Постанова № 24969020, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5023/1139/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Бабакова Л.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 29.03.2012р.,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1768Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 08.05.12 у справі № 5023/1139/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Інтерпро", м. Харків

про стягнення 44 158,37 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Інтерпро" (враховуючи наступне уточнення позовних вимог у судовому засіданні 10.04.2012 року) 42 750,72грн. основного боргу, інфляційних нарахувань у розмірі 129,43 грн. за період з 07.12.2011р. по 15.02.2012 р., 416,65 грн. - 3% річних за період з 07.12.2011р. по 05.04.2012 р., 2140,31грн. - пені за період з 07.12.2011р. по 05.04.2012 р. та понесені ним судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №297 від 17.02.2011 р. не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 травня 2012 року у справі № 5023/1139/12 (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Інтерпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" 42 750,72 грн. основного боргу, 416,65 грн. 3% річних, 129,43 грн. збитків від інфляції, 2 140,31грн. пені та 1 609,50 грн. - судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 травня 2012 року у даній справі про стягнення 42 750,72 грн. основного боргу, 416,65 грн. 3% річних, 129,43 грн. збитків від інфляції, 2 140,31грн. пені скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 11 648,55 грн. основного боргу.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не взяв до уваги відзив відповідача на позовну заяву та неповно з'ясував обставини справи щодо фактичної суми основного боргу.

Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти вимог скарги заперечують, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Тому, просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Зазначають, що відповідач жодних доказів на підтвердження своїх заперечень на позовні вимоги суду не надав.

У призначене судом апеляційної інстанції засідання 20.06.2012р. уповноважений представник відповідача (заявника апеляційної скарги) не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвала апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, направлена відповідачу на належну адресу (зазначену самим відповідачем в наданих ним документах, у тому числі, в апеляційній скарзі) повернулася на адресу суду з довідкою пошти, в якій зазначена причина повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Тому, враховуючи, що сторони були належними чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 17.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" (постачальник) та Приватним підприємством "Інтерпро" (покупець) був укладений договір поставки товару №297/1 (далі договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю лікарські препарати та медичні товари, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і у порядку, передбачених цим договором (п.1.1.).

У пункті 1.2 договору встановлено, що асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються у специфікаціях чи накладних, що визнаються специфікаціями та складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що вартість кожної партії товару є твердою і зміні не підлягає. Ціна на товар, переданий за даним договором визначається без урахування вартості тари і упаковки.

А загальна сума даного договору орієнтовно складає 1 000 000,00 грн. і корегується загальною сумою товару, поставленого відповідно до умов договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій, визначених у видаткових накладних.

Згідно з п.3.1. договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника, окремими партіями, після складання та узгодження заявки. Заявка узгоджується сторонами по телефону, факсу або в іншій формі.

Як встановлено судом, позивач та відповідач заявки на поставку товару узгоджували у телефонному режимі.

Відповідно до п. 4.2 договору термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару. У випадку наявності у покупця заборгованості за товар по двом або більше накладним, всі платежі, що покупець перераховує постачальнику, зараховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному документі.

Пунктом 7.1 визначений сторонами строк дії договору, а саме - договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині виконання грошових зобов'язань -до повного завершення.

Матеріали справи свідчать, що, на виконання умов вказаного договору, позивачем за період з 07.12.2011р. по 25.01.2012р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 42 750,72 грн., що підтверджується 94 належним чином оформленими видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 19-113) (та не заперечується самим покупцем), а саме:

Дата накладноїНа суму (грн.) № накладної07.12.2011510,00735396107.12.201128,80735396207.12.20115,76 735402307.12.2011485,44735402407.12.2011883,27735433507.12.2011434,76735449107.12.201167,08735449207.12.2011885,71 735449607.12.2011113,76735449707.12.2011811,22735451407.12.201133,90735451508.12.2011671,66735527808.12.2011111,90735527908.12.20111 456,01735534408.12.2011102,84735534508.12.2011862,52735537908.12.201189,22735538009.12.2011617,74735581209.12.20111 561,68735595409.12.2011324,12735595512.12.2011968,22735605213.12.2011669,94735713613.12.201192,52735713713.12.20112005,26735721913.12.201144,40735722013.12.2011717,18735727713.12.201122,98735727813.12.2011312,29735733513.12.2011103,56735733613.12.2011473,57735746713.12.201163,12735746813.12.2011445,23735763815.12.2011543,28735832515.12.201112,36735832615.12.20111509,91735832715.12.2011145,62735832815.12.2011710,93735836615.12.201130,00735836715.12.2011758,88735849415.12.201155,20735849515.12.2011441,70735908015.12.201168,76735908122.12.20111385,67736173022.12.2011148,74736173126.12.20111218,11736312426.12.201141,46736312526.12.2011328,80736338626.12.201125,14736338726.12.2011603,47736340426.12.2011289,00736391726.12.201162,04736391826.12.201128,50736393926.12.2011529,54736394006.01.20121514,17700248106.01.2012576,50700249506.01.201220,94700249606.01.2012512,59700251106.01.2012747,68700265011.01.2012607,60700394612.01.2012737,30700454512.01.20121158,40700454612.01.2012989,54700471812.01.201238,82700471916.01.20121090,31700610616.01.201243,74700610716.01.2012561,87700611816.01.2012378,80700700416.01.201227,90700700516.01.2012386,94700701616.01.20127,50700701716.01.2012400,63700704018.01.201271,16700770018.01.2012259,31700770118.01.2012101,58700770218.01.20121030,40700770318.01.201298,40700830018.01.2012450,32700830118.01.2012476,65700832118.01.2012434,38700835524.01.20121167,92701085124.01.2012161,22701085224.01.2012581,20701088424.01.201280,70701088524.01.2012344,38701103224.01.2012208,02701103324.01.2012474,84701112524.01.201244,88701112624.01.2012542,62701114824.01.2012168,60701114925.01.2012731,24701124325.01.201256,40701124425.01.2012474,21701154025.01.201283,94701154125.01.2012392,187011760

Дані накладні підписані уповноваженими представниками як з боку постачальника, так і з боку покупця та скріплені печатками сторін. Підставою отримання товару у вказаних накладних зазначено договір № 297 від 17.02.2011 р., що свідчить про те, що товар передавався саме на виконання цього договору. Кожна накладна містить посилання на узгоджений строк оплати, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

З боку відповідача товар був отриманий за вищезазначеними накладними уповноваженими особами на підставі довіреностей № 164 від 06.12.2011р. та №3 від 04.01.2012р., які видано на отримання цінностей від ТОВ "Вента.ЛТД" (т.1 а.с. 18, 72).

Відповідач факт отримання від позивача даного товару за цими накладними на виконання умов спірного договору не заперечує та посилається на те, що його заборгованість перед позивачем становить лише 11 648,55 грн..

Не приймаючи вищенаведені твердження відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факту того, що ним даний товар оплачувався та залишок несплаченого складає саме 11 648,55 грн. (тобто, свого обґрунтованого контррозрахунку відповідач суду не надав).

Разом з цим, з наданих відповідачем виписок по особових рахунках, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач в платіжних дорученнях не зазначав номер та дату накладних, за якими сплачувалась заборгованість.

Крім того, як зазначалось вище, умовами п. 4.2. договору сторони погодили, що у випадку наявності у покупця заборгованості за товар по двом або більше накладним, всі платежі, що покупець перераховує постачальнику, зараховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному документі.

З акту звірки взаєморозрахунків (що був направлений відповідачу та не підписаний і не повернутий позивачеві) вбачається, що суми платежів за вказаними платіжними дорученнями зараховані в оплату накладних, за якими товар відвантажувався йому позивачем раніше, як то передбачено умовами п. 4.2. договору та приписам ст. 534 Цивільного кодексу України, якою встановлюється черговість вимог за грошовим зобов'язанням.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 ЦК України визначає зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У даному випадку підставою для виникнення обов'язку є договір поставки № 297 від 17.02.2011 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що обумовило його звернення з позовом до суду.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, відповідач факт отримання товару не спростував, доказів на підтвердження оплати товару станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів у сумі 42750,72грн., обґрунтована, відповідає як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, така вимога не спростована відповідачем, а тому правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Згідно зі статтями 193, 198 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

На підставі статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких передбачено законом або визначається у договорі.

П .5.1. договору передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, а саме - за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, сторони, уклавши вказаний договір, визначили порядок розрахунків та відповідальність за порушення договірних зобов'язань.

На підставі аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 129,43 грн. за період з 07.12.2011р. по 15.02.2012 р., 416,65 грн. - 3% річних за період з 07.12.2011р. по 05.04.2012 р., 2 140,31 грн. - пені за період з 07.12.2011р. по 05.04.2012 р.

В наданих позивачем розрахунках цих сум зазначено -за який період нараховано штрафні санкції, розмір ставки НБУ, який діяв на період виникнення заборгованості, тому суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами відповідачем у справі.

У відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2008р. у справі № 5023/1139/12 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2012р. у справі № 5023/1139/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 25.06.2012 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Істоміна О.А.