Постанова № 24969021, 20.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5023/929/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Козікові І.В.

прокурор - не з’явився,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1750Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03 травня 2012 року у справі № 5023/929/12

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 7 480 942,97 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 травня 2012 року у справі № 5023/929/12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача:

- на користь ДК "Газ України" в особі Харківської філії 6 564 371,22 грн. основного боргу, 53 993,27 грн. пені, 208 432,34 грн. 3% річних, 168 206,70 грн. інфляційних витрат;

- на користь Державного бюджету України 139 900,00 грн. судового збору;

- відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 13 травня 2012 року;

- в іншій частині відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 03 травня 2012 року у справі № 5023/929/12 в частині відмови в стягненні 485 939,44 грн. пені та надання відстрочки виконання рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 485 939, 44 грн. пені задовольнити повністю; відмовити у наданні відстрочки виконання рішення. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Оскільки стаття не встановлює конкретного переліку випадків, які можна визначити винятковими, суд зобов’язаний керуватись нормами матеріального права, які визначають обставини, з якими законодавець пов’язує право суду зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у кожному випадку окремо.

Апелянт вважає, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд першої інстанції не обґрунтував обставини, що дозволили б застосувати п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені, а також зазначив, що відповідачем не були надані належні докази, які обґрунтовують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, а саме - пені.

На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив наслідків порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором для позивача та інтересу позивача щодо вимоги про стягнення пені.

Крім того, апелянт вважає, що відповідачем не надано доказів існування обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, та винятковості таких обставин, в зв’язку з чим, на думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно, в порушення приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України, відстрочив виконання рішення на 6 (шість) місяців.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, де зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 03 травня 2012р. у справі № 5023/929/12 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що причиною невиконання зобов’язань за договором поставки газу є тяжкий фінансовий стан, що склався внаслідок невиконання зобов’язань споживачами теплової енергії перед ТОВ “Котельні лікарняного комплексу” по оплаті відпущеної їм теплової енергії. Відповідач вказує, що неналежність виконання ним зобов’язань за договором поставки газу сталося не з вини відповідача. Також відповідач вважає, що у відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, ним були надані суду першої інстанції належні докази, що свідчать про ступінь виконання основного зобов’язання за договором поставки газу, тяжкий фінансовий стан товариства та докази відсутності вини відповідача у неналежному виконання зобов’язань за договором, які, в свою чергу, є підставою для застосування статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру нарахованої пені. Крім того, всі отримані від споживачів теплової енергії кошти першочергово направляються на оплату поточної заборгованості за газ, тому, на думку відповідача, єдиною можливістю уникнути банкрутства товариства є зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання судового рішення. Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення у справі.

У судове засідання прокурор, представники позивача та відповідача не з’явилися.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду, в якій зазначено про час та місце розгляду справи, направлена усім учасникам процесу 7 червня 2012 року, про що свідчить із наявної в матеріалах справи ухвали суду з проставленим відповідним штампом канцелярії (а.с.141).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа ( ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не відноситься з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

14 червня 2012р. до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що представник відповідача не може з’явитись у судове засідання через те, що знаходиться у відпустці.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає, що воно необґрунтоване та не підлягає задоволенню, оскільки в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав суду доказів, що підтверджують знаходження представника відповідача у відпустці, як не надав відповідач і доказів неможливості направлення в судове засідання іншого представника з належним чином оформленими повноваженнями.

Враховуючи, що Харківським апеляційним господарським судом виконано процесуальний обов’язок щодо належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

В лютому 2012р. перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий природний газ в сумі 6 564 371,22 грн., пені в сумі 539 932,71 грн., збитків від інфляції в сумі 168 206,70 грн., 3% річних в сумі 208 432,34 грн. та в якості забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках.

Як убачається з матеріалів справи, 21 грудня 2010р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та ТОВ “Котельні лікарняного комплексу”(покупець) був укладений договір №11/11-33 БО-05 про закупівлю природного газу за державні кошти (т. 1 а.с. 9-13).

Відповідно до п. 1.1 договору №11/11-33 БО-05 від 21 грудня 2010р (далі –договір поставки газу) постачальник зобов’язався передати у власність покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.

Газ, що поставляється за цим договором, використовується позивачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

Обсяги газу, які плануються поставити за договором поставки газу, були визначені сторонами в п. 1 2. договору, відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. природний газ в обсязі до 13 760,4 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень –2968,0 тис. куб. м, лютий –2379,0 тис. куб. м, березень –2010,0 тис. куб. м, квітень -563,0 тис. куб. м, травень - 123,8 тис. куб. м, червень - 123,8 тис. куб. м, липень - 123,8 тис. куб. м, серпень - 123,8 тис. куб. м, вересень - 123,8 тис. куб. м, жовтень - 850 тис. куб. м, листопад –1815,0 тис. куб. м, грудень -2558,0 тис. куб. м. Разом - 13 760,4 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб. м природного газу визначена в пункті 3.1 договору поставки газу та становить 2187,20 грн.

У відповідності до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу: з 01 січня по 31 грудня 2011 року включно (п.5.1. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник (позивач) належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобов’язання та на підставі договору поставки газу, протягом січня 2011 року - серпня 2011 року, передав у власність покупця (відповідача) природний газ в обсязі 8 797,431 тис. куб. м на загальну суму 27 505 674,52 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання. (а.с. 14-21)

Відповідач свої зобов’язання згідно даного договору не виконав належним чином, та лише частково оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого, у відповідача за договором поставки газу утворилась заборгованість, яка станом на момент звернення до суду, станом на 13 лютого 2012р. становила 6 564 371,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01 березня 2012р. (а.с.72).

На підставі викладеного, сума позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6564371,22 грн. обґрунтовано визнана господарським судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 168206,70 грн. та 3 % річних 208432,34 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.3.1. договору поставки газу, сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов 4.1 цього договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 539 935,71 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи свідчать, що газ, який поставлено за договором №11/11-33 БО-05 від 21 грудня 2010р., використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

ТОВ «Котельні лікарняного комплексу»є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери в дев’яти районах Харківської області та частині лікарень та інших медичних установ м. Харкова (т. 1 а.с. 86-92).

У складі споживачів, яким відповідач постачає теплову енергію, бюджетні організації складають 71,7%, а населення складає 22%

Станом на 01 квітня 2012р. загальний борг споживачів –бюджетних організацій, комунальних підприємств та населення, за надані послуги з централізованого теплопостачання перед ТОВ «Котельні лікарняного комплексу»складає 25 156 604,86 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Котельні лікарняного комплексу»(а.с. 86)

Відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги»№ 486/96 від 13 листопада 1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20 лютого 2003р. надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.

Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені вказував також на те, що до бюджетних організацій практично неможливо застосувати штрафні санкції за прострочення оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно п.п. 9 п. 21 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008р., у разі, якщо кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання, орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та повертає стягувану без виконання платіжну вимогу. Враховуючи, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язання загалом не передбачаються бюджетним планом, кошторисом, тому стягнення їх в примусовому порядку є неможливим (т. 1 а.с. 73-74).

Колегія суддів приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов’язань за договором №11/11-33 БО-05 від 21 грудня 2010р., а саме: той факт, що станом на момент подачі позовної заяви відповідач виконав свої договірні зобов’язання щодо оплати поставленого йому природного газу на 76%. Крім того, як зазначалось вище, загальна заборгованість споживачів –бюджетних установ, комунальних підприємств та населення, перед ТОВ «Котельні лікарняного комплексу»складає 25 156 604,86 грн., тоді як загальна заборгованість товариства за поставлений йому природний газ складає 6 564 371,22 грн. Тобто, відповідач здійснює погашення заборгованості за поставлений йому природний газ не тільки за рахунок надходження від споживачів оплат за здійснене товариством централізоване теплопостачання, а й з інших джерел.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, а також ступінь виконання боржником зобов’язань за договором, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшив пеню на 90%.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені та стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 53 993,27 грн. а в решті заявленої пені - відмовив.

Щодо клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який правомірно відмовив у його задоволенні, оскільки прокурором не було надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Що стосується надання відстрочки виконання рішення суду на 10 місяців, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена в роз’ясненнях Вищого арбітражного суду від 12.09.1996р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», із змінами та доповненнями.

Як було встановлено, відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що здійснює теплопостачання бюджетним організаціям, комунальним підприємствам та населенню, які становлять 93,7% всіх споживачів теплової енергії товариства. Скрутний фінансовий стан відповідача та неналежне виконання відповідачем зобов’язань з оплати поставленого йому газу спричинено неналежним виконанням споживачами теплової енергії - бюджетними організаціями, комунальними підприємствами та населенням, зобов’язань з оплати наданих їм послуг з теплопостачання.

Враховуючи вищевикладене та те, що обставини справи свідчать про неможливість відповідача на цей час негайно виконати рішення суду та сплатити утворену заборгованість в повному обсязі, оскільки стягнення усієї суми боргу одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства, що виключить надалі можливість розрахунку з позивачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та відстрочив виконання рішення на 6 місяців.

За таких обставин доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 91, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 травня 2012 року у справі № 5023/929/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 25 червня 2012 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.