Постанова № 24968997, 20.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5021/400/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Бабакова Л.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача –не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1658С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 19.04.12 у справі № 5021/400/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська", с. Сінне Краснопільський р-н Сумська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Низи", с. Низи Сумський р-н Сумська обл.,

про стягнення 29 584,03 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012р. позивач –ТОВ Агрофірма "Сіннівська", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача –ТОВ Агрофірма "Низи", на свою користь 29 584,03 грн., з яких: 18 145,58 грн. інфляційних втрат за період листопад 2010 року –січень 2012 року, та 11 438,45грн. –3% річних за період з 01.11.2010р. по 05.03.2012р., нарахованих на суму заборгованості за договором № 8/290610 від 09.04.2010 року, та понесені ним судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19 квітня 2012 року у справі № 5021/400/12 (суддя Лущик М.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Низи” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Сіннівська” 18145,58 грн. інфляційних втрат, 11438,45 грн. –3% річних, 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 19 квітня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання апеляційного суду 11.06.2012р. свого представника не направив.

11.06.2012р. (за вх.№4806) на адресу апеляційного суду надійшла телеграма від директора ТОВ Агрофірми "Сіннівська", в якій позивач проти апеляційної скарги заперечує, стверджуючи, що вона необґрунтована, тому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Крім того, просить розгляд скарги 11.06.2012 р. здійснювати без участі представника агрофірми.

У призначене судом апеляційної інстанції засідання 11.06.2012 р. уповноважений представник відповідача (заявника апеляційної скарги) не з’явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про отримання копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, наявне в матеріалах справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, клопотання позивача про розгляд скарги без участі його представника, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, а також те, що сторони саме таким чином реалізували своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право в межах статті 75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. у справі № 5021/1796/2011 (суддя Резніченко О.Ю.), яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. залишено в силі, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Агрофірми "Низи" на користь ТОВ Агрофірми "Сіннівська" основний борг в сумі 222 336,00 грн., 2 223,36 грн. державного мита, 131,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено. 23.11.2011р. рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. у справі № 5021/1796/2011 набрало чинності.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012р. зазначене рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції залишені без змін.

У зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ Агрофірмою "Низи" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого зерна: пшениці 3-го класу вагою 247 670 кг та ячменя вагою 4 270 кг за договором поставки № 8/290610 від 09.04.2010 р. та рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. у справі № 5021/1796/2011, 20 березня 2012 року ТОВ Агрофірма "Сіннівська" звернулося до господарського суду Сумської області з вищевказаною позовною заявою про стягнення з ТОВ Агрофірми "Низи" 18 145,58 грн. інфляційних втрат за період листопад 2010 року –січень 2012 року та 11 438,45 грн. –3% річних за період з 01.11.2010р. по 05.03.2012р. за договором поставки № 8/290610 від 09.04.2010 р..

Рішенням господарського суду Сумської області від 19 квітня 2012 року у справі № 5021/400/12 (суддя Лущик М.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Низи” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Сіннівська” 18 145,58 грн. інфляційних втрат, 11438,45 грн. –3% річних, 1609,50 грн. судового збору.

Вказаними рішеннями місцевого господарського суду встановлено наступні факти.

09.04.2010 р. між ТОВ Агрофірмою "Сіннівська" (продавець) та ТОВ Агрофірмою "Низи" (покупець) був укладений договір № 8/290610 (договір), за умовами якого продавець зобов'язався продати покупцю у власність зерно, а саме: пшеницю 3-го класу вагою 247 670 кг. та ячмінь вагою 4 270 кг., а покупець зобов'язався прийняти та сплатити його вартість за умовами договору.

Згідно з розділом 3 договору, розрахунки за прийняте зерно покупець проводить в серпні, вересні, жовтні 2010 року за фіксованими цінами, які склалися на момент відвантаження зерна та дати виписки пакету документів, а саме: за 1 тону пшениці 3-го класу –1 250,00 грн., за 1 тону ячменю –1 000,00 грн., всього - 313 857,00 грн.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв пшеницю у кількості 321,270 тон та ячмінь у кількості 60,120 тон без зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У розділі 4 договору сторони встановили, що у випадку несплати (неповної оплати) покупцем рахунку продавця у термін зазначений в п. 3.2. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити вартість зерна за цінами, що склалися на момент проведення розрахунків (оплати).

Додатковою угодою до договору б/н, яка набрала чинності 01.12.2010 р., сторони змінили ціну зерна, а саме - визначили, що ціна 1 тонни пшениці 3-го класу складає 1 600,00 грн., а 1 тонни ячменю – 1 700,00 грн.

У 2010 році відповідачем було перераховано позивачу 181 000,00 грн., проте, враховуючи ціну встановлену зазначеною додатковою угодою, на 01 січня 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 472 342,12 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2011 року (а.с.12), підписаний уповноваженими представниками товариств та скріплений печатками сторін.

В лютому та березні 2011 року відповідач перерахував в рахунок погашення заборгованості ще 250 000,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання, встановлені договором № 8/290610 від 09.04.2010 р., щодо розрахунку за поставлене йому зерно у повному обсязі не виконав, тому його заборгованість перед позивачем склала 222 336,00 грн.

На момент прийняття рішення господарського суду Сумської області від 19 квітня 2012 року у справі № 5021/400/12 грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 222 336,00 грн. залишилось не виконаним, доказів погашення даної заборгованості відповідачем не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань у встановлені строки, є підставою позивачу для нарахування останнім на грошове зобов’язання відповідача інфляційних збитків та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем суду було подано розрахунок: інфляційних збитків за період листопад 2010 року –січень 2012 року –на суму 18 145,58 грн., та 3% річних - на суму 11 438,45 грн., а саме: за період з 01.11.2010р. по 28.02.11р. –4 658,72 грн., за період з 28.02.2011р. по 05.03.2012 р. –6 779,73 грн.

Даний розрахунок судом першої інстанції визнано правомірним, обґрунтованим, тому вказані вимоги задовольнив повністю.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції частково не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Згідно з ч. І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Станом на 20 березня 2012 року зобов'язання ТОВ Агрофірми "Низи" перед ТОВ Агрофірмою "Сіннівська" за договором № 8/290610 від 09.04.2010 р. у повному обсязі належним чином не було виконано.

Виходячи із цього (у порядку ч. 2 ст. 35 ГПК України), у ТОВ Агрофірма "Сіннівська" виникло право вимоги нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за договором.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, рішеннями господарського суду Харківської області від 03.102011р. у справі №5021/1796/2011 та від 19.04.2012р. у справі №5021/400/12 встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати поставленого позивачем зерна за договором на суму 222 336,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

З огляду на не правильне нарахування спірних сум, перевіривши розрахунок позивача з урахуванням уточнення періоду виникнення прострочення відповідача –нарахування інфляційних втрат має бути здійснено у період з грудня 2010р. по січень 2010р., оскільки додаткова угода до договору б/н, якою сторони змінили ціну зерна, набрала чинності 01.12.2010 р., тому заявлені позивачем до стягнення 1 417,02 грн. інфляційних втрат за листопад 2010р. із суми боргу у розмірі 472 342,12 не підлягають задоволенню. Як не підлягають задоволенню і неправомірно заявлені до стягнення 3% річні у розмірі 4658,72 грн. за період з 01.11.201р. по 28.02.2011р., так як періодом, за який має бути здійснено дане нарахування є –з 02.12.2010р. по 28.02.2011р., тому до стягнення за цей період підлягає сума 3% річних у розмірі 3 455,22 грн. (тобто –за 89 днів, а не за 120 днів).

У відповідності до статті 670 Цивільного кодексу України, наслідки прийняття покупцем більшої кількість товару, ніж встановлено договором, а саме: якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Приймаючи рішення щодо незгоди відповідача, з посиланням на те, що частина товару поставлялась не на підставі договору, а є позадоговірною поставкою, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що такі ствердження відповідача є безпідставними та спростовуються судовими рішеннями у справі № 5021/1796/2011. Так, згідно з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року у справі № 5021/1796/2011 відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 222 336,00 грн. без застережень, проте, частина товару була отримана не за договором купівлі-продажу від 09 квітня 2010 року № 8/290610, тому така поставка, у відповідності до вимог ст. 670 Цивільного кодексу України, відбулась за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору (додаткової угоди, яка набрала чинності 01.12.2010р.).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що доказів того, що між сторонами існували інші договірні відносини, ніж спірні, сторонами до матеріалів справи не надано.

Висновок суду першої інстанції про нарахування 16 728,56 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010р. по січень 2010р. та 3% річних у розмірі 3 455,22 грн. за період з 02.12.2010р. по 28.02.2011р. та 6779,73 грн. за період з 28.02.2011р. по 05.03.2012 р., а разом –10 234,95 грн., є правомірним, тому в цій частині рішення залишається без змін.

Витрати по сплаті судового збору повинні бути розподілені відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю в цій частині і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при невідповідності висновків, викладених в ньому, обставинам справи, тому підлягає частковому скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2012р. у справі № 5021/400/12 в частині стягнення 1 417,02 грн. інфляційних втрат, 1203,50 грн. 3% річних скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Низи” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Сіннівська” 16 728,56 грн. інфляційних втрат та 10 234,95 грн. 3% річних рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2012р. у справі № 5021/400/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Низи” (вул. Радгоспна, 21, с. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, код 30133608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Сіннівська” (вул. Сабліна, 1. с. Сінне, Краснопільський район, Сумська область, 42420, код 31494295) 1466,93 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 18.06.2012 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Істоміна О.А.