Ухвала суду № 24974541, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/3390/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-1870/3390/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Суми-Укртех" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог просив:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року №0007691503/0/75401, від 8 грудня 2010 року №0007691503/1/75401, від 10 лютого 2011 року №0000371503/2/75401, від 27 квітня 2011 року №0000371503/3/75401.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що відповідачем неправомірно були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що визна чення суми податкового зобов'язання є невірними, а податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування. Вважає, що господарській операції між позивачем та ПП "Вєріт" були виконані належним чином, а ТОВ "Суми-Укртех"правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених на користь ПП "Вєріт", за придбаний від ПП "Вєріт"металобрухт у травні 2010 року в розмірі 523276грн. 20коп. Суми податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковою накладною. Стосовно нарахування фінансових санкцій, позивач зазначив, що ТОВ "Суми-Укртех" підтвердив включення сум податку на додану вартість в розмірі 523276грн. податковою накладною, виписаною ПП "Вєріт", а тому вважає, що нарахування відповідачем фінансових санкцій суперечить нормам Закону України "Про податок на додану вартість". Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 30 вересня 2010 року №0007691503/0/75401, від 08 грудня 2010 року №0007691503/1/75401, від 10 лютого 2011 року №0000371503/2/75401, від 27 квітня 2011 року №0000371503/3/75401.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех" (код ЄДРПОУ 33698651) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн. 40коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3,п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.32 ст.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», ст.2, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства промислової політики України від 2310.2007року № 127/595, за ст. 11 Закону України «Про металобрухт», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1, п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року №88, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2010р. ТОВ «Суми-Укртех» було подано до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010р. (т.1, а.с.42-43).

Запрошенням від 07.09.2010р. за №68174 посадових осіб ТОВ «Суми-Укртех» було запрошено для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки дотримання вимог податкового законодавства податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. та підписання акту. Супровідним листом від 22.09.2010р. підприємством позивача на адресу ДПІ в м. Суми були надані копії видаткових накладних, податкової накладної, звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку, реєстру податкових накладних за травень2010р., журналу-ордер за травень 2010р. (т.1,а.с.49).

24 вересня 2010року службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Суми-Укртех».

В ході зазначеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.5. п.7.4. п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, було зменшено суму податкового кредиту за травень 2010 року на 523276,00грн. та збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 523276,00грн.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 24.09.2010р. №7708/15-319/33698651 (т.1,а.с.26-29), 30.09.2010року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення за №0007691503/0/75401 (т.1,а.с.25), яким ДПІ в м. Суми було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 784914,00грн., в т.ч. за основним платежем -523276,00грн. та штрафні (фінансові) санкцій -261638,00грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до ДПІ в м. Суми, а згодом до ДПА в Сумській області та ДПА України. Однак, рішеннями ДПІ в м. Суми від 08.12.2010р. за №93605/10/25-010/93-94ск (т.1, а.с.22-24), ДПА в Сумській області від 10.02.2011р. за №2323/10/25-005-195-196/276-277 (т.1, а.с.18-20), рішенням ДПА України від 27.04.2011 року № 7951/6/25-0515 (т.1, а.с.14-15) за результатами розгляду первинної та повторних скарг ТОВ «Суми-Укртех» податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги - без задоволення.

За результатами оскарження ДПІ м. Суми були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010року за №0007691503/1/75401, від 10.02.2011 року за №0000371503/2/75401, від 27.04.2011 року №0000371503/3/75401 (т.1, а.с.16,17,21).

Також судом першої інстанції встановлено, що підставою для зменшення позивачу податковим органом суми податкового кредиту за травень 2010р. податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2010р. за №0007691503/0/75401 стало не надання позивачем товарно-транспортних накладних, які б підтверджували переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальника ПП «Вєріт» до покупця. Відсутність у ТОВ «Суми-Укртех» документів первинного бухгалтерського обліку як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», свідчило, на думку ДПІ в м. Суми, про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару ПП «Вєріт». Також згідно поданої звітності ПП «Вєріт», ДПІ в м. Суми було встановлено, що ПП «Вєріт» - має стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження, у даного підприємства відсутні трудові ресурси, складські та виробничі приміщення. Також підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності за травень 2010р. з податку на додану вартість на момент перевірки ПП «Вєріт» податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010р. не подавало. А враховуючи, що діюче законодавство ставить у пряму залежність факт включення постачальником товарів (послуг) податкових зобов'язань з відповідним їх декларуванням, з наданням податкової накладної, і відповідно унеможливлює надання податкової накладної покупцю товару чи отримувачу послуг без включення податкових зобов'язань з боку ПП «Вєріт», відповідач робить висновок про неможливість виконання договору між позивачем та ПП «Вєріт» та про лише документальне його оформлення без створення жодних реальних наслідків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в місті Суми від 30 вересня 2010 року №0007691503/0/75401, від 08 грудня 2010 року №0007691503/1/75401, від 10 лютого 2011 року №0000371503/2/75401, від 27 квітня 2011 року №0000371503/3/75401.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення позивачу суму податкового кредиту по вказаній операції стало не подання ТОВ "Суми-Укртех" на перевірку первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з ПП "Вєріт".

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що супровідним листом від 22.09.2010р. ТОВ "Суми-Укртех" були надані копії видаткових накладних, податкової накладної від 31.05.2010р. №1512001, звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку, реєстрів податкових накладних за травень 2010р., журнал-ордер за травень 2010р. (т.1, а.с.49). Надання вказаних документів до ДПІ в м. Суми підтверджується і копіями зазначених документів, що додані відповідачем до матеріалів справи (т.1, а.с.62-87). Вказане спростовує доводи, викладені у письмових запереченнях, зокрема, про не надання на перевірку видаткових накладних (а.с.40).

Надання копій вказаних документів, в тому числі копії податкової накладної (т.1, а.с.66) та не надання на перевірку у вересні 2010р., зокрема договору, укладеного з ПП "Вєріт", пояснюється позивачем тим, що ще в серпні 2010р. оригінали вказаних первинних документів, в тому числі договір та платіжні доручення були вилучені заступником начальника відділу ОУ УПМ ДПА в Сумській області згідно протоколу виїмки від 06.08.2010р. (т.1, а.с.175-192).

Крім того, на запит суду від 30.11.2011р. (т.1, а.с.163) заступником начальника УПМ -начальником слідчого відділу податкової міліції ДПА в Сумській області надано копію доручення (т.1,а.с.168-174) по кримінальній справі №16100013, порушеної відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (які, як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.1-65,79,185-194) не являються посадовими особами вказаних підприємств, та які брали б участь в зазначених господарських операціях) за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27,212 ч.3 КК України. На виконання вказаного доручення заступником начальника відділу ОУ УПМ ДПА в Сумській області проведено виїмку бухгалтерських документів ТОВ "Суми-Укртех", серед яких знаходились документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ "Суми-Укртех"з ПП "Вєріт", що підтверджується копією протоколу виїмки від 06.08.2010р. (т.1,а.с.175-192).

Крім того, матеріали справи містять копії договору, укладеного ТОВ "Суми-Укртех"з ПП "Вєріт"від 28.02.2010року №28/02-10 (т.2, а.с.185-187), копії додаткової угоди №1 та специфікацій до вказаного договору (т.2, а.с.188-194), копію податкової накладної від 31.05.2010р. за №1512001 на суму 3 139 657,20грн. (в т.ч. ПДВ 523276грн. 20коп.) (т.2, а.с.79), копії видаткових накладних (т.2, а.с.1-65), копії платіжних доручень на оплату придбаного товару за вказаним договором (т.2, а.с.68-69,71,73-76,84-92,94,96-99,103-108,110,112-113,115,156-172,176,195,196). Також зазначено, що оригінали вказаних документів знаходяться в матеріалах додаткової перевірки (т.1, а.с.166).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що визначення податкового зобов'язання з причин самої лише відсутності у платника первинних документів, з причин, що від позивача не залежали є неправомірним.

Щодо посилання відповідача, як на підставу для нарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість, посилається на те, що у ПП "Вєріт" відсутні трудові ресурси, складські та виробничі приміщення, та саме підприємство має стан -10 "запит на встановлення місцезнаходження", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно відповіді Ленінської МДПІ у м. Луганську від 21.07.2010р. вбачається, що останньою було надіслано на ПП "Вєріт" відповідний запит для надання пояснень щодо господарських операцій. Відповідь не отримано (т.1, а.с.46).

Таким чином вказані вище висновки ДПІ в м. Суми про здійснення операцій з метою надання податкової переваги у вигляді надання податкового кредиту позивачу, насамперед зроблено у зв'язку з неможливістю проведення перевірки. Разом з тим, відсутність ПП "Вєріт"за місцем реєстрації та неможливість проведення перевірки в вересні 2010 року не свідчить про недійсність договору, укладеного в лютому 2010р., або про відсутність у сторін договору наміру виконати його умови, створивши тим самим підстави для виникнення податкових зобов'язань, податкового кредиту.

Крім того, згідно наданих заступником начальника УПМ -начальником слідчого відділу податкової міліції ДПА в Сумській області документів вбачається (т.2, а.с.185-187), що 28.02.2010р. між ТОВ "Суми-Укртех"та ПП "Вєріт"був укладений договір поставки металобрухту згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору (а.с.189-194).

Згідно додаткової угоди до вказаного договору №1 від 28.02.2010р. (т.1,а.с.188), постачання продукції здійснюється автотранспортом постачальника - ПП "Вєріт"на виробничі площадки покупця - ТОВ "Суми-Укртех". При цьому у травні 2010р. згідно видаткових накладних (т.2, а.с.1-65, т.1, а.с.71-87), податкової накладної від 31.05.2010року №1512001 (т.2, а.с.79) на суму 3 139 657,20грн. (в т.ч. 523276,20грн.) ТОВ "Суми-Укртех"був придбаний металобрухт у ПП "Вєріт"та оплачений в травні-червні 2010р. згідно платіжних доручень (т.2, а.с.68-69,71,73-76,84-92,94,96-99,103-108,110,112-113,115,156-172,176,195,196, т.3, а.с.40-52).

Також позивачем на підтвердження факту подальшої реалізації придбаного металобрухту надано оборотно-сальдову відомість, копії видаткових накладних, приймально-здавальних актів, залізничних квитанцій (т.3,а.с.64-97).

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника товару, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"- видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені покупцем суми податку (т.2, а.с.68-69,71,73-76,84-92,94,96-99,103-108,110,112-113,115,156-172,176,195,196, т.3, а.с.40-52), .

Не надання на перевірку платіжних доручень (як зазначено в письмових запереченнях (т.1,а.с.40) від позивача чинним законодавством не вимагалось, оскільки згідно вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, право на податковий кредит виникає у платника не лише за фактом оплати а й за фактом поставки товару. В даному випадку на перевірку були надані видаткові накладні, податкова накладна, звіт про дебітові та кредитові операції по рахунку, реєстр податкових накладних за травень 2010р., журнал-ордер за травень 2010р.

Таким чином на виконання умов договору між ТОВ "Суми-Укртех"та ПП "Вєріт", відбулась поставка товару на підприємство позивача, товар був оплачений позивачем та реалізований покупцям.

Отже, операція по придбанню товару, на переконання суду, носила реальний характер, та була виконана сторонами належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суму податкового кредиту, позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

Інші доводи відповідача, зокрема, не надання позивачем на перевірку товарно-транспортних накладних, вказані вище висновки суду не спростовують, оскільки, жодними нормами діючого на той час законодавства не вимагалось від суб'єкта господарювання, якому був поставлений товар, зберігання вказаних товарно-транспортних накладних.

Доводи відповідача про відсутність реальності операцій з підстав недекларування податкових зобов'язань ПП "Вєріт"та не подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. спростовуються наявним в матеріалах справи листом-відповіддю Ленінської МДПІ у м. Луганську, з якого вбачається (т.1, а.с.124), що ПП "Вєріт"декларація з податку на додану вартість за травень 2010р. була подана ще 21.06.2010р, але через наявність в ній помарок, не була визнана як податкова декларація. Разом з тим станом на момент розгляду справи 01.11.2010р. ПП "Вєріт"було подано нову декларацію за травень 2010р., а 26.11.2010р. - уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за травень 2010р.

Крім того, судом першої інстанції правомірно спростовані вказані вище доводи відповідача, також у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. З викладених норм вбачається, що відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган. При цьому, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось обов'язкової умови сплати цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2010року за №0007691503/0/75401, судом першої інстанції правомірно зазначено, що згідно пп.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, у випадку, якщо суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи, що податковим органом не підтверджено факту допущення позивачем порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", донарахування фінансових санкцій є безпідставним.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010року за №0007691503/1/75401, від 10.02.2011 року за №0000371503/2/75401, від 27.04.2011 року №0000371503/3/75401, колегія суддів зазначає.

Підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарг платника податків в межах адміністративної процедури оскарження були встановлені ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не передбачала прийняття такого повідомлення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без здійснення додаткового нарахування податкового зобов'язання та/або застосування штрафних санкцій.

Отже у податкового органу не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010 року за №0007691503/1/75401, від 10.02.2011 року за №0000371503/2/75401, від 27.04.2011 року №0000371503/3/75401.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2-а-1870/3390/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі № 2а-1870/3390/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.