Постанова № 24956757, 19.06.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 2-а-1449/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Захарова Д.С.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Сі-Транс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватна фірма "Сі-Транс" (далі - позивач, ПФ "Сі-Транс") звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 р. № 0002622200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 572363,75 грн., з яких 457891 грн. - за основним платежем та 114472,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "Рембуд-Інвест" про придбання послуг у вересні-жовтні 2010 року. Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з ТОВ "Рембуд-Інвест". Виходячи з фактичних обставин справи таке рішення податкового органу повинно базуватись виключно на рішенні суду про визнання недійсними цих правочинів. Зазначає, що на виконання умов договорів з ТОВ "Рембуд-Інвест" надало послуги та видало відповідні документи. Всі розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Представник позивача зазначив, що придбання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами і тому було правомірно включено ПДВ по відносинам з ТОВ "Рембуд-Інвест" до податкового кредиту.

Представник відповідача заперечувала проти позову, мотивуючи тим, що ПФ "Сі-Транс" правомірно зменшено податковий кредит вересня-жовтня 2010 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "Рембуд-Інвест". Зазначає, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів (виконання робіт, надання послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Крім цього, у позивача відсутні належним чином оформлені документи на поставку послуг від ТОВ "Рембуд-Інвест". Саме тому відповідач вважає, висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просить суд відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватна фірма "Сі-Транс" зареєстрована рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15.07.1997 р.

У період з 27.03.2012 р. по 29.03.2012 р. працівниками державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Приватної фірми "Сі-Транс" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Рембуд-Інвест" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ "Рембуд-Інвест" у період вересень-жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.04.2012 р. № 367/22-4/24944243.

Під час перевірки відповідач встановив, що ПФ "Сі-Транс" у вересні-жовтні 2010 року сформовано податковий кредит від ТОВ "Рембуд-Інвест" на суму 457890,72 грн.

Так як позивачем не надано належним чином оформлених документів на поставку послуг від ТОВ "Рембуд-Інвест", відповідач вважає, що ці послуги ПФ "Сі-Транс" фактично не отримувало і тому їх придбання не пов'язане з господарською діяльністю платника податку на додану вартість, а відповідно сплачений (нарахований) при цьому ПДВ не відноситься до податкового кредиту позивача.

У висновку акта перевірки вказано: "Перевіркою встановлено порушення ПФ "Сі-Транс" ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПФ "Сі-Транс" при придбанні послуг від ТОВ "Рембуд-Інвест" у вересні-жовтні 2010 року; п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 468/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПФ "Сі-Транс" занижено податок на додану вартість" всього у сумі 457891 грн., у тому числі за звітні періоди: вересень 2010 року в сумі 187296 грн.; жовтень 2010 року в сумі 270595 грн.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ТОВ "Рембуд-інвест" за вересень-жовтень 2010 року до матеріалів справи позивачем долучені копії податкових накладних.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларації з ПДВ за вересень-жовтень 2010 року.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Під час здійснення перевірки ДПІ використовувалися матеріали виїзної позапланової перевірки ТОВ "Рембуд-Інвест" з питань визначення достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. Перевіркою встановлено відсутність поставок та придбання товарів (робіт, послуг) за період липень 2010 року - грудень 2010 року між ТОВ "Рембуд-Інвест" та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Крім цього, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Рембуд-Інвест" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару (послуг), а також інших первинних документів.

Судом встановлено, що 01.09.2010 р. позивач уклав договір транспортного експедирування № 83-4 з ТОВ "Рембуд-Інвест".

Предметом договору є надання експедитором (ТОВ "Рембуд-Інвест") транспортно-експедиторських послуг клієнту (ПФ "Сі-Транс") при перевалці через порт Херсон експортного шроту сонячного насипом у кількості близько 80 тисяч тонн (розділ 2 договору № 83-4).

Відповідно до п.3.1 договору № 83-4 в обов'язки ТОВ "Рембуд-Інвест" як експедитора входило надання переліку послуг, що пов'язані з організацією перевалки (накопичення суднової партії та її відвантаження на відповідне судно) та зберігання вантажів (експортного шроту сонячного) у порту Херсон, таких як: організація перевалки і зберігання вантажів; облік та інформування клієнта про рух вантажу; інформування клієнта щодо вимог порту, митних, карантинних органів; погодження приймання вантажів тощо.

Пунктом 3.2 договору № 83-4 передбачено, що для виконання своїх обов'язків експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Зазначений договір був укладений позивачем з метою виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування № 08-0901 від 01.09.2008 р., що укладений між ПФ "Сі-Транс" як експедитором та вантажовласником - ЗАТ "АТ Каргіл".

Сутність послуг за договором, що був укладений між ПФ "Сі-Транс" та ТОВ "Рембуд-Інвест" не передбачає необхідності наявності у експедитора власних виробничих потужностей (складів, значної чисельності персоналу тощо), оскільки товариство як експедитор самостійно не здійснює перевалку вантажів, а залучає для безпосереднього виконання робіт (послуг) інших осіб.

Таким чином, висновок відповідача про те, що ТОВ "Рембуд-Інвест" не мало можливості через відсутність виробничого, транспортного та торгівельного обладнання надати послуги за договором транспортного експедирування, що був укладений з ПФ "Сі-Транс" є хибним та не відповідає сутності самого договору № 83-4.

Підтвердженням надання послуг приватній фірмі "Сі-Транс" за договором на суму 461441,22 грн. з організації перевалки вантажу (шрот соняшника) на судна M/V "OLES HONCHAR", M/V TK ODESSA, M/V "MYKHAILO SYNYTSIA", M/V ARCTIC SPIRIT, M/V ISMAYIL SHIKHLY є наступні документи: акти виконаних робіт, коносаменти, маніфести з відмітками Херсонської митниці, митні декларації, сертифікати проходження, міжнародні ветеринарні сертифікати, сертифікати радіоактивності.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними рахунками та виписками з банківського рахунку про сплату.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Рембуд-Інвест", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Рембуд-Інвест", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Рембуд-Інвест" є дійсними.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про невідповідність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вимогам діючого законодавства, оскільки вони містять всі необхідні реквізити, а саме: назви підприємств, від імені яких складено акт, назву документа, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (перевалка шрота соняшника), прізвища і підписи директорів ТОВ "Рембуд-Інвест" та ПФ "Сі-Транс".

Сама суть наданих позивачу послуг ТОВ "Рембуд-Інвест" відповідає тому виду господарської діяльності, яку здійснює позивач, що свідчить про дотримання позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) в частині віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які сплачені у складі ціні товарів (робіт, послуг), що використовуються у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними. Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ "Рембуд-Інвест" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента.

Факт того, що ТОВ "Рембуд-Інвест" на момент надання послуг позивачу мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість встановлено Любенською ОДПІ у акті від 20.04.2011 № 829/23-35521353.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час виникнення правовідносин були відсутні записи про відсутність ТОВ "Рембуд-Інвест" за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагента, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ Рембуд-Інвест", то зміст цих обставин не свідчить про фіктивну або будь-яку протизаконну діяльності контрагента на момент проведення операцій із позивачем, і ці обставини не можуть бути доказами фіктивності операцій позивача із цим підприємством.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту вересня-жовтня 2010 року сум ПДВ по операціям із ТОВ "Рембуд-Інвест" свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Окремо слід зазначити, що ДПІ у акті перевірки посилається на порушення позивачем ч.5 ст.203 ЦК України, що зумовило його нікчемність.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частина 5 статті 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Вказуючи на порушення позивачем ч.5 ст.203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами, податковий орган фактично стверджує, що позивач та ТОВ "Рембуд-Інвест" під час вчинення правочинів (підписання угод) не мали наміру щодо їх реального виконання.

Проте, підтвердити даний факт доказами податковий орган не може. Більш того, ДПІ у акті перевірки намагається довести, що сторони не виконували умови договорів вже після їх укладення, не зупиняючись на меті укладення договорів.

Також суд відмічає, що податковим органом у акті перевірки визнано виконання умов договорів зі сторони позивача - оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку, що не заперечується відповідачем.

З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів з ТОВ "Рембуд-Інвест" відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 17.04.2012 р. № 0002622200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 червня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1