Постанова № 24970788, 04.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/6325/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Грушко Н.В.

за участю:

представника позивача Бровко О.М.

представника відповідача Гусарова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Дакар»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Дакар» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогами про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012 р. висновків щодо визнання фінансово-господарських операцій, вчинених Приватним підприємством «Дакар» за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК», фіктивними та нікчемними; визнання дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 р. № 0000682302 та від 18.05.2012 р. № 0000692302, які були винесені на підставі акту перевірки № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012 р., та якими визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, неправомірними; визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. № 0000682302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 98 505,00 грн., з яких 98 505,00 грн. - основний платіж, податкового повідомлення-рішення 18.05.2012 р. № 0000692302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107 070,00 грн., з яких 85 656,00 грн. - основний платіж, 21 414,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства контрагентом підприємства. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з контрагентом, порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Товарно-транспортні накладні не є обов'язковими для бухгалтерського обліку позивача, крім того, маються інші первинні документи на підтвердження отримання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК». Податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. № 0000682302 та від 18.05.2012 р. № 0000692302 суперечать вимогам діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши свою позицію наступним. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента, який допустив порушення податкового законодавства. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість фактичного отримання позивачем послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. Такий висновок зроблений відповідачем на підставі матеріалів перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» та його контрагентів. Також, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження отримання послуг за договором. В зв'язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Приватне підприємство «Дакар» зареєстроване 30.11.1998 р., включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за ідентифікаційним кодом 30242420 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (а.с. 12, 16-18).

25.04.2012 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Дакар» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК».

За результатами перевірки складено акт № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012 р. (а.с. 24-39).

В зазначеному акті указано, що Приватне підприємство «Дакар» у періоді, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.

За наслідками проведеного аналізу контрагентів Приватного підприємства «Дакар» встановлено фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК».

01.02.2011 р. Приватним підприємством «Дакар» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» (Перевізник) укладено договір № 2/20 перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 59).

Відповідно до умов договору Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно накладної між вантажовідправником та вантажоодержувачем) до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Замовник зобов'язується надати для перевезення вантаж: бітум нафтовий та сплатити за перевезення вантажу.

В акті перевірки зазначено про наявність податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), вказано про використання отриманих послуг в господарській діяльності (а.с. 28-31).

Перевіркою встановлено порушення Приватним підприємство «Дакар»:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 98 505,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 85 656,00 грн. (а.с. 39).

Наявність порушення законодавства позивачем обґрунтовано в акті перевірки тим, що податковий кредит Приватного підприємства «Дакар» сформовано за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК», при цьому угода останнього з контрагентом Приватним підприємством «Анві Продукт» визнана нікчемною іншим податковим органом, а також відсутністю у Приватного підприємства «Дакар» товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування вантажу.

На підставі акту № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. № 0000682302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 98 505,00 грн., з яких 98 505,00 грн. - основний платіж, від 18.05.2012 р. № 0000692302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107 070,00 грн., з яких 85 656,00 грн. - основний платіж, 21 414,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 51, 53).

Представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» надано наступні документи: договір № 2/20 від 01.02.2011 р. перевезення вантажів автомобільним транспортом; податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури; заявки на здійснення транспортних послуг; виписка банку про рух коштів по рахунку (а.с. 59-189).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-ХІІ завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до п.п. 1, 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів та подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1.-200.4 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій на виконання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» договору.

Первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 р.

Факт проведення розрахунків згідно договору підтверджується рахунками-фактурами, банківською випискою про рух коштів на рахунку.

Послуги, придбані від контрагента відповідно до умов договору, були використані в господарській діяльності позивача.

Факт транспортування вантажу підтверджується наступними первинними документами: заявками на здійснення транспортних послуг; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 3 листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на зазначене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що через висновок податкового органу про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» дизельного пального, оливи та запчастин до автомобіля від контрагента Приватного підприємства «Анві Продукт», які в дійсності цим контрагентом не реалізовувались, і включення даних витрат (на придбання перелічених товарів) до собівартості послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» по договору перевезення Приватному підприємству «Дакар» свідчать про відсутність юридичних наслідків правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК» та Приватним підприємством «Дакар».

Відповідачем не доведено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000682302 від 18.05.2012 р. та № 0000692302 від 18.05.2012 р. не відповідають вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки при їх винесенні відповідач діяв на підставі і в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства «Дакар» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 69-72, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Дакар» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012 р. висновків щодо визнання фінансово-господарських операцій, вчинених Приватним підприємством «Дакар» за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК», фіктивними та нікчемними.

Визнати дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 р. № 0000682302 та від 18.05.2012 р. № 0000692302, які були винесені на підставі акту перевірки № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012 р., та якими визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, неправомірними.

Визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. № 0000682302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 98 505,00 грн., з яких 98 505,00 грн. - основний платіж, податкове повідомлення-рішення 18.05.2012 р. № 0000692302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107 070,00 грн., з яких 85 656,00 грн. - основний платіж, 21 414,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 02.07.2012 р.

Суддя О.С. Рябчук