Рішення № 24970103, 19.03.2012, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Букаровій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Гвардійське», за участю третьої особи з боку відповідача - ОСОБА_3 про поновлення строків звернення до суду, визнання наказів недійсними та їх скасування, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення заборгованості по оплаті праці за весь період та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, надання відпусток, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої підприємству, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2011 року, -

встановила:

21.07.2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідача та третьої особи з боку відповідача, в якому просила суд поновити їй строк для оскарження наказів: № 13 від 10.03.2009 року, № 14 від 11.03.2009 року; визнати незаконними та скасувати накази: № 13 від 10.03.2009 року, № 14 від 11.03.2009 року, № 31-к від 24.06.2009 року; визнати недійсним протокол засідання трудового колективу підприємства № 3 від 17.06.2009 року; поновити її на посаді завідуючого їдальні ДП «Гвардійське», а у разі неможливості поновлення, зобов'язати відповідача обов'язково працевлаштувати ЇЇ на роботу з умовами праці не гірше попереднє займаної нею посади; поновити її попередні умови праці; зобов'язати відповідача нарахувати їй різницю в оплаті заробітку за час незаконного переведення, згідно окладу завідуючої їдальні, а також за час вимушеного прогулу до моменту ухвалення судом рішення та стягнути всю заборгованість по оплаті праці за весь період; зобов'язати відповідача надати чергову відпуску за 2008-2009 рік та додаткову оплачувану відпуску строком на 7 днів без урахування святкових і неробочих днів, по закінченню яких надати відпуску по догляду за дитиною строком на один рік; стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень та покласти на директора ДП «Гвардійське» ОСОБА_3 покриття шкоди, заподіяної підприємству. Допустити негайне виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_4, позовні вимоги своєї довірительниці підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем, в порушення норм трудового законодавства, позивачці

__________

Головуючий у першій інстанції Курта Л.С. Справа № 22-ц/1590/747/2012

Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 52

за час роботи на підприємстві не було надано відповідних відпусток, не виплачувалась заробітна плата, вона незаконно була переведена на іншу роботу, а в подальшому звільнена з роботи, чим їй була завдана моральна шкода.

Представник відповідача, ОСОБА_6, та третя особа з боку відповідача, ОСОБА_7, позов не визнали повністю та просили в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що переведення позивачки на іншу посаду, звільнення її з роботи проведено з дотриманням вимог діючого законодавства та з повним розрахунком усіх належних їй виплат при звільненні.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2011 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Гвардійське», за участю третьої особи з боку відповідача ОСОБА_3 про поновлення строків звернення до суду, визнання наказів недійсними та їх скасування, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення заборгованості по оплаті праці за весь період та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, надання відпусток, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої підприємству задоволений частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гвардійське» ЄДРПОУ 14304703, юр. адреса: Одеська область, Комінтернівський район, с.Гвардійське, вул. Олімпійська, 1, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачки в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду не розглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди, оскільки воно в цій частині не оскаржено сторонами.

Судом встановлено, що згідно наказу № 16-к від 10.04.2008 року по радгоспу «Гвардійський» Південного оперативного командування ОСОБА_2 з 14.04.2008 року прийнята на посаду завідуючої столової з оплатою, згідно штатного розкладу/а.с.8/.

Згідно наказу директора військового радгоспу «Гвардійський» № 158 від 31.12.2008 року, в зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, завідуючої їдальні ОСОБА_2 з 01.12.2008 року встановлено оклад в розмірі 693 грн. /а.с.9/.

Наказом Міністерства оборони України № 369 від 24.07.2008 року військовий радгосп «Гвардійський» перейменовано в державне підприємство «Гвардійське», директором якого призначено ОСОБА_3, та 16.02.2009 року проведено державну перереєстрацію підприємства /а.с.31,32/.

З Акту прийому-передачі частини приміщень в будівлі «Торгового центру» військового радгоспу «Гвардійський» до комунальної власності Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 01.07.2008 року складеного на підставі договору, укладеного між державною установою - військовим радгоспом «Гвардійський» та Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області, узгодженого начальником управління сільського господарства МО України від 25.07.2007 року, їдальня, що становить 17/100 частин будівлі «Торгового центру» вбачається, що 06.03.2009 року прийнята на баланс органом місцевого самоврядування /а.с. 137-146/.

У зв'язку із змінами в організації управління та обліку підприємства наказом № 12 від 10.03.2009 року затверджено новий штатний розклад ДП «Гвардійське», згідно з яким дві посади бухгалтера та завідуючої їдальні підпали під скорочення /а.с.129,130/.

Про скорочення посад з 10.05.2009 року видано наказ № 13 від 10.03.2009 року. Позивачка з наказом про скорочення її посади була повідомлена рекомендованим листом, оскільки знаходилася на лікарняному /а.с. 10,67/.

Відповідно до ст. 49 КЗпПУ про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяця.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому же підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

На підставі того, що їдальня, завідуючою якої була ОСОБА_2, відповідачем була передана до комунальної власності, наказом № 14 від 11.03.2009 року позивачка, у зв'язку з відсутністю попереднього місця роботи, була переведена з 01.03.2009 року на 0.5 ставки денного чергового КПП по машино-тракторному парку з розрахунку мінімальної заробітної плати 605 грн., копія якого ОСОБА_2 також була направлена поштою рекомендованим листом у зв'язку з її находженням на лікарняному /а.с. 11,68/.

Як стверджує представник позивача та не заперечує проти цього представник відповідача, згоду ОСОБА_2 на її переведення денною черговою КПП по машино-тракторному парку на 0.5 ставки ніхто не запитував.

Згідно ч. І ст. 32 КЗпПУ переведення на іншу роботу на тому же підприємстві, в у станові, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця (ч. З ст. 32 КЗпПУ).

Суд першої інстанції вимовляючи в задоволенні позову в частині поновлення на роботі послався на те, що статтею 233 КЗпПУ визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач, в встановлені законом строки наказ щодо її переведення без її згоди на іншу роботу, не оспорила та погодилася з ним. Суд першої інстанції зробив такий висновок та не взяв до уваги посилання позивачки на те, що вона не ознайомлювалась з наказами № 13 від 10.03.2009 року та № 14 від 11.03.2009 року та про їх існування дізналася випадково на прикінці квітня 2009 року, посилаючись на матеріали справи та показання представників відповідача та третьої особи.

Між тим, як убачається з листків непрацездатності та медичних довідок, доданих позивачем до позовної заяви, вона знаходилася з 25.02.2009 року по 05.03.2009 року, з 06.03.2009 року по 18.03.2009 року на лікарняному, а з 19.03.2009 року по 31.03.2009 року на лікуванні по медичній довідці /а.с.25-26/.

25.03.2009 року ОСОБА_2 звернулася до керівника ДП «Гвардійське» з заявою про надання чергової відпустки за відпрацьований період з 31.03.2009 року.

Вимога про надання додаткової оплачуваної відпустки як одинокої матері тривалістю 7 календарних днів в заяві відсутня /а.с.24/.

З наказу № 22-к від 03.04.2009 року убачається, що ОСОБА_2, денної чергової МТП на 0.5 ставки, надана чергова відпустка за відпрацьований період з 14.04.2008 року по 14.03.2009 року на 24 кал.дні + 1 день неоплачуваний 19.04.2009 року (святковий) з 3 по 27 квітня 2009 року /а.с.64/.

Будучи у відпустці, що зазначає в позові і позивачка, вона 10.04.2009 року по Акту прийому-передачі по їдальні ДП «Гвардійське», на підставі наказу № 20 від 06.04.2009 року, здійснила передачу матеріальних цінностей та залишків продуктів зі свого підзвіту у підзвіт іншої осіб /а.с.33,65/.

На підставі наведеного судом першої інстанції зроблений висновок про те, що поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду для оскарження наказів № 13 від 10.03.2009 року та № 14 від 11.03.2009 року, не існує, тому вимога про поновлення цих строків задоволенню не підлягає.

Оскільки ствердження позивачки про те, що вона не ознайомлювалась з наказами № 13 від 10.03.2009 року та № 14 від 11.03.2009 року та про їх існування дізналася випадково на прикінці квітня 2009 року не спростовуються письмовими доказами, згоди на переведення позивачка не давала, то такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на законі.

Крім того судом встановлено, що наказом № 31-к від 24.06.2009 року ОСОБА_2, денна чергова МТП, звільнена з роботи по п.4 ст.40 КЗпП України, за прогули без поважних причин: 1-2 квітня 2009 року, та з 4 травня по 15 червня 2009 року /а.с. 12,69/.

Згідно пояснень в судовому засіданні представника позивача позивачка ОСОБА_2, після отримання медичної довідки про те, що її син, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує домашнього догляду тривалістю один рік, 03.04.2009 року написала заяву директору ДП «Гвардійське» про надання їй відпустки за доглядом за дитиною тривалістю один рік, у зв'язку з чим вважала, що на законних підставах не виходить на роботу. Однак, 16.06.2009 року вона отримала повідомлення про явку 17.06.2009 року о 10.00 годин на засідання трудового колективу підприємства для розгляду питання відносно її відсутності на робочому місці з 1 травня по 16 червня 2009 року, на яке з'явитися не могла у зв'язку з хворобою дитини, про що направила письмову заяву. В подальшому ОСОБА_2 стало відомо, що вона звільнена з роботи згідно наказу № 31-к від 24.06.2009 року, який, на її думку, прийнято в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

З копії довідки № 74 від 01.04.2009 року вбачається, що головою ЛКК Комінтернівської ЦРЛ зроблено висновок про те, що ОСОБА_8, у зв'язку з хворобою ЧТХ потребує домашнього нагляду строком на один рік /а.с.22/.

03.04.2009 року ОСОБА_2 на ім'я директора ДП «Гвардійське» написана заява про надання відпустки за рахунок власних коштів підприємства або без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який потребує домашнього догляду згідно медичної довідки тривалістю один рік /а.с.20,21/.

Ст. 84, ч. 6 ст. 179 КЗпПУ, ст. 25 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці, за її бажанням, в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову також послався на те, що відповідно до вимог трудового законодавства, надання працівнику відпустки оформлюється наказом керівника підприємства, в якому обов'язково вказується конкретний період на який надається відпустка.

ОСОБА_2 відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною не надавалась, самою позивачкою у заяві про надання даного виду відпустки період відпустки не зазначено, медична довідка до заяви не долучена, на час написання цієї заяви позивачка знаходилася у черговій відпустці по закінченні якої, повинна була вийти на роботу з подальшим вирішенням питання про отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з визначенням її строку.

Здійснення ОСОБА_2 порушення трудової дисципліни, яким є не вихід на роботу по закінченню чергової відпустки, що підтверджується табелем звітного робочого часу та актами відсутності її на роботі 1,2,28,29,30 квітня 2009 року, з 4 по 31 травня 2009 року та з 1 червня по 15 червня 2009 року, стало підставою для розгляду на засіданні ради трудового колективу ДП «Гвардійське» 17.06.2009 року, у зв'язку з відсутністю на підприємстві профспілкового комітету, питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності та дано погодження на її звільнення по ст.40 п. 4 КЗпПУ за прогули без поважних причин /а.с.70,71,72,74,75,76,77,78-90/.

На підставі цього суд першої інстанції зробив висновок, що у зв'язку з грубим, умисним порушенням ОСОБА_2 трудової дисципліни після призначення нового керівника підприємства, її не бажанням виходити на роботу, на яку вона була переведена у зв'язку з скороченням її посади та із-зі відсутності інших вакансій, вона підлягає звільненню з роботи.

Між тим суд першої інстанції в рішенні вказує, що відповідно до ч. З ст. 184 КЗпПУ заборонено звільнення одиноких матерів, якою є позивачка, при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 є одинокою матерію та виховує дитину ІНФОРМАЦІЯ_1.

Більш того суд першої інстанції в рішенні визнав дії відповідача неправомірними та стягнув з нього на користь позивачки моральну шкоду.

Крім того суд першої інстанції вказує, що існує порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачений ст. 149 КЗпП України, який визначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, однак цього зроблено не було.

При таких даних колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2011 року в частині відмови в поновленні строків звернення до суду, визнання наказів недійсними та їх скасування, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення в цій частині нового рішення, яким поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду, визнати недійсними та скасувати накази директора Державного підприємства «Гвардійське»№ 13 від 10.03.2009 року, № 14 від 11.03.2009 року, № 31-к від 24.06.2009 року, поновити ОСОБА_2 на посаді завідуючої їдальні, стягнути з Державного підприємства «Гвардійське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19 135,21 грн.

Що стосується інших вимог позивачки, то суд першої інстанції правильно зазначив, що не підлягають задоволенню її вимоги про стягнення з відповідача на її користь заборгованість по оплаті праці та зобов'язання надати їй чергову відпуску за 2008-2009 рік, додаткову оплачувану відпуску строком на 7 днів та відпуску по догляду за дитиною строком на один рік, оскільки з акту перевірки № 15-20-028/0054 від 12.08.2009 року територіальної державної інспекції праці у Одеській області додержання у ДП «Гвардійське» законодавства про працю та оплати праці вбачається, що в процесі даної перевірки керівництвом підприємства зроблено перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.03.2009 року по 01.05.2009 року відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням вимог ч. З ст. 32, ч. 2 ст. 114, ст. 83 КЗпПУ, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та станом на 12.08.2009 року сплачені їй всі належні суми від підприємства на день звільнення /а.с.116-120/.

Необґрунтованою є вимога про надання чергової відпустки за відпрацьований 2008-2009 рік, оскільки ця відпустка була надана позивачці згідно наказу № 22-к від 03.04.2009 року в якої вона знаходилася у період з 03 квітня по 27 квітня 2009 року, про що зазначено вище.

За невикористану додаткову оплачувану відпуску тривалістю 7 календарних днів, як одинока матір, за відпрацьований 2008-2009 рік позивачка отримала грошову компенсацію при звільненні /а.с.136/.

Крім того суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що даний вид відпустки також як і інші види відпусток, надається працівнику тільки за його бажанням. При розгляді справи встановлено, що з заявою про надання цього виду відпустки позивачка до адміністрації підприємства не зверталась, у зв'язку з чим ця вимога була також заявлена позивачем необґрунтовано.

Оскільки при подачі апеляційної скарги не були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, колегія вважає необхідним, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, стягнути з Державного підприємства «Гвардійське» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Гвардійське», за участю третьої особи з боку відповідача - ОСОБА_3 про поновлення строків звернення до суду, визнання наказів недійсними та їх скасування, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення заборгованості по оплаті праці за весь період та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, надання відпусток, стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої підприємству - скасувати в частині відмови в поновлення строків звернення до суду, визнання наказів недійсними та їх скасування, поновлення на посаді з попередніми умовами праці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду, визнати недійсними та скасувати накази директора Державного підприємства «Гвардійське»№ 13 від 10.03.2009 року, № 14 від 11.03.2009 року, № 31-к від 24.06.2009 року, поновити ОСОБА_2 на посаді завідуючої їдальні, стягнути з Державного підприємства «Гвардійське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19 135,21 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Гвардійське» на користь держави витрати судові витрати в розмірі 120 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області В. А. Станкевич

О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков