Постанова № 24962930, 18.06.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

18 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1769/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,

Суддів: Шаповалової Тетяни Михайлівни

Поліщук Ірини Миколаївни

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України

про: стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись з позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за її несвоєчасну виплату.

В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що працюючи суддями Страроміського районного суду м. Вінниці їм з 01.07.2005 по даний час не в повній мірі сплачувалась заробітна плата. Крім того, відповідно п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", заробітна плата суддів складається із посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та ін. Відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", керівникам судів надано право надавати суддям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, спрямовуючи на це кошти у розмірі місячного фонду заробітної плати. Однак, вимоги даних законодавчих актів повністю не були виконані.

В зв`язку з вищевикладеним, Позивачі просять стягнути з Міністерства фінансів України заборгованість по заробітній платі та компенсації за її несвоєчасну виплату на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Стягнення здійснити з рахунку Головного управління Державного казначейства України № 351133300101, МФО 300001, код 20055032, ОПЕРУ управління в м. Києві.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 квітня 2007 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з Міністерства фінансів України рахунку заборгованість по заробітній платі та компенсації за її несвоєчасну виплату на користь:

ОСОБА_3 в розмірі - 69812,66 грн.;

ОСОБА_2 в розмірі - 76563,31 грн.;

Не погоджуючись з вказаною постановою Міністерство фінансів України та Державне казначейство України оскаржили її в апеляційному порядку.

24 листопада 2008 року, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України залишені без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 квітня 2007 року - без змін.

Не погоджуючись з вищеприйнятими рішеннями Міністерство фінансів України оскаржило їх в касаційному порядку.

15 лютого 2012 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Міністерства фінансів України задоволено частково, скасовано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України, обґрунтовуючи скасування рішень судів обох інстанцій, зазначив, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині нарахування та виплати заробітної плати, компенсацію за затримку її виплати взяли за основу висновок судово бухгалтерської експертизи КНДІСЕ №345-346 від 28.02.2007 року та "Слайд і Ко" № 05-03/46 від 30.06.2005 року, в якому здійснено розрахунок заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2005 року по день звернення до суду, включаючи доплату за кваліфікаційний клас, надбавку за інтенсивність праці, надбавку за досягнення в праці, надбавку за вислугу років, щомісячні премії, відпускні, матеріальну допомогу та додатковий посадовий оклад. Однак, із зазначеного висновку не видно в якому розмірі та які саме надбавки та премії призначались кожному із позивачів і на підставі яких наказів чи розпоряджень. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не з`ясували, чи призначались позивачам зазначені надбавки та в яких розмірах, не витребували та не дослідили з цих питань відповідних наказів чи інших документів, та без належної оцінки погодились з висновком проведеної у справі експертизи.

Крім цього, у даній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що помилковим також є висновок суду першої інстанції про те, що саме Міністерство фінансів України не вжило необхідних заходів до виділення коштів для виплати позивачам заробітної плати у повному розмірі, оскільки на нього покладено обов'язок прийняття рішення про включення до проекту Державного бюджету державного запиту, а Державне казначейство України не перерахувало ці кошти для безпосередньої виплати, чим порушило права позивачів на своєчасне отримання заробітної плати в повному розмірі.

Суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув, адже постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Також в ухвалі вказано, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 об'єднані в одному провадженні, так як, вимоги про оплату праці декількох або групи працівників, у тому числі заявлені в їхніх інтересах уповноваженими на це законом органами, не можуть бути об'єднані в одному провадженні через відсутність необхідної для цього спільності предмету позову.

30 березня 2012 року Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про прийняття до провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Пізніше, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року, роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою суду від 17 квітня 2012 року адміністративну справу № 2а/0270/1769/12 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення заборгованості по заробітній платі прийнято до свого провадження суддею Віятик Н.В.

Ухвалою суду від 6 червня 2012 року за клопотанням позивача замінено первинного відповідача по справі -Державне казначейство України його правонаступником -Державною казначейською службою України та неналежного відповідача Міністерство фінансів України на належного Державну судову адміністрацію України.

18 травня 2012 на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення до позовної заяви та збільшення позовних вимог, яка задоволена судом. В даній заяві позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії відповідача по справі Державної судової адміністрації України як суб'єкта владниих повноважень щодо допущення заборгованості по заробітній платі та з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати.

2. Стягнути з Державної судової адміністрації заборгованість по заробітній платі з компенсацією за втрату частини заробітної плати за період 01.07.2005 р. по 25.04.2007 р. в розмірі 86 072,45 грн.

3. Стягнути з Державної судової адміністрації індексацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі в розмірі 70 236,86, яка утворилась з 01.07.2005 р. по травень 2012 р.

В судове засідання позивач не з`явилась, 15.06.2012 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та підтримання заявленого позову, з урахуванням уточнення до позовної заяви та збільшення позовних вимог, в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлялись належним чином, про що свідчить витяги з реєстрів вихідної електронної пошти, які містяться в матеріалах справи.

Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не з`явився, 18.06.2012 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, суд установив наступне.

Указом Президента України від 04.08.2003р. № 802/2003 ОСОБА_2 призначено, строком на п`ять років суддею Староміського районного суду м. Вінниці, де вона працює по даний час.

Згідно рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 29 вересня 2006 року, ОСОБА_2 присвоєно черговий 4 кваліфікаційний клас.

Відповідно до протоколу №6 зборів суддів Староміського районного суду м. Вінниці від 19.04.2006 року суддям Староміського районного суду м. Вінниці встановлено щомісячні надбавки в розмірі 35% від нарахованої заробітної плати.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Статтею 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Так, просячи стягнути з Державної судової адміністрації України недоплачену заробітну плату, Позивач зазначає суму визначену Вінницьким відділенням КНДІСЕ у висновку №345-346 від 28.02.2007 року.

Як слідує із даного висновку, при визначенні заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 були донараховані такі надбавки, як:

- надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів";

- надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 р. №856/96 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів";

- надбавка за напруженість та складність роботи в розмірі 80 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та збільшення посадового окладу на 50 %, передбачена Указом Президента України від 05.03.2002 р. №220/2002, із змінами внесеними Указом Президента України від 11.06.2004 р. № 642/2004.

При цьому, розмір надбавок визначався виходячи з максимального розміру їх ставок.

Однак, надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці, передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 р. №856/96 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", надбавка за напруженість та складність роботи, передбачена Указом Президента України від 05.03.2002 р. №220/2002, із змінами внесеними Указом Президента України від 11.06.2004 р. № 642/2004 та надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи, передбаченої Указом Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" донараховані експертом помилково, оскільки накази про встановлення таких надбавок взагалі не видавались.

Таким чином, висновки експертизи є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а тому не беруться судом до уваги.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованість по заробітній платі з компенсацією за втрату частини заробітної плати, а тому вимоги щодо стягнення індексації також задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Також, приймаючи рішення по справі необхідно зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 2288 від 13.12.1999 р. "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", чинної на момент виникнення спільних правовідносин, затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Президента України, керівних працівників Кабінету Міністрів України, керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України, апарату Верховної Ради України, Рахункової палати України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради, Ради міністрів, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах рад, сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів, а також розміри надбавок за ранги державних службовців, дипломатичні ранги та спеціальні звання. Керівникам зазначених органів здійснити конкретні заходи, спрямовані на удосконалення структури апарату управління.

При цьому, відповідно до п. 2 даної Постанови, встановлення надбавок є виключним правом, а не обов`язком керівників.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Мотивація та докази, надані відповідачами у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції Відповідачів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Віятик Наталія Володимирівна

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна