Ухвала суду № 24974730, 12.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р.Справа № 2а-1670/11294/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.,

в присутності:

представника позивача Боряк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-1670/11294/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "Полтава-Авто", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010532301/3559 від 13.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0010532301/3559 від 13.12.2011 року, пропущено строки для його винесення, оскільки акт перевірки № 8181/23-2/03118340 від 19.10.2011 року, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, отримано позивачем 19.10.2011 року, рішення прийнято 13.12.2011 року, а отже відповідачем не дотримано строків визначених п.86.8 статті 86 Податкового кодексу України, а саме десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Крім того, договір оренди земельної ділянки укладено в 2007 році. В 2011 році Кременчуцькою міською радою договори оренди землі з ПАТ "Полтава-Авто" не укладались, зміни до існуючого договору не вносились. Отже позивачем дотримано вимоги статті 286 Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме п.86.8 ст.86 ст. ст. 286, 288 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" ст. 654 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 71, ч.3 ст. 201 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про плату за землю", п.13 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в період з 06.09.2011 року по 19.09.2011 року проведено планову виїзну перевірку Філії "Кременчукавтосервіс" ПАТ "Полтава-Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року.

У цей же період ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Полтава-Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірок складено акт № 8181/23-2/03118340 від 19.10.2011 року та довідку № 6794/23-209/34411824 від 26.09.2011 року, якими зафіксовано порушення позивачем пункту 286.1, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні задекларованої суми орендної плати за землю за 2011 рік, в тому числі: за травень 2011 року - 6555,25 грн. та червень 2011 року - 6555,25 грн.

За наслідками проведених перевірок, на підставі вказаних довідки та акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомленні-рішення від 13.12.2011 № 0010532301/3559, яким ПАТ "Полтава-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 13111,5 грн., в тому числі за основним платежем 13110,5 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомленні-рішення від 13.12.2011 № 0010532301/3559 податкового органу прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків затверджених наказом ДПС України від 14.04.2011 року № 213 при організації документальної перевірки платника податків, який має філії (відокремлені підрозділи), вживаються заходи щодо одночасного проведення перевірки такого платника податків - юридичної особи та їх незнятих з обліку відокремлених підрозділів.

Згідно п.п. 3.1.2 п. 3.1 Методичних рекомендацій органи ДПС, на обліку в яких перебувають філії та відокремлені підрозділи (не залежно від форми сплати податків) або у яких юридична особа перебуває за неосновним місцем обліку (за місцем розташування рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність), забезпечують проведення перевірок відокремлених підрозділів такого платника податків або перевірки з питань дотримання цим платником податків вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати окремих податків та зборів, на обліку щодо сплати яких він перебуває у такому органі ДПС. Ці ж органи ДПС забезпечують своєчасне інформування і надання матеріалів такої перевірки до закінчення перевірки платника податків - юридичної особи органу ДПС, що провадить його перевірку, у визначений цим органом термін, але не пізніше, ніж за 3 дні до завершення перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що згідно листа від 29.09.2011 року № 10988/8/23-210 Кременчуцькою ОДПІ було направлено на адресу ДПІ у м. Полтаві довідку № 6794/23-209/34411824 від 26.09.2011 року з результатами перевірки Філії "Кременчукавтосервіс" ПАТ "Полтава-Авто", в якому також відповідач просив надати інформацію щодо закриття акту перевірки щодо ПАТ "Полтава-Авто".

У зв'язку з ненаданням ДПІ у м. Полтаві інформації щодо закриття акту перевірки ПАТ "Полтава-Авто" відповідачем 29.11.2011 року листом № 19950/8/23-210 повторно направлено запит щодо надання такої інформації.

Відповідно листа про надання інформації № 13959/7/23-237 від 06.12.2011 року, ДПІ у м. Полтаві опрацьовано та враховано у висновку акту перевірки головного підприємства ПАТ "Полтава-Авто" матеріали проведеної Кременчуцькою ОДПІ перевірки його Філії "Кременчукавтосервіс". Саме з вищевказаного листа відповідач дізнався про закриття акту і на виконання вимог закону, та з урахуванням строків передбачених ним, виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0010532301/3559 від 13.12.2011 року.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано спростовано доводи позивача, щодо пропуску строків Кременчуцькою ОДПІ щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки вони є необґрунтованими та непідтвердженими матеріалами справи.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення - рішення № 0010532301/3559 від 13.12.2011 року та збільшенням ним грошового зобов'язання з орендної плати за землю позивачу колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 12.04.2007 року між ВАТ "Полтава-Авто" та Кременчуцькою міською радою укладено договір оренди землі, згідно якого Відкрите акціонерне товариство "Полтава-Авто" орендує земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації і обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів по вул. Московській, 10 в м. Кременчуці, загальною площею 10488 кв.м. Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 10 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 198 кв.м (мийка); 5 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 2621 кв.м. (автомайстерня, автосалон, магазин); 2% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 1956 кв. м (складські майданчики) та 1,5% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 5713 кв. м (прилегла територія) щорічно. Нормативна грошова оцінка станом на 14.03.2007 рік становить 1 255 413,60 грн.

Судовим розглядом з'ясовано, що зміни до існуючого договору оренди земельної ділянки від 12.04.2007 року не вносилися, позивачем сплачується орендна плата за земельну ділянку розташовану за адресою: вул. Московська, 10, м. Кременчук у відповідності до умов вказаного договору оренди і при подачі декларації з плати за землю позивач керувався вказаним Договором та відсотковими ставками, зазначеними в п.9 Договору.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

У пункті 2 статті 286 Податкового кодексу України зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог підпункту 288.5.1, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 №1378-IV

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону України "Про оцінку земель").

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Як свідчать матеріали справи, Рішенням ХLVII сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 24.11.2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука з базовою вартістю одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. станом на 01.01.2008 року та вказано дату її введення в дію з 1 січня 2011 року.

Рішенням IV сесії Кременчуцької міської ради VІ скликання від 22 лютого 2011 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" доповнено підпунктом 2.1 наступного змісту "Встановити, що з 01.03.2011 року до 30.06.2011 року нормативна грошова оцінка земель орендарям розраховується з коригуючим коефіцієнтом 0,65".

Вказані рішення, у встановленому Законом порядку опубліковано в офіційному виданні, що підтверджується наданим на запит суду листом Кременчуцької міської ради від 03.04.2012 року.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої за адресою м. Кременчук, вул. Московська, 10 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 664,23 грн. за 1 метр квадратний. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6 966 444,24 грн.

Враховуючи викладене, орендна плата за землю за січень - червень 2011 року становить 80114 грн. (січень - лютий 2011 року по 17416,11 грн., з урахуванням коригуючого коефіцієнта 0,65 - за березень - червень місяці - по 11320,47 грн.).

Як вбачається матеріалів справи, сума нарахованої позивачем орендної плати за 2011 рік згідно податкової декларації складає 57183,24 грн. Зокрема за період з травня по червень 2011 року позивачем нараховано орендну плату за землю в розмірі 9530 грн., у тому числі: за травень 2011 року - 4765 грн., за червень 2011 року - 4765 грн.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про заниження ПАТ "Полтава-Авто" орендної плати за землю за травень - червень 2011 року, всього на суму 13110,5 грн., в тому числі за травень 2011 року - 6555,25 грн., червень 2011 року - 6555,25 грн.

Щодо посилання позивача на розмір орендної плати, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 654 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 цього Закону, відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року.

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди землі).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, колегі суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно ПАТ "Полтава-Авто" повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, при самостійному нарахуванні орендної плати на 2011 рік у податковій декларації позивач виходив із розміру орендної плати згідно укладених договорів оренди землі.

В даному випадку, твердження позивача про те, що на початку 2011 року не укладалися нові договори оренди землі та не вносилися зміни в існуючі, є необґрунтованими, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої встановлений положеннями спеціальних законів та інших нормативно-правових актів прийнятих на їх виконання, а тому положення договорів оренди земельної ділянки, які суперечать чинному законодавству України в частині визначення розміру орендної плати є неправомочними.

Також судом першої інстанції правомірно спростовано твердження позивача про порушення порядку проведення перевірки, оскільки вказані порушення самі по собі не впливають на законність його прийняття та не звільняють від конституційного обов'язку, встановленого статтею 67 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2-а-1670/11294/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-1670/11294/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 18.06.2012 р.