Ухвала суду № 24974684, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-15439/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-15439/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Імпресс"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податковогоповідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПП "ІМПРЕСС", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011р. № 0000131800.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44091,41 грн. , в тому числі за основним платежем -44089,41 грн. та 2,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним та необґрунтованим. При цьому він зазначає, що вважає хибними висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Редан". Оскільки оскаржуване рішення прийнято саме з урахуванням висновків щодо нікчемності правочинів, укладених з зазначеною юридичною особою, воно, на думку позивача, ґрунтується на невірному встановленні всіх обставин справи, прийнято необґрунтовано та незаконно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова від 19.08.2011р. № 0000131800.

Стягнуто з державного бюджету на користь Приватного підприємства "ІМПРЕСС"(61068, м. Харків, в-д Фесенківський,2, кв. 81, код ЄДРПОУ 32675151, номери розрахункового рахунку для перерахування судових витрат не надані) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 28,23 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на її правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в серпні 2011 року фахівцями ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Редан"(код ЄДРПОУ 30259193) за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 10.08.2011р. № 1342/18-011, згідно висновків якого встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ПП "Редан" у січні-лютому 2011 року, а також порушення п. 198.6, ст. 198 та п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 264536,46 грн., в тому числі ПДВ 44089,41 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011р., згідно якого позивачу нараховано (збільшено) грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44091,41 грн., в тому числі за основним платежем - 44089,41 грн. та 2,00 грн. за штрафними санкціями.

Також, судом першої інстанції встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 24.03.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку контрагента позивача - ПП "Редан"з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ з 01.12.2010р. по 28.02.2011р., за результатами якої складено акт № 289/18-011.

Згідно висновків зазначеного акту встановлені порушення ПП "Редан" пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань в сумі 7 530 602 грн., в тому числі: за грудень 2010 року у сумі 1 838 072 грн.; за січень 2011 року у сумі 392 141 грн.; за лютий 2011 року у сумі 5 300 389 грн.; порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7, п.10.1 ст.10, п. 1.3. ст. 1, п. 9.1, 9.2, 9.3, 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІУ зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 7 514 338 грн., в тому числі: за грудень 2010 року у сумі 183 4967 грн.; за січень 2011 року у сумі 390 057 грн.; за лютий 2011 року у сумі 5 289 314 грн.; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Редан", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Такі висновки податковим органом зроблено в зв'язку з встановленою ним неможливістю фактичного здійснення ПП "Редан" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідачем також встановлено, що згідно наданих податкових декларацій за грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму 44089,91 грн. (за січень 2011 року -11268,49 грн., лютий 2011 року -32820,92 грн.) в зв'язку з взаємовідносинами з ПП "Редан".

При цьому відповідачем враховано, що позивач не надав до перевірки господарський договір, що був укладений між ним та його контрагентом ПП "Редан".

Беручи до уваги, що податковим органом встановлено неможливість здійснення господарської діяльності ПП "Редан", відповідачем зроблено висновок про те, що угоди, укладені між ним та позивачем, є нікчемними та такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

В зв'язку з наведеним, на думку відповідача, позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту витрат, понесених в зв'язку з господарськими відносинами перевіреного періоду з ПП "Редан".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ПП "Редан" укладено договір про надання послуг від 10.01.2011р. № 1001/5, а також договір від 10.01.2011р. № 1001/2 про транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно договору про надання послуг від 10.01.2011р. № 1001/5 (а.с. 56) ПП "Редан"(за договором -виконавець) зобов'язувався виконати на користь позивача (за договором -замовник) розвантажувальні та навантажувальні роботи, необхідні замовнику.

На підтвердження виконання договору позивачем до суду надано копію акту №1 приймання-здачі робіт від 31.01.2011р. (а.с. 61), акту №1 приймання-здачі робіт від 28.02.2011р.(а.с. 59).

Відповідно до договору від 10.01.2011р. № 1001/2 про транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 40) ПП "Редан"(за договором -експедитор) зобов'язався, крім іншого, надавати позивачу (за договором -клієнт) консультаційні та інформаційні послуги з транспортного законодавства, тарифам, умовам перевезення вантажів, виступати представником позивача в правовідносинах з залізницею та іншими перевізниками, укладати від імені позивача договори з перевізниками, оформити та надати позивачу необхідну супровідну документацію на вантаж, що перевозиться, організовувати страхування майнових ризиків позивача, що пов'язані з перевезенням вантажів. В свою чергу позивач зобов'язався, крім іншого, сплачувати 100 % суми транспортних тарифів, витрат на запорні прилади, сертифікацію, інші послуги, що пов'язані з відправленням вантажу. Відповідно до п., п. 3.1., 3.2 договору вартість послуг експедитора погоджується сторонами, розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

На підтвердження виконання договору позивачем до суду надано копію акту № ОУ -0000005 від 28.02.2011р. (а.с. 44). Оплата за отриманий товар була здійснена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками установи банку.

В зв'язку з укладеними договорами виписані податкові накладні від 28.02.2011р. № 28024 на суму 63925,51 грн., в тому числі ПДВ 10654,25 грн., від 28.02.2011р. № 2802 на суму 133000,00 грн., в тому числі ПДВ 22166,67 грн., від 31.01.2011р. № 31014 на суму 3800,00 грн., в тому числі ПДВ 633,33 грн., від 31.01.2011р. № 31011 на суму 63811,01 грн., в тому числі ПДВ 10635,17 грн.

Наявність зазначених податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем не заперечується.

При цьому, зі змісту Акту перевірки від 10.08.2011р. № 1342/18-011 вбачається, що зазначені в поданих позивачем накладних роботи виконані в повному обсязі, що засвідчують надані позивачем до перевірки надано акти здачі-приймання робіт від 28.02.2011р. №1 на суму 63925,50 грн. (в тому числі ПДВ 10654,25 грн.), від 28.02.2011р. № ОУ -0000005 на суму 133000,00 грн. (в тому числі ПДВ 22166,67 грн.), від 31.01.2011р. № ОУ 0000004 на суму 3800,00 грн., (в тому числі ПДВ 633,33 грн.), від 31.01.2011р. №1 на суму 63811,01 грн. (в тому числі ПДВ 10635,17 грн.) (а.с. 8).

Отже, відповідачем не заперечується фактичне виконання робіт за спірними угодами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2011р. по справі № 5023/6466/11 відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору про надання послуг № 1001/5 від 10.01.2011р., укладеного з ПП "Редан" (а.с. 35-39).

Також, згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. у справі № 2а- 8934/11/2070, залишеною без змін згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012р., задоволено позовні вимоги ПП "Редан" до ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова, визнано неправомірними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової перевірки Приватного підприємства "Редан" (м. Харків, вул. Каштанова, 33, код ЄДРПОУ 30259193) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року на підставі якої складений акт № 289/18-011 від 24.03.2011 року.

Згідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у справі за позовом ПП "Редан" до ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними є судове рішення, яке набрало законної сили та яким надано правову оцінку діям податкового органу щодо проведення перевірки, згідно якої зроблено висновки про неможливість ведення господарської діяльності ПП "Редан" та доводам ПП "Редан", щодо незгоди з нею.

Також матеріалами справи встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість послуг, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Такими чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Після одержання від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних позивач відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, в даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року по справі № 2-а-15439/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-15439/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.