Постанова № 24958119, 20.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 2a-1121/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Мельничуку Є.С.

за участю: представника позивача - Синишин П.Є., представника відповідача - Григорів В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТА"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882302 від 14 березня 2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000882302 від 14 березня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 127 434,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 31859,00 грн. Зокрема, вважає, що збільшення податковим органом сум оподатковуваного прибутку на суму кредиторської заборгованості перед ЗАТ «Зірниця» та ТОВ «Сота плюс» в розмірі 526680,00 грн. є незаконним, оскільки вказана заборгованість не може вважатись безнадійною заборгованістю, крім цього відповідно до пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.04.2011 року, вказані суми були вже включені до валового доходу підприємства та відповідно податок на прибуток із них сплачено.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні подали суду письмові заперечення на адміністративний позов. Позовні вимоги не визнали в зв'язку з необґрунтованістю, з підстав, зазначених у письмовому запереченні, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 12 січня 2012 року по 22 лютого 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сота» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №2326/23-2/31262487 від 29 лютого 2012 року.

Вказаним актом перевірки, з посиланням на факти встановлені попереднім актом виїзної планової перевірки від 27 травня 2008 року, зафіксовано наявність кредиторської заборгованості в сумі 495575,51 грн., зокрема, кредиторська заборгованість перед ЗАТ «Зірниця», яка виникла в 2006 році.

На думку податкового органу вказана сума заборгованості, термін позовної давності щодо якої сплив у 2009 році, являється безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі пп. 4.1.6 п. 4.5 ст. 4 повинна бути включена до складу його валових доходів.

Оскільки платником податку такі дії не вчинені, податковим органом у відповідності до висновків акту перевірки збільшено валовий дохід підприємства за 1 квартал 2009 року на суму безнадійної заборгованості в розмірі 495575,51 грн.

У відповідності до висновків акту перевірки, ДПІ в м. Івано-Франківську зазначено про порушення ТОВ «Сота» підпункту 1.22.1 п.1.22 ст. 1 та підпункту 4.1.6 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та про необхідність відображення вказаних доходів в рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року.

Відповідно до підпункту 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, простроченим вважається зобов'язання, яке, зокрема, не виконане у строк, встановлений договором або законом.

В акті перевірки №2326/23-2/31262487 від 29 лютого 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську встановлено, що підставою для виникнення кредиторської заборгованості були усні угоди, які, на думку податкового органу, є датою настання права на позов і відповідно підставою початку перебігу терміну позовної давності.

Також в ході судового розгляду встановлено, що виникнення кредиторської заборгованості в сумі 495575,51 грн. не пов'язано із поданим суду представником позивача договором поставки, укладеним 01 лютого 2002 року між ЗАТ «Зірниця» та ТОВ «Сота» (а.с. 139), оскільки у відповідності до умов вказаного договору ЗАТ «Зірниця» зобов'язувалась здійснювати поставку продукції, в той час, як виникнення кредиторської заборгованості пов'язане із перерахуванням коштів від ЗАТ «Зірниця» на рахунок ТОВ «Сота».

При цьому, висновок відповідача щодо дати початку перебігу терміну позовної давності є хибним, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, виконання зобов'язання щодо перерахування коштів чи поставки товару на суму 495575,51 грн. підлягало виконанню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Судом встановлено, що ЗАТ «Зірниця» вимог до ТОВ «Сота» (після отримання попередньої оплати) не пред'являло, а отже, обчислення строку позовної давності взагалі не починалося.

Крім того, статтею 264 Цивільного кодексу України визначені обставини, з настанням яких відбувається переривання перебігу позовної давності, зокрема перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи містяться копії актів звірок зустрічних розрахунків між ТОВ «Сота» та ЗАТ «Зірниця», якими сторонами визнано наявність кредиторської заборгованості в сумі 495575,51грн. від 20.02.2007 року, від 20.02.2009 року, а тому відповідно термін позовної давності переривався та починався заново.

Таким чином, строк позовної давності щодо заборгованості ТОВ «Сота» перед ЗАТ «Зірниця» на час проведення податковим органом перевірки не закінчився, а тому висновки податкового органу про заниження позивачем валового доходу на 495575,51грн. через не включення до його складу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді простроченої кредиторської заборгованості по ЗАТ «Зірниця» є безпідставними.

Крім цього, є безпідставним посилання податкового органу на лист ЗАТ «Зірниця» від 20.02.2012 року (а.с. 143), яким останнє повідомило, що у зв'язку з закінченням терміну позовної давності заборгованість ТОВ «Сота» була перенесена на рах. 39 «Витрати майбутніх періодів», де вона обліковується станом на 31.09.2011 року, оскільки податковим органом невірно визначено початок перебігу терміну позовної давності, а таке повідомлення ЗАТ «Зірниця» не свідчить, що термін позовної давності по вказаних вимогах сплив.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про початок перебігу терміну позовної давності у І кварталі 2006 року та його закінчення саме у І кварталі 2009 року, що має значення для обґрунтування збільшення валового доходу ТОВ «Сота» у такому звітному періоді, суду не надано.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість збільшення валового доходу за І квартал 2009 року, є безпідставним визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в сумі 123894,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 30974,00 грн., а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього, актом перевірки від 29 лютого 2012 року встановлено, що станом на 30.09.2011 на рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» обліковується кредиторська заборгованість позивача перед кредитором - ТОВ «Сота плюс», яка є несплаченою на день ліквідації вказаного кредитора, та не була віднесена до валового доходу позивача в порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, з матеріалів справи вбачається, що при здійсненні господарської діяльності позивача, виникла кредиторська заборгованість ТОВ «Сота» перед ТОВ «Сота плюс» в розмірі 14158,00 грн.

Як встановлено судом з акту перевірки та не заперечується представниками сторін 17.02.2010 року здійснена державна реєстрація припинення ТОВ «Сота плюс» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Станом на момент припинення юридичної особи сума заборгованості в розмірі 14158,00 грн. ТОВ «Сота» не сплачена, що також не заперечується сторонами.

В ході перевірки позивача податковий орган дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Сота плюс» ліквідоване 17.02.2010 р., у ТОВ «Сота» виникла безповоротна фінансова допомога у І кварталі 2010 р. в спірному розмірі.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий дохід, це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманий (нарахований) протягом звітного податкового періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідні правовідносини врегульовано Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств», за положеннями п.1.22 ст.1 якого сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Поряд із цим, відповідно до визначень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідком ліквідаційної процедури, відповідно є ліквідація суб'єкта господарювання, якою за визначенням зазначеного Закону є припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до п.3 ст.205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Таким чином, за наслідками ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності, боргові зобов'язання перед останнім для його боржників набувають статусу безнадійної фінансової допомоги, яка, в силу п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є доходами з інших джерел, які включаються до валового доходу підприємства.

Виходячи із вищенаведеного, податковий орган правомірно дійшов висновку про необхідність збільшення валового доходу ТОВ «Сота» у розмірі 14158,00 грн., і як наслідок правомірно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 3540,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 885,00грн.

За таких обставин, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №0000882302 від 14.03.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 3540,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 885,00 грн. відсутні, а в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0000882302 від 14 березня 2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ "Сота" з податку на прибуток за основним платежем в сумі 123894,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 30974,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сота", код 31262487, сплачений судовий збір в сумі 1548 (одна тисяча п"ятсот сорок вісім) грн. 68 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2012.