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести наявність реальних збитків.

Оскільки позивачем не доведено наявності збитків на суму 194956,79 грн., суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 194956,79 грн. збитків слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судовому засіданні суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 414891,98 грн. основного боргу, 26875,18 грн. пені та 866377,09 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 60000,00 грн. основного боргу та 194956,79 грн. збитків суд відмовляє в задоволенні позову, про що зазначав вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Миролюбівське", 12453, Житомирська область, Житомирський район, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест", 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, офіс 1021, код ЄДРПОУ 36862239

- 414891,98 грн. - основного боргу;

- 866377,09 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

- 26875,18 грн. - пені;

- 26162,88 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 60000,00 грн. основного боргу та 194956,79 грн. збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 02/07/12/

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу