Постанова № 24958485, 25.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. м. Львів № 2а-1583/12/1370

11 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Грень Т.Я., представника відповідача Кармелюк Т.Б., представника відповідача Робейко А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем»(далі - ТзОВ «Сократ Систем») звернулося до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0003442300/28023 форми «Р», винесеного на суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1215580,00 грн., в тому числі 972 464,00 грн. за основним платежем та 243 116,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що отриманий від контрагентів товар використовується у господарській діяльності. Вказане підтверджується відповідними податковими накладними, що повністю відповідають вимогам ст. 198 та ст. 201 Податкового Кодексу України. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами переліченими у акті перевірки представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, а також додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов поданих в судовому засіданні 23.04.2012 року. Свої заперечення обґрунтовує відсутністю поставок товару та укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків. Додатково стверджує, що податкова звітність з податку на додану вартість за серпень 2011 року по ПП «Валартекс»до ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова подавалась з нульовими показниками (податкова декларація та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів). Вважає, що правочини, які виконувались за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. ТзОВ „Сократ систем" з ПП „Валартекс" не спричиняють реального настання правових наслідків. ТзОВ «Сократ систем»до складу податкового кредиту віднесено накладні, які підписувались не уповноваженою особою, відповідно дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість -не відповідають показникам фінансово - господарської діяльності ТзОВ «Сократ систем». Стверджує, що має місце порушення вимог п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Додатково, по взаємовідносинах позивача з ТзОВ НВП «Гетьман»стверджує, що в порушення ст. 201 Податкового Кодексу України, позивач у взаєморозрахунках з ТзОВ НВП «Гетьман»використовувало податкову накладну без обов'язкового реквізиту: коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Сократ Сисеми»зареєстроване 22.05.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивач являється платником податку на додану вартість з 04.06.2009 року, про що свідчить копія свідоцтва № 100229295.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сократ-Системи»з питань перевірки показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року, про що складено акт за № 2658/294/23-118/36312147 від 13.10.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Сократ Систем»вимог п.198.1, п.198.2, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 972 464,00 грн.

Відповідачем 04.11.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р» за № 0003442300/28023 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1215580,00 грн., в тому числі: основний платіж -972464,00 грн., штрафних санкцій -243116,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновком посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як зясовано у засіданні суду відповідачем у акті перевірки від 13.10.2011 року № 2658/294/23-118/36312147 встановлено порушення позивача з контрагентами, а саме ТзОВ «НВП «Гетьман»та ПП «Валартекс».

Щодо господарських правовідносин ТзОВ «Сократ Системи»з ТзОВ НВП «Гетьман»та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся.

ТзОВ «НВП «Гетьман»зареєстроване у Виконавчому комітеті Львівської міської ради № 02-107 від 13.12.2001р., за адресою: м. Львів, вул. Волинська, 10/А. Основним видом діяльності визначено виробництво дистильованих алкогольних напоїв. 11.08.2009 року ТзОВ «НВП «Гетьман»(Постачальник) укладено договір № 0145 з ТзОВ «Сократ Системи» (покупець) на предмет поставки алкогольних напоїв. Згідно з п.3.1 п.3 «Умови доставки товару»вказаного договору доставка товару здійснюється на умовах DDU в редакції «Інкотермс»2000 року -доставка на склад покупця (позивача) (а.с. 47-49).

На виконання укладеного між сторонами договору до матеріалів справи долучено позивачем податкові накладні та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.(а.с. 50-155). Дані податкові, видаткові накладні включені до додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Позивачем включено до податкового кредиту за серпень місяць 2011 року податок на додану вартість в сумі 943366,7 грн.

Як вбачається із акту перевірки та долучених до матеріалів справи податкових накладних позивач у розрахунках із ТзОВ «НВП «Гетьман»використовувало податкову накладну без обов'язкового реквізиту коду товару згідно УКТ ЗЕД , так як згідно із змінами, внесеними до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року Законом України від 07.07.2011 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших

законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», пункт 201.1 статті 201 Кодексу доповнено підпунктом «і», згідно з яким обов'язковим реквізитом податкової накладної є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609 встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих змін, внесених до Кодексу пунктом 1 розділу I цього Закону. Враховуючи те, що Закон № 3609 було опубліковано 5 серпня 2011 року, та зазначена норма не віднесена до окремих норм, які набувають чинності не в загальновстановленому порядку, то обов'язковий реквізит податкової накладної «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)» зазначається постачальниками таких товарів в податкових накладних, виписаних починаючи з 6 серпня поточного року. Відповідно з 6 серпня 2011р. - загальна сума взаєморозрахунків становила 900569,60 грн., в тому числі ПДВ 150094,93 грн.

Листом Державної податкової адміністрації від 08.09.2011р. № 24316/7/15-3117 доведено до відома платників, що з метою належного виконання норми підпункту «і»пункту 201.1 ст.201 ПК України, тимчасово до внесення змін до наказу № 969, в податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається в графі 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця».

Як вбачається із оглянутих оригіналів і долучених копій до матеріалів справи податкових накладних по операціях з ТзОВ НВП «Гетьман», встановлено, що спірні податкові накладі містять код товару згідно з УКТ ЗЕД. Додатково, позивачем по справі не оспорюється підстави наявності такого обов'язкового реквізиту податкової накладної як код товару згідно з УКТ ЗЕД. Виходячи з вищезазначеного ТзОВ «Сократ систем»у взаєморозрахунках з ТзОВ «НВП «Гетьман»використовувало податкову накладну з наявним обов'язковим реквізитом: кодом товару згідно з УКТ ЗЕД.

Щодо господарських правовідносин ТзОВ «Сократ Системи»з ПП «Валартекс»та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся.

Між ПП «Валартекс»та ТзОВ «Сократ Систем»01.08.2011р. укладено договір поставки №03/08-11 відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця у товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплачувати на умовах визначених договором (а.с.191-194). Як ствердив представник позивача в засіданні суду замовлення товару здійснювалось електронним зв'язком. Як значиться у акті перевірки, дані правовідносини не спричиняють реального настання правових наслідків і відповідно позивачем завищено податковий кредит по взаєморозрахунках із ПП «Валартекс»на 822368,60 грн.

На виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, договір поставки, товарно-транспортні накладні (а.с.195-226). Дані податкові і видаткові накладні включені до реєстру виданих і отриманих податкових накладних, а саме додатку 5 Розшифровки зобов'язань в розрізі контрагентів.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 13.10.2011 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ПП «Валартекс»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Судом встановлено, що усі податкові накладні отримані позивачем від ПП «Валартекс»оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПП «Валартекс». Додатково, в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Валартекс»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Валартекс».

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа № 21-47а10.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність у податкових накладних «коду товару згідно з УКТ ЗЕД», реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість у розмірі 972464,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 04 листопада 2011 року № 0003442300/28023 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2011 року № 0003442300/28023.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем»(м. Львів, вул. Газова,28, код ЄДРПОУ 36312147) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.