Постанова № 24964057, 26.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. № 2а-4476/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Макар Г.В.

представників:

від позивача -не з'явився,

від відповідача -Гук Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-2595 про стягнення грошової компенсації за речове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А-2595 про визнання дій щодо відмови виплати грошової компенсації за неотримане речове майно протиправними та про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6436 грн. 60 коп.

Позовну заяву мотивує тим, що позивач проходив службу у Збройних Силах України. З моменту звільнення з ним не було проведено повного розрахунку - не було виплачено грошової компенсації за речове майно.

Позивач просить справу розглядати без його участі.

Відповідач проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.

Згідно з витягу з наказу командира 3 окремого полку армійської авіації (по особовому складу) від 13.03.2012 року за №5-ПМ, відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»звільнено з військової служби у відставку за п.«в»ч.6 (за віком) старшого солдата ОСОБА_2, старшого механіка апаратної центру зв'язку групи зв'язку вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року №2011-XII в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року №328-V статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абзац перший пункту 2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 2).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 №489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI статтю 9-1 цього Закону виключено (підпункт 3 пункту 67 розділу II Закону №107-VI).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 підпункт 3 пункту 67 розділу II Закону №107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки позивач звільнилась зі служби 13 березня 2012 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України, то на момент відмови позивачу у виплаті коштів замість речового майна були чинні положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Таким чином, положення статті 9-1 вказаного Закону регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Крім того, стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», яка набрала чинності з 2001 року і гарантувала військовослужбовцям одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення, не передбачала отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що в осіб, які звільнені з військової служби, було наявне право на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно лише до 11.03.2000 року, тобто до набрання чинності Законом України №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

В матеріалах справи наявна довідка -розрахунок №2 на виплату грошової компенсації замість належного речового майна старшому солдату служби за контрактом ОСОБА_2 з якої вбачається, що до березня 2000 року останній належала компенсація за неотримане речове майно в сумі 551 грн 24 коп.

За таких обставин позов є підставний та обґрунтований в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 551 грн. 24 коп. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, належить присудити позивачу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-2595 (код ЄДРПОУ 07567158), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Броди, вул.Г.Храпая, 1 на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою: АДРЕСА_1, 551 грн. 24 коп. компенсації за неотримане речове майно.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Військової частини А-2595 на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою: АДРЕСА_1, 20 грн. 05 коп. судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 червня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк