Ухвала суду № 24961533, 30.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2012 р. м. Київ К-9827/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №28 від 09.08.2010

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року у справі №8/46 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року, позовні вимоги ТОВ «Феррекспо»до ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032306/3 від 20.08.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 489650,00грн. в тому числі 349750,00грн. основного платежу та 139900,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення судів мотивовано безпідставністю визначення позивачеві податкових зобов'язань, оскільки простий вексель позивачем було придбано у непов'язаної особи, а ціна векселя в одній операції не може визначати справедливу ринкову ціну.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 02.04.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп.7.6.1 п.7.6, пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.18 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №644/23-6/32707900 від 25.12.2006, складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Феррекспо»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032306/3 від 20.08.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 489650,00грн. в тому числі 349750,00грн. основного платежу та 139900,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а внаслідок завищення витрат на суму 1399000,00грн., понесених у зв'язку з придбанням у пов'язаної особи простого векселя №3001318559 від 18.03.2003 (емітент ТОВ «Мега Моторс»).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою. Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

За результатом розгляду справи було встановлено, що 31.10.2005 між ТОВ «Феррекспо»та Банк «Фінанси та кредит»ТОВ було укладено Договір №Т-604, відповідно до якого позивач придбав у Банка «Фінанси та кредит»ТОВ простий вексель №3001318559 від 18.03.2003 (емітент ТОВ «Мега Моторс», номінальна вартість 10000,0тис.грн.) по ціні 5601000,00грн. При цьому, відповідно до умов договору, позивач зобов'язаний сплатити 5600000, 00грн. не пізніше 31.10.2005. Відповідно до Договору №Т-651 від 29.11.2005 ТОВ «Феррекспо»продав, а Банк «Фінанси та кредит»ТОВ придбав простий вексель №3001318559 від 18.03.2003 по ціні 7596121,00грн. Відповідно до умов вказаного Договору встановлено строк платежу -до 01.12.2005. Вподальшому 12.12.2005 року між ТОВ «Ворскла-сталь»та ТОВ «Феррекспо», представлений Банком «Фінанси та кредит»ТОВ було укладено Договір №К-398/1, відповідно до якого позивач придбав простий вексель №3001318559 від 18.03.2003 по ціні 7000000,00грн. Згідно умов договору встановлено строк платежу - не пізніше 01.06.2006. Згідно Договору №К-13/1 від 30.01.2006 ТОВ «Феррекспо»продав, а ЗАТ «Укренергозбут»представлений Банком «Фінанси та кредит»ТОВ придбав простий вексель №3001318559 від 18.03.2003 по ціні 7000200,00грн. Строк платежу встановлено не пізніше 30.01.2006.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Ворскла-сталь»є пов'язаною з ТОВ «Феррекспо»особою, проте, простий вексель №3001318559 від 18.03.2003 позивачем було придбано у непов'язаної особи - Банк «Фінанси та кредит»ТОВ, а тому, за встановлених обставин та враховуючи, що ціна векселя в одній операції не може визначати справедливу ринкову ціну, для встановлення якої використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, податкові зобов'язання позивачеві визначені безпідставно.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________Н.Г. Пилипчук

Суддя Т.М. Шипуліна