Ухвала суду № 24966009, 20.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р.Справа № 2-а-5102/10/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря - Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод»до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод»до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N0000112300\0 від 27 травня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток, в розмірі 51031грн., та застосовано штрафні санкції, у сумі 25516грн., відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не вірно дано оцінку встановленим обставинам у справі, так як наслідком перевірки податкового органу, що встановлено в ході планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, та підтверджується актом перевірки №1555\23\35433681, виявлено порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств», які фактично підприємством не допущено. Судом встановлено факти віднесення до валових витрат по безтоварним господарським операціям з фіктивним підприємством-контрагентом, відсутністю у позивача достатніх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит та валові витрати по господарським операціям з ПП «Арнікс ВЛ», що в даному випадку є безпідставним, так як позивачем доведено товарність проведених операцій та надано достатні докази.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області, як суб'єкт господарювання, з 08.10.2007 року та взятий на податковий облік Вознесенської ОДПІ Миколаївської області, як платника податків 09.10.2007 року.

В період з 24.03.2010 року по 06.05.2010 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 роки, що зафіксовано актом №1555\23\35433681 від 14.05.2010 року, в ході якої встановлено порушення: пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що потягло заниження податку на додану вартість, за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 роки, у сумі 207987грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 181667грн., грудень 2008 року в сумі 26320грн.; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 роки, у сумі 51031грн. (за четвертий квартал 2008 року).

Порушення полягає у тому, що встановлено безтоварність господарських операцій позивача, оформлених на підставі договору купівлі-продажу мокросолочних шкур ВРХ №55 від 11.11.2008 року, укладеного між ПП «Арнікс ВЛ»та ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод», що потягло штучне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, встановлення фіктивності ПП «Арнікс ВЛ», відсутність у позивача достатніх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит та валові витрати по господарським операціям, оформлення яких стало підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат.

В результаті проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112300\0 від 27.05.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток, у сумі 51031грн., та застосування штрафних санкцій, у розмірі 25516грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, встановлено порушення податкового законодавства.

Так, згідно п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Також, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовою колегією встановлено, що між позивачем та ПП «Арнікс ВЛ»укладено договір купівлі-продажу мокросолочних шкур ВРХ №55 від 11.11.2008 року.

На виконання умов договору позивачем надано оформлені податкові накладні, платіжні доручення, накладні, однак, вищезазначені докази не вказують на товарність проведених операцій

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Не заперечуючи наявність у позивача таких документів, як платіжні документи та податкові накладні, на думку судової колегії, наявність цих документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування валового доходу, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даному випадку первинні документи підприємства, за вказаними операціями, не відповідають законодавству з наступних підстав.

Так, згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошеву суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст. 662 ЦКУ продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документ (сертифікат якості, технічний паспорт, тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або активів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстицій України 20 лютого 1998 року за №128/2568, передбачено: договір про перевезення вантажів двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, прав, обовязків та відповідальність сторін щодо їх додержання; дорожній лист документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспорту засобу; приймання вантажу подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу, та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матерьяльних цінностей, обліку на шляху ї переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунку за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 даних Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідотства, довідки, паспорти, тощо), що визначається правилами перевезення зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлень перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печатки (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортної накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обовязковим зазначенням відомостей про вантаж (графи1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобовязаний зазначити відповідно до пункту 8.25 і 8.26 цих правил.

Судова колегія вважає, що позивачем в порушення вищезазначених норм не надано для перевірки товарно-транспортні накладні, що в свою чергу не підтверджує факт доставки товару до позивача.

Також, судом першої інстанції перевірено обставини доставки товар, а саме транспортні засоби (автомобіль RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_1), RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_2)), зазначені в журналах реєстрації автомобільного транспорту, в якому фіксувався в'їзд автомобілів на територію заводу TOB «Вознесенський шкірсировинний комбінат», як транспортні засоби, на яких проводилась доставка сировини на територію позивача за договором купівлі-продажу, що був укладений між ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод»та ПП «Арнікс ВЛ», фактично не використовувались для транспортування сировини від ПП «Арнікс ВЛ»до позивача, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2 - власників транспортних засобів.

Так, згідно повідомлення Костянтинівської ДПІ, яка направила на адресу Вознесенської ОДПІ лист від 14.10.2010р. №14321/7/26-013, опитаний громадянин ОСОБА_2, який є власником автомобіля RENAULT MAGNUM (н.з. НОМЕР_1), повідомив, що право керування даним автомобілем належить йому та водію ОСОБА_3, проте жодних договорів та угод з TOB «Вознесенський шкірсировинний завод» та ПП «Арнікс-ВЛ» не укладалось, ніяких послуг по перевезенню шкір ВРХ не надавалось.

За результатами опитування ОСОБА_1, ВПМ ДПІ у Дрогобицькому районі направила на адресу Вознесенської ОДПІ лист від 14.10.2010р. №3052/26-3 з поясненнями останнього (власника автомобіля RENAULT MAGNUM (н.з. НОМЕР_2). В поясненнях зазначено, що на даному автомобілі як найманий працівник здійснює перевезення тільки водій ОСОБА_4 Громадянин ОСОБА_5 (дане прізвище водія зазначене в журналі реєстрації заїзду/виїзду автомобілів на територію ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод», що наданий в судове засідання позивачем) йому невідомий і перевезення на автомобілі, що належить йому не здійснював. Послуги по перевезенню вантажів підприємствам TOB «Вознесенський шкірсировинний завод», ПП «Арнікс-ВЛ»не надавались.

Крім того, відповідно до п.3 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обовязковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 №32 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.06.2005 за №659/10939), продукти тваринного походження повинні супроводжуватись ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини субєктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності.

Згідно п.15 даних Правил, при відправлені тварин, продуктів та сировини тваринного походження автомобільним транспортом чи при переміщені тварин дублікат свідоцтва не заповнюється, а ветеринарне свідоцтво видають відправнику (провіднику, водієві) для предявлення на вимогу в дорозі та для передачі одержувач в пункті призначення. Особа, яка одержала ветеринарне свідоцтво і дублікат форми №2, розписується про її отримання на корінці свідоцтва.

Колегією встановлено, що на підтвердження здійснення операції з придбання шкур ВРХ у ПП «Арнікс ВЛ», ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод»надані до перевірки ветеринарні свідоцтва форми №2: ВГ-04 №044329 від 18.11.2008 року, ВГ-04 від 19.11.2008 року, ВГ-04 № 044327 від 11.11.2008року, які видані Дніпропетровською районною лікарнею державної ветеринарної медицини та ВГ-04 №628813 від 14.11.2008року, ВГ-04 № 044328 від 18.11.2008року, які видані Криворізькою районною лікарнею державної ветеринарної медицини ПП «Арнікс ВЛ»для оформлення партій шкір ВРХ в м. Вознесенськ для ТОВ «Вознесенський шкір завод. З метою встановлення факту видачі вищезазначених ветеринарних свідоцтв ПП «Арнікс ВЛ» та правомірність оформлення продукції зазначеного вантажу, Вознесенською ОДПІ направлено запит на імя начальника головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області за №7294/7/23-122 від 22.04.2010 року. Згідно листа начальника головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області №4-15-550 від 11.05.2010 року, ветеринарні свідоцтва підприємству ПП «Арнікс ВЛ»не видавались. ПП «Арнікс ВЛ» не знаходиться на обліку в Дніпропетровській районній лікарні державної ветеринарної медицини та Кріворізькій районній лікарні державної ветеренарної медицини.

Тому, суд першої інстанції дав належну оцінку ветеринарним свідоцтвам та не взяв до уваги дані документи як докази.

Також, відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037, "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Податкові накладні від імені ПП «Арнікс ВЛ»підписано ОСОБА_6, який, як встановлено в ході судового розгляду, жодного відношення до господарської діяльності даного підприємства не мав.

Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2010 року, у кримінальній справі №1-480/10, до кримінальної відповідальності, за ч.1 ст. 205 КК України, притягнуто ОСОБА_7, яким створено ряд фіктивних фірм, в тому числі ПП «Арнікс ВЛ», яке не здійснювало реальної господарської діяльності. Вироком встановлено, що метою створення зазначених фіктивних фірм є конвертація фінансових активів грошових коштів із безготівкової форми в готівкову шляхом проведення безтоварних операцій, в тому числі з використанням реквізитів, банківських рахунків, спеціально створених для прикриття незаконної діяльності фіктивних підприємств.

Таким чином, непідтвердження позивачем первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними факту поставки (реального отримання) товару, в даному конкретному випадку, з урахуванням недійсності ветеринарних свідоцтв, фіктивності підписів виконаних на документах від імені директора ПП «Арнікс ВЛ», свідчить про невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, що в свою чергу є правомірною підставою для визначення контролюючим органом податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток.

Отже, порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в перевіряємому періоді, безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий О.В. Яковлєв

Судді А.В. Бойко

В.Л. Романішин