Постанова № 24956749, 27.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 червня 2012 р. № 2а- 12154/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Чалого І.С.,

суддів Зінченко А.В., Шевченко О.В.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю сторін представників сторін:

позивача - Немьонова С.В.,

1-го відповідача - Черніченко І.Ю.,

2-го та 3-го відповідача -Яковлева О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові; 2. Державної податкової адміністрації у Харківській області; 3. Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2011 р. № 0000180843, № 0000170843, визнати протиправними та скасувати рішення ДПА у Харківській області № 2637/10/25-103 від 17.06.2011 р., визнати протиправними та скасувати рішення ДПА України № 15918/6/25-0515 від 01.09.2011 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року та достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів за січень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 838/43-010/32869691 від 28.03.2011 р. в описовій частині якого було зазначено, що податкові накладні від 14.12.2010 р. № 1791, №1792, № 1793, № 1794 та від 24.12.2010 р. № 1849 заповнені з порушенням вимог п. 12.1 Наказу ДПІ № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», а податкова накладна від 27.12.2010 р. № 1858 заповнена з порушенням вимог п. 12.3, п. 12.5 зазначеного Наказу.

Позивач не погоджується з твердженнями податкового органу та зазначає, що у п. 12.1 Наказу ДПІ № 165 від 30.05.1997 р. зазначено, що у графу 2 вносяться дані, а саме дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталося раніше. Звітним періодом з податку на додану вартість є місяць, тому вищезазначені податкові накладні не спотворюють податкової звітності, а податкова накладна № 1849 не порушує вимоги п.12.3 Наказу ДПІ № Наказу ДПІ № 165 від 30.05.1997 р., тому як містить одиницю виміру, а норма яка вимагає обов'язковість відповідності одиниці виміру вказаної в договорі одиниці виміру в накладній, відсутня в рішеннях державних органів. Позивачем зазначено, що всі суми, що віднесені до складу податкового кредиту, підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Податкові накладні були надані посадовим особам до перевірки, є в наявності, зберігаються в документах підприємства та надані суду.

Крім того позивач зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду України по справі № 2а-8328/11/2070 від 29.08.2011 р. встановлено, що ціни на костюми ТЗК, придбані ДП "Лікво" по податковій накладній № 1795, відповідають рівню справедливих цін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до чинного законодавства позивачу було визначено відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень- рішень.

В судовому засіданні представник 1-го відповідача підтримав заперечення на позов та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник 2-го та 3-го відповідачів надав клопотання де зазначив, що рішення органів державної податкової служби про результати розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення не створюють для платників податків жодних юридичних наслідків, не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності, а отже ці рішення не є рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) в розумінні п.1 ч. 2 ст. 17 КАСУ, а тому не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства та скасовані судом.

В судовому засіданні представник 2-го та 3-го відповідачів підтримав заявлене клопотання та просив суд закрити провадження в частині оскарження рішень Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника 1-го відповідача, представника 2-го та 3-го відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом було встановлено, що на підставі направлення від 02.03.2011 р. № 79, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) згідно з п.п 78.1.8 п. 78.1. ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 01.03.2011 р. № 164, з 02.03.2011 р. по 21.03.2011 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України") з питань достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року та достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів за січень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 838/43-010/32869691 від 28.03.2011 року на підставі якого СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті податкові повідомлення -рішення:

- від 13.04.2011 р. № 0000180843, яким ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" за платежем податок на додану вартість було збільшено суму грошового зобов'язання на 273699,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 68424,75 грн. за порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- від 13.04.2011 р. № 0000170843, яким ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року на 5724134 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження в порядку п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України та звернувся до Державної податкової адміністрації у Харківської області та Державної податкової адміністрації зі скаргами на оскаржувані податкові повідомлення -рішення, рішенням яких від 17.06.2011 р. № 2637/10-25-103 та від 01.09.2011 р. № №15918/6/25-0515 відповідно, податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень в судовому засіданні, підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про те, що:

- в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" неправомірно включено до складу податкового кредиту грудня 2010 року суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2010 року на 5872333,34 грн.;

- в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" неправомірно сформувало суму податкового кредиту грудня 2010 року у зв'язку із завищенням договірною вартості товарів (костюмів) більше ніж 20 % від звичайної ціни на такі товари, що призвело до завищення суми податкового кредиту грудня 2010 року на 125499,9 грн. ;

- в порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" занижено позитивне значення різниці між сомою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на 273699,00 грн.;

- в порушення п. 200.1 ст. 200, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 5724134 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки податкового органу були зроблені на підставі того, що в ході перевірки встановлено, що на виконання договорів № 141-11/2010 від 22.11.2010 р., № 142-11/2010 від 22.11.2010 р., № 143-11/2010 від 22.11.2010 р., № 144-11/2010 від 22.11.2010 р., № 148-11/2010 від 22.11.2010 р. ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" здійснено 100% попередню оплату, на що ВАТ СКТБ "Комплект" було виписано податкові накладні № 1791 від 14.12.2010 р., № 1792 від 14.12.2010 р., № 1793 від 14.12.2010 р., № 1794 від 14.12.2010 р., № 1849 від 24.12.2010 р. та № 1858 від 27.12.2010 р., зазначені податкові накладні було відображено в реєстрі отриманих податкових накладних грудня 2010 року та включено до складу податкового кредиту грудня 2010 року.

В графі 2 "Дата відвантаження (виконання поставки) (оплата товарів послуг)" розділу І податкових накладних № 1791 від 14.12.2010 р., № 1792 від 14.12.2010 р., № 1793 від 14.12.2010 р., № 1794 від 14.12.2010 р., № 1849 від 24.12.2010 р. зазначена дата 27.12.2010 року.

Перевіркою було встановлено, що ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" перераховані кошти за товар зазначений у договорах та податкових накладних ВАТ СКТБ "Комплект" - 14.12.2010 року.

В ході перевірки було проведено інвентаризацію, за результатами якої було встановлено, що товар зазначений у договорах та податкових накладних на підприємстві ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" відсутній, акти приймання - передачі зазначеного товару підприємством до перевірки не надано.

Тобто податковим органом зазначено, що в графі 2 розділу І податкових накладних № 1791 від 14.12.2010 р., № 1792 від 14.12.2010 р., № 1793 від 14.12.2010 р., № 1794 від 14.12.2010 р., № 1849 від 24.12.2010 р. повинні бути зазначені дати - 14.12.2010 р. , а не 27.12.2010 р.

Таким чином податкові накладні заповненні з порушенням вимог п. 12.1 Наказу ДПІ № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(далі Наказ № 165 від 30.05.1997 р.).

Крім того в графі 4 "Одиниця виміру товару" розділу І податкових накладних № 1849 від 24.12.2010 р. та № 1858 від 27.12.2010 р. зазначено "к-т", але згідно договору від 20.12.2010 р. № 148-12/2010 одиницею виміру товарної позиції є штуки, що є порушенням вимог п. 12.3 Наказу ДПІ № 165 від 30.05.1997 р.

Також в графі 6 "Ціна поставки одиниці продукції без врахування ПДВ" розділу І податкової накладної № 1849 від 24.12.2010 р. зазначена ціна - 46875,35 грн., але згідно умов договору від 20.12.2010 р. № 148-12/2010 ціна за одиницю за товар без ПДВ є - 46875,00 грн., а в графі 6 "Ціна поставки одиниці продукції без врахування ПДВ" розділу І податкової накладної № 1858 від 27.12.2010 р. зазначена ціна - 46874,00 грн., але згідно умов договору від 20.12.2010 р. № 148-12/2010ціна за одиницю за товар без ПДВ є - 46875,00 грн., що є порушенням вимог п. 12.5 Наказу ДПІ № 165 від 30.05.1997 р.

Також, в акті перевірки зазначено, що ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" було придбано у ВАТ СКТБ «Комплекс»костюми типу ТЗК, здійснено 100% попередню оплату, на що ВАТ СКТБ «Комплекс»виписано податкову накладну №1795 від 14.12.2010р. на загальну 1 545 000,0 грн., в т.ч. ПДВ -257 500,0 грн. ДП «ЛІКВО»НАК «Нафтогаз України»зазначену податкову накладну відображено в реєстрі отриманих податкових накладних грудня 2010р. за № 72 та включено до складу податкового кредиту грудня 2010р.

Звичайна ціна костюму типу ТЗК «Індес -1»- 4 320,00 грн., в т.ч. ПДВ -720,00 грн., костюму типу ТЗК «Індес -З»- 4 560,00 грн., в т.ч. ПДВ -760,00 грн.

Так в ході перевірки встановлено факт завищення договірної вартості товарів більше ніж на 20% від звичайної ціни на костюми ТЗК, придбані відповідачем за договором купівлі-продажу у ВАТ СКТБ «Комплекс»

Згідно з п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, керуючись п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПІ № 165 від 30.05.1997 р.

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що господарські правовідносини у перевіреному податковим органом періоді відбувались за угодами про закупівлю товарів за державні кошти, укладеними між ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ СКТБ "Комплект", а саме:

ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" (покупець) 22.11.2010 р. уклало з ВАТ СКТБ "Комплект" (постачальник) договір № 141-11/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2010-2011 році поставити покупцеві товари зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Покупець проводить попередню оплату постачальнику у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позивачем було здійснено 100% попередню оплату та перераховано на користь ВАТ СКТБ "Комплект" грошові кошти за товар, який було зазначено у специфікації № 1 від 22.11.2010 р. до договору № 141-11/2010, що підтверджується платіжними дорученнями № 95 від 13.12.2010 року на суму 14752000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 2458666,67 грн.

ВАТ СКТБ "Комплект" на адресу ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" виписало податкову накладну № 1791 від 14.12.2010 р. на суму 14752000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 2458666,67 грн.

Як вбачається з виписки з рахунку ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" грошові кошти були списані за платіжним дорученням № 95 від 13.12.2010 року в розмірі 14752000,00 грн. -14.12.2010 р.

ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" (покупець) 22.11.2010 р. уклало з ВАТ СКТБ "Комплект" (постачальник) договір № 142-11/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2010-2011 році поставити покупцеві товари зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Покупець проводить попередню оплату постачальнику у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позивачем було здійснено 100% попередню оплату та перераховано на користь ВАТ СКТБ "Комплект" грошові кошти за товар, який було зазначено у специфікації № 1 від 22.11.2010 р. до договору № 142-11/2010, що підтверджується платіжними дорученнями № 96 від 13.12.2010 року на суму 2213000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 368833,33 грн.

ВАТ СКТБ "Комплект" на адресу ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" виписало податкову накладну № 1792 від 14.12.2010 р. на суму 2213000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 368833,33 грн.

Як вбачається з виписки з рахунку ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" грошові кошти були списані за платіжним дорученням № 96 від 13.12.2010 року в розмірі 2213000,00 грн. - 14.12.2010 р.

ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" (покупець) 22.11.2010 р. уклало з ВАТ СКТБ "Комплект" (постачальник) договір № 143-11/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2010-2011 році поставити покупцеві товари зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Покупець проводить попередню оплату постачальнику у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позивачем було здійснено 100% попередню оплату та перераховано на користь ВАТ СКТБ "Комплект" грошові кошти за товар, який було зазначено у специфікації № 1 від 22.11.2010 р. до договору № 143-11/2010, що підтверджується платіжними дорученнями № 97 від 13.12.2010 року на суму 8344000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1390666,67 грн.

ВАТ СКТБ "Комплект" на адресу ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" виписало податкову накладну № 1793 від 14.12.2010 р. на суму 8344000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1390666,67 грн.

Як вбачається з виписки з рахунку ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" грошові кошти були списані за платіжним дорученням № 97 від 13.12.2010 року в розмірі 8344000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1390666,67 грн. - 14.12.2010 р.

ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" (покупець) 22.11.2010 р. уклало з ВАТ СКТБ "Комплект" (постачальник) договір № 144-11/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2010-2011 році поставити покупцеві товари зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Покупець проводить попередню оплату постачальнику у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позивачем було здійснено 100% попередню оплату та перераховано на користь ВАТ СКТБ "Комплект" грошові кошти за товар, який було зазначено у специфікації № 1 від 22.11.2010 р. до договору № 144-11/2010, що підтверджується платіжними дорученнями № 98 від 13.12.2010 року на суму 5370000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 895000,00 грн.

ВАТ СКТБ "Комплект" на адресу ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" виписало податкову накладну № 1794 від 14.12.2010 р. на суму 5370000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 895000,00 грн.

Як вбачається з виписки з рахунку ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" грошові кошти були списані за платіжним дорученням № 98 від 13.12.2010 року в розмірі 5370000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 895000,00 грн. - 14.12.2010 р.

ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" (покупець) 20.12.2010 р. уклало з ВАТ СКТБ "Комплект" (постачальник) договір № 148-11/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2010-2011 році поставити покупцеві товари зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Покупець проводить попередню оплату постачальнику у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позивачем було здійснено 100% попередню оплату та перераховано на користь ВАТ СКТБ "Комплект" грошові кошти за товар, який було зазначено у специфікації № 1 до договору № 148-11/2010, що підтверджується платіжними дорученнями № 176 від 24.12.2010 року на суму 3332050,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 555341,67 грн.

ВАТ СКТБ "Комплект" на адресу ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" виписало податкову накладну № 1849 від 24.12.2010 р. на суму 3332050,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 555341,67 грн.

Як вбачається з виписки з рахунку ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" грошові кошти були списані за платіжним дорученням № 176 від 24.12.2010 року в розмірі 3332050,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 555341,67 грн. - 24.12.2010 р.

Також на виконання умов договору № 148-11/2010 ВАТ СКТБ "Комплект" на адресу ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" виписало податкову накладну № 1858 від 27.12.2010 р. на суму 1222950,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 203825,00 грн.

ВАТ СКТБ "Комплект" виконало умови договору та надало товар відповідно до специфікації до договору, про що свідчить прибуткова накладна № 756/2 від 27.12.2010 р. та видаткова накладна № 769 від 27.12.2010 р., які були підписані обома сторонами, сторони претензій один до одного не мали.

Відповідно до п. 12 Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:

- 12.1. графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 "Дата виникнення податкових зобов'язань" статті 7 Закону;

- 12.3. графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

- 12.5. графа 6 - ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи були дослідженні вищезазначені податкові накладні та виявлено невідповідність вимогам п. 12 Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., а саме у податкових накладних № 1791 від 14.12.2010 р., № 1792 від 14.12.2010 р., № 1793 від 14.12.2010 р., № 1794 від 14.12.2010 р., № 1849 від 24.12.2010 р. зазначена дата 27.12.2010 року замість 14.12.2010 року в графі 2 "Дата відвантаження (виконання поставки) (оплата товарів послуг)" розділу І зазначена дата 27.12.2010 року замість 14.12.2010 року.

У податкових накладних № 1849 від 24.12.2010 р. та № 1858 від 27.12.2010 р. в графі 4 "Одиниця виміру товару" зазначено к-т, хоча у специфікації до договору зазначено одиниця виміру шт.

Також, у податкових накладних № 1849 від 24.12.2010 р. та № 1858 від 27.12.2010 р. в графі 6 "ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість" зазначено у податковій накладній № 1849 від 24.12.2010 р. - 46875,35 грн., а податковій накладній № 1858 від 27.12.2010 р. - 46874,00 грн., хоча у у специфікації до договору зазначено - 46875,00 грн.

Разом з цим суд зауважує на те, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Вказану позицію також підтвердив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 жовтня 2007 року, постановленій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Агрохім" до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а саме те, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Суд зазначає, що надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагента, взаємопов'язаності позивача та контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Разом з цим суд зазначає, що твердження податкового органу про те, що фактичне придбання автокрану КТА-25 на шасі КАМАЗ-55111 по податковій накладній № 1794 від 14.12.2010 р. відбулося пізніше ніж було здійснено поставку відповідно до видатковій накладній № 767 від 23.12.2010 р., суд не бере до уваги, в зв'язку з тим, що позивачем було сформовано податковий кредит відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за першою подією - датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" неправомірно сформувало суму податкового кредиту грудня 2010 року у зв'язку із завищенням договірною вартості товарів (костюмів) більше ніж 20 % від звичайної ціни на такі товари, що призвело до завищення суми податкового кредиту грудня 2010 року на 125499,9 грн. суд зазначає.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 р. по адміністративні справі № 2а-8328/11/2070 було в задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна(газорятувальна) служба "ЛІКВО" нафтогазової промисловості "НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі та встановлено, що ціни на костюми ТЗК, придбані ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України" по податковій накладній № 1795, відповідають рівню справедливих цін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 р. залишена без змін.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Ухвала суду апеляційної за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вищезазначена постанова набрала законної сили .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Відповідно до п.п. 7.7. 1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вказані норми також кореспондуються з п. 200.1, та абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України.

На підставі вищенаведених обставин справи та приписів закону, суд зазначає, що обставини, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення були спростовані судом, в зв'язку з чим підприємством позивача правомірно було визначено податковий кредит у грудні 2010 році та визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування всіх обставин, а отже вони є такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 р. № 0000180843, № 0000170843 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Також підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації України за результатом розгляду повторної скарги від 01.09.2011 року №15918/6/25-0515, так як Відповідач -ДПА України з підстав зазначених у акті СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не відновив порушеного права позивача та не скасував самостійно оскаржені податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові.

Щодо вимог позивача про скасування рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 17.06.2011 року №2637/10/25-103, суд вважає, що провадження необхідно закрити та зазначає.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачене право платників податків та зборів на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних податкових органів та їх посадових осіб.

Рішення, яке оспорюється позивачем, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не має обов'язкового характеру для позивача.

Враховуюче наведене, спір з цього приводу не містить ознак публічно-правового спору і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження по справі в частині позовних вимог про скасування рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 17.06.2011 р. № 2637/10/25-103.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 157, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові; 2. Державної податкової адміністрації у Харківській області; 3. Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2011 р. № 0000180843, № 0000170843.

Скасувати рішення Державної податкової адміністрації України № 15918/6/25-0515 від 01.09.2011 р. .

Провадження в частині скасування рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області № 2637/10/25-103 від 17.06.2011 р. - закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (61109, м. Харків, вул. Сінна, 32, код ЄДРПОУ 32869691, р/р 26003000128044 в філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618) судовий збір в розмірі 1,70 (одна гривня 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 27 червня 2012 року.

Головуючий суддя І.С.Чалий

Судді - А.В. Зінченко

О.В. Шевченко