Постанова № 24958963, 25.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2012 року № 2а-3423/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000621740 та №0000631740 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 27.02.2012 року №0000631740, №0000321740.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3423/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09 квітня 2012 року.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 09.04.2012р. оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 10.05.2012р., протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

10 травня 2012 року в судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження з огляду на подане письмове клопотання сторін про розгляд справи в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

По результатам проведеного контрольного заходу суб'єктом владних повноважень складено Акт перевірки № 84/17-40/1911206059 від 01.02.2012р. (надалі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем порушено ст.13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»; пп. «а»п.19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб»

Крім того, податковим органом встановлено порушення ФОП -ОСОБА_1 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а також п.200.1 ст.200 Розділу 5 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями.

За наслідками встановлених Актом перевірки порушень, відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0000631740 від 27.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності)»у розмірі 94 652, 50грн.;

№ 0000621740 від 27.02.2012р. з податку на додану вартість у розмірі 92192,00грн.;

В обґрунтування власної правової позиції, представник Відповідача, з огляду на письмові заперечення, наявні в матеріалах справи, зазначив, що в період з 01.10.2009р., по 30.09.2010р. та з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. позивач здійснював господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування та, відповідно до даних Свідоцтва про право застосування спрощеної системи оподаткування серія НОМЕР_4, основним видом діяльності позивача є організація перевезення вантажів.

Відповідач зазначає, що виручка від здійснення підприємницької діяльності, визначена в звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку з третього кварталу 2010 року (наростаючим підсумком), не відповідає відомостям з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України в частині сум виплачених доходів (наростаючим підсумком) та валовому доходу, отриманого на розрахунковий рахунок Позивача.

Як зазначає ДПІ у Святошинському р-ні. м. Києва, за спірний період Позивач отримав дохід від підприємств, установ, організацій у розмірі - 505360,00,00 грн.

Посилаючись на ст.1 Указу Президента України від 28.06.1999р. №746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із змінами та доповненнями), відповідач зазначає, що доходи платника єдиного податку, отримані ним від провадження підприємницької діяльності обкладаються єдиним податком у разі, якщо вони не перевищують 500 тис. грн.

Так, на думку представника відповідача, в порушення ст.1 Указу Президента України від 28.06.1999р. №746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», фізична особа - підприємець ОСОБА_1, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. (наростаючим підсумком) отримав виручку, від надання послуг 505360,00 грн.

В період з 01.01.2009р. по 30.09.2009р., з 01.10.2010р. по 31.03.2011р., з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

З посиланням на ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(із змінами та доповненнями), Відповідач зазначає, що Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 на перевірку не надані документи, підтверджуючі понесені витрати.

До складу витрат перевіркою враховані витрати в розмірі 25 відсотків від валового доходу, що відповідає вимогам додатку № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженою Наказом ДПА України від 16.07.2003р. за № 352, що застосовується при оподаткуванні доходів громадян, в даному випадку: 2010р.- 5360,00 х 25% = 1340,00.

Крім того, контролюючий орган звертає увагу суду на те, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не надано документальних підтверджень витрат, що пов'язані з підприємницькою діяльністю за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Таким чином, як зазначено в податковому повідомленні-рішення №0000631740 від 27.02.2012, під час перевірки встановлені порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (із змінами та доповненнями), пп. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не подав декларації про доходи за 3 кв. 2010р. та не задекларував оподаткований дохід, отриманий від виконаних робіт та наданих послуг на суму 5360,00 грн., що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 2010р. в розмірі 603,00грн.

В свою чергу, збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, як вказано в податковому повідомленні рішенні №0000621740 від 27.02.2012р., обумовлено порушенням позивачем пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»а також порушення п.200.1, ст.200, Розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на загальну суму 92192,00 грн., в т.ч.: за травень 2011р.-23875,00 грн., за червень 2011р. - 68317,00 грн.

За таких обставин, контролюючий орган вказує на те, що згідно п.2.3.1 ст. 2 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування ПДВ).

Згідно вимог п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/98-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) "Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 Закону.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі.

Таким чином, встановлення факту порушення позивачем норм податкового законодавства, зазначених у спірних ППР і є предметом дослідження в даній справі.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог зазначає, що Відповідно до ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оцінивши докази, які є у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини по суті спору, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 01.01.10р. по 20.05.11р. позивач використовував у своїй господарській діяльності один поточний рахунок № НОМЕР_3, що був відкритий у ПАТ «Промінвестбанк»(МФО 322250).

Згідно Довідки №04-511 від 03.05.12р., виданої Жовтневим безбалансовим відділенням філії ПАТ «Промінвестбанк», вказаний поточний рахунок станом на 03.05.12р. - закрито.

20.05.11р. в ПАТ КБ «Приватбанк»(МФО 380775) Позивачем було відкрито рахунок № НОМЕР_2, що підтверджується довідкою банку № 08.7.0.0.0/120427135326 від 27.04.2012р.

Таким чином у спірний період (з 01.01.10р. по 31.12.10р.) позивач використовував в господарській діяльності поточний рахунок № НОМЕР_3, що був відкритий у ПАТ «Промінвестбанк».

Згідно довідки №04-394 від 05.04.12р., виданої Жовтневим безбалансовим відділенням філії ПАТ «Промінвестбанк»та банківських виписок за цей період, загальна сума надходжень грошових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_3 за календарний період з 01.01.10р. по 31.12.10р. склала- 515 874,62 грн., в тому числі:

1) 14 грн. 62 коп. - відсотки, нараховані банком, на залишки коштів по рахунку;

2) 10 500 грн. - повернення постачальниками помилково сплачених їм коштів :

- 12.03.10р.- повернення постачальником ФОП ОСОБА_3 помилково сплачених йому коштів в сумі - 5 500, 00 грн.;

- 02.08.10р.- повернення постачальником ФОП ОСОБА_2 помилково сплачених йому 21.07.10р. коштів в сумі - 5 000, 00 грн..

3) 5 600 грн. - кошти, помилково перераховані замовником - ПрАТ ВБФ "Берест" за послуги, що мною не надавались, та повернуті йому згідно квитанції до

прибуткового касового ордера від 21.01.2010р. №30.

Так, 21 січня 2010 року ПрАТ ВБФ "Берест" повідомило Позивача про помилкове перерахування на його поточний рахунок коштів в сумі 5600 грн.

В той же день, а саме 21.01.2010 року позивачем було внесено готівкові кошти в сумі 5600 грн. в касу ПрАТ ВБФ "Берест", що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.01.2010р. №30, на суму - 5 600 грн.

Враховуючи факт повернення позивачем на ПрАТ ВБФ «Берест»помилково перерахованих ФОП-ОСОБА_1 коштів, між сторонами був підписаний акт виконаних робіт на суму 9 570 грн., розрахунок за яким позивач отримав 18.02.2010р. в безготівковому порядку.

Між позивачем та ПрАТ ВБФ "Берест" було складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.10р., відповідно до якого у сторін відсутня заборгованість по взаємним розрахункам, оригінал якого наявний в матеріалах справи.

Таким чином, арифметичний аналіз руху сум грошових коштів по банківському рахунку позивача дає змогу прийти до висновку про відсутність в діях позивача порушення ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»за 2010 рік (515 874,62 грн. - 14 грн. 62 коп. -10 500 грн. - 5 600 гри. = 499 760,00 грн.).

Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 N 889-IV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Враховуючи зазначене, судом не виявлено обставин, що підтверджують перевищення позивачем граничної суми доходу в розмірі 500 000грн.

Щодо порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»а також порушенням п.200.1, ст.200, Розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, суд зазначає таке.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем сум ПДВ за травень, червень місяці 2011 року. Однак, суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»втратив чинність 01.01.2011р. у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України. Отже, посилання контролюючого органу на порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»в 2011 році є неправомірними.

Стосовно порушення ФОП-ОСОБА_1 п.200.1, ст.200, Розділу V Податкового Кодексу України, в якому зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. З даними доводами Відповідача також не можна погодитись, адже Відповідачем не було враховано витрати здійснені Позивачем в рамках господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, як встановлено вище, а тому обчислена сума податку на додану вартість визначена неправильно, а ППР в даній частині також підлягає скасуванню як протиправне.

Підсумовуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що юридичний аналіз правових норм матеріального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає змогу прийти до висновку, що загальна підстава для збільшення позивачу грошового зобов'язання на основі відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України, не знайшла свого підтвердження доказами, наданими позивачем в ході розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов, в даному випадку, підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва форми «Р»від 27.02.2012 року №0000631740, №0000621740.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1868 (тисячу вісімсот шістдесят вісім) грн. 46 коп. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: 03134, АДРЕСА_1) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 26088854, адреса: 03115 м. Київ вул. Верховинна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович