Постанова № 24967298, 19.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 2а-533/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Бихов Р.О.

представника відповідача -Воловельська Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-533/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова металургійна компанія»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Українська промислова металургійна компанія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000012330 від 03.01.12 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності в сумі 300636,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12064,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.12 р. по справі № 2а-533/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.12 р. по справі № 2а-533/12/2070 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 6294/233/32567107 від 21.11.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 р. по 30.06.11 р., в якому відображені факти порушення платником податків вимог п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.10.2 «г», п. 138.10.3 «е»ст. 138, п. 139.1.9 ст.139 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 300636,0 грн., в т.ч. за 1-й квартал 2010 р. в сумі 9000,0 грн., 2-й квартал 2010 р. в сумі 39250,0 грн., 1-й квартал 2011 р. в сумі 159156,0 грн., 2-й квартал 2011 р. в сумі 93230,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язували з віднесенням до складу валових витрат вартість зварювальних робіт на загальну суму (без ПДВ) 615504,79 грн., вантажно-розвантажувальних робіт на загальну суму (без ПДВ) 214117,5 грн., проведених СПД ФО ОСОБА_3, та інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму (без ПДВ) 390000,0 грн., наданих ТОВ «Аурит», оскільки позивач не довів, що понесені витрати пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства, а до перевірки не були надані документи, які підтверджують факт виконання робіт.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 6, п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджений наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772), ст. 3 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 83.1 ст. 83 ПК України і зазначив, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених в ст. 83 ПК України джерел.

Також в судовому рішенні вказано, що суд першої інстанції дослідив наданий позивачем договір № б/н від 30.11.03 р. та додаткові угоди до нього № б/н від 30.11.09 р. і № б/н від 30.11.10 р., укладені останнім (замовник) з СПД ФО ОСОБА_4 (виконавець), предметом яких є виконання зварювальних (робіт по розрізанню металопрокату) та вантажно-розвантажувальних робіт на території складу металу, який належить ТОВ "УПМК" на праві приватної власності. При ухваленні судового рішення суд першої інстанції взяв до уваги надані позивачем на підтвердження виконання робіт акти виконаних зварювальних робіт № б/н від 31.01.10 р., № б/н від 28.02.10 р., № б/н від 31.03.10 р., № б/н 30.04.10 р., № б/н від 31.05.10 р., № б/н від 30.06.10 р., № б/н від 31.01.11 р., № б/н від 28.02.11 р., № б/н від 31.03.11 р. та акти виконаних вантажно-розвантажувальних робіт № б/н від 31.01.11 р., № б/н від 28.02.11 р., № б/н від 31.03.11 р.

Суд першої інстанції також з'ясував, що фактична доставка товару до складу ТОВ «УПМК», який знаходиться у власності ТОВ «УПМК» та розташований за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12., здійснюється власним транспортом ТОВ «УПМК», що підтверджується наявністю у підприємства вантажного транспорту, а саме сідлового тягача марки «Рено»з бортовим причепом, які зареєстровані за ТОВ "УПМК" в РЕВ МВ № 1 ГУМВС України у Харківській області 17.05.07 р. та бортового вантажного автомобілю марки MAN, який зареєстрований в ВРЕВ № 1 ГУМВСУ Харків 04.12.10 р. Зварювальні (роботи по розрізанню металопрокату) та вантажно-розвантажувальні роботи проводилися на складі ТОВ "УПМК", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що СПД ФО ОСОБА_3 не має обмежень щодо здійснення господарських операцій, яки полягають у проведенні зварювальних робіт (робіт по розрізанню металопрокату) та у проведенні вантажно-розвантажувальних робіт, і позивач не має обмежень щодо здійснення господарських операцій, які полягають у купівлі або продажу готових металевих виробів, а саме: арматури, куточків, труб, листів, проволоки, швелерів, кругів.

За висновками суду першої інстанції виконання зобов'язань за вказаним договором та додаткових угод до нього є проведення позивачем оплати наданих підприємцем послуг на загальну суму 829621,99 грн., а кількість порізаного, розвантаженого та завантаженого СПД ФО ОСОБА_4 металу на території складу металу, який належить ТОВ «УПМК», повністю відповідає кількості металу, який був придбаний та реалізований ТОВ «УПМК»у відповідні періоди, що підтверджується копіями приходних та видаткових накладних.

Оскільки основними видами діяльності ТОВ «УПМК»є виробництво будівельних матеріалів та оптова торгівля будівельним матеріалами, до складу якої входять торгові операції з чорними, кольоровими та рідкоземельними металами, іншою сировиною, прокатом, трубами з чорних та кольорових металів, позивач та його контрагент мають необхідні виробничі потужності та фінансово-господарські можливості для виконання укладених договорів, а правочин, який був вчинений позивачем та СПД ФО ОСОБА_4, є дійсним та безпосередньо пов'язаний з основною фінансово-господарською діяльністю, суд першої інстанції дійшов висновку про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та СПД ФО ОСОБА_4, пов'язаність їх з власною діяльністю підприємства та правомірність формування по них валових витрат.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в наданому до матеріалів справи договорі б/н від 30.11.03 р. на виконання навантажувально-розвантажувальні, зварювальні роботи, роботи з розрізанню металопрокату, вказано, що він дії з моменту підписання до 31.12.06 р. Будь-яких застережень щодо можливості пролонгації договору даний текст не містить, а тому слід вважати вказаний договір таким, що втратив чинність з 31.12.06 р. Проте до матеріалів справи позивачем надані угоди від 30.11.09 р. та від 30.11.10 р. про подовження строку дії договору про надання послуг від 30.11.03 р., якими подовжений строк дії вказаного договору відповідно до 01.12.10 р. та до 01.12.11 р. Зважаючи на те, що договір б/н від 30.11.03 р. на виконання навантажувально-розвантажувальних, зварювальних робіт, робіт з розрізання металопрокату діяв лише до 31.12.06 р. і не надано доказів того, що після цієї дати був пролонгований і діяв до 30.11.09 р., твердження позивача про те, що роботи СПД ФО ОСОБА_4 виконувалися саме на підставі договору б/н від 30.11.03 р., з урахуванням подовження його дії на 2010 р. та на 2011 р., є безпідставними.

До пояснень в суді апеляційної інстанції представником позивача були надані договори від 30.11.06 р., від 30.11.07 р., від 30.11.08 р., від 30.11.09 р., від 30.11.10 р. та від 30.11.11 р., укладені позивачем з СПД ФО ОСОБА_4 на виконання останнім навантажувально-розвантажувальних, зварювальних робіт, робіт з розрізання металопрокату, проте документів на підтвердження виконання робіт за цими договорами та віднесення їх вартості до витрат відповідного періоду не надано, а тому ці договори не можуть вважатися доказами по даній справі.

Слід відмітити, що відповідно приписам ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. В свою чергу в ст. 208 ЦК України вказано, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, тобто ті, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Зважаючи на те, що роботи СПД ФО ОСОБА_4, як стверджує позивач, виконувалися протягом 2010 р. та 2011 р., то слід зробити висновок про те, що правові відносини між ними мали оформлюватися шляхом укладання договору у письмовій формі. Оскільки угоди від 30.01.10 р. та від 30.01.11 р. не містять суттєвих умов для договорів про надання послуг, то вони не можуть визнаватися такими, а тому висновки суду першої інстанції про дійсність договору та виконання робіт в межах узгоджених ним умов є помилковими.

Також слід відмітити, що Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим постановою КМУ № 1631 від 15.10.03 р., який визначає процедуру видачі та анулювання дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами, передбачено, що суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - об'єкти) за переліками згідно з додатками 1 і 2, повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу. До переліку робіт підвищеної небезпеки віднесені такелажні та стропальні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, а до машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки віднесене зварювальне обладнання.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні випливає, що СПД ФО ОСОБА_4 при різанні металу використовувалося установка дугова універсальна зварочна ПДУ-150У3-30, а при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт -кран, для роботи якого використовувалася праця такелажників та/або стропальників.

Наведене свідчить про те, що позивач або СПД ФО ОСОБА_3 були зобов'язані отримати дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу на виконання робіт підвищеної небезпеки та з використанням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Доказів того, що у позивача були такі дозволи на час оформлення актів виконаних робіт і віднесення їх вартості до валових витрат, до матеріалів справи ні в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано, а тому твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про реальність надання послуг, з урахуванням відсутності належним чином оформленого договору, є необґрунтовані.

Також слід відмітити, що відповідно визначенню, наведеному в п. 14.1.27 ст. 14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації). До числа витрат від операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Ці та деякі інші витрати приймаються для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням ряду положень Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. При цьому в п. 138.4 ст. 138 Кодексу встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Позивачем до витрат була віднесена оплата послуг СПД ФО ОСОБА_3 по розрізанню металопрокату та вантажно-розвантажувальних робіт, але доказів того, що собівартість наданих послуг була врахована витратами того звітного періоду, в якому був визнаний доход від реалізації цього металу, позивачем не надані, а тому твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про правильність формування витрат 2011 р. є недоведеними документально, як того вимагає п. 138.2 ст. 138 ПК України.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, порушення позивачем податкового законодавства відповідач також пов'язує з віднесенням до витрат вартості оплачених послуг ТОВ «Аурит»за договором № 12/31-12-10 від 31.12.10 р., предметом якого є надання позивачу комплексу юридичних та інформаційно-консультаційних послуг, які необхідні для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства. Договором передбачено, що факт надання послуг має бути зафіксований у щомісячних актах прийому-передачі наданих послуг, а позивач зобов'язаний кожного місяця сплачувати на користь ТОВ «Аурит»абонплату в розмірі 130000,0 грн.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, на підтвердження факту отримання від виконавця послуг позивачем до матеріалів справи надані акти № б/н від 30.04.11 р., № б/н від 31.05.11 р., № б/н від 30.06.11 р., які підписані уповноваженими представниками обох сторін, розрахунки проведені у безготівковій формі на загальну суму 390000,0 грн.

Посилаючись на те, що ТОВ «Аурит»не має обмежень щодо здійснення господарських операцій, які полягають у наданні юридичних та інформаційно-консультаційних послуг, а позивач не має у своєму штаті фахівців у галузях юриспруденції, економіки, маркетингу, менеджменту та бухгалтерського обліку, що підтверджено довідкою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що отримані позивачем від ТОВ «Аурит»послуги безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «УПМК», відсутня взаємопов'язаність суб'єктів господарювання між собою, а отримані результати послуг використані для подальшої як роздрібної так і оптової реалізації, що є підставою для формування витрат по вказаним операціям у 2 кварталі 2011 р. Також суд першої інстанції визнав правочин, вчинений позивачем з ТОВ «Аурит», дійсним, оскільки він не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; юридичні особи, яки вчинили правочин, на момент його вчинення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів на момент їхнього здійснення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був вчинений у формі, встановленій законом; правочин був спрямований на настання реальних правових наслідків, що підтверджується відповідними документами первинної звітності, які (слід розуміти -документи первинного бухгалтерського обліку) не мають дефектів форми або змісту, які б спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в п. 1.1 договору № 12/31-12-10 від 31.12.10 р. наведений конкретний перелік питань, по яких виконавець мав надавати позивачу консультації: з правового забезпечення фінансово-господарської діяльності (роз'яснення поточного законодавства та рекомендації по його застосуванню); експертизі локальних нормативних актів клієнта (положень, правил, процедур, посадових інструкцій тощо); оформлення права власності або оренди на земельні ділянки, які належать клієнту; надання консультацій з правових питань, які виникають в процесі поточної діяльності клієнта (рекомендації по угодам, що укладаються, претензійним та позовним матеріалам тощо); розробка, отримання і оформлення правових документів, необхідних для здійснення виробничої діяльності клієнта; представництво інтересів клієнта в правоохоронних органах,судах всіх спеціалізацій та рівнів, органах державної влади та місцевого самоврядування; консультування з питань ведення податкового, бухгалтерського обліку (роз'яснення поточного законодавства та рекомендації по його застосуванню); консультування з питань обліку основних фондів та матеріальних активів; з питань обліку та оплати праці.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 138.10.4 ст. 138 ПК України до інших операційних витрат належать витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства. При цьому в п. 138.2 вказаної статті встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В п. 44.1 т. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України N 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт від 30.04.11 р., від 31.05.11 р., від 30.06.11 р., які єдині відповідно п. 3.1 договору № 12/31-12-10 від 31.12.10 р. мають підтвердити факт виконання послуг. Проте у перелічених актах відсутні відомості які саме послуги з перелічених в п. 1.1 договору надавалися: які роз'яснення поточного законодавства та які рекомендації по його застосуванню були надані; по яких локальних нормативних актах клієнта (положення, правила, процедури, посадові інструкції тощо) була проведена експертиза і яка саме; на які земельні ділянки, які належать клієнту, було оформлено право власності або оренди; по яких угодах, що укладалися ся позивачем, були надані консультації, які були підготовлені претензійні та позовні матеріали; які правові документи, необхідні для здійснення виробничої діяльності клієнта, були розроблені, отримані і оформлені виконавцем; де і ким здійснювалося представництво інтересів клієнта в правоохоронних органах, судах всіх спеціалізацій та рівнів, органах державної влади та місцевого самоврядування та з яких питань; які роз'яснення поточного законодавства та рекомендації по його застосуванню з питань ведення податкового, бухгалтерського обліку були надані, з питань обліку основних фондів та матеріальних активів і обліку та оплаті праці. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ «Аурит».

Зважаючи на відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне надання ТОВ «Аурит»послуг, передбачених договором № 12/31-12-10 від 31.12.10 р., висновки відповідача про безпідставність віднесення до витрат коштів в сумі 390000,0 грн. є правомірними.

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.12 р. по справі № 2а-533/12/2070 прийнята без врахування фактичних обставин та з помилковим застосуванням норм чинного законодавства, що є підставою для її скасування з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне замінити первинного відповідача - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на Основ'янську МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, яка є її правонаступником, оскільки представником відповідача до суду апеляційної інстанції наданий витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про створення, шляхом злиття ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, юридичної особи -Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. Державна реєстрація Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена 14.03.12 р.

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Допустити заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова, на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-533/12/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-533/12/2070 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Українська промислова металургійна компанія».

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.06.2012 року.