Постанова № 24958809, 12.06.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а-3156/10/2470

16:10

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання -Олійник О.В.;

представника позивача, ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів", - ОСОБА_1 (копія довіреності від 01.11.2010р.);

представника відповідача, ДПІ в м. Чернівцях , - ОСОБА_2 (копія довіреності від 13.11.2009р. №39072/-012); ОСОБА_3 (копія довіреності від 01.06.2012р. №3093/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції в м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, дійшов висновку, що даний адміністративний позов не належить до задоволення з наступних підстав.

СУТЬ СПОРУ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №0000500232/3 від 08.10.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 444613 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 160557,4 грн.; №000051022/3 від 08.10.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 354962 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 177481 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у м.Чернівці в результаті планової виїзної перевірки ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, був складений акт перевірки за №1557/23-2/00292818 (далі - Акт).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівці було винесені зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

На думку перевіряючих, позивач порушив п.п.5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів від продавця АТЗТ «Авіс» в сумі 1774810 грн. Крім того, ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»в порушення вимог п.7.2.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 354962 грн. з вартості придбаних матеріалів від АТЗТ «Авіс».

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах із АТЗТ «Авіс» не мали реального характеру, а кошти перераховувалися без мети реального настання правових наслідків. А тому, відповідач зробив висновок, що договори укладені між ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» та АТЗТ «Авіс» є фіктивними, нікчемними і не породжують юридичних наслідків, так як порушується публічний порядок.

Також, відповідач вважає, що первинні документи, які були підписані посадовими особами АТЗТ «Авіс» не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені підприємства.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, а висновки, зазначені в акті перевірки, є неправомірними у зв'язку з наступними обставинами.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем допущено порушення п.п.5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів від АТЗТ «Авіс» по договорах, які на думку ревізорів є нікчемними та не породжують юридичних наслідків.

Однак, ревізорами не було прийнято до уваги, що вартість матеріалів, які придбані у вищезазначеного товариства, були враховані при визначенні доходу підприємства згідно п.п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відображена в рядку 01.2 декларації з прибутку підприємств.

Позивач не погоджується з висновками ревізорів, щодо відсутності юридичної сили в бухгалтерських документах, внаслідок відсутності в них обов'язкового реквізиту справжніх підписів осіб, які діяли від імені цих підприємств. На думку відповідача, це підтверджується фактом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб АТЗТ «Авіс» за ухилення від сплати податків та за результатами слідчих дій, у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до цивільного та господарського законодавства, що визначає порядок здійснення операцій купівлі-продажу, не передбачений обов'язок засновника чи директора юридичної особи особисто підписувати видаткові накладні. Таке право можуть мати уповноважені особи згідно своїх посадових обов'язків чи за довіреністю.

Також, відповідачем при проведенні перевірки не було враховано те, що АТЗТ «Авіс» відобразило у своєму обліку операції з ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» та їх показники відобразили у своїй звітності, а саме в деклараціях з податку на додану вартість.

Так, за даними інформаційної бази - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відсутні розбіжності по декларуванню сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з АТЗТ «Авіс».

Однак, ревізорами не було прийнято зазначене до відома, та суми які фактично були задекларовані контрагентом та сплачені до бюджету, не були враховані у податковому кредиті ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів».

Крім того, позивач вважає, що правочини укладені між ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»та АТЗТ «Авіс» не містить ознак правочинів, що порушують публічний порядок.

Жодних належних доказів фіктивності цих правочинів, як-то рішення суду, що набрало законної сили, про визнання його недійсним за ознаками фіктивності у працівників ДПІ у м.Чернівці під час здійснення перевірки не було.

Також, на підтвердження реального змісту зазначеного правочину є подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Крім того, позивач не погоджується з висновками ревізорів, щодо завищення валових витрат на організацію перевезення вантажу за межами митного кордону, що не передбачено умовами експортного контракту, укладеного з фірмою ООО «Гуллибулаг» на суму 3640 грн., у зв'язку з наступним.

Так, згідно з контрактом №1/44 від 03.10.2009 року з ООО «Гуллибулаг», ТзОВ ВКП «Чернівецькйи завод теплоізоляційних матеріалів»зобов'язано було поставити продукцію до ст.Квашино (Росія). При цьому, вартість товару за контрактом визначена саме з врахуванням доставки його до цього місця.

Враховуючи те, що місце доставки знаходиться в Росії перевізником в рахунках зазначена вартість його послуг по території України. Так, згідно рахунку від 30.11.2009 року відшкодування витрат 15199,6 грн. та ПДВ 3039,92 грн. та до ст.Квашно (Росія) -1820 грн.

Таким чином, ревізорами не було прийнято в складі валових витрат суму 3640 грн., що була сплачена перевізнику за доставку товару до місця визначеного контрактом.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Відповідач надав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт №1557/23-2/00292818 від 18.05.2010 року за результатами якого, прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 року за №0000500232/3, №0000510232/3.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши норми національного законодавства, суд -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" здійснює свою фінансово-господарську діяльнсть на підставі статуту, зареєстрованого виконкомом Садгірської районної Ради народних депутатів м.Чернівці 13.04.1994 року за №41/5 (а.с.11).

У періоді, що перевірявся, ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" було платником податку на прибуток, ПДВ, комунального податку, податку з власників транспортних засобів, податку з доходів фізичних осіб, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку на землю, плати за спеціальне користування водними ресурсами.

На підставі направлення від 12.04.2010 року №020709, виданого державною податковою інспекцією у м.Чернівці та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, податковий орган провів планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1557/23-2/00292818 від 18.05.2010 року в якому зафіксовані наступні порушення:

1. п.5.1 ст.5, ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 444613 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2009 року -272645 грн., за ІІІ квартал в сумі 171058 грн., за ІV квартал 2009 року -910 грн.

2. п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану варіть в періоді, що перевірявся, на загальну суму 354962 грн., в тому числі: за травень 2009 року на суму 59550 грн.; за червень 2009 року на сумі 158566 грн.; за липень 2009 року на суму 61920 грн.; за вересень 2009 року на суму 72439 грн. та жовтень 20009 року на суму 2487 грн. (том 1 а.с. 10).

На підставі акту перевірки ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів», податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010р. форми "Р":

- №0000500232/3 від 08.10.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 444613 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 160557,4 грн. (а.с. 64);

- №000051022/3 від 08.10.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 354962 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 177481 грн. (том 1 а.с.65).

Суд не погоджується з позицією позивача, що прийняті відповідачем податкові повідомлення -рішення є не чинними. Оскільки дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за якими позивач сформував податковий кредит.

Так, у відповідності до задекларованих сум валових витрат та регістрів бухгалтерського обліку позивач заявив суму бюджетного відшкодування у звітному періоді (протягом травня -жовтня 2009 року) в розмірі 1 774810 грн . ( том 1 а.с.15-16).

В даному звітному періоді, а саме -25.05.2009р. та 22.06.2009р. позивач уклав з АТЗТ «Авіс»договори постачання під номерами 1/05-09 та (том 1 а.с.17) 3/06-09 (том 1 а.с. 18). За даними угодами АТЗТ «Авіс» виступало Постачальником з однієї сторони, а позивач Замовником з іншої сторони.

Відповідно до умов даних Договорів та специфікації до них Постачальник зобов'язується виготовити та поставити мати теплоізоляційні в обкладці з склотканини, базальтові волокна, склотканину, пластини жаростійкі, цеглу вогнетривку, кабель (том.2 а.с.)

Згідно з позицією позивача суму витрат по придбанню товарів саме за цими договорами, де його контрагентом виступає АТЗТ «Авіс», він заявив до відшкодування державою в періоді, що перевірявся .

Суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій за даними договорами (факту виготовлення та постачання товару), оскільки прямий контрагент позивача здійснював фіктивну підприємницьку діяльність.

Даний факт підтверджується, прийнятими до уваги судом, матеріалами по взаємовідносинам позивача з контрагентами та рішеннями судів, які набрали законної сили в кримінальних справах, і якими встановлені діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань та на оцінку судом фінансово-господарських операцій платників податків.

Як убачається з матеріалів справи, у, зазначених вище, договорах постачання біля підпису Постачальника вказане прізвище директора АТЗТ «Авіс»- ОСОБА_4

Згідно з наявною в матеріалах справи копією постанови Жовтневого районного суду м.Харкова по кримінальній справі №1-565/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 по ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (набрала законної сили), суд встановив що останній здійснив фіктивне підприємництво при наступних обставинах (том 2 а.с.).

02.04.1998р. ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім'я і був єдиним засновником АТЗТ "Авіс". Задіяний в якості директора фіктивного підприємства АТЗТ "Авіс" та відповідно до відведеної йому ролі в злочині, в його обов'язки входило відкриття банківських рахунків в указаних ОСОБА_5( організатором злочину) банківських установах, отримання ключів системи "Клієнт-Банк", та отримання сертифіката ключа електронно-цифрового підпису для подачі податкової декларації в електронному вигляді, а також підписанні первинних бухгалтерських та податкових документів ( том 2 а.с.).

Підсудний в судовому засіданні визнав свою вину повністю.

Відповідно до тексту даної Постанови суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 за ч.1 ст.205 КК України, оскільки він здійснив фіктивне підприємництво. Тобто створення юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, здійснення фіктивної підприємницької діяльності ОСОБА_4 в статусі засновника та директора АТЗТ «Авіс»свідчить по відсутність наміру у сторін при укладенні Договорів постачання від 25.05.2009р. №1/05-09 та від 22.06.2009р.№3/06-09 створення правових наслідків, які були обумовлені даними угодами. А відтак - факт здійснення господарських операції між даними контрагентами відсутній.

Про те, що прямий контрагент позивача - АТЗТ «Авіс» здійснював фіктивну підприємницьку діяльність шляхом проведення безтоварних операцій з метою неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат також свідчить вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.09.2010р (набрав законної сили). Зокрема, на сторінці другій даного вироку вказано, що в результаті створення бачення того, що здійснюється фінансово-господарська діяльність, у АТЗТ «Авіс»в липні 2009 року виник податковий кредит в сумі 2 784 грн. (том 1 а.с.212).

Про безтоварність господарських операцій між позивачем та АТЗТ «Авіс»свідчать і інші обставини, які дослідив суд.

Так, відповідно до п.2.3 договору 1/5-09 від 25 травня 2009 року та договору №3/06-09 від 22 червня 2009 року визначено умови поставки товару зі складу АТЗТ "Авіс" без зазначення адреси складу та без зобов'язань постачальника доставити товар по місцю знаходження покупця. Під час проведення перевірки позивача були відсутні обов'язкові первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товару будь-яким транспортом (довіреності, товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо). Враховуючи територіальну віддаленість місць знаходження постачальника ( в усіх документах вказано м. Харків, вул.. Данилевського, 10/105) та покупця (м.Чернівці, вул.. Заводська, 41) (том1 а.с.17-18), без здійснення транспортних перевезень такої кількості товару, що зазначена у первинних документах, оприбуткування цих товарів покупцем неможливе.

Також відповідно до п.1.4 договору 1/5-09 від 25 травня 2009 року та договору №3/06-09 від 22 червня 2009 року зазначено, що постачальник повинен передати замовнику сертифікат якості на товар. Однак, на підтвердження викладеного позивач ні під час проведення перевірки, ні в судовому засіданні жодних доказів не надав.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини. Згідно з протоколом допиту ОСОБА_4 від 11.11.2009 року, проведеного старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ в м.Івано-Франківську, основним видом діяльності АТЗТ "Авіс"є: торгівля металопрокатом, дверною фурнітурою. Найманих працівників на даному товаристві не було. Щодо товарів, які АТЗТ "Авіс"зобов'язувалося виготовити та поставити ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів", нічого не вказано (том 1 а.с.220).

За результатами аналізу додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларацій з податку на додану вартість АТЗТ «Авіс»встановлено, що його основним постачальником є ТОВ «Лотос - Люкс»(том1 а.с. 117-121). Згідно з висновком спеціаліста -бухгалтера від 29.09.2009р. встановлено, що протягом 2009 року АТЗТ «Авіс»був сформований податковий кредит по операціям з ТОВ «Лотос-Люкс»(том 1 а.с20). Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.09.2010р.(на який суд вже посилався вище) суд встановив, що господарські операції між АТЗТ «Авіс»та ТОВ «Лотос-Люкс»є безтоварними.

Отже, дослідивши фізичні, технологічні та технічні можливості для здійснення купівлі та поставки, указаного вище товару, суд робить висновок, що для здійснення даної господарської операції рух активів був відсутній.

Суд не бере до уваги твердження позивача про наявність у нього податкових накладних, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту. В даному випадку суд вважає, що наявність податкових накладних є обов'язковим але не вичерпним доказом та безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, оскільки вважає, що предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту . В даному ж випадку суд дослідивши всі вказані вище обставини та надавши оцінку їм в їхній сукупності, дійшов висновку, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Водночас суд зауважує, що статтею 1 Закону України від 16.07.1999р.№9960-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи ( утому числі накладні) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, передбачених чинним законодавством.

Отже, суд дійшов висновку, що витрати, які пов'язані з виконанням договорів ТОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів»з АТЗТ «Авіс»є непідтвердженими, товари позивачем не придбавалися. А відтак - позивач в даному випадку не мав підстав формувати витрати та податковий кредит. Адже відповідно до пп.5.2.1 п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Також згідно з пп 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів, що підлягають амортизації.

Щодо встановлення податковим органом завищення у позивача валових витрат на організацію перевезення вантажу за межами митного кордону, відповідно до експортного контракту, укладеного з фірмою ООО "Гуллибулаг"на загальну суму 3640 грн. суд зазначає наступне.

Суд вважає, що ревізори в акті перевірки, правомірно зазначили порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", щодо завищення валових витрат на організацію перевезення вантажу за межами митного кордону, що не передбачено умовами експортного контракту, укладеного з фірмою ООО "Гуллибулаг" на загальну суму 3640 грн.

Так, суд встановив, що ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" уклало договір транспортного експедирування №ПРК 43 від 18.11.2009 року та додаткові угоди №1/11/09 від 18.11.2009 року та №2/12/09 від 15.12.2009 року з ТОВ "Чумацький шлях", відповідно до якого експедитор зобов'язується виконати перевезення вантажу: кондитерських виробів по маршруту ст.Івано-Франківськ -ст.Кішли (Азербайджан, м.Баку) (т.2 а.с.29-34).

Також, суд встановив, що ТОВ "Чумацький шлях" надало послуги по вищезазначеному договору транспортного експедирування відповідно до наступних актів виконаних робіт на загальну суму 41644 грн., а саме:

- відшкодування витрат в межах митної території України 38004 грн. в тому числі ПДВ;

- відшкодування витрат за межами державного кордону України 3640 грн., які віднесені до бухгалтерського та податкового обліку підприємства до складу валових витрат.

Однак, відповідно до правил Інкотермс експортного договору та оформлених вантажно-митних декларацій визначено, що продавець несе витрати по транспортуванню товару до пункту поставки на кордоні, а витрати по транспортуванню товару до пункту поставки на кордоні, а витрати по транспортуванню товару поза назване місце на кордоні до кінцевого пункту призначення в країні імпорту повинні сплачуватися за рахунок покупця.

Враховуючи викладене суд, погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем положення п.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки останнім безпідставно віднесено до валових витрат організацію перевезення вантажу за межами митного кордону України, що не було передбачено умовами експортного контракту №1/44 від 03.10.2009 року, укладеного з фірмою ООО "Гуллибулаг", на загальну суму 3640, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2009 рік на суму 910 грн.

Отже , на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перевірки надав правильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та правомірно застосував норми податкового законодавства, постановивши повідомлення-рішення №0000500232/3 від 08.10.2010 року та №000051022/3 від 08.10.2010 року.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.2. ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, під час розгляду даної справи, суд не залучав свідків та постановляв ухвали про проведення судових експертиз, а тому не застосовує положення даної статті.

На підставі викладеного, керуючись пп.5.2.1 п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ч.3 ст.2; ст.ст.7, 70, 71, ч.1 ст.94, 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 18 червня 2012 року.

Суддя О.Я.Бойко