Постанова № 24971402, 26.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року м. Київ 2а-1185/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Пшика Ю.А., за участю

представника позивача: Балицького І.В.,

представника відповідача: Мурги Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Терикон - Сервіс»доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Терикон - Сервіс»(далі -позивач або ПП «Терикон - Сервіс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Вишгородському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2011 за № 0001192300 та № 0001182300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений позивачем договір з ТОВ «Торгстрім плюс»мав реальний характер, товари надані контрагентом в повному обсязі та оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та у податковій звітності.

Позивач також зазначив, що відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві несе його керівництво, а не його контрагенти та у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

За наведених обставин позивач вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП «Терикон - Сервіс», як юридична особа, зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 24.07.2007, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 27.07.2007 № 2763. Як платник податків ПП «Терикон - Сервіс»перебуває на податковому обліку з 27.07.2007 за № 801-ПП. У періоді, за який проводилась перевірка, позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.2007 за № 100056357, виданого ДПІ у Вишгородському районі, був платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ПП «Терикон - Сервіс»є ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування, монтаж інших машин та устаткування загального призначення, ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

У період з 26.10.2011 по 01.11.2011 на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі від 26.10.2011 № 635, який прийнятий відповідно до положень підпункту 78.1.11статті 78 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства від 17.06.2011, посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Терикон - Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Деректорія», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Торг-М», ТОВ «Хортком», ТОВ «ЦСП - Авант», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Укрінженерія», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Імідж - Текс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Інформконсалт плюс», ТОВ «Аквілон - 2009», ТОВ «Стрім - торг», ТОВ «Топ Дизайнер», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Укррекламасервіс», ТОВ «Зодчих Буд», ПП «Центр правової допомоги «Оберіг», ТОВ «Правтранс»за період з 01.01.2008 по 01.01.2011.

За результатами перевірки складений акт від 08.11.2011 № 2476/23-2/35278100 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про те, що правочин, укладений між ПП «Терикон - Сервіс»та ТОВ «Торгстрім плюс»на загальну суму 92587,80 грн. має ознаки нікчемності; встановлено порушення пункту 3.4 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 36456,07 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 6254,94 грн., за січень 2009 року в сумі 1488,51 грн., за липень 2009 року у сумі 12013,58 грн., за серпень 2009 року в сумі 9176,36 грн., за жовтень 2009 року в сумі 6722,68 грн., за січень 2010 року в сумі 800,00 грн.; порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 19289,13 грн., в тому числі за четвертий квартал 2008 року на суму 7818,68 грн., за третій квартал 2009 року на суму 11470,45 грн.

На підставі Акта перевірки, ДПІ у Вишгородському районі прийняті податкові повідомлення-рішення: від 24.11.2011 № 0001182300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 45570,09 грн., в тому числі, за основним платежем -36456,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9114,02 грн.; від 24.11.2011 № 0001192300 відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 24111,00 грн., в тому числі, за основним платежем -19289,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4822,28 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи та виокремлення сум нарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, судом, відповідно до протокольних ухвал від 22.05.2012 та від 18.06.2012, було зобов'язано відповідача надати суду пояснення та розшифровку нарахованих податкових зобов'язань, в тому числі і штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам з кожним контрагентом позивача.

26 липня 2012 року відповідачем через канцелярію суду були надані додаткові пояснення, які не містять в собі розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з цим, як вбачається з наданих пояснень, висновок податкового органу про заниження позивачем сум податкових зобов'язань, пов'язується із порушенням ним встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за операціями з придбання товарів у ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008»та ТОВ «Хелдіг».

Так, як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгстрім плюс», у зв'язку з відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків (том І а.с.40-43).

При цьому, такий висновок ґрунтується виключно на даних акта перевірки контрагента позивача ТОВ «Торгстрім плюс»від 21.03.2011 № 260/23-10/35760768, що проведена посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Торгстрім плюс», оскільки при проведення перевірки посадовими особами податкового органу встановлено відсутність ТОВ «Торгстрім плюс»за вказаним ним місцезнаходженням.

У зв'язку з цим, перевірка ТОВ «Торгстрім плюс»була проведена на підставі аналізу податкової звітності, яка наявна у ДПІ у Печерському районі м. Києва, за результатами якого встановлено відсутність у ТОВ «Торгстрім плюс»будь-яких складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, відсутність основних засобів, трудових ресурсів (кількість працюючих складає 1 особу), виробничого обладнання, тощо.

Крім цього, під час допиту громадянина ОСОБА_3 в якості свідка по кримінальній справі та який, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, є керівником ТОВ «Торгстрім плюс», останній повідомив слідчому, що дане підприємство зареєстрував за винагороду, у нотаріуса підписав ряд документів зміст яких йому не відомий, керівництво підприємством фактично не здійснював і чим воно займалось йому, як особі, яка внесена до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в якості засновника та керівника, також не відомо.

У зв'язку з цим, посадові особи відповідача дійшли висновку про те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Торгстрім плюс»є нікчемними.

Разом з тим, як вбачається із змісту Акта перевірки, перевіряючими встановлено, що ТОВ «Торгстрім плюс»на виконання умов усного договору від 24.11.2008 та від 25.08.2009 було складено податкові накладні загалом на суму 92587,80 грн., відповідно, за № 251108 на суму 37529,65 грн., в тому числі податок на додану вартість -6254,94 грн. та № 24811 на суму 55058,15 грн. в тому числі податок на додану вартість - 9176,36 грн., за операцією поставки на поставку автоматичного вимикача, вкладишів кабіни, вкладишів противаги, ричагів, каретки, двигунів, реле тощо, які підписані від імені ТОВ «Торгстрім плюс»- ОСОБА_4

За результатами перевірки встановлено, що суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди та відображені у розділі ІІ «Податковий кредит», розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5) за відповідні періоди. Вказані податкові накладні включені до реєстру податкових накладних (том І а.с.24).

Крім цього, перевіряючими встановлено, що ТОВ «Торгстрім плюс»були оформлені видаткові накладні на загальну суму 92587,80 грн., а саме від 24.11.2008 № 251108 на суму 37529,65 грн. та від 25.08.2009 № РН-24811 на суму 55058,15 грн. на поставку автоматичного вимикача, вкладишів кабіни, вкладишів противаги, ричагів, каретки, двигунів, реле тощо.

У даних видаткових накладних вказано, що товар отримав працівник позивача ОСОБА_5, що підтверджується довіреністю від 24.11.2008 № 13 та від 25.08.2009 №20.

Тобто, факт поставки товару та його прийняття позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими у ході проведення перевірки документами.

Також, у ході проведення перевірки встановлено, що оплата поставленого товару здійснювалось позивачем на підставі виставлених ТОВ «Торгстрім плюс»рахунків - фактур на загальну суму 92587,80 грн., зокрема, від 24.11.2008 №25/11-08 на суму 37529,65 грн. та від 24.08.2011 № СФ 24/08 -11 на суму 55058,15 грн., а доставка товарів здійснювалась позивачеві ТОВ «Торгстрім плюс».

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо поставки товарів від ТОВ «Торгстрім плюс» та його оплати. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Як зазначено перевіряючими, факт надання позивачем послуг з технічного обслуговування та ремонту ліфтів підтверджується підписаними актами виконаних робіт.

Крім цього, у ході проведення перевірки також встановлено факт перерахування грошових коштів позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Торгстрім плюс», що підтверджується платіжними дорученнями на суму 92587,80 грн. (№ 203 від 24.11.2008 на суму 37529,65 грн., № 134 від 02.09.2009 на суму 17000,00 грн., № 152 від 05.10.2009 на суму 21058,15 грн., № 164 від 09.10.2009 на суму 17000,00 грн.).

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Останній звіт до податкових органів був поданий ТОВ «Торгстрім плюс»за березень 2010 року.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгстрім плюс»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торгстрім плюс»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт поставки позивачеві товару (робіт, послуг) від ТОВ «Торгстрім плюс»та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості продукції, придбаної у ТОВ «Торгстрім плюс», посвідчується оформленими податковими накладними.

Відповідачем також не заперечувався той факт, що придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Торгстрім плюс»пов'язане із підготовкою, організацією та веденням позивачем господарської діяльності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Торгстрім плюс»правочини мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари (роботи, послуги) були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Торгстрім плюс», основним видом діяльності якого відповідно до даних Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 25.06.2012 є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, товарів (робіт, послуг) з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Суд не приймає до уваги, як на єдиний доказ щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Торгстрім плюс», на наявність пояснень ОСОБА_7, який станом на день проведення перевірки є керівником ТОВ «Торгстрім плюс», оскільки відповідно до даних пояснень він у нотаріуса підписав ряд документів зміст яких йому не відомий, що в свою чергу не виключає можливість надання відповідних довіреностей на вчинення певних дій від його імені або від імені ТОВ «Торгстрім плюс»іншим особам.

Щодо взаємовідносин позивача з такими контрагентами як ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Хелдіг», то як вбачається із Акта перевірки та пояснень відповідача, згідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Терикон - Сервіс»відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант-Техноресурс»за січень 2009 року у розмірі 6655,18 грн., по контрагенту ТОВ «Елітсервіс - 2008»за липень 2009 року у розмірі 12013,58 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 6722,68 грн., по контрагенту ТОВ «Хелдіг»за січень 2010 року у розмірі 7035,15 грн.

У той час як ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Хелдіг» відповідно до додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»віднесли до своїх податкових зобов'язань суми у розмірі, відповідно, 5166,67 грн., 0,00 грн., 0,00 грн. та 6235,15 грн.

А відтак, суми податку на додану вартість, які не включені контрагентами позивача до своїх зобов'язань перед бюджетом становлять: по ТОВ «Гарант-Техноресурс»1488,51 грн., по ТОВ «Елітсервіс - 2008»за липень 2009 року -12013,58 грн., за жовтень 2009 року -6722,68 грн., по ТОВ «Хелдіг»за січень 2010 року - 800,00 грн.

За наведених обставин податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до якого сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Разом з цим, жодних доказів того, що сума податкових зобов'язань з поставки товарів по даним контрагентам не відповідає сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних суду не надано.

Оскільки за період з 01.01.2008 по 01.01.2011, згідно додатку № 5 до звітної податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Хелдіг» не задекларовано взаємовідносини з ПП «Терикон - Сервіс»та, відповідно, податкові зобов'язання, податкові органи дійшли висновку про порушення позивачем положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 21024,77 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (наказ № 635 том І а.с.99), відповідно до якого, документальна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадження.

Як доказ щодо правомірності призначення та проведення перевірки відповідач надав суду постанову від 19.11.2010 про порушення старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України підполковником податкової міліції Осипчуком С.В. кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і положеннями частини третьої статті 212 Кримінального кодексу України (том ІІ а.с.96).

17 червня 2011 року старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України підполковником податкової міліції Осипчуком С.В. в рамках кримінальної справи № 69-110, порушеної щодо директора та головного бухгалтера ТОВ «Караван натс. Україна»за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і статтею 212 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за фактами фіктивного підприємництва, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, ст.205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 Кримінального кодексу України на підставі ст.ст. 130, 22, 66 Кримінального процесуального кодексу України та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було призначено документальну перевірку з питань дотримань вимог податкового законодавства ПП «Терикон - Сервіс».

Тобто перевірку позивача було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону та об'єктом злочину є в тому числі і податки та збори.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в силу положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, як на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано доказів набрання законної сили рішення суду по кримінальній справі № 69-110.

У зв'язку з чим, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, що складені за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що оскільки об'єктом злочину по даній кримінальній справі № 69-110 не є податки та збори, дії податкового органу є такими, що ґрунтуються на положеннях пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу, з огляду на те, що дане твердження спростовується змістом самої постанови про порушення кримінальної справи, відповідно до якої справу порушено за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і положеннями статті 212 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обов'язок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не встановлюючи при цьому взаємозв'язок між його прийняттям (неприйняттям) та об'єктом (предметом) злочину, що розслідується.

Дана норма права є чіткою, безальтернативною та не допускає неоднозначного чи множинного тлумачення.

В той же час, законодавець визначає, що матеріали такої перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобов'язання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності об'єктивної сторони злочину та з метою визначення кваліфікації такого злочину. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.

Даний висновок суду також підтверджується і змістом постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України підполковником податкової міліції Осипчуком С.В по кримінальній справі № 69-110.

Так, як зазначено у наведеній постанові, у провадженні даного слідчого знаходиться кримінальна справа за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і статтею 212 частиною третьою Кримінального кодексу України та фактом фіктивного підприємництва, мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених статтями 28, 205, 212 Кримінального кодексу України.

У зв'язку з тим, що для підтвердження або спростування даної обставини необхідні спеціальні знання слідчим і було прийнято рішення про проведення податковим органом перевірки на вирішення якої були поставлені питання, відповіді на які потребують спеціальних знань, а саме: яку суму податкового кредиту з податку на додану вартість та суму валових витрат було сформовано позивачем, чи порушено позивачем вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та іншого законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Суд також не приймає до уваги, як обґрунтування правомірності дій відповідача, ту обставину, що положення пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України необхідно застосовувати у взаємозв'язку з положеннями пункту 58.4 статті 54 Податкового кодексу України з огляду на те, що зазначені норми права є самостійними за своїм змістом.

Так, як вже зазначалось судом приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обов'язок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

Разом з цим, положення пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України встановлюють обов'язок відповідного контролюючого органу, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є саме податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, з урахуванням вироку суду, визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Тобто, у разі наявності рішення суду у кримінальній справі, предметом якої є саме податки та збори (грошові кошти, які підлягають сплаті як податки і збори (обов'язкові платежі), прийняття податкового повідомлення -рішення є обов'язком, а не правом податкового органу.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 1754/7/23-8017, остання надала роз'яснення про те, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (стаття 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення -рішення не приймається.

Як вже зазначалось судом, перевірка позивача була проведена у зв'язку з наявністю кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого в тому числі положеннями статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

А відтак, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення -рішення відповідач також діяв всупереч роз'ясненням та вказівкам Державної податкової служби України.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржувані рішення він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі без урахування правової позиції вищестоящого органу - Державної податкової адміністрації України, яка викладена у листі від 25.01.2011 №1754/7/23-8017.

Суд вважає, що порушення відповідачем приписів пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, у зв'язку з чим, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 24.11.2011 № 0001192300 та № 0001182300, - визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 липня 2012 р.