Рішення № 24976616, 03.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2012 р. Справа № 5004/497/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд", м. Луцьк

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укрнафто-Ресурс", м. Луцьк

4) товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс", м. Луцьк

про стягнення 1 807 521,85 доларів США, 7 815 621,10 Євро та 5000 грн.

Головуючий суддя Войціховський В.А.

судді Кравчук А.М.

Гарбар І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (дов. від 05.04.2012р.)

від відповідача: не з'явились

від третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: не з'явились

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро, з яких: 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000 Євро заборгованості за кредитом, 71 374,95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами, а також 5000 грн. штрафу, нарахованого за невиконання договірних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні, у відповідності до ст. 27 ГПК України за клопотанням позивача (том 1 а.с. 11-13) залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд", товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укрнафто-Ресурс", товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс", зобов'язано сторін та третіх осіб на стороні відповідача надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

При цьому пунктом 7 ухвали суду від 07.05.2012р. про порушення провадження у справі окреме клопотання позивача -ТзОВ "Сантос Капітал" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ТзОВ "Золотий Екватор", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, було призначено до розгляду в судовому засіданні 07.06.2012р. за участю представників сторін.

У зв'язку з невиконанням відповідачем та третіми особами на стороні відповідача вимог суду (неподання витребуваних документів та ненаправлення в судове засідання повноважних представників), а також беручи до уваги заявлені останніми клопотання (том 1 а.с. 1-7), ухвалою суду від 07.06.2012р. розгляд справи відкладався із повторним зобов'язанням відповідача та третіх осіб на стороні відповідача надати суду письмові пояснення по суті позовних вимог ТзОВ "Сантос Капітал" та документи в їх обгрунтування, а також визнанням обов'язкової явки в судове засідання повноважних представників сторін та учасників судового процесу.

Розпорядженням голови господарського суду Волинської області від 08.06.2012р. №01-4/89 (том 2 а.с. 15) за клопотанням товариства "Сантос Капітал" від 07.06.2012р. (том 2 а.с. 13-14) розгляд даної справи було доручено колегіальному складу господарського суду.

В судовому засіданні 02.07.2012р. представник позивача, надавши суду для долучення до матеріалів справи витребувані документи та матеріали, а також додаткові письмові пояснення та обґрунтовані розрахунки (том 2 а.с. 23-29) пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав частково та просить суд стягнути з ТзОВ "Золотий Екватор" на користь ТзОВ "Сантос Капітал" 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро, з яких: 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000,00 Євро заборгованості за кредитом, 71 374,95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами, поклавши при цьому на товариство "Золотий Екватор" обов'язок відшкодування позивачу понесених ним при поданні позову до суду судових витрат.

Поруч з цим в судовому засіданні представником позивача було заявлене клопотання (том 2 а.с. 36) про відмову ТзОВ "Сантос Капітал" від пред'явлених до відповідача позовних вимог, що стосуються стягнення з ТзОВ "Золотий Екватор" 5000 грн. штрафу, нарахованого за невиконання договірних зобов'язань.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника товариства-позивача, господарський суд вважає, що зазначеним діям притаманні ознаки реалізації позивачем в процесі судового розгляду справи свого права на відмову від позову, в порядку, визначеному ст. 78 ГПК України.

Виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії сторони не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання позивача з наступним припиненням провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій 5000 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому суд виходив з тих обставин, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями припинити провадження у справі у тому випадку, коли позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представника сторони. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

За наслідками розгляду заяви представника ТзОВ "Сантос Капітал" про часткову відмову від позову судом було встановлено, що відповідне клопотання було заявлене та підписане представником товариства ОСОБА_2 на підставі та в межах повноважень, наданих йому згідно довіреності від 05.04.2012р. (том 1 а.с. 145).

Водночас, в судовому засіданні представник позивача підтримав ініційовану при поданні позовної заяви до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 20.04.2012р. (том 1 а.с. 8-10) шляхом накладення арешту на кошти ТзОВ "Золотий Екватор", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Розглянувши в судовому засіданні зазначене клопотання господарський суд дійшов до висновку про безпідставність останнього та відмову у його задоволенні.

При цьому суд виходив із того, що відповідно до змісту ст. 66 Господарського процесуального кодексу України та згідно приписів Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повноважного представника в судове засідання не направив.

Натомість у письмових поясненнях від 02.07.2012р. №1278 (том 2 а.с. 16-17) ТзОВ "Золотий Екватор" засвідчує, що позовні вимоги ТзОВ "Сантос Капітал" є такими, що не підлягають задоволенню. При цьому стороною засвідчується, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у доларах США та Євро. Здійснення валютних операцій в Україні є обмеженим та має відбуватись із додержанням вимог валютного законодавства. Правовідносини, що виникають з валютних кредитів, мають складний характер і регулюються як цивільним законодавством (яким, зокрема, визначено порядок передачі та набуття права вимоги за валютним кредитом), так і валютним законодавством (яким, зокрема, визначено умови реалізації права вимоги, вираженої в іноземній валюті). Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. У відповідності із ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15- 93 валютними операціями є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Декрету до валютних цінностей відноситься, зокрема, іноземна валюта (тобто, іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України).

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету здійснювати валютні операції мають право лише ті суб'єкти, які отримали індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Згідно із п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

В даному випадку ТзОВ "Сантос Капітал" не має індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, права вимоги ТзОВ "Сантос Капітал" щодо повернення кредитних коштів та процентів за Генеральним кредитним договором може бути реалізовано лише за умови наявності у ТзОВ "Сантос Капітал" індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

У зв'язку з відсутністю такої ліцензії ТзОВ "Сантос Капітал" не має право на отримання грошових коштів у іноземній валюті. Таким чином, встановивши, що у позивача відсутня ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій в порядку, що є обов'язковою передумовою здійснення валютних операцій, місцевий господарський суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог товариства "Сантос Капітал".

Залучені до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, ТзОВ "Континент Нафто Трейд", ТзОВ "Континіум-Укрнафто-Ресурс", ТзОВ "Континіум-Укр-Ресурс" у визначений судом день та час повноважних представників в судове засідання не направили, витребуваних судом документів не подали.

Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ та ТзОВ "Континіум-Укр-Ресурс" на адресу суду було направлено клопотання від 02.07.2012р. (том 2 а.с. 19, 21) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю останніми забезпечити явку в судове засідання свої повноважних представників.

За наслідками розгляду в судовому засіданні відповідних клопотань судом було прийнято рішення щодо їх відхилення як необґрунтованих. При цьому суд виходив з того, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять конкретних вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в засідання суду представника не виступає правовою підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому судом було також враховано, що ухвалою суду від 07.06.2012р. розгляд справи відкладався за аналогічними заявленими третіми особами на стороні відповідача клопотаннями. Тобто учасникам судового процесу була надана можливість у достатні та розумні терміни представити суду свої доводи та міркування щодо предмету спору, направити на адресу суду докази на підтвердження своєї позиції, а також прийняти участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, тощо -реалізувати процесуальні права відповідно до норм ст. 22 ГПК України.

Одночасно з цим подання необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи розцінюються господарським судом не інакше, як зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами та свідомим затягуванням останніми строків розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності представників третіх осіб на стороні відповідача не заперечив.

Розглянувши матеріали справи та додатково долучені позивачем до останньої документи, заслухавши пояснення представника ТзОВ "Сантос Капітал", господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2006 року між АКБ "Форум" (правонаступником якого на даний час є публічне акціонерне товариство "Банк Форум") та спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено генеральний кредитний договір №0041/06/22-KL з додатковими договорами №0041/06/22-KL-1 від 29.11.2006р., №0041/06/22-KL-2 від 05.01.2007р., №0041/06/22-KL-3 від 29.11.2007р., №0041/06/22-KL-4 від 29.10.2008р., №0041/06/22-KL-5 від 28.11.2008р., №0041/06/22-KL-6 від 25.03.2009р., №0041/06/22-KL-7 від 21.08.2009р., №0041/06/22-KL-8 від 27.11.2009р., №0041/06/22-KL-9 від 28.01.2010р., №0041/06/22-KL-10 від 18.05.2010р., №0041/06/22-KL-11 від 31.05.2010р., №0041/06/22-KL-12 від 31.05.2010р., №0041/06/22-KL-13 від 01.10.2010р., №0041/06/22-KL-14 від 14.12.2010р., №0041/06/22-KL-15 від 30.12.2010р., №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011р. (том 1 а.с. 35-69)

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Судом встановлено, що в даному випадку кредитні зобов'язання виникли саме на підставі підписаного та скріпленого печатками кредитного договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. з додатковими договорами, зазначені угоди предметом судових розглядів не виступали, недійсними чи неукладеними не визнавались, сторонами розірвані не були.

Відповідно до п. 1.1. генерального кредитного договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі мультивалютної відновлюваної кредитної лінії в межах 12 000 000 доларів США з терміном повернення до 30.01.2014р. та сплатою 19% річних за користування кредитними коштами в гривні, 12% річних за користування кредитними коштами в доларах США., 12% річних за користування кредитними коштами в Євро.

На виконання вказаного договору банком було перераховано позичальнику кредитні кошти, що позивач підтверджує меморіальними ордерами №6415 від 29.11.2006р., №6844 від 30.11.2006р., №669 від 04.12.2006р., №3959 від 19.12.2006р., №5900 від 26.12.2006р. (том 1 а.с. 70-75).

Між тим позичальник - спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТзОВ свої зобов'язання у строки, порядку та на умовах, визначених кредитним договором в повному обсязі не виконав.

Відповідно до п. 4.1. генерального кредитного договору за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник зобов'язувався сплатити банку неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповернутих кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожний день прострочення.

Згідно пояснень та розрахунків позивача заборгованість спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТзОВ за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. з додатковими угодами до нього, станом на 20.04.2012р. складала 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро, з яких: 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000 Євро основної заборгованості за кредитом, 71 374,95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами.

Додатковим договором №0041/06/22-KL-16 від 30.05.2011р. до кредитного договору №0041/06/22-KL банк та позичальник внесли зміни до пункту 1.1 кредитного договору, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 12 500 000,00 доларів США. Також умовами даного додаткового договору договірні сторони підтвердили, що на дату його підписання заборгованість позичальника перед банком становить 1 736 146, 90 доларів США та 7 507 000 Євро.

Крім цього додатковими договорами до кредитного договору №0041/06/22-KL було змінено початкову дату повернення позичальником кредитних коштів з 27.11.2009р. на 30 січня 2014 року.

Оскільки основний позичальник заборгованість за договором в добровільному порядку не сплатив, позивач просить стягнути наявну заборгованість з поручителя за генеральним кредитним договором -товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор".

В обгрунтування стягнення суми заборгованості з поручителя позивачем засвідчується на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" згідно договору поруки №03/11 від 25.06.2011р. (том 1 а.с. 88-89) виступив поручителем перед ПАТ "Банк Форум" за виконання спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р., а також за усіма додатковими договорами до нього.

Судом при цьому встановлено, що відповідно до п. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Договір поруки підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, що свідчить про їх волевиявлення на укладення. Укладений між сторонами договір поруки предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною. Докази припинення як кредитного договору, так і договору поруки, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 4.1 договору поруки від 25.06.2011р. відповідач - ТзОВ "Золотий Екватор" поручається перед ПАТ "Банк Форум" за виконання спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, зобов'язань по кредитному договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. (а також усіх додаткових угод та додаткових договорів до цього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому), який було укладено між ПАТ "БАНК ФОРУМ" та спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого ТзОВ "Золотий Екватор" зобов'язаний повернути позивачу кредитні кошти (залишок заборгованості) в розмірі 7 507 000.00 Євро та 1 736 146,90 доларів США з кінцевим терміном повернення 30 січня 2014 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в розмірі, передбаченому кредитним договором (з усіма додатковими угодами до нього) з розрахунку 10% річних за користування кредитними коштами в доларах США та Євро, в разі несвоєчасної повної чи часткової сплати процентів відсоткова ставка підвищується на 2% на період порушення і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбаченим кредитним договором. Вказані зобов'язання відповідач перед ПАТ "Банк Форум" є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують. Відповідач зобов'язується в разі невиконання та/або порушення спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ своїх зобов'язань перед ПАТ "Банк Форум" та погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі передбачені кредитним договором. Порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором, якщо позивач протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Разом з тим, 26 грудня 2011 року публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2 (том 1 а.с. 110-131), відповідно до умов якого до ТзОВ "Сантос Капітал" перейшли всі права і обов'язки кредитора за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно п. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2.5 генерального кредитного договору №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. сторони передбачили, що банк має право уступати свої права, що виникли з кредитного договору чи у зв'язку з кредитним договором, іншим особам та повідомляти таким особам інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

26.12.2011р. первісним кредитором на адресу поручителя ТзОВ "Золотий Екватор" було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та повідомлення про відступлення прав вимоги за договором поруки (том 1 а.с. 133-135).

29.03.2012р. ТзОВ "Сантос Капітал" звернулось з вимогою (том 1 а.с. 136) до поручителя -ТзОВ "Золотий Екватор" про необхідність сплати заборгованості за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. в розмірі 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро, в т.ч. 1 736146,90 доларів США та 7 507 000 Євро заборгованості за кредитом, 71 374,95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами. Згідно поштового повідомлення про вручення (том 1 а.с. 137) вказана вимога була отримана ТзОВ "Золотий Екватор" 04.04.2012р., однак залишена поручителем без задоволення. Відповідач відповіді на пред'явлену вимогу не подав, заборгованість не сплатив.

Направленню цієї вимоги передувало здійснення позивачем направлення аналогічної вимоги про сплату заборгованості за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. в розмірі 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро на адресу основного позичальника -спільного українсько-англійського підприємства у формі ТзОВ "Західна нафтова група" (том 2 а.с. 30-34).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів.

В силу п. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність задоволення останнього у визначених товариством "Сантос Капітал" обсягах.

При цьому судом була врахована відсутність доказів погашення заборгованості спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р., підтвердженість заявлених до стягнення сум матеріалами справи та фактичними її обставинами.

Одночасно з цим судом не приймаються доводи відповідача щодо відсутності у позивача індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, що унеможливлює повернення кредитних коштів та процентів за генеральним кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Однак, ч. 2 вказаної норми визначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим, згідно ч. 3 вказаної норми, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (нормами якого визначаються, зокрема, правові засади діяльності банків) передбачено, що банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати таку банківську операцію як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, яка є кредитною операцією в силу ч.1 ст. 49 Закону.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", термін "кошти" вжитий у значенні гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Водночас, у відповідності з ч. 4 вказаної норми, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Вказаною нормою також визначено, що режиму індивідуального ліцензування потребує, зокрема, така операція як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, однак, лише, у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Між тим, відповідні межі чинним законодавством для кредитних операцій в іноземній валюті не визначені.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що наявність ліцензії на такий вид діяльності, як стягнення коштів в судовому порядку згідно та на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами законодавством України не встановлена.

Беручи до уваги ту обставину, що спір до господарського суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі понесло ТзОВ "Сантос Капітал", слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ТзОВ "Золотий Екватор".

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 174, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 192, 512, 514, 516, 525, 526, 533, 543, 553, 554, 559, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 1 807 521,85 доларів США та 7 815 621,10 Євро.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) як солідарного боржника за кредитним договором №0041/06/22-KL від 29.11.2006р. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" (м. Київ, провулок Музейний, 10, код ЄДРПОУ 37700941) 1 807 521,85 доларів США, 7 815 621,10 Євро, в тому числі 1 736 146,90 доларів США та 7 507 000,00 Євро заборгованості за кредитом, 71 374, 95 доларів США та 308 621,10 Євро заборгованості за процентами, а також 64 380 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 5000 грн. штрафу провадження у справі припинити.

Головуючий суддя В.А. Войціховський

судді А.М. Кравчук

І.О. Гарбар

Повне рішення

складено

03.07.12