Постанова № 24962970, 25.06.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2640/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Розлуцького Андрія Миколайовича

позивача: Таганцов Б.А.

відповідача: Маліновський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Козятинхліб"

до: управління Пенсійного фонду України в м. Козятині та Козятинському районі

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Козятинхліб» з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Козятині та Козятинському районі про визнання протиправними та скасування рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час здійснення перерахунку коштів на сплату єдиного соціального внеску, внаслідок технічної помилки, кошти були помилково зараховані на неналежні рахунки Пенсійного фонду, що в свою чергу стало підставою для застосування до позивача штрафних фінансових санкцій. Позивач не погоджується із рішенням управління Пенсійного фонду № 63/03-31 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску. На думку позивача, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки кошти були сплачені вчасно. Таким чином, позивач вважає вищезазначене рішення протиправним та звернувся до суду з його оскарженням.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені. Так, на думку відповідача, позивач зобов'язаний сплачувати суми внесків на відповідні рахунки, а так як кошти на відповідний рахунок не надійшли, тому не можна вважати, що внесок був сплачений у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Козятинхліб» зареєстроване в ЄДРПОУ 27.06.1996 року за № 11761050010000156, ідентифікаційний № 00375757 та взято на облік в управлінні Пенсійного фонду України у м. Козятині як платник єдиного внеску за № 00375757 ( а.с. 10-13).

16 березня 2012 року ПАТ «Козятинхліб» отримало вимогу управління Пенсійного фонду в м.Козятині та Козятинському районі про сплату боргу № Ю-094 від 07.03.2012 року (вих. № 507/06-44/03 від 07.03.2012 року). Зазначеною вимогою Пенсійний фонд повідомляв позивача, що станом на 01.03.2012 року за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 66560,66 грн.( а.с.14).

Не погоджуючись з даною вимогою, позивач 19.03.2012 року звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки ( а.с.15).

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у області 20.03.2012 року було прийнято Рішення за вих. № 584/06-44/09 про результат розгляду заяви про узгодження вимоги, яким Пенсійний фонд відмовив позивачу в узгодженні вимоги, одночасно зазначивши, що кошти - єдиний внесок на фонд оплати праці за ставкою 37,18% за липень 2011 року було сплачено на рахунок Пенсійного фонду за № 37194070000235, хоча необхідно було сплатити на 37198021000235.

В свою чергу, позивач, керуючись п.5 Постанови правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року N 21-1 «Про затвердження Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів», звернувся до управління Пенсійного фонду в м. Козятині та Козятинському районі з заявою вих. № 129 від 27.03.2012 року про перерахування коштів на належний рахунок ( а.с.20).

28.03.2012 року відповідач своїм листом за № 656/06-44/03 повідомив позивача про те, що кошти в сумі 112980,51, які були помилково направлені підприємством на інший рахунок, спрямовані Пенсійним фондом на належний рахунок. Разом з тим, відповідач повідомив позивача про те, що Пенсійним фондом винесено Рішення № 63/03-31 від 28.03.2012 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за період з січня 2011 року по січень 2012 року ( а.с. 22).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій ( а.с.21). Проте, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-У від 08.07.2010 року та Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 року, скаргу позивача залишило без задоволення, а рішення - без змін.

Таким чином, за наведених вище обставин, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протравним та скасування рішенням управління Пенсійного фонду № 63/03-31 від 28.03.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що дійсно, в наслідок технічної помилки сума єдиного внеску 37,18% у розмірі 102882,51 грн., зазначена у платіжному дорученні № 2267513 від 05.08.2011 року, помилково була перерахована на рахунок № 37194070000235, що призначений для сплати за нарахуваннями по договорам ЦПХ 34,7 %, проте, кошти у будь-якому випадку вчасно та у повному обсязі були перерахована на рахунок Пенсійного фонду. Зазначений факт також не заперечувався представником відповідача.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд зокрема виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарах сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-УІ (далі -Закон №2464-УІ).

Відповідно до ч.5 ст. 9 Закону №2464-УІ сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Відповідно до ч.7 вищезазначеної статті, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до ч.8 ст.9 вищезазначеного Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому і частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду (п. 1 ч. 10 ст. 9 ЗУ № 2464).

Так, відповідно до п. 4.2 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється платниками виключно у національній валюті, шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування (підпункт 4.2.1). Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 цієї Інструкції встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду-день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунків платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив сплату єдиного соціального внеску 37,18 % за липень 2011 року - 05.08.2011 року, тобто списання коштів з рахунків платника відбулася у передбачені законодавством терміни Зазначене також підтверджується платіжним дорученням № 2267513 від 05.08.2011 року та банківськими виписками ( а.с. 35-38).

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у Пенсійного фонду підстав для винесення рішення про нарахування штрафних фінансових санкцій та пені за невчасне перерахування єдиного внеску.

Крім того, Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено "Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення їх платникам", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №955/18250 (далі-Порядок), яким визначено процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів або повернення платникам, на яких згідно із Законом №2464 покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, п. 9 Порядку передбачено, що помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документ про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.

Судом встановлено, що позивач, після того як йому стало відомо про помилку, звернувся до відповідача з листом від 27.03.2011 р. про перерахування помилково сплачених коштів на належні рахунки, а Пенсійний фонд у свою чергу здійснив такий перерахунок.

Статтею 12 Закону №2464-УІ встановлено, що одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску.

Крім того, пунктом 6.3 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога про сплату недоїмки надсилається платнику щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступи звітним базовим періодом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач повідомив позивача про недоїмку, яка утворилась у зв'язку з помилковою сплатою єдиного внеску у серпні 2011 року, тільки у березні 2012 року, тобто з порушенням строків, передбачених вищезазначеною нормою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що неналежне виконання управлінням Пенсійного фонду свого обов'язку щодо своєчасного повідомлення позивача про недоїмки зі сплати єдиного внеску, що призвело до збільшення кількості днів прострочення сплати позивачем єдиного внеску та, як наслідок, збільшення розміру нарахованої контролюючим органом суми пені.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Козятині № 63/03-31 від 28.03.2012 року підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних дій.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 780,30 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Козятині та Козятинському районі № 63/03-31 від 28.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Козятинхліб" судовий збір у розмірі 780, 30 грн. відповідно до квитанції № к1/7/64 від 07.06.2012 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: