Постанова № 24969050, 27.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 5004/2589/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" від 08.05.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 05.03.12 р. у справі № 5004/2589/11

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", м. Луцьк

про стягнення 15 101 534,65 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - начальник сектору касаційного оскарження судових рішень, довіреність в справі,

від відповідача: ОСОБА_4 - начальник юридичного відділу, довіреність в справі

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.03.2012 р. у справі № 5004/2589/11 (суддя Костюк С.В.) частково задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", стягнуто з відповідача на користь позивача 14 412 234,27 грн., з них 13 644 238,47 грн. заборгованості, 494 900,75 грн. пені, 10 579,87 грн. інфляційних втрат, 262 515,18 грн. 3% річних, 56 460 грн. витрат по оплаті судового збору; в решті позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що індекс інфляції в листопаді 2011р. становив 100,1%, а не 101%, як вказує позивач, у зв'язку з чим зменшив суму інфляційних нарахувань, а з врахуванням заборгованості, що виникла станом на 21.08. та 21.09 2011р. сума 3% річних становить 262 515,18 грн. та враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань по оплаті природного газу і причини несвоєчасної оплати заборгованості, зменшив суму пені до 50 відсотків.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" звернулося з апеляційною скаргою від 08.05.2012 р., в якій просило рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2014 року по справі № 5004/2589/11 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" про стягнення 14 412 234,27 грн., в частині відмови зменшення судового збору в сумі 56 460,00 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення: "Стягнути з ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" судовий збір в розмірі 53 885,42 грн.", посилаючись на те, що рішення є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" в частині відмови зменшення судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2 574,58 грн. Судом необгрунтовано відмовлено в зменшенні судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Господарський суд Волинської області позов задовольнив частково, а судовий збір стягнув з відповідача в повному об'ємі. Предметом судового розгляду між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" є стягнення заборгованості за спожитий природний газ згідно умов договору на постачання природного газу від 23 вересня 2009 року за № 06/09-1510-БО-2. Даний спір виник в результаті неналежного виконання умов договору однією із сторін. Суд повинен був судовий збір стягнути, згідно положень чинного законодавства України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги позивача становлять 15 101 534,65 грн. Судовий збір сплачено в розмірі 56 460,00 грн. Позовні вимоги задоволено в сумі 14 412 234,27 грн. Відповідно до стягнення підлягає судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 53 885,42 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу ТОВ "Східноевропейська теплоелектрогенеруюча компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 05.03.12 у cпpaвi № 5004/2589/11 - без змін, посилаючись на те, що відповідач не звернув уваги, що умови 49 статті ГПК України розповсюджуються виключно на випадки не вірного зазначення позивачем ціни позову. Приймаючи рішення у cпpaвi № 5004/2589/11, господарський суд Волинської області частково задовольнив позовні вимоги ДК "Газ України" у зв'язку із зменшенням нарахованої пені на підставі ст. 83 ГПК України. При зменшенні poзмipy неустойки на підставі ч. 3 цієї статті, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питания практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.11.11 № 18 передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягае стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності poзмipy стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову i розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладаєтъся на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у ній, вважає рішення господарського суду в частині стягнення судового збору незаконним та необгрунтованим; пояснив, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено в зменшенні судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2 574, 58 грн.; позовні вимоги позивача становлять 15 101 534, 65 грн., судовий збір сплачено в розмірі 56 460, 00 грн., позовні вимоги задоволено в сумі 14 412 234, 27 грн., відповідно до стягнення підлягає судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 53 885, 42 грн.; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню в частині відмови місцевим судом зменшення судового збору на основі статті 49 ГПК України; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (далі ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія") (покупець) було укладено договір № 06/10-2658 ТЕ-2 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 договору; газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання; використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (а.с.19-23).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2012 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 37 761 тис. куб. м.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна за 1 000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%; до сплати за 1 000 куб.м. природного газу -1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 гривень; загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 41 197 251,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 49 436 701,20 грн.

Додатком № 1 від 20.12.2010 р. до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2658 ТЕ-2 від 20.12.2010 р. сторони передбачили умови поставки і обліку газу та інші права і обов'язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу (а.с.24-26).

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 р. до договору від 20.12.2010 р. було викладено назву договору у новій редакції: "Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання"; викладено назву додатку № 1 до договору в редакції: "Додаток № 1 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання"; пункт 1.3 із тексту договору виключено, відповідно пункт 1.4 вирішено вважати пунктом 1.3; викладено пункт 3.1.1 договору у такій редакції: "3.1.1 Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу"; викладено пункт 3.2 договору у такій редакції: "3.2 Сторони домовились, що ціна за 1 000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом; у разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи"; викладено пункт 10.1 договору у такій редакції: "10.1 Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення" (а.с.27).

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2011 р. до договору сторони узгодили з 01 квітня 2011 року викласти пункт 3.1 договору у такій редакції: "3.1 Ціна за 1 000 куб.м. газу становить 815,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20%; до сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 гривень" (а.с.28).

Додатковою угодою № 3 від 11.07.2011 р. до договору сторони узгодили з 01 липня 2011 року викласти пункт 3.1 договору у такій редакції: "3.1 Ціна за 1 000 куб.м. газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того: тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 гривень" (а.с.29).

Додатковою угодою № 4 від 30.08.2011 р. до договору сторони узгодили, що з 06 серпня 2011 по 30 вересня 2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається; поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI; доповнено пункт 2.2 додатку № 1 до договору абзацом в такій редакції: "Разом з актами приймання-передачі газу покупець в обов'язковому порядку надає копію документу щодо підтвердження повноважень особи, яка підписує акт. Така копія повинна бути завірена підписом керівника або уповноваженої ним особи та скріплена печаткою підприємства з обов'язковим зазначенням дати завіряння, яка має бути не раніше дати складання первинного документа" (а.с.30).

Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 р. до договору сторони домовились про таке: вважати договір № 06/10-2658 ТЕ-2 від 20 грудня 2010 року припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року (а.с.31).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу газ природній на загальну суму 25 624 238,47 грн. згідно актів передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р. в обсязі 5 227, 859 тис. м. куб. вартістю 6 844 313,00 грн.; від 28.02.2011 р. в обсязі 5 157,738 тис. м. куб. вартістю 6 752 510,59 грн.; від 31.03.2011 р. в обсязі 4 420,814 тис. м. куб. вартістю 5 787 729,70 грн.; від 30.04.2011 р. в обсязі 2 221,683 тис. м. куб. вартістю 2 908 627,39 грн.; від 31.05.2011 р. в обсязі 1 106,757 тис. м. куб. вартістю 1 448 966,26 грн.; від 30.06.2011 р. в обсязі 401,838 тис. м. куб. вартістю 526 086,31 грн.; від 31.08.2011 р. в обсязі 308,530 тис. м. куб. вартістю 403 927,48 грн.; від 30.09.2011 р. в обсязі 727,221 тис. м. куб. вартістю 952 077,74 грн. (а.с.32-39, 55-57).

Згідно пункту 4.1 договору № 06/10-2658Т Е-2 від 20.12.2010 р. розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково і згідно розрахунку боргу за період з 21.01.2011 р. по 31.05.2011 р. відповідачем сплачено 11 980 000,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ склала 13 644 238,47 грн. (25 624 238,47-11 980 000,00 = 13 644 238,47) (а.с. 17-18), що не заперечується та визнається відповідачем у письмових поясненнях (а.с.49-54).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 пункту 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, основний борг в сумі 13 644 238,47 грн. доведений матеріалами справи і підлягає до стягнення.

В цій частині судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частин 1,3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2,3 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.1 договору № 06/10-2658 ТЕ-2 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача пеня на заборгованість в сумі 13 644 238,47 грн. нарахована за період з 26.06.2011 р. по 26.12.2011 р., за 183 дні і складає 1 058 683,75 грн. (а.с.4).

З контррозрахунку відповідача та розширеного розрахунку позивача 3 % річних вбачається, що сума простроченого платежу станом на 26.06.2011 р. складала 11 762 146,94 грн., на 21.07.2011 р. - 12 288 233,25 грн., на 21.09.2011 р. - 12 692 160,73 грн., на 21.10.2011 р. - 13 644 238,47 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок пені позивачем зроблений не вірно і до стягнення підлягає пеня в сумі 989 801,50 грн. згідно розрахунку відповідача (а.с.50).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/193 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, належного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Підпунктом 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем зобов'язань по оплаті природнього газу згідно договору від 20.12.2010 р., причини несвоєчасної оплати заборгованості, наявну перед відповідачем заборгованість ДКП "Луцьктепло" в сумі 29 741 726, 84 грн., яке є єдиним споживачем теплової енергії і відноситься до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України № 147/1356 від 27.05.2008 р. , в звязку з чим виконавчі провадження з примусового виконання наказів судів про стягнення заборгованості на користь ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" підлягають обовязковому зупиненню до 01.03.2013 р., значні нарахування по відсотках річних та інфляційних втратах, правомірно зменшив суму пені до 50 %.

Тобто, до стягнення підлягає пеня в сумі 494 900, 75 грн. (50% від 989 801,50 грн.).

В стягненні пені в сумі 563 783 грн. (1 058 683,75 - 989 801,50 = 68 882,25 + 494 900, 75 = 563 783), слід відмовити.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати за період з березня по листопад 2011 року складають 133 781,94 грн., 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 26.12.2011 р. складають 264 830,49 грн. (а.с.4-5).

Однак, індекс інфляції в листопаді 2011 року складав 100,1 %, а позивачем розрахунок за листопад 2011 року зроблено виходячи з індексу інфляції 101 %, у зв'язку з чим його розрахунок є помилковим.

ТзОВ "Східноевропейська теплоелектрогенеруюча компанія" було здійснено обгрунтований та правомірний контррозрахунок інфляційних втрат за період з березня по листопад 2011 р. в сумі 10 579,87 грн., яка підлягає до стягнення (а.с. 52-53).

Отже, судом першої інстанції правомірно стягнуто за розрахунком відповідача інфляційні втрати в розмірі 10 579,87 грн.

В стягненні інфляційних втрат в сумі 123 202,07 грн. (133 781,94 - 10 579,87 = 123 202,07) слід відмовити.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних складає 264 830,49 грн. (а.с.5).

Однак, з врахуванням пункту 4.1 договору та уточненням сум боргу станом на 21.08.2011 р. та 21.09 2011 р., сума 3% річних складатиме 262 515,18 грн.

Тому, судом першої інстанції правомірно суму 3% річних стягнуто за контррозрахунком відповідача в розмірі 262 515,18 грн. (а.с.52-53).

В стягненні 3% річних в сумі 2 315,31 грн. (264 830,49 - 262 515,18 = 2 315,31) слід відмовити.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позов частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 14 412 234,27 грн. з них 13 644 238,47 грн. заборгованості, 494 900,75 грн. пені, 10 579,87 грн. інфляційних втрат та 262 515,18 грн. 3% річних, а в решті позову відмовлено.

Згідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено державне мито

У абзаці 4 підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення

неустойки.

Судом першої інстанції не враховано вищевикладене та стягнуто судовий збір з відповідача на користь позивача в повному обсязі в сумі 56 460 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то судовий збір мав бути визначений пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 2 315,31 грн., інфляційних втрат в сумі 123 202,07 грн. та пені в сумі 68 882,25 грн., але без врахування відмови в частині стягнення пені в сумі 494 900, 75 грн., на яку зменшено судом стягнення.

Тобто, з відповідача на користь позивача необхідно було стягнути судовий збір в сумі 55 726,02 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Отже, рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині стягнутої суми судового збору, в решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу задоволити частково, оскільки апелянт просив скасувати в цій частині рішення та стягнути з нього судовий збір в розмірі 53 885.42 грн.

Згідно статті 49 ГПК України у зв'зку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 26,23 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" від 08.05.2012 р. задоволити частково, рішення господарського суду Волинської області від 05.03.2012 р. у справі № 5004/2589/11 змінити в частині стягнення судового збору в сумі 56 460 грн., виклавши його в цій частині в слідкуючій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (43023 м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, п/р № 26037301263094 у ВАТ "Ощадбанк", МФО 303398, код ЄДРПОУ 32964103) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк ", м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 55 726,02 грн. витрат по оплаті судового збору".

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк ", м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (43023 м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, п/р № 26037301263094 у ВАТ "Ощадбанк", МФО 303398, код ЄДРПОУ 32964103) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 26 грн.23 коп.

Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

Вих.№ 01-12/8311/12