Постанова № 24971391, 26.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. № 2а-2154/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача -Куксов В.Г.

представника відповідача -Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скриня Плюс" до ДПІ в Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс»(далі ТзОВ «Скриня Плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі ДПІ у Франківському районі м. Львова), про скасування податкового повідомлення рішення № 0000522320 від 28.02.2012 р., податкового повідомлення рішення № 0000512320 від 28.02.2012 р., податкового повідомлення рішення № 0000562320 від 28.02.2012 р. та 0000532320.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Скриня Плюс»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 931 240,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 87 421,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000512320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 801 009,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 50 300,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000562320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 498 514,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 65 139,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000532320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 667 234,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 81 534,75 грн.

На думку позивача, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

Позивач заперечує порушення ним п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2., п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 189.1, ст. 189, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки вказує на безумовне виконання вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Посилається на фіктивний характер договорів.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд даючи оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

14.02.2012 року відповідачем складено Акт № 131/23-2/36545108 результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Скриня Плюс»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2., п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 732 249,00 грн. та п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 189.1, ст. 189, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело заниження податку на додану вартість всього в сумі 1 165 748,00 грн.

В основу висновку про порушення законодавства ТзОВ "Скриня Плюс", ДПІ поклало обставини, які стосуються правовідносин позивача з ТзОВ «Алтваінвест». Зокрема, вважає, що за даними декларацій та фінансової звітності ТзОВ «Алтваінвест»не володіє жодними основними засобами, складськими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами та достатньою кількістю трудових ресурсів. Тому відповідач ставить під сумнів можливість зберігання товару, придбаного ТзОВ «Скриня Плюс». На думку податкового органу, в ході перевірки не встановлено факту передачі товару від ТзОВ «Алтваінвест»до ТзОВ «Скриня Плюс» у зв'язку із відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, а також інших первинних документів. Наведене, на думку відповідача, свідчить про фіктивну діяльність зазначеного підприємств.

Крім того, на думку контролюючого органу ТзОВ «Скриня Плюс»завищило валові витрати у зв'язку із віднесенням до валових витрат вартості послуг по прибиранню площ загального користування та охороні за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ПП «Галтехцукор»та ПП «Гарт Захід».

Також, згідно з даними акту, на підставі договорів оренди нежитлових приміщень у ТЦ «Скриня»встановлено безпідставне зменшення суми орендної плати, що на думку ДПІ у Франківському районі м. Львова не відповідає рівню звичайних цін. Це в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 801 009,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 667 236,00 грн.

На підставі даних викладених в акті 28.02.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 931 240,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 87 421,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000512320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 801 009,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 50 300,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000562320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 498 514,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 65 139,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000532320, яким ТзОВ «Скриня Плюс»було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 667 234,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 81 534,75 грн.

25 серпня 2010 р. між ТзОВ «Алтваінвест»(продавець) та ТзОВ «Скриня Плюс»(покупець) було укладено договір № 25-08/10 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та оплачує товар відповідно до видаткових накладних.

У п. 3.1. Договору Сторони погодили, що кількість товару визначається відповідно до видаткових накладних продавця, скріплених підписами уповноважених представників Сторін. Такі видаткові накладні є документом, що засвідчує приймання-передачу товару та є підставою для здійснення платежів.

На виконання умов Договору 31 березня 2011 р., згідно видаткових накладних продавець поставив покупцю товар (напівфабрикат із шкіри Вет-Блу ВРХ) на загальну суму 3 218 849,00 грн. (на суму 2 146 473,00 грн. за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. та на суму 1 072 376,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р.). Вартість даного товару була віднесена до складу валових витрат.

Крім того, відповідно до Договору № 005/2010 укладеного 05 березня 2010 р. між ТзОВ «Скриня Плюс»(комітент) та ТзОВ «Західресурс»(комісіонер), комісіонер зобов'язується за дорученням та в інтересах комітента здійснити від свого імені продаж напівфабрикату Вет-Блу ВРХ за межі митної території України.

Товар, переданий ТзОВ «Західресурс»згідно акту приймання-передачі товару № 005/2011 було реалізовано комісіонером за межі митної території України, що підтверджується вантажною митною декларацією № 206040000/2011/001426 від 16.04.2011 р. та вантажною митною декларацією № 206040000/2011/000185 від 20.01.2011 р. У графі 9 власником товару зазначено ТзОВ «Скриня Плюс». У графі 44 зазначено номер договору комісії, за яким відбувається реалізація товару - 005/2010 від 05.03.2010р. Ці відомості свідчать про те, що предметом оформлення був саме товар, належний ТзОВ «Скриня Плюс», попередньо придбаний у ТзОВ «Алтваінвест».

30.12.2011 р. ТзОВ «Західресурс»надало звіт комісіонера № 2011-47 з підтверджуючими документами, з яких вбачається, що товар, що був переданий на комісію за договором (напівфабрикат зі шкіри Вет-Блу ВРХ) було продано фірмі LAMAR GROUP LIMITED (Нова Зеландія) та за його розпорядженням вивезено на адресу фірми Conceria PEGASO S.p.a (Італія).

Розрахунки між ТзОВ «Скриня Плюс»та ТзОВ «Алтваінвест»проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТПБанк». Факт проведення розрахунку відповідачем не заперечується.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ТзОВ «Скриня Плюс»і раніше (починаючи з 2010 року) проводила операції щодо імпорту напівфабрикату зі шкіри Вет-Блу ВРХ, які були, оформлені аналогічними документами та перевірялися податковим органом у попередніх періодах, і зауважень до них не було.

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж, самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Покликання відповідача на відсутність у ТзОВ «Алтваінвест»економічних ресурсів, необхідні для ведення господарської діяльності та відсутність їх за місцезнаходженням жодним чином не може бути підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань, оскільки, виходячи з приписів ст.61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, наявність згаданих обставин може свідчити лише про наявність порушень в діях контрагентів позивача, що не позбавляє права податковий орган вжити відповідних заходів до таких осіб.

Крім того, відсутність основних фондів не позбавляє можливості згаданих контрагентів використовувати економічні ресурси інших підприємств на підставі договорів оренди.

01 червня 2011 р. між ПП «Галтехцукор»(виконавець) та ТзОВ «Скриня Плюс»(замовник) було укладено договір про виконання робіт № 1/1 відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання щоденно виконувати роботи з прибирання приміщень 1-4 поверхів, які знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 179, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи відповідно до умов Договору.

За результатом виконання даного договору між сторонами 30.06.2011 р., 29.07.2011 р., 31.08.2011 р., 30.09.2011 р., 31.03.2011 р., 28.02.2011 р. 31.01.2011 р. були підписані акти приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, 01 травня 2010 р. між ПП «Гарт Захід»(виконавець) та ТзОВ «Скриня Плюс»(замовник) було укладено договір про надання послуг фізичної охорони об'єктів відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату власними та залученими технічними засобами забезпечити схоронність майна Замовника (будівля, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 179), яке здане під охорону відповідно до умов цього Договору.

За результатом виконання даного договору між сторонами було підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), зокрема 31.10.2010 р. акт № ОУ-0000071, 30.11.2010 р. акт № ОУ-0000086, 31.12.2010 р. акт № ОУ-0000111, 31.01.2011 р. акт № ОУ-0000015, 28.02.2011 р. акт № ОУ-0000032, 31.03.2011 р. акт № ОУ-0000035, 30.04.2011 р. акт № ОУ-0000068, 31.05.2011 р. акт № ОУ-0000089, 30.06.2011 р. акт № ОУ-0000095, 31.07.2011 р. акт № ОУ-0000112, 31.08.2011 р. акт № ОУ-0000127, 30.09.2011 р. акт № ОУ-0000143.

Розрахунки між ТзОВ «Скриня Плюс»та ПП «Галтехцукор», та ПП «Гарт Захід»проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТПБанк». Факт проведення розрахунку відповідачем не заперечується.

Враховуючи те, що надані послуги напряму стосувалися основного виду діяльності ТзОВ «Скриня Плюс»(надання приміщень в оренду за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 179) вартість послуг по прибиранню площ загального користування та охороні було віднесено до валових витрат.

У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми передбачені статтями 138, 139 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як передбачено, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами в межах згаданих господарський операцій.

Враховуючи те, що згадані витрати були здійснені як компенсація вартості товарів (послуг) придбаних позивачем, для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, у позивача були всі підстави для включення сум коштів сплачених на користь згаданих контрагентів до складу валових витрат.

Щодо зменшення суми орендної плати в договорах нежитлових приміщень у ТЦ «Скриня», що на думку ДПІ у Франківському районі м. Львова не відповідає рівню звичайних цін, та призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 801 009,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 667 236,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із підп. 1.20.8 цього пункту обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Визначення звичайної ціни наведено у пункті 1.20 статті 1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, визначення звичайної здійснюється із врахуванням таких факторів. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

З врахуванням положень підп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не наведено жодних доказів та обставин в підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни в порядку, передбаченому законом.

У відповідності до підп.1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Незважаючи, що норми названих пп. 1.20.10 Закону № 334, які передбачають, що методика визначення податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом, - на сьогодні не прийнято закону, який би визначав таку процедуру. З огляду на викладене, відсутні підстави вважати висновки органу державної податкової служби з визначення звичайної ціни такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що практику зниження розміру орендної плати ТзОВ «Скриня Плюс»започаткувало після початку світової економічної кризи, оскільки більшість орендарів були позбавлені можливості сплачувати орендну плату в попередньому розмірі у зв'язку у із чим виступали з ініціативою щодо розірвання договорів оренди.

В акті перевірки не наведено жодного обґрунтування щодо не відповідності зазначених цін рівню справедливих ринкових цін. Натомість, первинні документи, надані платником податків (договори про внесення змін до договорів оренди, за допомогою яких і було зменшено розмір орендної плати), невмотивовано не взяті відповідачем до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Щодо завищення ТзОВ «Скриня Плюс»податкового кредиту за рахунок відображення в бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів в свого контрагента ТзОВ «Алтваінвест», суд зазначає наступне.

Реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Алтваінвест», документальне підтвердження отримання товару було доведено первинними документами долученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми передбачені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Не підлягають віднесенню до податкового кредиту, згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

ТзОВ «Скриня Плюс», на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ надало суду податкові накладні № 26 від 29.10.2010 р., № 31 від 30.11.2010 р., № 32 від 31.12.2010 р. № 2 від 27.01.2011 р., № 9 від 28.02.2011 р., № 12 від 31.03.2011 р., № 8 від 31.03.2011 р., № 9 від 29.04.2011 р., № 8 від 31.05.2011 р., № 5 від 28.06.2011 р., розрахунок № 8 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.11.2010 р. № 31, розрахунок № 9 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.01.2011 р. № 2, розрахунок № 10 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28.02.2011 р. № 9, розрахунок № 2/26 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.10.2010 р. № 26, розрахунок № 3/31 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.11.2010 р. № 31, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, докази отримання товару (послуг) та докази здійснення оплати податку на додану вартість на користь контрагента в складі вартості товарів (послуг).

Слід також взяти до уваги і те, що на час здійснення господарських операцій позивачем, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Разом з тим, відсутність у контрагента основних засобів, складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів не може свідчити про фіктивність правочинів, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання платником податку у господарській діяльності лише власних основних засобів та найманої праці.

Наведене свідчить про реальність господарських операцій ТзОВ «Скриня Плюс»з ТзОВ «Алтваінвест»та безпідставність твердження податкового органу про відсутність факту придбання товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Додатково суд звертає увагу на те, що в акті перевірки позивача та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0000522320 від 28.02.2012 р., податкового повідомлення рішення № 0000512320 від 28.02.2012 р., податкового повідомлення рішення № 0000562320 від 28.02.2012 р. та 0000532320 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Франківському районі м. Львова від 28.02.2012 року №0000522320, №0000512320, №0000562320, №0000532320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скриня Плюс" 2146 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 02.07.2012 року.