Постанова № 24969001, 21.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року Справа № 5021/2874/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М. Слободін, суддя Л.М. Бабакова, суддя Т.В. Гончар,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 -дов. б/н від 01.09.2011р., ОСОБА_2 -дов. б/н від 03.01.2012р., ОСОБА_3 -дов. б/н від 01.12.2011р.

відповідачів -не з'явились

третьої особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи (вх. №1356С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 13.02.12 р. у справі № 5021/2874/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарекс", м. Суми

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне підприємство 15928", м. Суми;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Урал-Енерго", м. Одеса;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альрамі", м. Суми

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Сура", м. Суми

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2012 р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Визнано договір про зміну боржника у зобов'язанні від 21.10.2009р., укладений між ТОВ "Урал-Енерго", ТОВ "Альрамі" і ВАТ "Сумське АТП-15928" недійсним з моменту укладення. Стягнуто з ТОВ "Урал-Енерго" на користь ТОВ "Сарекс" 313,66 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ТОВ "Альрамі" на користь ТОВ "Сарекс" 313,66 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ВАТ "Сумське АТП 15928" на користь ТОВ "Сарекс" 313,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Третя особа, ТОВ "Сура", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 р. по справі № 5021/2874/2011 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги третя особа посилається на те, що розгляд даної справи безпосередньо стосується ТОВ "Сура" оскільки право вимоги боргу у ВАТ "Сумське АТП 15928", яке за оспорюваним договором отримав ТОВ "Урал-Енерго", в наступному, на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 жовтня 2009 р. було передане до ТОВ "Сура". Крім того, апелянт зазначає, що позовні вимоги ТОВ "Сарекс" до ВАТ "Сумське АТП 15928" в цій справі є намаганням ТОВ "Сарекс" отримати переваги перед іншими кредиторами в процедурі банкрутства ВАТ "Сумське АТП 15928" та зберегти акції ВАТ "Сумське АТП 15928".

Тобто, на думку апелянта, розгляд даної справи про визнання договору недійсним пов'язаний зі справою №6/225-09 про банкрутство ВАТ "Сумське АТП 15928", а тому такі вимоги повинні розглядатися безпосередньо у процедурі банкрутства.

Також, ТОВ "Сура" в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не наведено жодних доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави, суспільства або моральним засадам. Твердження суду, що оспорюваний договір суперечить моральним засадам суспільства та положенням ЦК України є помилковим з тих підстав, що відповідно до статті 627 та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору.

Апелянт в судові засідання тричі не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.04.2012р. та від 10.05.2012р., які маються в матеріалах справи.

Позивач, ТОВ "Сарекс", у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012р. -залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач стверджує, що ВАТ "Сумське АТП-15928" не маючи фінансових можливостей здійснити погашення боргу в розмірі 1225500,00 грн. (відповідний факт зазначений у договорі від 20.10.2009 р., за яким він передав свій борг іншій особі), вже на наступний день (21.10.2009 р.) приймає на себе зобов'язання щодо погашення боргових зобов'язань в надзвичайно великих розмірах, що безпосередньо вказує на очевидний факт, що оспорюваний договір укладався без наміру його виконання.

Крім того, як зазначає позивач, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання спірного договору у керівника першого відповідача Заїки А.М., оскільки такий договір, в порушення вимог п. 9.3.5 статуту товариства укладений за відсутності згоди наглядової ради на його укладання.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, тому, вважає клопотання сторін про розгляд справи без їх участі задовольнити та розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2009р. між ТОВ "Урал-Енерго" (кредитор), ТОВ "Альрамі" (боржник) і ВАТ "Сумське АТП-15928" (новий боржник) було укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні. Згідно умов договору ВАТ "Сумське АТП-15928" взяло на себе зобов'язання здійснити погашення боргу ТОВ "Альрамі" в сумі 5047055,76 грн. перед ТОВ "Урал-Енерго".

З боку ВАТ "Сумське АТП-15928" договір підписано в.о. голови правління Заїкою А.М., який, на думку позивача, перевищив свої повноваження при підписанні договору, що, в силу приписів ст. 215, ч. 2 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Такі твердження позивача ґрунтуються на положеннях п. 9.3.5 Статуту ВАТ "Сумське АТП-15928", яким, як стверджує позивач, передбачено обов'язкову згоду наглядової ради на укладання правочинів, що стосуються господарської діяльності на суму, яка перевищує 10% балансової вартості активів товариства, а за даними фінансової звітності станом на дату укладання спірного правочину (на суму більше 2 млн. грн.) вартість активів першого відповідача становила 3077,7 тис. грн.

Дослідженням положень Статуту ВАТ "Сумське АТП 15928" встановлено, що абз. 11 пункт 9.3.5 цього Статуту у наданій до суду редакції дослівно звучить так: "Наглядова рада …погоджує правочини, що стосується господарської діяльності товариства на суму, не перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства".

Тобто, на думку колегії суддів, вказаний пункт викладений з помилками, які дають сторонам можливість трактувати його на свій розсуд, а саме, в тому вигляді, як зазначено у наданих суду поясненнях, про які вказано вище.

Надаючи відповідну оцінку положенням даного пункту Статуту в сукупності з усіма іншими положеннями Статуту та при систематичному застосуванні норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що при підготовці Статуту у спірній його частині 1-м відповідачем допущено описку, а саме, замість слів "що перевищує 10 % балансової вартості активів" зазначено "не перевищує 10 % балансової вартості активів".

До таких висновків колегія суддів доходить зважаючи на те, що у цьому ж пункту 9.3.5 абз. 9 передбачено надання наглядовою радою керівнику виконавчого органу товариства на здійснення певних правочинів (поручительства та гарантії) на суму, що перевищує 10 % балансової вартості активів.

Окрім того, пунктом 9.3.6 Статуту передбачено, що рішення Наглядової ради Товариства підлягають попередньому погодженню з Фондом державного майна України щодо правочинів (угоди, договори, контракти) на суму, що перевищує 10 % балансової вартості активів товариства заданими останньої річної фінансової звітності Товариства.

Таким чином, наглядова рада товариства повинна була погодити спірний правочин, як такий, що стосується господарської діяльності товариства та укладений на суму, що перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства та таке рішення наглядової ради підлягало попередньому погодженню з Фондом державного майна України.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір про заміну боржника в зобов'язанні від 21.10.2009 року не погоджений наглядовою радою товариства та, як наслідок, таке рішення наглядової ради (за його відсутності) не було попередньо погоджено з Фондом державного майна України. В подальшому, вказаними особами він також не був схвалений, що унеможливлює застосування до спірного правочину положень ст. 241 ЦК України

За таких обставин, у в.о. голови правління ВАТ "Сумське АТП 15928" Заїки А.М. були відсутні повноваження на укладання спірного договору, що в силу приписів ст. 215, ч. 2 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним (особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи із приписів ст. 215 ЦК України, для визнання правочину недійсним достатньо встановлення факту недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину лише однієї з вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, спірний договір є недійсним з підстав відсутності у особи, яка його вчинила з боку 1-го відповідача, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірний правочин не суперечить меті товариства, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ВАТ "Сумське АТП-15928" не маючи фінансових можливостей здійснити погашення боргу в розмірі 1225500,00 грн. (відповідний факт зазначений у договорі від 20.10.2009 р., за яким він передав свій борг іншій особі), вже на наступний день (21.10.2009 р.) приймає на себе зобов'язання щодо погашення боргових зобов'язань іншої особи в надзвичайно великих розмірах (більше 5 млн. грн.).

Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта стосовно того, що відповідно до статті 627 та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані вище загальні принципи повинні узгоджуватися з іншими принципами цивільного законодавства (як то розумність, добросовісність та справедливість), та вказані вище принципи щодо свободи договору не повинні призводити до невідповідності змісту правочину положенням цього кодексу, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст оспорюваного договору в частині зобов'язань сторін, які наведені вище, суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, як добросовісність, розумність та справедливість (ст. 3 ЦК України), на яких має ґрунтуватися згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання, а також суперечить меті діяльності першого відповідача (пункт 2.1 статуту 1-го відповідача).

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірний договір укладено за 2 місяці до порушення провадження у справі про банкрутство 1-го відповідача, що може бути свідченням про надання переваги окремому кредитору перед іншими.

Як зазначив позивач, він є кредитором у справі № 6/225-09 про банкрутство ВАТ "Сумське АТП 15928", оскільки ВАТ "Сумське АТП 15928" були не виконані зобов'язання перед позивачем за договорами безпроцентних цільових позик на зворотній основі та в рамках виконань вимог договору КПП-514 від 06.07.2007 року купівлі-продажу 50 відсоткового пакету акцій ВАТ, укладеного між ТОВ "Сарекс" та Фондом державного майна України.

Отже, ТОВ "Сарекс", як набувач у свою власність 50 відсоткового пакету акцій товариства, виконуючи зобов'язання за договором КПП-514 від 06.07.2007р. укладеного з Фондом державного майна України, надаючи безпроцентні цільові позики на зворотній основі ВАТ "Сумське АТП 15928" мало за мету відновлення його платоспроможності та забезпечення сталої рентабельної фінансово-господарської діяльності підприємства, за рахунок прибутків від якої планувало погашення боргів за договорами позичок, а укладання спірного договору може призвести до неможливості погашення заборгованості позивача по вказаним договорам.

Колегія суддів зазначає, що факт придбання позивачем у власність 50 відсоткового пакету акцій товариства 1-го відповідача підтверджується матеріалами справи. На даний факт відповідний договір не визнано недійсним в судовому порядку, а відтак, в силу приписів ст. 204 ЦК України він є правомірним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на даний час питання про визнання кредиторських вимог позивача у справі № 6/225-09 про банкрутство першого відповідача ще не вирішено, однак наявні у справі докази свідчать про своєчасне звернення позивача з заявою про визнання його кредиторських вимог.

У відповідності до приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, позивач є кредитором 1-го відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на час подання позовної заяви у даній справі, станом на час прийняття оскаржуваного рішення на та на час апеляційного перегляду даного рішення, сторонами не надано доказів того, що вимоги позивача у справі про банкрутство відхилені (судом відмовлено у включенні таких вимог до реєстру).

Усе вищенаведене свідчить про те, що позивач має право на подання даної позовної заяви за захистом своїх оспорюваний прав, оскільки наявність спірного договору за яким 1-й відповідач прийняв на себе зобов'язання іншого боржника по сплаті боргу перед кредитором дає можливість цьому кредитору (чи його правонаступникам) звернутися до суду з вимогами до боржника у процедурі його банкрутства. У разі ж включення такої особи до реєстру вимог кредиторів, позивач, як кредитор тієї ж черги, значною мірою може бути позбавлений можливості на отримання своєї частки (при включенні його до реєстру), оскільки для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредитору однієї черги (ч. 3 ст. 31 Закону про банкрутство).

Що ж стосується посилання апелянта на те, що відповідні вимоги позивача повинні бути предметом розгляду у справі про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право оскаржувати певні угоди (зокрема, ті, якими надана перевага одному кредитору перед іншими) надана керуючому санацією боржника, ліквідатору.

Названим Законом не передбачено право будь-якого кредитора подавити відповідні заяви в межах справи про банкрутство боржника. Цей Закон надає можливість кредиторові заявляти свої вимоги та оскаржувати процесуальні документи суду у справі про банкрутство (зокрема, оскаржувати визнані судом вимоги кредитора).

Однак, за умови презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) у позивача будуть відсутні підстави стверджувати про безпідставність включення вимог до реєстру.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем обрано вірний спосіб захисту свого порушеного (оспорюваного) права та охоронюваного законом інтересу, який узгоджується з положеннями ст. 1 ГПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 р. у справі № 5021/2874/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя Т.В. Гончар

Повний текст постанови підписаний 22.06.2012р.