Постанова № 24958988, 19.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2012 року 15:30 № 2а-4278/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Сервіс" доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправнимиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Сервіс" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Альянс-Сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 06 січня 2012 року №0000022306; 2) визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Альянс-Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Клер Шато Фиорд" (код ЄДРПОУ 32395460) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) за 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року про що складено акт від 28 лютого 2012 року №148/23-6/31035740.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4278/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 квітня 2012 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою надання додаткових доказів.

03 травня 2012 року до суду надійшла заява позивач про зміну позовних вимог, в якій позовні вимоги викладено наступним чином: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18 квітня 2012 року №0000042205; 2) визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Альянс-Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Клер Шато Фиорд" (код ЄДРПОУ 32395460) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) за 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, про що складено акт від 28 лютого 2012 року №148/23-6/31035740.

21 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено первинного відповідача -ДПІ у Оболонському районі м. Києва на належного -Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у Оболонському районі м. Києва).

Крім того, сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18 квітня 2012 року №0000042205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом другим пункту 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.5.1 пункту 4.5, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Альянс-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6 997 580,00 грн., в тому числі за основним платежем -5 920 677,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 076 905,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 22 грудня 2011 року №740/23-6/31035740 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31035740) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011 року" (далі по тексту -Акт перевірки 1) та з урахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 19 березня 2012 року №1828/7/12-114.

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 5 920 677,00 грн., у тому числі: за квітень 2010 року -1 317 470,00 грн., за травень 2010 року -550 019,00 грн., за червень 2010 року -1 157 564,00 грн., за серпень 2010 року -1 670 680,00 грн., за листопад 2010 року -1 224 944,00 грн.

Зазначені порушення відповідач мотивує наступним: 1) ТОВ "Альянс-Сервіс" в серпні 2010 року не відкоригувало податковий кредит по контрагенту-постачальнику ПП "Істлугпоставка-2006", оскільки останнє за даними автоматизованого спів ставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у вересні 2011 року відкоригувало податкові зобов'язання згідно розрахунку коригування від 01 вересня 2011 року №99268; 2) встановлено нікчемність правочинів ,укладених між позивачем та ТОВ "Компанія "Вайліс", оскільки за даними ДПІ у Вишгородському районі Київської області не можливо провести зустрічну звірку ТОВ "Компанія "Вайліс", а його податкова звітність свідчить про відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про неправомірне формування ТОВ "Альянс-Сервіс" податкового кредиту за листопад 2010 року по взаємовідносинам з вказаним підприємством; 3) за квітень, травень та червень 2010 року позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Лабрадор", останнє задекларувало податкові зобов'язання за відповідні періоди, а згодом в серпні 2011 року подало уточнюючі розрахунки, в яких відкоригувало податкові зобов'язання по контрагенту ТОВ "Альянс-Сервіс", відтак вбачається, що ПП "Лабрадор" податкові зобов'язання не відкоригувало, тому, з огляду на неподання позивачем уточнюючих розрахунків та неможливість проведення зустрічної перевірки, то частина податкових накладних, виписаних ПП "Лабрадор", не можуть приймати участь у визначенні податкового кредиту; 4) по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Промелектро-75" не можливо підтвердити зв'язок фінансово-господарської операції з господарською діяльністю, у зв'язку з тим, що ТОВ "Промелектро-75" не знаходиться за юридичною адресою, що унеможливлює провести зустрічну звірку та поставку товару, а тому податкові накладні, виписані ТОВ "Промелектро-75", не можуть приймати участь у формуванні податкового кредиту за серпень 2011 року.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено також невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Альянс-Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, про що складено відповідний акт від 28 лютого 2012 року №148/23-6/31035740 (далі по тексту -Акт перевірки 2).

У висновках Акта перевірки 2 відповідач зазначив про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 259 866,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року -1 368 330,00 грн., за листопад 2010 року -363 657,00 грн., за грудень 2010 року -490 247,00 грн., за січень 2011 року -37 632,00 грн.

Зазначені порушення, на думку відповідача, виникли внаслідок порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами щодо низки підприємств, серед яких і ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс"; та поясненнями свідка - громадянки ОСОБА_2 про те, що діяльність таких підприємств є фіктивною; за даними висновку експерта первинні документи, підписані від імені директорів вказаних підприємств підписані іншими особами.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Клер Шато Фиорд" і ТОВ "Компанія "Вайліс".

Позивач не погоджується висновками Актів перевірок, податковим повідомленням-рішенням та діями відповідач по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Альнс-Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс", мотивуючи позовні вимоги наступним: на адресу ТОВ "Альянс-Сервіс" не надходило розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від ПП "Істлугпоставка-2006"; жодних посилань на докази нікчемності укладених позивачем правочинів Акта перевірок не містять; податковий кредит сформовано на підставі виписаних податкових накладних, особами, що мали статус платника податку на додану вартість; невиконання контрагентами обов'язку по сплаті податку має негативні наслідки саме для цих осіб; придбані товари використані позивачем у межах свої господарської діяльності.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва часткового погоджується з позовними вимогами ТОВ "Альянс-Сервіс", виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акта перевірки про не відкоригування позивачем податкового кредиту по контрагенту-постачальнику ПП "Істлугпоставка-2006" суд звертає увагу на наступне.

Вичерпні підстави для коригування суми податкових зобов'язань чи податкового кредиту визначені в пункті 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент здійснення операцій позивача з ПП "Істлугпоставка-2006"), а саме: якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зокрема, відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що діє з 01 січня 2011 року, визначено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 192.1 1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/ послуг.

Виходячи з наведених правових норм, єдиною підставою для коригування податкового кредиту у бік зменшення є зміна суми компенсації вартості товарів (послуг), а саме зменшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника на основі розрахунку коригування податку.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження необхідності коригування позивачем у вересні 2011 року за серпень 2010 року суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого при придбанні металобрухту, чушок чавуну, зокрема, того, що відбулася зміна суми компенсації їх вартості, та не надав суду розрахунку коригування податку, який й би був отриманий позивачем від ПП "Істлугпоставка-2006" та був би підставою для коригування суми податкового кредиту.

З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що правові підстави для коригування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2011 року відсутні, а висновки Акта перевірки 1 в цій частині є помилковими.

В частині висновків Акта перевірки 1 щодо неправомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75", суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Альянс-Сервіс" та його контрагентами, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, 27 вересня 2010 року між ТОВ "Альянс-Сервіс" (покупець) та ТОВ "Компанія "Вайліс" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №27-09, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товар, вказаний в специфікаціях.

Згідно видаткових накладних, датованих листопадом 2010 року ТОВ "Компанія "Вайліс" поставило позивачу алюмінієві чушки, та виписало податкові накладні від листопада 2010 року на загальну суму 7 027 470,11 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 224 943,63 грн.

Транспортування вказаного товару від ТОВ "Компанія "Вайліс" до ТОВ "Альянс-Сервіс" підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

29 липня 2009 року між ТОВ "Альянс-Сервіс" (покупець) та ПП "Лабрадор" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №29-07, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити металобрухт кольорових металів, алюміній та алюмінієві сплави в зливках.

Згідно видаткових накладних, датованих квітнем-червнем 2010 року ПП "Лабрадор" поставило позивачу брухт алюмінію та міді, та виписало податкові накладні від квітня-червня 2010 року на загальну суму 23 146 010,52 грн., у тому числі податок на додану вартість -3 857 668,42 грн.

Транспортування вказаного товару від ПП "Лабрадор" до ТОВ "Альянс-Сервіс" підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

В рахунок оплати за поставлений ПП "Лабрадор" та ТОВ "Компанія "Вайліс" товар позивач видав прості векселі, копії яких та актів прийому-передачі векселів знаходяться в матеріалах справи.

21 липня 2011 року між ТОВ "Промелектро-75" (постачальник) та ТОВ "Альянс-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №21/07-11, відповідно до якого постачальник поставляє товар, вказаний в специфікаціях.

За видатковими накладними від серпня 2011 року ТОВ "Промелектро-75" поставило позивачу чушки чавуну та виписало податкові накладні від серпня 2011 року на загальну суму 345 719,50 грн., у тому числі податок на додану вартість -57 620,00 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується випискою банку.

Транспортування вказаного товару від ТОВ "Промелектро-75" до ТОВ "Альянс-Сервіс" підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75", у зв'язку з придбанням рекламно-маркетингових послуг та послуг з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність поставок металобрухту та його використання в господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

ТОВ "Альянс-Сервіс" здійснює діяльність із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ліцензіями та атестатами Міністерства промислової політики України та фінансовими звітами. Позивач орендує у ТОВ "Альфа-Ленд" частину цеху по ремонту двигунів з підсобними спорудами, загальною площею 2 674 кв. м. та частину цеху по ремонту гідросистем загальною площею 400 кв. м., які знаходяться в с. Димер Вишгородського району Київської області.

Суд встановив, що придбані у ПП "Істлугпоставка-2006", ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75" металобрухт чорних та кольорових металів був переплавлений в металеві зливки, люки, які в подальшому реалізовані іншим контрагентам, а саме ВАТ "Київгаз", ТОВ "Мультімодальна транспортна компанія", АТ "Укравтоваз", ПрАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50", ТОВ "Техлитком", ПАТ "Глазер-Юн", АТ "Інтерхім", що підтверджується господарськими договорами, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ "Альня-Сервіс" з ", ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ПП "Істлугпоставка-2006", ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75" не можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладеного між позивачем та його контрагентами, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем, ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП "Істлугпоставка-2006", ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, відповідачем також не надано доказів, на підтвердження необхідності коригування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Лабрадор" на підставі підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, зокрема, розрахунку коригування податку, який й би був отриманий позивачем від ПП "Лабрадор".

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Альянс-Сервіс" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Істлугпоставка-2006", ТОВ "Компанія "Вайліс", ПП "Лабрадор" та ТОВ "Промелектро-75", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем є помилковими, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18 квітня 2012 року №0000042205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Альянс-Сервіс" в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправним дій відповідача по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Альянс-Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс", не підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Альянс-Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 лютого 2012 року №148/23-6/31035740 (Акт перевірки 2), проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Представник надав до матеріалів справи копії постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О. від 19 січня 2012 року про призначення позапланової перевірки ТОВ "Альянс-Сервіс" по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс", наказ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 20 лютого 2012 року №338 "Про проведення документальної позапланової перевірки" та повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому право податкового органу на проведення перевірки на підставі вказаної норми, не ставиться в залежність від порушення кримінальної справи саме щодо платника податків, перевірку діяльності якого планується провести.

Водночас суд також погоджується з доводами позивач про помилковість висновків Акта перевірки 2 про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Альянс-Сервіс" з його контрагентами.

Як свідчить зміст Акта перевірки 2, підставою для висновку про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами є наступне: порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами щодо низки підприємств, серед яких і ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс"; та поясненнями свідка - громадянки ОСОБА_2 про те, що діяльність таких підприємств є фіктивною; за даними висновку експерта первинні документи, підписані від імені директорів вказаних підприємств підписані іншими особами.

На думку суду, такі висновки податкового органу стосовно визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Альянс-Сервіс" з його контрагентами, є передчасними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та його постачальниками, а відповідачем, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

На підставі наявних в справі матеріалів судом також встановлено, що ТОВ "Альянс-Сервіс" за перевірений період здійснило купівлю у ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс" алюмінієві чушки, що підтверджується видатковими накладними. Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

ПП "Клер Шато Фиорд" виписало на адресу позивача податкові накладні від жовтня, листопада, грудня 2010 року, січня 2011 року на загальну суму 6 845 405,66 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 140 900,94 грн.

ТОВ "Компанія "Вайліс" виписало на адресу позивача податкові накладні від жовтня, листопада 2010 року на загальну суму 14 063 452,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 343 908,68 грн.

В рахунок за поставлений товар позивач виписав постачальникам прості векселі.

Суд неодноразово витребовував від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва належним чином засвідчені копії документів ТОВ "Альянс-Сервіс" по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс", що згідно з протоколом обшуку та огляду від 30 січня 2012 року, на підставі постанови про проведення обшуку від 25 січня 2012 року оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Кудріним І.В. виявлено при обшуку та приєднано до кримінальної справи №80-0263.Однак, ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва вимог суду не виконало.

Разом з тим, господарські договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс" в повному обсязі було досліджено відповідачем під час перевірки, про що вчинені записи на стор. 10, 11, 19, 20 Акта перевірки 2 (а.с. 83, 87 том І).

Сторонами не заперечується факт оформлення господарських операцій позивача з ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс".

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Закуплений товар в подальшому був переплавлений позивачем в металеві зливки, люки, які в подальшому реалізовані іншим контрагентам, а саме ВАТ "Київгаз", ТОВ "Мультімодальна транспортна компанія", АТ "Укравтоваз", ПрАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50", ТОВ "Техлитком", ПАТ "Глазер-Юн", АТ "Інтерхім", що підтверджується господарськими договорами, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Суд враховує також, що ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс" на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, на думку суду, в межах спірних правовідносин господарські операції ТОВ "Альянс-Сервіс" по придбанню у ПП "Клер Шато Фиорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс" алюмінієвих чушок є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Наведене свідчить, що ТОВ "Альянс-Сервіс" правомірно формувало та відображало в податкових деклараціях з податку на додану вартість суми податку на додану вартість в складі податкового кредиту за перевірений період.

За таких підстав, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що висновки Акта перевірки 2 в частині визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Альянс-Серівс", є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Сервіс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 18 квітня 2012 року №0000042205.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Сервіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко