Постанова № 24964530, 18.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2012 р. 10 год.10 хв.Справа № 2-а-6381/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю

представників позивача - Довбиш Г.В., Бажукової О.О.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірма "Пані Крістіна" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватна виробничо - комерційна фірма «Пані Крістіна» (надалі - позивач, ПВКФ «Пані Крістіна») звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.09.2011 р. за № 0003212301 та від 24.10.2011 р. за № 0005922301.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Влада Інк», та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом. При цьому зазначає, що позивача неодноразово перевіряли стосовно взаємовідносин з ТОВ «Влада Інк», про що були складено акт № 2768/23-5/23135010 від 29.07.2011р. та довідка від 27.04.2011 р. №1360/23-6/33725826, згідно яких перевіркою не виявлено жодних порушень податкового законодавства з боку ПВКФ «Пані Крістіна».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Влада ІНК», ґрунтуючи свої висновки на акті перевірки вказаного контрагента позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна» є юридичною особою, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстрована 05.12.1995 р. за № 1 499 120 0000 002123.

Відповідно довідки з ЄДРПОУ АА № 097570 основними видами діяльності ПВКФ «Пані Крістіна» за КВЕД є виробництво прянощів та приправ, перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань.

Судом встановлено, що ДПІ на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, наказу ДПІ у м. Херсоні від 22.08.11 р. № 2548 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" по взаємовідносинам з ТОВ «Влада Інк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.10 по 31.03.2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 25 серпня 2011 № 3029/23-5/23135010 (надалі - акт перевірки).

Як зазначено в акті перевірки, встановлено, що в порушення :

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 743 150,00 грн. у тому числі, за 2010 рік на суму 218 067,0 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 525 083,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість», п. 198,1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 594 520,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 174 454 грн., за січень 2011 року на суму 209 733,00 грн., за лютий 2011 року на суму 149 333,00 грн., за березень 2011 року на суму 61 000,00 грн.

Зазначені висновки про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток обґрунтовані нікчемністю угод з поставки олії рафінованої, укладених між позивачем та ТОВ «Влада Інк», визнаних за висновками акту Каховської ОДПІ від 03.06.2011 № 353/23-8/36922673 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Влада Інк» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 10.03.2010 р. по 31.03.2011 р.

За результатами розгляду висновків акту перевірки, ДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року -

- № 0003212301, згідно якого донараховано податок на прибуток у розмірі 743 150,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 54 517,75грн.;

- № 0003222301, згідно якого донараховано податок на додану вартість у розмірі 594520,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43 616,50 грн.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР), чинний до 01.01.2011 року, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( далі Закон України № 334/94-ВР), чинний до 01.01.2011 року, та норми Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-IV ( далі Податковий кодекс України), який набрав чинності з 01.01.2011 року

Як вбачається з акту перевірки, на підставі наданих до перевірки ПВКФ «Пані Крістіна» первинних документів встановлено, що у періоді з 01.12.10р. по 31.03.11 р. на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.10 р. за № 011210 та додаткових угод, які є невід'ємними частинами зазначеного договору, укладеного між ТОВ „Влада Інк" (Продавець) та ПВКФ "Пані Крістіна" (Покупець), останній отримав від ТОВ „Влада Інк" товар (соняшникова олія рафінована дезодорована) у кількості 298,180 т на загальну суму 3641 142,00 грн., у т.ч. 606 856,98 грн. ПДВ: у грудні 2010 р. - 94,180 т на загальну суму 1 120 742,00 грн., у т.ч. 186 790,33 грн. ПДВ; у січні 2011 р. - 104 т на загальну суму 1 258 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 209 733,32 грн., у лютому 2011 р. - 70 т на загальну суму 896 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 149333,33 грн.; у березні 2011р. - 30 т на загальну суму 366 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 61000,00 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, зазначеними в додатку до акту перевірки. Разом з тим, Каховською ОДПІ складено акт від 03.06.11 р. № 353/23-8/36922673 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Влада Інк», яким на підставі первинних документів та податкової звітності встановлено, що постачальниками ТОВ «Влада Інк» у вересні, жовтні, грудні 2010 року та у І кварталі 2011 року були ТОВ «Євротрейд-холдінг», ПП «Ногайська олія», ТОВ «Финансовая акватория», TOB « ШЕР К», ТОВ „ПЕКА", ТОВ «Інтерсервісплюс», які за наслідками актів зустрічних перевірок податкових органів за їх місцезнаходженням встановлені недоліки їх господарсько - фінансової діяльності, зокрема -

- по ТОВ «Євротрейд-холдінг» актом перевірки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 25.03.11 №241/23-02/37222018 встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) та не надані до перевірки відповідні документи, які підтверджують фактичне виконання договору, що є підставою для визнання укладення ТОВ «Євротрейд Холдінг» правочинів без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим останні є нікчемними згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України;

- по ПП « Ногайська олія» актом перевірки ДПІ у Приморському районі Запорізької області від 21.03.11 р. № 67/23-02/34385139 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Санта Н» та ТОВ «Транслар ЛТД» за грудень 2010 року та ТОВ «Промбудремкоплект» за січень 2011 року встановлено за результатами автоматизованого співставлення по ПП «Ногайська олія» розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ПП «Ногайська олія» та сумами податкових зобов'язань, задекларованих вказаними підприємствами - продавцями за період з 01.12.10 по 31.01.11 р. по причині їх недекларування згідно поданих декларацій.

- по ТОВ «Финансовая акватория» актами перевірок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 16.03.11 №320/23-300/36955396 та від 28.03.2011 року за № 365/23-300/36955396 встановлено, що за податковою адресою товариство не знаходиться. Дані декларації з податку на прибуток за 2010 рік свідчать про відсутність у товариства основних фондів, товарно-матеріальні цінності у відповідних звітних періодах не придбавшійся і не реалізовувалися, їх залишки на підприємстві відсутні, на підприємстві працює одна особа. Постачальники ТОВ «Финансовая акватория» - ПП „Енліль" та ПП „Адріатика-Н" станом на день підписання акту перевірки мають стан «прийнято рішення про припинення, ліквідацію».

- по TОB «Шер К» актами перевірок ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 18.03.11 р. № 871/23-100/33436701 та від 13.04.11 р. №1262/23-100/33436701 встановлено відсутність поставок умовно придбаних у контрагентів-постачальників ТОВ «Шер К» у січні, лютому 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

- по ТОВ « ПЕКА» актом перевірки Роздільнянською МДПІ Одеської області від 20.04.11 №432-79/23-00/32300269 встановлено, що в результаті вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, ТОВ « Пека » завищено податкові зобов'язання та податковий кредит у січня 2011 року, тому операції купівлі-продажу ТОВ «Пека» з контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

- по ТОВ «Інтерсервісплюс» актом перевірки ДПІ в м. Івано-Франківськ від 22.03.11 р. № 1540/23-3/37182777 встановлено, що постачальниками у листопаді, грудні 2010 року були ПП "Стилет-Юг", ПП «Агропрайд», відносно керівників вказаних підприємств відкрито кримінальну справу № 330302-11 за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст.205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 27, ч.2 ст.205, ч. 5 ст. 27, ч.З ст. 212, ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України та за фактом зловживання службовим становищем та службовим підробленням службовими особами ПП «Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП "Агропрайд", ПП „Югтрансагро" за ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

Враховуючи вищевказані доводи ДПІ, суд приходить до висновку, що основною позицією податкового органу у спірній ситуації є визнання неправомірними дії позивача щодо завищення валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійсненої господарської операції щодо поставки олії рафінованої, укладеної між позивачем та його безпосереднім постачальником - ТОВ «Влада Інк», оскільки декларування вказаних чинників здійснено позивачем за документами, які визнані недійсними через отримання товару за нікчемним правочином від ТОВ «Влада ІНК», який не мав можливості взагалі здійснювати господарську діяльність, а лише документував господарські операції без їх реального виконання, зокрема у ланцюгу постачання між контрагентом позивача ТОВ «Влада Інк» та його постачальниками ( ІІ ланцюг постачання) за наслідками отриманих актів перевірок від інших податкових органів встановлено їх незадовільний стан (підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням, сумнівні постачальники у ІІІ ланцюгу постачання). Інших правових та фактичних підстав для встановлення порушень позивачем податкового законодавства податковою інспекцією не наведено.

Суд вважає помилковою таку позицію податкового органу, оскільки останній не враховує, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг), встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових вказаний Закон не передбачає. Суд також зазначає, що Закон України « Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР також не передбачає таку підставу, як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення податкового кредиту, оскільки статтею 7 вказаного Закону передбачені правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість, згідно якої права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Вказаних обмежень щодо формування податкового кредиту також не передбачає Податковий кодекс України.

Так, поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України № 334/94-ВР, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та його безпосереднім постачальником ТОВ «Влада ІНК» щодо поставки олії рафінованої, то позивачем надано суду договірні, бухгалтерсько-фінансові документи, з яких вбачається наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ «Влада ІНК» договору купівлі-продажу № 011210 та підписаних до нього додаткових угод, протягом перевіряємого періоду ТОВ « Влада ІНК » поставило ПВКФ "Пані Крістіна" на умовах франко-склад покупця м. Херсон, вул. 10 Східна, 38 соняшникову олію рафіновану дезодоровану у кількості 298,180 т на загальну суму 3 641 142,00 грн., у т.ч. ПДВ 606 856,98 грн. згідно податкових та видаткових накладних, перелік яких наведений додатку до акту перевірки та які надані позивачем і містяться в матеріалах справи. Отриманий товар оприбуткований ПВКФ "Пані Крістіна" для використання у виробничому процесі для виготовлення готової продукції, яка в подальшому була реалізована підприємством.

Крім того, актом перевірки (стор. 31) не заперечується, що позивачем на письмовий запит ДПІ у м. Херсоні від 08.07.2011 р. за № 16923/1010-23-505 з метою надання пояснення та їх документального підтвердження стосовно правових відносин ПВКФ «Пані Крістіна» з ТОВ "Влада Інк» за період з 01.04.10 р. по 31.03.2011 р. надані копії документів та пояснення щодо придбання у ТОВ «Влада Інк» товарно - матеріальних цінностей та подальшого їх використання в процесі виробництва, а саме копії матеріальних звітів за грудень 2010р., січень-березень 2011 р., витяги з книги видачі довіреностей; копії видаткових та податкових накладних із зазначенням кількісних та сумових показників; копії товарно-транспортних накладних по доставці масла рафінованого дезодорованого від ТОВ "Влада Інк", договір купівлі-продажу № 011210 від 01.12.2010 р. та підписані до нього додаткові угоди, витяг з відомості інвентаризації.

Оплата отриманого товару була здійснена позивачем у безготівковій формі, дати та номери платіжних доручень перерахованих сум, зазначені в акті перевірки на стор. 32-33 та не заперечуються відповідачем.

Вищезазначений перелік документів підтверджує факт здійснення господарських операцій, які відображені у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки, так само як і реальність господарських операцій.

Отже, реальність поставки товарів, його оприбуткування, рух по підприємству та виробництво готової продукції, підтверджується первинними документами з отримання товару видатковими та прибутковими накладними, а витрати позивача на оплату товару ТОВ "Влада Інк", підтверджені відповідними банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Зазначені обставини свідчать про дотримання ПВКФ «Пані Крістіна» вищевказаних вимог Закону України « Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України при формуванні показників валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Влада-Інк», став акт Каховської ОДПІ від 03.06.11 р. № 353/23-8/36922673 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Влада Інк» з питань дотримання вимог податкового законодавства. Судом досліджений даний акт перевірки та встановлено, що акт складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних правочинів взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі того, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у податкового органу відсутня інформація щодо приміщень, яке підприємство використовувало у своїй діяльності, у підприємства відсутні основні засоби, трудові ресурси. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Як вбачається також з даного акту перевірки, ТОВ «Влада Інк» податкова звітність подавалася, по взаємовідносинам з позивачем ТОВ «Влада Інк» було сформоване податкове зобов'язання, про що зазначено у додатках № 5 до декларацій з податку на додану вартість за перевіряємий період, проте за наслідками перевірки ТОВ «Влада Інк» задекларовані зобов'язання були виключені податковим органом. В якості заперечень проти неправомірності дій щодо вказаних обставин, представником позивача надано суду копію постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року по справі № 2а-4954/11/2170, якою задоволені позовні вимоги ТОВ «Влада Інк» до Каховської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення податкових зобов'язань по податку на прибуток на податку на додану вартість за наслідками акту перевірки від 03.06.11 р. № 353/23-8/36922673, який є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Влада Інк» був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що вказано в акті перевірки Каховської ОДПІ від 03.06.11 р. № 353/23-8/36922673.

Суд також зазначає, що одним із основних видів діяльності ТОВ «Влада Інк» є виробництво олії, яка була придбана позивачем для використання у власному виробництві готової продукції ( майонезу), що підтверджується актами перевірок. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними. В акті перевірки позивача ДПІ не вказано, що у останнього відсутні виробничі можливості щодо використання придбаного об'єму продукції для виготовлення майонезу або відсутні ємності для зберігання придбаної олії. Як зазначалось вище, позивачем були надані ДПІ письмові докази (договори, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні), які посвідчують подальший рух товару, а саме його подальшу реалізацію. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента ТОВ «Влада Інк». Суд не приймає посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності товару, паспортів якості, узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, оскільки їх наявність чи відсутність ніяким чином не пов'язана із формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту відповідно до норм Закону України « Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, не посвідчує відсутність факту поставки, а також не є ознакою нікчемності правочину.

З огляду на те, що відповідачем в акті перевірки правочин між позивачем та ТОВ «Влада Інк» визначений, як нікчемний, тобто такий, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки.

Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням ч.3 ст.2 КАС України, прийняті відповідачем податкове повідомлення - рішення № 0003212301, згідно якого донараховано податок на прибуток у розмірі 743 150,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 54 517,75 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0003222301, згідно якого донараховано податок на додану вартість у розмірі 594 520,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43 616,50 грн. є необґрунтованими, та такими що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року №0003212301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 743150,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 54517,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0005922301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 594520,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 43614,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6