Постанова № 24971434, 22.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2012 року Справа № 2а/1270/1204/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

від третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області

про визнання відсутності компетенції (повноважень), визнання нечинною постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 2а/1270/1204/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, в якому позивач просить:

- визнати відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції для винесення постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні вимоги від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 на звичайному аркуші, замість бланку суворого обліку;

- визнати нечинною постанову від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 січня 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30458319 з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області недоїмки у розмірі 1756,80 грн.

На думку позивача, оскільки постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30458319 з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 1756,80 грн. складена в порушення вимог підпунктів 1.7.1, 1.7.2 та 1.7.3 пункту 1.7 та підпункту 5.6.7 пункту 5.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 не на бланку суворого обліку, то у відповідності із пунктом 1.7.4 вказаної Інструкції є підстави вважати оскаржувану постанову недійсною.

Ухвалою від 06 лютого 2012 року про відкриття провадження в адміністративній справі до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області.

Ухвалою суду від 23 лютого 2012 року провадження у справі № 2а/1270/1204/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, про визнання відсутності компетенції (повноважень), визнання нечинною постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зупинено до набрання законної сили постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/246/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 22 грудня 2011 року ВП № 30458319 про відкриття виконавчого провадження (арк. справи 52-53).

Ухвалою суду від 11 червня 2012 року провадження у справі № 2а/1270/1204/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, про визнання відсутності компетенції (повноважень), визнання нечинною постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження поновлено та призначено до судового розгляду (арк. справи 90).

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. справи 92, 93). Клопотанням від 21 червня 2012 року, яке надійшло через відділ діловодства та обліку звернень громадян суду 21 червня 2012 року за вхідним реєстраційним номером 23399, ОСОБА_1 просить розглянути справу без її участі (арк. справи 96).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. справи 92, 95). Відділ державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на позов від 22 лютого 2012 року № 881, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 19-22, 57-58). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

21 грудня 2011 року до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції надійшла заява управління Пенсійного фонду в Новопсковському районі Луганської області про примусове виконання виконавчого документа - вимоги від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки у розмірі 1756,80 грн. На виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» 22 грудня 2011 року за вимогою від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 відкрито виконавче провадження ВП № 30458319 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду в Новопсковському районі Луганської області суми недоїмки зі страхових внесків у розмірі 1756,80 грн.

ОСОБА_1 оскаржила у Луганському окружному адміністративному суді постанову від 22 грудня 2011 року ВП № 30458319 про відкриття провадження з примусового виконання вимоги від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі № 2а/1270/246/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. У зв'язку з чим боржнику було надано семиденний термін для добровільного виконання виконавчого документу, однак боржник не здійснив жодної дії, спрямованої на добровільне погашення заборгованості, натомість усно повідомив, що відмовляється сплатити заборгованість, хоча сам виконавчий документ ОСОБА_1 не оскаржувався. 11 січня 2012 року від ВДАІ Новопсковського РВ ГУМВС на запит надійшла інформація, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано автотранспорт ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1 1991 року випуску. 18 січня 2012 року старшим державним виконавцем згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, наголосив відповідач, з 08 березня 2011 року вступив в дію Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про виконавче провадження», яким зазначений закон викладено у новій редакції та, зокрема, змінено підстави для прийняття процесуальних рішень, у зв'язку з чим виготовлення всіх документів виконавчого провадження здійснюються державним виконавцем у загальному порядку. Наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 затверджено положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, відповідно до якого відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру виконавчих проваджень одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, та зазначено, що постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру.

Заявою від 21 червня 2012 року, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян суду 22 червня 2012 року за вхідним реєстраційним номером 23501, відділ державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції просить закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що 21 червня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та припинено чинність арешту майна боржника та розглянути справу без участі їх представника (арк. справи 97).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду в Новопсковському районі Луганської області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (арк. справи 92, 94), причини неявки суду не повідомив. В письмових поясненнях від 16 лютого 2012 року управління Пенсійного фонду в Новопсковському районі Луганської області зазначило, що ОСОБА_1 за невстановленою формою та поясненнями до нього подано звіт за 2010 рік, чим порушено вимоги пункту 1.6. та пункту 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України та пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки платник не надав звіт встановленої форми та самостійно не визначив суму доплати до мінімального страхового внеску за 2010 рік, управління донарахувало суму доплати до мінімального страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку. Згідно розрахунку-повідомлення донарахована сума складає 1756,80 грн., на підставі якого та у відповідності до вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням вручено ОСОБА_1 вимогу від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 про сплату боргу. У зв'язку з несплатою позивачем суми недоїмки управлінням Пенсійного фонду в Новопсковському районі Луганської області подано до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції вимогу від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 для примусового виконання (арк. справи 12).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

З метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України (частина 1 статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

У відповідності із статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 1 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, у відділі державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться вимога управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1756,80 грн., за якою постановою від 22 грудня 2011 року ВП № 30458319 відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання, а саме - до 28 грудня 2011 року (арк. справи 61, 62).

Згідно супровідного листа від 23 грудня 2011 року № 87952 та копії повідомлення про вручення поштового відправлення постанова відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції від 22 грудня 2012 року ВП № 30458319 про відкриття виконавчого провадження отримана ОСОБА_1 27 грудня 2011 року (арк. справи 63, 64).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/246/2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 22 грудня 2011 року ВП № 30458319 про відкриття виконавчого провадження відмовлено у повному обсязі (арк. справи 80-84, 85-89).

Частиною 1 статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

До примусових заходів виконання рішення, серед іншого, відноситься арешт майна боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із частиною 2 статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що постанова відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції від 22 грудня 2011 року ВП № 30458319 про відкриття виконавчого провадження є чинною, боржником, - ОСОБА_1 сума недоїмки за вимогою управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 у розмірі 1756,80 грн. не сплачена, суд приходить до висновку, що відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції на підставі отриманої 11 січня 2012 року інформації від ВДАІ Новопсковського РВ УМВС в Луганській області за вхідним реєстраційним № 16/03-12 про реєстрацію за позивачем автотранспорту марки ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1, 1991 року випуску, та керуючись вимогами статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», правомірно накладено арешт на автотранспорт марки ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1, 1991 року випуску, що належить боржнику, а саме, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, а тому у суду відсутні підстави для визнання нечинною постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У задоволенні позовних вимог про визнання відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме на автотранспорт марки ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1, 1991 року випуску, що належить боржнику ОСОБА_1 суд відмовляє з таких підстав.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Оскільки позивач у даній справі не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що йому не належить право вимоги про встановлення наявності/відсутності компетенції (повноважень) відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, визначених законом, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, а повноваження - це офіційно надане кому-небудь право якої-небудь діяльності, ведення справ.

Повноваження відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, у тому числі щодо дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, і додаткового підтвердження судовим рішенням не потребують.

Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції у зв'язку з надходженням заяви від управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про повернення вимоги без виконання винесено постанову від 21 червня 2012 року ВП № 30458319 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 07 жовтня 2011 року № Ф-1426 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 1756,80 грн., на підставі чого припинено чинність арешту майна боржника (арк. справи 98). Тобто, на дату розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання відсутності компетенції (повноважень), визнання нечинною постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відсутній предмет спору, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якою регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, та частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання відсутності компетенції (повноважень), визнання нечинною постанови від 18 січня 2012 року ВП № 30458319 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 червня 2012 року.

Суддя Т.І. Чернявська