Постанова № 24958239, 26.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. № 2а-13761/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої -судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Михайленка Є.О.

представника відповідача Мусійчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Електромонтаж»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007923032/1/23-2/20053 від 02.07.2007 року, -

встановив :

09.12.2011 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла адмінстартвна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Електромонтаж»(далі -ТзОВ «Артіс-Електромонтаж») до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 00007923032/1/23-2/20053 від 27.07.2007р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що судом встановлено реальний характер правочинів, які відповідач вважає нікчемними, первинні документи складені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові. Також, позивачем представлено до суду копії рішень Господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсним господарських зобов'язань.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що вимоги позивача безпідставні, надані позивачем до перевірки документи не підтверджують повноту декларування та сплати податків ТзОВ «Артіс-Електромонтаж». Окрім цього, представник відповідача долучив до матеріалів справи копію вироку Київського районного суду м.Донецька та копію постанови Шевченківського районного суду м.Києва, як свідчать про умисел позивача ухилитися від сплати податків..

Представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом не було допущено порушень чинного законодавства, а тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та перевіривши зібрані по справі докази, суд при вирішенні даного спору виходив з наступного.

За результатами перевірки ТзОВ «Артіс-Електромонтаж»з питань дотримання вимог чинного податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. до 30.06.2006р. складено Акт від 22.03.2007р. за № 726/23-0/30583813, в якому зафіксовано взаєморозрахунки ТзОВ «Артіс-Електромонтаж»з ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-трейд»у 2005 році.

Згідно викладеному в Акті перевірки висновку, ТзОВ «Артіс-Електромнтаж»зайво включено до податкового кредиту суму ПДВ 104 810,91 грн., в тому числі за липень 2005 р. - 19 186,05 грн., серпень 2005 року -33 713,61 грн., вересень 2005 р. -39 500,00 грн., грудень 2005 року -12 411,25 грн., чим порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно податкового повідомлення-рішення № 00007923032/1/23-2/20053 нараховано до сплати 157 216,36 грн., з яких 104 810,91 грн. за основним платежем та 52 405,45 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для донарахування сум ПДВ стали висновки контролюючого органу щодо недійсності податкових накладних, виданих позивачеві ТзОВ «Авангард», ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ ТФ «Сфера», оскільки установчі документи даних суб'єктів господарювання були визнані недійсними, а свідоцтва платника ПДВ були анульовані.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованеим як платники податку.

Слід зазначити, що господарські правовідносини, в результаті яких позивачем було включено до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ, відбувалися між сторонами у 2005 році, тобто задовго до моменту анулювання Свідоцтв про реєстрацію платника податку ТзОВ «Авангард», ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ ТФ «Сфера». Таким чином податкові накладні, виписані 19.01.2005р, 16.08.2005р, 30.08.2005р. ТзОВ «Авангард», 29.09.2005р. -ТзОВ «Мосфет-Трейд»та 29.12.2005р. -ТзОВ ТФ «Сфера» дали позивачеві право на нарахування податку, оскільки на той момент вказані контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому законом порядку. Свідоцтва про реєстрацію платника податку зазначених суб'єктів господарської діяльності були анульовані з моменту внесення їх в реєстр платників лише у 2006 році.

Сам факт визнання у судовому порядку установчих документів підприємства не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення його з державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відповідачем не надано доказів того, що позивачеві було відомо про те, що позвиачеві було відомо про недостовірність відомосте про ТзОВ «Авангард», ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ ТФ «Сфера», внесених до Єдиного державного реєстру.

Обгрунтовуючи висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТзОВ «Авангард», ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ ТФ «Сфера»відповідач зазначає, що у вироках Киїівського районного суду м.Донецька від 19.01.2006р. по кримінальній справі № 80-1667 та Шевченківського районного суду м.Києва від 16.08.2007 року по кримінальній справі № 1-П-51/2007 містяться факти, які вказують на те, що ТзОВ «Артіс-Електромнтаж»було здійснено перерахування коштів на рахунки ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-Трейд»без мети реального настання правових наслідків, оскільки контрагенти позивача приймали участь у злочинній схемі, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту по ПДВ у підприємствах -платників ПДВ.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Шевченківським районним судом м.Києва 16.08.2007 року винесено постанову про направлення кримінальної справи для вирішення питання про її закриття щодо померлого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України -здійснення фіктивного підприємництва. В результаті розгляду зазначеного питання Шевченківським районним судом м.Києва було прийнято Постанову про закриття провадження в кримінальній справі на підставі ст.6 п.8 КПК України щодо померлого ОСОБА_4.

У п.12 ч.1 ст.32 КК України вказано, що «вирок»- це рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи. В даному випадку Шевченківським районним судом м.Києва не було встановлено винність особи, а кримінальну справу було закрито у зв'язку зі смертю особи, стосовно якої було порушено кримінальну справу. Таким чином дана постанова не дає можливість суду встановити наявність порушення, на яке посилається відповідач.

Вироком Киїівського районного суду м.Донецька від 19.01.2006р. по кримінальній справі № 80-1667 встановлено вину ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в навмисному придбанні юридичної особи з метою приховання незаконної діяльності. Незаконна діяльність полягала, зокрема в тому, що підсудні здійснили перерахування грошових коштів на рахунки ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-Трейд», з рахунків яких дані грошові кошти було перераховано на банківські рахунки ряду фізичних осіб. В подальшому підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримували крупні суми готівкових коштів з рахунків фізичних осіб, без відома останніх.

Зі змісту вказаного вище вироку неможливо встановити будь-який взаємозв'язок між зі злочинними діяннями підсудних та правомірністю правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-Трейд».

Статтею 228 ЦК встановлено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, лише в разі доведення вироком суду факту вчинення злочину та вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій між ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ «Артіс-Електромнтаж» можливе встановлення факту нікчемності відповідних правочинів.

Позивачем надано первинні документи бухгалтерського обліку та звітності, які підтверджують факт реального виконання господарських зобов'язань, укладених між ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ «Артіс-Електромнтаж», а також викорастання придбаного товару у подальшій господарській діяльності позивача, що виключає безтоварність проведених операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З вищевикладеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що підставою для включення ТзОВ «Артіс-Електромонтаж»до податкового кредиту з податку на додану вартість суми 104 810,91 грн. стали належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту встановленому Законом України «Про податок на додану вартість»порядку, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися жодними іншими засобами доказування, крім випадків відсутності спору стосовно даних обставин. Інші докази, зокрема й акт перевірки податного органу не може підтверджувати нікчемність правочину та умисел сторін на ухилення від сплати податків.

Оскільки жодних порушень чинного законодавства сторонами правочину в процесі виконання господарських зобов'язань відповідачем не доведено, і судом не виявлено, відсутні підстави вважати нікчемними правочини, укладені між ТзОВ «Авангард», ТзОВ ТФ «Сфера»та ТзОВ «Мосфет-Трейд»та ТзОВ «Артіс-Електромнтаж».

ДПІ у Залізничному районі м. Львова не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, не наведено обґрунтованих доказів та доводів, які б ставили під сумнів реальність вищенаведених правовідносин.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 00007923032/1/23-2/20053 від 02.07.2007 року прийнято необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова № 00007923032/1/23-2/20053 від 02.07.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Електромонтаж»сплаченого судового збору в розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) 00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.