Постанова № 24964582, 29.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. 14 год.55 хв.Справа № 2-а-5643/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю представників:

позивача - Даніщука С.Ю.,

відповідача - Косенко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової податкової служби до Відкритого акціонерного товариства "Бургунське" про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області (далі - позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Бургунське" (далі - відповідач, ВАТ "Бургунське"), в якому просить стягнути податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у сумі 73 756,82 грн., по податку на додану вартість у сумі 9 250,10 грн. та нарахованій пені в сумі 1 910,25 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2012 року закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 9250,10 грн. та пені у сумі 1910,25 грн. у зв'язку з відмовою позивача від вимоги про стягнення заборгованості та пені по податку на додану вартість з підстав їх сплати.

В обґрунтування залишених позовних вимог позивач зазначає, що станом на 24.10.2011 року за відповідачем обліковується податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у сумі 73 756,82 грн. Оскільки відповідач вказаний борг не сплатив, позивач просить стягнути його в судовому порядку. В судовому засіданні представник позивача вказані позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, надавши письмові пояснення, згідно яким зазначив, що сума податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 73 756,82 грн. обґрунтована висновками акту перевірки від 18.08.2011 року № 379/231/31494316 та довідки №33/17/31494316 від 09.08.2011 року, які складені з порушенням приписів законодавства та не містять обґрунтованих висновків, зокрема, за актом перевірки неможливо визначити яка сума податку з доходів фізичних осіб та за якими документами була перерахована до бюджету несвоєчасно; конкретні строки несвоєчасної сплати не вказані; відсутні посилання на первинні документи щодо сплати вказаного податку; не враховані строки давності, встановлені ст. 102 Податкового кодексу України для визначення грошового зобов'язання. Крім цього, відповідач зазначає, що ДПІ в порушення вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 року № 985, за результатами вищезазначеного акту перевірки не складено та не направлено ВАТ "Бургунське", податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання за вказаним податком. Оскільки відповідач є податковим агентом і подає до ДПІ податковий розрахунок ф. № 1-ДФ, який за своїм призначенням не є податковою декларацією з податку з доходів фізичних осіб, і відповідно не створює підстав для визнання вказаних в ньому показників, як узгодженні податкові зобов'язання в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України та ст. 1 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-Ш (далі - Закон України № 2181-Ш ). На думку відповідача, відсутність узгодженого податкового зобов'язання не дає підстав ДПІ для нарахування пені за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом допуску до судового розгляду Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - позивач, МДПІ), яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Бериславському районі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Відкрите акціонерне товариство "Бургунське" зареєстроване як юридична особа 27.06.2001 року, та взяте на облік платника податків 02.08.2001 року за №701 згідно довідки МДПІ від 25.10.2011 року №150/28-053.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями МДПІ було здійснено планову виїзну перевірку ВАТ «Бургунське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.08 р. по 31.07.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.07.2011 р. та складено довідку від 09.08.11 р. № 33/17/31494316, висновком якої є встановлені порушення ВАТ «Бургунське» ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 , п. " а " пп. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІV, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого з найманих працівників за 2008-2010 роки, у зв'язку з чим згідно додатку до вказаної довідки податковою інспекцією нараховано пеню у сумі 73 756,82 грн. Вказане порушення також було встановлено за наслідками проведеної фахівцями ДПІ у період з 03.08.2011 року по 16.08.2011 року позапланової виїзної перевірки ВАТ "Бургунське" з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку із ліквідацією суб'єкта господарювання за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт №379/231/31494316 від 18.08.2011 року.

Вказана сума була внесена до облікової картки відповідача, що підтверджується наданим ДПІ до матеріалів справи витягом із вказаної картки.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факту несвоєчасного перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період, але вважає, що пеня за таке порушення, як несвоєчасне перерахування до бюджету утриманого з доходів працівників податку, не передбачена законодавством.

Визначившись з позиціями сторін щодо спірного питання, суд зазначає про наступне.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (липень 2008-грудень 2010 р.), тобто Закону України від 22.05.03 р. № 889 „ Про податок з доходів фізичних осіб", ( далі Закон України № 889 ), Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі Закон України № 2181-ІІІ ), які були чинними до 01.01.2011 року, та Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у серпні 2011 р.

З наданого позивачем додатку № 1 до довідки ДПІ від 09.08.11 № 33/17/31494316 щодо розрахунку пені в сумі 73 756,82 грн., вбачається, що вказана сума нарахована за період 01.08.08 р. - 08.08.11 р. за несвоєчасне перерахування податку, нарахованого та утриманого в 2008 - 2010 років.

Відповідно до статті 2 Закону України № 889 платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді орендної плати, є орендар (відповідач), який виплачує такі доходи на користь платника, зокрема особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (п. 17.1 ст. 17 Закону України № 889 ).

В даному випадку платники цього податку - фізичні особи, звільнені від обов'язку подавати до податкового органу податкову декларацію, замість них до ДПІ подається податком агентом звітність - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, відповідачем подавались до МДПІ податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ, тобто, форми обліку податку з доходу фізичних осіб, але податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб сплачувались несвоєчасно та не в повному обсязі.

Статтею 1 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій з даного платежу, нарахувань та сплати податку на підставі ф. №1 ДФ не проводиться. Податковий розрахунок ф. № 1 ДФ не є декларацією в розумінні вказаного вище Закону, оскільки в ньому тільки констатується факт нарахування та/або виплати доходу та сплати податку і тому ця звітність фактично має інформаційний характер.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгодженим вважається зобов'язання, яке платник податків самостійно визначив в податковій декларації.

Однак суму податку з доходів фізичних осіб визначає податковий агент, а не платник податків, тому узгодження суми податкового зобов'язання з даного податку не відбувається.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб не є ані узгодженою сумою податкового зобов'язання, ані податковим боргом.

Згідно пп. 20.1 ст. 20 Закону України № 889 розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, який регулює такі питання, якщо інше не встановлено нормами даного Закону.

Оскільки нормами Закону України № 889 штрафні санкції для податкових агентів не передбачені, то нормативним актом, який регулював порядок застосування санкцій до 01.01.2011 року був Закон України № 2181-ІІІ, а з 01.01.2011 р. - Податковий кодекс України.

Так, статтею 16 Закону № 2181-ІІІ було встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу передбачено нарахування пені на суму заниження податкового зобов'язання, виявленого контролюючим органом або платником податків. Нарахування пені в такому випадку відбувається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків, на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Виходячи з приписів вищевказаних правових актів, вбачається, що законні підстави для нарахування пені за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого з найманих працівників за 2008-2010 роки відсутні, оскільки пеня нараховується тільки при несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання, до якого не відноситься податок з доходів фізичних осіб.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що пунктом 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Аналогічна норма міститься в розділі 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 року.

Також в положеннях Податкового кодексу України зазначається, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз. 1 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи не вбачається, що за результатами проведених перевірок та встановлених відповідачем порушень законодавства МДПІ було прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення, зокрема щодо нарахування грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 73 756,82 грн., що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до п. 57.3 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу визначені поняття:

- податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 ПКУ);

- податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 ПКУ).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не отримавши податкове повідомлення-рішення з визначеною податковим органом сумою грошового зобов'язання у розмірі 73 756,82 грн. на підставі висновків акту перевірки № 379/231/31494316 від 18.08.2011 року у відповідача не виник обов'язок щодо його сплати у визначені законодавством терміни, що спростовує як факт виникнення узгодженого грошового зобов'язання, так і підстави для віднесення вказаної суми до податкового боргу в розумінні положень Податкового кодексу України.

Положенням ст. 20.1.18 Податкового кодексу України передбачено право органу податкової служби звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Оскільки, спірна сума 73 756,82 грн. нарахована відповідачем за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого з найманих працівників за 2008-2010 роки не є податковим боргом, тому суд приходить до висновку щодо у МДПІ відсутнє право щодо звернення до суду з вказаною вимогою.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позовних вимог Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до Відкритого акціонерного товариства "Бургунське" про стягнення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у сумі 73756,82 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 червня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.1.5