Ухвала суду № 24962790, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-15534/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 06.08.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 року по справі № АС-41/71-07 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Буд»та Приватного підприємства «Будкомплект-2004»про визнання недійсним зобов'язання

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі-ДПІ у Київському районі міста Харкова, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Буд»(далі-ТОВ «Інвест-Буд», відповідач 1) та Приватного підприємства «Будкомплект-2004» (далі-ПП «Будкомплект-2004», відповідач 2) про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло між відповідачами на підставі усних договорів на виконання яких виписані податкові накладні, та застосування наслідків визнання недійсними господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Постановою Господарського суду Харківської області від 06.08.2007 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова, в частині вимог щодо визнання недійсним господарського зобов'язання -провадження у справі закрито, в частині вимог щодо застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання-відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 28.08.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.04.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 06.08.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 року, прийняти нову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень ст. ст. 207, 208, 239 Господарського кодексу України, ст. ст. 228, 258 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено перевірку ТОВ «Інвест-Буд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, за результатом, якої складено акт перевірки №817/23-31060667 від 29.11.2006.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що між відповідачами протягом 2005 року було укладено усні господарські договори, оформлені податковими накладними на загальну суму 1722755,98грн.

Виконання господарських зобов'язань підтверджується видатковими накладними та актами прийому виконаних робіт, підписаними сторонами.

Як на підставу своїх вимог, податковий орган посилається на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 05.12.2005, яким визнано недійсним статут ПП «Будкомплект-2004»з моменту державної реєстрації, а саме з 03.02.2004, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Будкомплект-2004»з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість, та вирок Київського районного суду міста Харкова від 19.12.2007, яким директор ТОВ «Інвест-Буд»- ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1 ст.366, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції правомірно закрив провадження у справі щодо позовних вимог в частині визнання господарського зобов'язання недійсним.

Встановлені частиною 1 статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли в результаті вчинення господарських операцій протягом квітня-грудня 2005 року, в той час як з позовом до суду Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова звернулась лише 20.02.2007, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 ГК України.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Господарського суду Харківської області від 06.08.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна