Постанова № 24963302, 18.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/6403/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 42 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 02.04.2012 року № 1/2-42), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 21.03.2012 року № б/н), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн., № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн., № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн.

Ухвалою суду від 25 травня 2012 року позовні вимоги державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі - позивач, ДП «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» (ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», підрозділ) до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року у справі №2а/0570/5257/2012 роз'єднані в окремі провадження.

Ухвалою суду від 18 червня 2012 року замінено відповідача Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію на правонаступника - Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби (далі - Добропільська ОДПІ, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не згодний з розмірами штрафних санкцій, визначеними відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки у зв'язку з тим, що відповідно до платіжних доручень позивач сплачував грошові кошти за земельний податок. Проте відповідачем не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось у платіжних дорученнях, у зв'язку з чим податковим органом завищена кількість днів затримки сплати податкового боргу, що стало неправомірною підставою для нарахування штрафних санкцій. З огляду на наведене, позивач судовому порядку просить визнати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 року за № 0004381540/0 та № 0004391540/0 недійсними.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами акту перевірки від 10.11.2010 року № 1249/15-1/26319472, відповідно до якого встановлено порушення відповідачем граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з земельного податку. Тому, керуючись п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Добропільською ОДПІ застосовані штрафні санкції: у розмірі 20% погашеної суми боргу згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2010 року № 0004381540/0 та у розмірі 50% погашеної суми боргу згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2010 року № 0004391540/0. Таким чином відповідач вважає, що діяв у відповідності до приписів діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 352408 Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року за № 1 260 120 0000 000010, ідентифікаційний код 32186934, місцезнаходження - 85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2.

Згідно довідки АБ № 205263 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» зареєстрована як філія без права юридичної особи 01.04.2003 року виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області. ВП «Шахта «Білицька» діє на підставі статуту (нова редакція), затвердженого ДП «Добропіллявугіля», погодженого з Міністерством вугільної промисловості України.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 01.11.2010 року по 10.11.2010 року Добропільською ОДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань зі сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, із земельного податку з юридичних осіб за період з 26.02.2010 року по 30.09.2010 року, про що складений акт від 10.11.2010 року № 1249/15-1/26319472 (далі акт перевірки від 10.11.2010 року № 1249).

За результатами цього акту перевірки встановлено, що ВП «Шахта «Білицька» порушено граничні терміни сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за 2009 рік та 2010 рік з земельного податку з юридичних осіб, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ), ч. 1 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю».

Актом перевірки від 10.11.2010 року № 1249 визначені також порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з інших податків, але які не є предметом розгляду даної справи, тому судом не розглядаються.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми земельного податку, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ Добропільською ОДПІ ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» нараховані штрафні (фінансові) санкції та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12 липня 2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн., що становить 20 % від суми узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 1 786,04 грн. за затримку граничного строку сплати від 31 до 90 календарних днів;

- від 12 липня 2010 року № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн., що становить 50 % від суми узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 6 224,75 грн. за затримку граничного строку сплати від 91 до 123 календарних днів.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позивачем подано до Добропільської ОДПІ податкові розрахунки земельного податку за 2009 рік від 28.01.2009 року № 702 та 2010 рік від 21.01.2010 року № 331.

Через банківські установи, які обслуговують ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», здійснена сплата земельного податку, про що свідчать наступні платіжні доручення:

за 2009 рік, розрахунок земельного податку від 28.01.2009 року № 702:

- від 30 червня 2009 року № 721 на суму 49,22 грн., призначення платежу - плата пені з податку на землю згідно повідомлення;

- від 31 липня 2009 року № 800 на суму 527,00 грн., призначення платежу - податок на землю за червень 2009 року по строку сплати до 31.07.2009 року;

- від 28 серпня 2009 року № 879 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2009 року по строку сплати до 31.08.2009 року;

- від 17 вересня 2009 року № 917 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за серпень 2009 року по строку сплати до 30.09.2009 р.;

- від 21 жовтня 2009 року № 966 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за вересень 2009 року по строку сплати до 30.10.2009 року;

- від 19 листопада 2009 року № 1045 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за жовтень 2009 року по строку сплати до 30.11.2009 року;

- від 18 грудня 2009 року № 1129 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за листопад 2009 року по строку сплати до 30.12.2009 року;

- від 29 січня 2010 року № 42 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за грудень 2009 року по строку сплати до 30.01.2010 року

Всього сплачено за червень-грудень 2009 року з земельного податку у розмірі - 3683,00 грн. та пеня у розмірі 49,22 грн.

за 2010 рік, розрахунок земельного податку від 21.01.2010 року № 331:

- від 19 лютого 2010 року № 86 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за січень 2010 року;

- від 30 березня 2010 року № 155 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за лютий 2010 року;

- від 30 квітня 2010 року № 288 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за березень 2010 року по строку сплати до 30.03.2010 року;

- від 31 травня 2010 року № 379 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за квітень 2010 року по строку сплати до 30.05.2010 року;

- від 29 червня 2010 року № 432 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за травень 2010 року;

- від 30 липня 2010 року № 541 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за червень 2010 року по строку сплати до 30.07.2010 року;

- від 30 серпня 2010 року № 652 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2010 року по строку сплати до 30.08.2010 року.

- від 30 серпня 2010 року № 653 на суму 2 146,25 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2010 року по строку сплати до 30.08.2010 року;

- від 30 вересня 2010 року № 723 на суму 608,00 грн., призначення платежу - податок на землю за серпень 2010 року по строку сплати до 30.09.2010 року;

Всього сплачено за січень-серпень 2010 року з земельного податку у розмірі 6 658,01 грн.

З картки облікового рахунку ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» з земельного податку судом також встановлено, що заборгованість з цього податку у підприємства виникла за несплату поточного податкового зобов'язання згідно податкового розрахунку з земельного податку за 2009 рік від 28.01.2009 року № 702 за період лютий-травень 2009 року в сумі 1 856,36 та несплати штрафних санкцій в сумі 51,79 грн., всього - 1908,15 грн.

Разом з цим, в подальшому (починаючи з червня 2009 року), ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» сплачувались самостійно нараховані податкові зобов'язання з земельного податку у повному обсязі та своєчасно по строку сплати за відповідні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач самостійно використав зазначені вище платежі, сплачені у погашення поточних податкових зобов'язань за червень - грудень 2009 року та січень-серпень 2010 року як джерело погашення податкового боргу (самостійно нарахованого податкового зобов'язання та нарахованої податковим органом пені) за інший період - починаючи з лютого 2009 року (змінив призначення платежу) та нарахував позивачу відповідні суми штрафних санкцій.

Правовою підставою для прийняття Добропільською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент прийняттяспірних податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція, чинний на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З огляду на наведене слідує, що однією з умов застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є юридичний факт сплати податкового боргу з порушенням встановлених строків, а кількість днів затримки розраховується з дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по день його сплати.

З зазначеного вбачається, що позивачем у призначенні платежу чітко вказаний період за який сплачується земельний податок, проте відповідачем самостійно змінено призначення платежу та грошові кошти направлені на сплату земельного податку за період, починаючи з лютого 2009 року.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України №2181-ІІІ цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

В силу п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобов'язання, несплаченого у встановлений строк - п. 1.3 ст.1 цього ж Закону), а не поточного податкового зобов'язання.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону (які були чинними до прийняття Податкового кодексу України - 01.01.2011 року) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податку за інший період. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на сплату податку за інший податковий період.

Таким чином, дії відповідача зі зміни призначення платежів та направлення грошових коштів з земельного податку на інші періоди є протиправними.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, підрозділом платіжним дорученням від 30 серпня 2010 року № 653 сплачено грошові кошти за земельний податок у розмірі 2 146,25 грн. з призначенням платежу за липень 2010 року, при цьому, поточний платіж з цього податку за липень 2010 року вже сплачений платіжним дорученням від 30 серпня 2010 року № 652.

Також поточне податкове зобов'язання в календарний місяць з земельного податку на 2010 рік визначене в сумі 557,68 грн., а платіжним дорученням від 30 вересня 2010 року № 723 з призначенням платежу за серпень 2010 року сплачено 608,00 грн., що свідчить про надміру сплату земельного податку у серпні 2010 року в сумі 50,32 грн. (608,00 грн. - 557,68 грн.).

Таким чином, з урахуванням своєчасної сплати та у повному обсязі поточного податкового зобов'язання з земельного податку в періоди червень-грудень 2009 року та січень-серпень 2010 року, підрозділом у серпні-вересні 2010 року надміро сплачено земельного податку на суму 2 196,57 грн. (2 146,25 грн. + 50,32 грн.).

З огляду на наведені вище нормативні акти суд дійшов висновку, що сума надміро сплаченого податкового зобов'язання з земельного податку (2 196,57 грн.) згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» повинна бути спрямована на погашення заборгованості минулих періодів, зокрема: на погашення заборгованості, яка виникла за лютий-травень 2009 року (по податковому розрахунку з земельного податку за 2009 рік від 28.01.2009 року № 702) в сумі 1 856,36 грн. та несплаченої суми штрафних санкцій у розмірі 51,79 грн. (разом - 1 908,15 грн.).

Отже, заборгованість з земельного податку у підрозділу склалась з наступного:

- за лютий 2009 року в сумі 276,68 грн., граничний строк сплати сплинув - 30.03.2009 року;

- за березень 2009 року в сумі 526,56 грн., граничний строк сплати сплинув - 30.04.2009 року;

- штрафні санкції, донараховані за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань згідно податковому повідомленні-рішенні від 23.04.2009 року № 0001331540, в сумі 51,79 грн., граничний строк сплати сплинув - 05.05.2009 року;

- за квітень 2009 року в сумі 526,56 грн., граничний строк сплати сплинув - 01.06.2009 року;

- за травень 2009 року в сумі 526,56 грн., граничний строк сплати сплинув - 30.06.2009 року.

Враховуючи зазначене, на підставі вимог підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку підрозділом узгоджених сум податкового зобов'язання з земельного податку протягом граничних строків сума штрафних санкцій становить:

- за лютий 2009 року: за затримку сплати податкового зобов'язання у розмірі 276,68 грн. на 518 календарних днів підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 50%, що становить 138,34 грн. (276,68 грн. х 50%);

- за березень 2009 року: за затримку сплати податкового зобов'язання у розмірі 526,56 грн. на 487 календарних днів підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 50%, що становить 263,28 грн. (526,56 грн. х 50%);

- штрафні санкції по податковому повідомленні-рішенні від 23.04.2009 року № 0001331540: за затримку сплати податкового зобов'язання у розмірі 51,79 грн. на 482 календарних днів підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 50%, що становить 25,90 грн. (51,79 грн. х 50%);

- за квітень 2009 року: за затримку сплати податкового зобов'язання у розмірі 526,56 грн. на 456 календарних днів підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 50%, що становить 263,28 грн. (526,56 грн. х 50%);

- за травень 2009 року: за затримку сплати податкового зобов'язання у розмірі 526,56 грн. на 426 календарних днів підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 50%, що становить 263,28 грн. (526,56 грн. х 50%).

Всього підлягає нарахуванню штрафні санкції у загальному розмірі 954,08 грн. (138,34 грн. + 263,28 грн. + 25,90 грн. + 263,28 грн. + 263,28 грн.).

З огляду на наведене, нарахування відповідачем позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 357,22 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2010 року № 0004381540/0 та у розмірі 3 112,41 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2010 року № 0004391540/0 є неправомірним, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн. підлягає визнанню недійсним у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0004391540/0 підлягає визнанню недійсним в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 158,33 грн. (3 112,41 грн. - 954,08 грн.).

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право позивача підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн., № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн. - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12.11.2010 року № 0004381540/0 про застосування до відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» штрафних санкцій у розмірі 357,22 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12.11.2010 року № 0004391540/0 в частині застосування до відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» штрафних санкцій у розмірі 2 158,33 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 18 червня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.