Постанова № 24970883, 20.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/2319/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Могукала А.О.,

представника відповідача Бондарь Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2011 №№ 0004782340/28400/10/23-3, 28399/10/23-3/0004772340, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2011 №№ 0004782340/28400/10/23-3 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 89291,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 71433,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 858,00 гривень, від 30.12.2011 № 28399/10/23-3/0004772340 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 82 148,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 82 148,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на необґрунтованість висновків акту перевірки відповідача від 19.12.2011 № 7741/23-3/32496340, яким встановлено порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України. Зазначений висновок обґрунтовано укладенням між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» нікчемних угод, по яких позивачем були неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит. Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, з огляду на що просить задовольнити позовні вимоги /т.1 а.с. 5-8/.

Ухвалою суду від 02.04.2012 відповідача Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька замінено на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу, статтей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 у сумі 71 433 гривні у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарію», які не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином, а також пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на прибуток на суму 82 148 гривень. Вважає зазначені висновки податкового органу обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі цих висновків - законними.

Також представник відповідача надала письмові заперечення проти позову, у яких обґрунтувала свою позицію посиланням на норми діючого законодавства. Просила відмовити у задоволенні позову /т. 1 а.с. 42-43/.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.05.2003 /т. 1 а.с. 9/, включено до ЄДРПОУ за № 32496340 /т. 1 а.с. 10/. Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 03.04.2009 № 138 /т. 1 а.с. 88-92/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» зареєстроване в якості платника податку на додану вартість 26.05.2003, що підтверджується відповідним Свідоцтвом № 07772725 від 26.05.2003 /т. 1 а.с. 106/.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 05.12.2011 № 1577 «Про проведення документальної позапланової перевірки» (т. 1 а.с. 96-97) з 06.12.2011 по 12.12.2011 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька проводилась документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» з питання правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (ЄДРПОУ 37270391) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за наслідками якої складено акт від 19.12.2011 № 7741/23-3 /т.1 а.с. 13-25/.

Згідно висновку акту перевірки, проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (ЄДРПОУ 37270391) встановлено порушення:

1. пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статтей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у вигляді заниження суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 у сумі 71 433 гривні, а саме у липні - 71 433 гривні у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія», які не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином;

2. пунктів 138.1, 138.2 пункту 138 статті 138 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 44.6 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» занизило податок на прибуток на суму 82 148 гривень, у тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 82 148 гривень у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія», які не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином /т.1 а.с. 25/.

На підставі зазначених висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 30.12.2011 № 0004782340/28400/10/23-3 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 89 291 гривню, у тому числі за основним платежем - 71 433 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 858 гривень /т. 1 а.с. 26/;

- від 30.12.2011 № 28399/10/23-3/0004772340 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 82 148 гривень, у тому числі за основним платежем - 82 148 гривень /т. 1 а.с. 27/.

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованим з наступних підстав.

20.07.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (Постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 20/07-11 від 20.07.2011 /т. 1 а.с. 70-71/, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у встановлений цим договором строк здійснити поставку Товару у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти його і сплатити грошові кошти на умовах, викладених у цьому договорі (пункт 1.1 договору). Асортимент і кількість Товару вказується у накладних і Специфікаціях (Додаток № 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору). Загальна сума договору складає 428 599,04 гривень, у т.ч. ПДВ 71433,17 грн. (пункт 2.1 договору). Розрахунок за Товар здійснюється по безготівковому розрахунку у національній валюті гривні на поточний рахунок Продавця протягом 20 календарних днів з моменту підписання цього Договору (пункт 2.2 договору). Поставка товару здійснюється Постачальником за адресою: м. Донецьк, вул. Суздальська, 1 (пункт 3.1 договору). Вартість доставки Товару включена у його ціну згідно даного Договору (пункт 3.2 договору). Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар у 10-денний строк після підписання цього Договору (пункт 3.3 договору). Дата передачі Товару Покупцю вказується у накладній і повинна співпадати з фактичною датою передачі (пункт 3.4 договору).

Відповідно до Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № 20/07-11 від 20.07.2011 /т. 1 а.с. 72/ визначено найменування, кількість та ціну Товару, що постачається (каучук, епоксидна смола, графіт тощо) загальною вартістю 428 599,04 гривні, у т.ч. ПДВ 71 433,17 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав суду наступні документи:

- накладні № 170 від 20.07.2011 на суму 200 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 33 333,33 гривні /т. 1 а.с. 29/, № 171 від 29.07.2011 на суму 228 599,04 гривні, у т.ч. ПДВ 38 099,84 гривні /т. 1 а.с. 28/;

- податкові накладні № 170 від 20.07.2011 на суму 200 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 33 333,33 гривні /т.1 а.с. 30/, № 171 від 29.07.2011 на суму 228 599,04 гривні, у т.ч. ПДВ 38 099,84 гривні /т. 1 а.с. 31/;

- довіреність № 48 від 20.07.2011 на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія» товару за договором № 20/07-11 від 20.07.2011 /т.1 а.с. 73/;

- платіжні доручення № 1 від 20.07.2011 на суму 200 000,00 гривень (т. 1 а.с. 84), № 1 від 03.08.2011 на суму 228 599,04 гривні /т. 1 а.с. 85/.

Суму витрат на придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія» позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по декларації за 2-3 квартали 2011 року /т. 1 а.с. 175-183/. Суму податку на додану вартість по вказаним господарським операціям позивач включив до складу податкового кредиту липня 2011 року, що відобразив у податковій декларації з цього податку за відповідний період /т. 1 а.с. 170-174/.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 цього пункту, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Як передбачено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено, що витрати, понесені платником податку, можуть враховуватися для визначення об'єкта оподаткування лише за умови їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку підприємства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Частиною першої статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 цього Закону визначено вимоги до складання первинних документів, а саме ці документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом із тим, надані позивачем документи не відповідають у повній мірі наведеним вище вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, у частині підтвердження понесених позивачем витрат на придбання товару за договором, укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія», достатнім обсягом первинних документів, складених за наслідками вказаної господарської операції, та відповідності цих документів вимогам до їх складення.

Так, відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Згідно частин першої та другої статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частинами першою та четвертою статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Як вбачається з договору № 20/07-11 від 20.07.2011, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» як Постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» як Покупцем, в ньому відсутнє викладення умов поставки відповідно до правил «Інкотермс». Також в умовах договору та Специфікації до нього відсутні положення щодо якості товарів, що поставляються. Товаросупровідні документи до товарів, які були предметом поставки, позивач суду не надав. Наведене свідчить про те, що у договорах поставки відсутні обов'язкові істотні умови, наявність яких є обов'язковою відповідно до законодавства, для того, щоб вважати цей договір укладеним.

Що стосується наданих суду накладних на товар № 170 від 20.07.2011 та № 171 від 29.07.2011, то вони не містять таких обов'язкових реквізитів як місце їх складення, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тобто не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Будь-яких інших первинних документів (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі тощо), які б дали суду змогу встановити факт здійснення господарської операції, позивачем не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в позивача були відсутні підстави, передбачені наведеними вище приписами Податкового кодексу України, для включення витрат на придбання товарів за договором № 20/07-11 від 20.07.2011 до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по декларації за 2-3 квартали 2011 року.

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту липня 2011 року по спірній господарській операції, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, однією з умов віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є сплата платником податку при придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, як встановлено судом вище, позивач не підтвердив відповідними первинними документами факт придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія» товарів за договором № 20/07-11 від 20.07.2011.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до цього ж інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача необхідного обсягу документів по спірній господарській операції, суд приходить до висновку про те, що податковий кредит по цій операцій сформований позивачем безпідставно.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у м. Києві документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (ЄДРПОУ 37270391) від 07.09.2011 № 1986/23-04/37270391 /т. 1 а.с. 44-49/, перевіркою встановлено порушення вказаним підприємством норм Податкового кодексу України у вигляді завищення податкових зобов'язань за податку на додану вартість та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у т.ч. за липень 2011 року, сформованих за нікчемними правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія».

За змістом Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.03.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Монтарія» значиться припиненим /т. 1 а.с. 50-52/.

Вищевикладене, на переконання суду, свідчить про наявність розбіжностей між повідомленими позивачем обставинами, та обставинами, встановленими в ході судового розгляду даної справи, з огляду на що суд приходить до висновку про недоведеність реальності господарської операції поставки між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія».

На підставі частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2011 №№ 0004782340/28400/10/23-3, 28399/10/23-3/0004772340 - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 червня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 червня 2012 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.