Постанова № 24962999, 29.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 2а-14871/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.10.2010 р. № 0009851701/0, № 0009861701/0, -

в с т а н о в и в :

15.11.2010 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) від 06.10.2010 р. № 0009851701/0 -в частині донарахування зобов'язань по ПДВ в сумі 29 049 грн. 24 коп., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 524 грн. 62 коп., та № 0009861701/0 про донарахування зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 21 786 грн. 90 коп. -в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків, викладених у акті від 05.10.2010 р. № 1959/17-3/2417814018 документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., які не відповідають дійсності. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат суми в розмірі 174 295 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ 29 049 грн. 24 коп., сплаченої ним у період з липня по грудень 2008 року постачальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Содес», на виконання договору № 5 від 01.07.2008 р., який, на думку податкового органу, є нікчемним та недійсним, так як не спричиняє реального настання правових наслідків, та не створює юридичних наслідків. При цьому позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо нікчемності, недійсності правочину обґрунтовані посиланням на акт від 29.05.2009 р., складений Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Содес»від 29.05.2009 р., згідно висновків якого, ТОВ «Содес»порушено норми цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Не погоджуючись із зазначеними висновками органів державної податкової служби, позивач стверджує про реальність виконання сторонами договору № 5 від 01.07.2008 р., зазначаючи, що згідно умов договору, у період з 09.07.2008 р. по 14.12.2008 р. він придбав у власність папір газетний, папір самокопіювальний, папір офісний, картон експринт в пачках, який облікований належним чином та використовується позивачем у господарській діяльності, а ТОВ «Содес», в свою чергу, отримало компенсацію за реалізований товар, внаслідок чого у позивача виникло право на податковий кредит на підставі накладних, виписаних ТОВ «Содес», який на момент їх виписки мав свідоцтво платника ПДВ, що було перевірено позивачем при укладанні договору. З огляду на це, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем на підставі висновків акту перевірки щодо нікчемності, недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3, які не відповідають дійсності, є неправомірними, та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на висновки, викладені у акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Содес»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., у яких, зокрема, зазначено, що ТОВ «Содес»порушено ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочину, здійсненому платником податку з ФОП ОСОБА_3 З огляду на обставини, з'ясовані під час перевірки, та висновки, викладені у зазначеному акті перевірки, відповідач стверджує, що витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 за нікчемною угодою, укладеною з ТОВ «Содес», яка не породжує юридичних наслідків, та віднесені ним до складу витратної частини декларації про доходи за 2008 рік, потребують зменшення. З цих же підстав, позивач втрачає право на податковий кредит на підставі накладних, виписаних ТОВ «Содес». З огляду на вказані обставини, відповідач вважає висновки, викладені у акті перевірки ФОП ОСОБА_3 від 05.10.2010 р., законними та обґрунтованими, а винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення -правомірними, тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.07.1998 р. (а.с. 81), та з 21.07.1998 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 12).

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 1959/17-3/2417814018 від 05.10.2010 р. (а.с. 10-43).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення платником податку ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян»(із змінами та доповненнями), з урахуванням висновків про недодержання в момент вчинення правочину, укладеного з ТОВ «Содес», який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), а отже, порушення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 629, 658, 654, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого платнику донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008 рік в сумі 21 786 грн. 90 коп. З тих же підстав, з посиланням на нікчемність укладеного правочину, перевіркою встановлено порушення платником податків п.п. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 768/91-ВР, та, з урахуванням ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 629, 658, 654, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, зроблено висновок про заниження платником податків ПДВ за 2008 рік на загальну суму 29 049 грн. 24 коп. (а.с. 42-43).

Так, згідно первинних документів, наданих платником до перевірки, між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 5 від 01.07.2008 р. на поставку товару (а.с. 44-46). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 «Загальні положення»договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товар, найменування, одиниці виміру та загальна кількість якого визначаються й поставляються згідно рахунку, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Розділом 2 «Обов'язки сторін»договору передбачено, що постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк не пізніше п'яти днів передати покупцеві товар своїм транспортом за адресою: АДРЕСА_1. В свою чергу, покупець бере на себе обов'язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим договором.

На виконання умов договору, ТОВ «Содес»виписано рахунки на загальну суму 174 295 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ 29 049 грн. 24 коп. (а.с. 47-53), а саме:

- № 54 від 09.07.2008 р. на суму 30 960 грн., в тому числі ПДВ -5 160 грн.;

- № 71 від 14.08.2008 р. на суму 9 051 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ -1 508 грн. 60 коп.;

- № 83 від 18.08.2008 р. на суму 23 668 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 3 944 грн. 67 коп.;

- № 89 від 08.09.2008 р. на суму 24 786 грн., в тому числі ПДВ 4 131 грн.;

- № 149 від 19.10.2008 р. на суму 40 135 грн., в тому числі ПДВ - 6 689 грн. 17 коп.;

- № 178 від 13.11.2008 р. на суму 36 887 грн., в тому числі ПДВ 6 147 грн. 80 коп.;

- № 201 від 14.12.2008 р. на суму 8 808 грн., в тому числі ПДВ 1 468 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведені у безготівковій формі, що підтверджено корінцями до прибуткових касових ордерів на загальну суму 174 295 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ 29 049 грн. 24 коп. (а.с. 68-74), а саме:

- № 0709 від 09.07.2008 р. на суму 30 960 грн., в тому числі ПДВ -5 160 грн.;

- № 814 від 14.08.2008 р. на суму 9 051 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ -1 508 грн. 60 коп.;

- № 818 від 18.08.2008 р. на суму 23 668 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 3 944 грн. 67 коп.;

- № 908 від 08.09.2008 р. на суму 24 786 грн., в тому числі ПДВ 4 131 грн.;

- № 1019 від 19.10.2008 р. на суму 40 135 грн., в тому числі ПДВ -6 689 грн. 17 коп.;

- № 1113 від 13.11.2008 р. на суму 36 887 грн., в тому числі ПДВ 6 147 грн. 80 коп.;

- № 1214 від 14.12.2008 р. на суму 8 808 грн., в тому числі ПДВ 1 468 грн.

Витрати в сумі 174 295 грн. 62 коп. віднесені ФОП ОСОБА_3 до складу витратної частини декларації про доходи за 2008 рік.

Перевіркою також встановлено, що ФОП ОСОБА_3 є кінцевим споживачем поставлених товарів.

При проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська були прийняті до уваги обставини, встановлені під час проведення Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) документальної невиїзної перевірки його безпосереднього постачальника - ТОВ «Содес», з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт № 1531/23-3/35498068 від 29.05.2009 р.

Так, при проведенні ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перевірки ТОВ «Содес», зокрема, встановлено, що дирекція та бухгалтерія ТОВ «Содес»за юридичною адресою не знаходиться; загальна чисельність працюючих підприємства становить 1 особа, тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. На підставі цього, податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Содес»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, Також, відповідно до пояснень, відібраних співробітниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, громадянин України ОСОБА_4 ніколи не був директором, бухгалтером та засновником ТОВ «Содес», доручень в присутності нотаріуса на здійснення реєстрації підприємства не давав, що свідчить про створення ТОВ «Содес»невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Содес»фінансово-господарською діяльністю не займалося, натомість його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. З огляду на це, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок, що ТОВ «Содес»порушено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правовідносинах з конрагентами (а.с. 106-126).

Враховуючи зазначені висновки акту перевірки ТОВ «Содес»від 29.05.2009 р., ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зробила висновок про те, що операції з поставки товару, здійснені між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3, не спричиняють правових наслідків, що обумовлені ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України. Враховуючи норми ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, податковий орган дійшов висновку про відсутність факту постачання товару, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого, договір, укладений між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на це, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про завищення ФОП ОСОБА_3 суми витрат в розмірі 145 246 грн. 38 коп. (174 295,62 грн. - 29 049,24 грн.), яка віднесена платником до складу витратної частини декларації про доходи за 2008 рік, оскільки зазначені витрати в силу недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3, не є витратами суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи в розумінні ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». На підставі зазначених висновків, відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV, відповідачем донараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2008 рік в сумі 21 786 грн. 90 коп. (145 246,3 грн. х 15 % - ставка податку).

Крім того, на підставі зазначених висновків про нікчемність правочину, податковий орган дійшов висновку про завищення ФОП ОСОБА_3 у період з липня по грудень 2008 року податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 29 049 грн. 24 коп., в тому числі:

- у липні 2008 року -на суму 5 160 грн.;

- у серпні 2008 року -на суму 5 453 грн. 27 коп.;

- у вересні 2008 року - на суму 4 131 грн.;

- у жовтні 2008 року -на суму 6 689 грн. 17 коп.;

- у листопаді 2008 року -на суму 6 147 грн. 80 коп.;

- у грудні 2008 року -на суму 1 468 грн.,

яка сплачена ним у складі ціни товару згідно договору від 01.07.2008 р., оскільки в силу недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3, зазначена сума податку не була фактично сплачена постачальником, а отже, не може брати участі у формуванні податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Акт перевірки підписано ФОП ОСОБА_3 без заперечень (а.с. 43).

З урахуванням зазначених висновків акту перевірки від 05.10.2010 р., ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 06.10.2010 р. винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009851701/0 про донарахування ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 37 844 грн. 47 коп., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 922 грн. 24 коп. (а.с. 8);

- № 0009861701/0 про донарахування ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 21 786 грн. 90 коп. (а.а. 9).

При цьому, штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0009851701/0 від 06.10.2010 р., застосовані до позивача у розмірі 50 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання (а.с. 196), що передбачено п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІ від 21.12.2000 року (далі -Закон України № 2181), відповідно до якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податкові повідомлення-рішення № 0009851701/0, № 0009861701/0 від 06.10.2010 р. були направлені платнику, разом із супровідним листом від 06.10.2010 р. за № 23694/10/17330, поштовим відправленням з повідомленням про вручення (а.с. 101, 102). Проте, поштове відправлення повернулось до податкового органу з відміткою Державного підприємства «Укрпошта»«за закінченням терміну зберігання», про що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було складено акт № 315/17-3/2417814018 від 08.11.2010, а податкові повідомлення-рішення розміщені на дошці податкових оголошень (а.с. 102-104).

10.11.2010 р. ФОП ОСОБА_3, помітивши на дошці податкових оголошень податкові повідомлення-рішення № 0009851701/0, № 0009861701/0 від 06.10.2010 р., звернувся до відповідача із листом про надання зазначених рішень, у відповідь на який податкові повідомлення-рішення, разом із супровідним листом від 11.11.2010 р. за № 27340/10/173, були вручені платнику податків (а.с. 104, 105).

Не погодившись із зазначеними рішеннями, ФОП ОСОБА_3 оскаржив їх в судовому порядку.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розгляду адміністративної справи судом не інакше як за позовною заявою та лише в межах заявлених позовних вимог, суд при розгляді даної справи досліджує питання правомірності винесення 06.10.2010 р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується позивачем, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0009851701/0 -в частині донарахування основного зобов'язання по ПДВ в сумі 29 049 грн. 24 коп., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 524 грн. 62 коп. (50 відсотків від суми основного зобов'язання), а податкове повідомлення-рішення № 0009861701/0 -у повному обсязі.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства, чинного на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Нормою ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно листа ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.02.2012 р. № 7074/10/10-26 (а.с. 195), наданого на запит ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 09.02.2012 р. № 3364/10/10-026 (а.с. 194), кримінальна справа відносно директора ТОВ «Содес»ОСОБА_4 не порушувалась, судові справи за участю ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ТОВ «Содес»в провадженні судових інстанцій відсутні.

Також, під час розгляду справи судом досліджено оригінали наданих позивачем первинних документів, зокрема, договору поставки № 5 від 01.07.2008 р., рахунків № 54 від 09.07.2008 р., № 71 від 14.08.2008 р., № 83 від 18.08.2008 р., № 89 від 08.09.2008 р., № 149 від 19.10.2008 р., № 178 від 13.11.2008 р. № 201 від 14.12.2008 р., накладних № 54 від 09.07.2008 р., № 71 від 14.08.2008 р., № 83 від 18.08.2008 р., № 89 від 08.09.2008 р., № 149 від 19.10.2008 р., № 178 від 13.11.2008 р., № 201 від 14.12.2008 р., податкових накладних № 54 від 09.07.2008 р., № 71 від 14.08.2008 р., № 83 від 18.08.2008 р., № 89 від 08.09.2008 р., № 149 від 19.10.2008 р., № 178 від 13.11.2008 р., № 201 від 14.12.2008 р., а також квитанцій до прибуткових касових ордерів № 0709 від 09.07.2008 р., № 814 від 14.08.2008 р., № 818 від 18.08.2008 р., № 908 від 08.09.2008 р., № 1019 від 19.10.2008 р., № 1113 від 13.11.2008 р., № 1214 від 14.12.2008 р., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 44-46, 47-74).

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву постачальника та покупця, їх реквізити, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками, перелік найменувань товарів, які поставляються, їх одиниці виміру, кількість, ціну, загальну вартість із зазначенням суми ПДВ.

Надані позивачем податкові накладні відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині додержання обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, та, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, є підставою для нарахування платником податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, за умовами договору поставки, товар поставляється покупцеві (ФОП ОСОБА_3) власним транспортом постачальника (ТОВ «Содес») за адресою: АДРЕСА_1. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, визначається згідно рахунків.

З тексту рахунків № 54 від 09.07.2008 р., № 71 від 14.08.2008 р., № 83 від 18.08.2008 р., № 89 від 08.09.2008 р., № 149 від 19.10.2008 р., № 178 від 13.11.2008 р. № 201 від 14.12.2008 р. вбачається, що на виконання договору поставки від 01.07.2008 р., покупцю поставлявся папір самокопір., папір офсетний, картон, папір газетний (кондопога), тощо.

За КВЕД, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є поліграфічна діяльність. Крім того, позивач є суб'єктом видавничої справи, та має відповідне Свідоцтво про внесення його до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції (а.с. 155).

Отже, придбаний у ТОВ «Содес»товар призначався для використання у власній господарській діяльності. Факту ж відсутності поставки вказаного товару (нереальності угоди), податковим органом під час перевірки встановлено не було, оскільки зазначені обставини не були предметом дослідження - висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_3 ґрунтуються на висновках акту перевірки контрагента - постачальника (ТОВ «Содес»).

Згідно довідки від 29.09.2010 р. за № 215/173/2417814018 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо обстеження приміщення ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення загальною площею 264,4 кв.м. за вказаною адресою використовується на підставі договору з Відкритим акціонерним товариством «Електроважхімпроект». В приміщенні наявна друкувальна офісна техніка, та відповідний персонал у складі семи найманих осіб (а.с. 153-154).

Оренда приміщення за вказаною здійснюється на підставі: договору оренди нерухомого майна № А-15 від 01.02.2008 р., укладеного між ВАТ «Електроважхімпроект»та ФОП ОСОБА_3, додаткової угоди до договору оренди № 15 від 01.02.2008 р., розрахунків орендної плати до договору оренди № 15 від 01.02.2008 р., актів прийому-передачі нежитлового приміщення, договору оренди нерухомого майна № А-137 від 01.01.2009 р., укладеного між ВАТ «Електроважхімпроект»та ФОП ОСОБА_3, додаткових угод до договору оренди № А-137 від 01.01.2009 р., розрахунків орендної плати до договору оренди № А-137 від 01.01.2009 р., актів прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди № А-137 від 01.01.2009 р., договору оренди нерухомого майна № А-137 від 01.01.2009 р., договору оренди нерухомого майна № А-283 від 01.12.2009 р. та додатковими угодами до нього, розрахунків орендної плати до договору оренди № А-283 від 01.12.2009 р., актів прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди № А-283 від 01.12.2009 р., тощо, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 159-188).

З огляду на сукупність викладених обставин, а також враховуючи відсутність судових рішень про визнання недійсним договору поставки, укладеного між ТОВ «Содес»та ФОП ОСОБА_3, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу щодо недійсності договору від 01.07.2008 р.

Ознаки нікчемності, визначені законом, за наявності яких угода є нікчемною в силу закону, в даному випадку також відсутні, оскільки сам по собі договір поставки не порушує публічний порядок, та не суперечить ні моральним засадам суспільства, ні інтересам держави. Крім того, податковим органом не встановлювався, а тому не доведений, умисел сторін при укладенні цієї угоди на ухилення від сплати податків.

Суд також зазначає, що згідно копії свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Содес»серії НБ № 147249, ТОВ «Содес»зареєстровано платником податку на додану вартість 15.11.2007 року (а.с. 75). З акту перевірки ТОВ «Содес» вбачається, що вказане свідоцтво було анульовано 14.08.2009 р. -тобто, після укладення та виконання договору поставки № 5 від 01.07.2008 р. Також, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про відсутність юридичної особи ТОВ «Содес»за своїм місцезнаходженням було внесено до реєстру 08.01.2009 р., а запис про припинення юридичної особи ТОВ «Содес»- 06.09.2010 р. (а.с. 149-150) -тобто, знову ж таки, після виконання сторонами умов договору № 5 від 01.07.2008 р.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, суд вважає, що висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про недодержання ФОП ОСОБА_3 в момент вчинення правочину з ТОВ «Содес»вимог ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 629, 658, 654, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим правочин є нікчемним та недійсним, є такими, що не відповідають дійсності.

Частиною 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Оскільки витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 при виконанні умов договору № 5 від 01.07.2008 р. підтверджені відповідними документами, та відповідають нормам п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», суд вважає, що висновок ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про заниження платником податків податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 21 786 грн. 90 коп., є неправомірним.

Також, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.

Враховуючи зазначені норми Закону, а також висновок суду про підтвердження наданими позивачем доказами факту придбання товару згідно умов договору № 5 від 01.07.2008 р. (що не спростовано висновками акту перевірки), суд дійшов висновку про безпідставність висновків ДПІ у Ленінському районі щодо неправомірного віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту липня-грудня 2008 року сум податку на додану вартість в розмірі 29 049 грн. 24 коп., сплачених ним в ціні товару згідно договору № 5 від 01.07.2008 р.

З цих же підстав, неправомірними є висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про заниження ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб на суму 21 786 грн. 90 коп. внаслідок порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, винесені за результатами перевірки ФОП ОСОБА_3, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0009851701/0 від 06.10.2010 року про донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податкових зобов'язань по податку на додану вартість - скасувати в частині донарахованих зобов'язань в сумі 29 049 грн. 24 коп. (основний платіж), 14 524 грн. 62 коп. (штрафні (фінансові) санкції).

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0009861701/0 від 06.10.2010 року про донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 21 786 грн. 90 коп. - скасувати повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 05.03.2012 року.

Суддя В.В.Чорна