Постанова № 24956729, 17.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. 11 год.45 хв.Справа № 2-а-3923/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю

представника позивача - Гладкої А.О.,

представників відповідача - Шевченко О.А., Яловенко В.О.,

прокурора - Пуляєва І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю " Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі " ( надалі - позивач, ДП « ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі - відповідач-1), ) та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області (далі - відповідач - 2) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0001480700 щодо зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 613 868,50 грн., та податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0001470700 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 742 917,30 грн.; зобов'язання ДПІ в м. Херсоні надати органам Державного казначейства висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету в сумі 1 742 917,30 грн.; стягнення з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 1 742 917,30 грн.

Ухвалою від 27.07.2011 року провадження у справі відкрито.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).

24.11.2011 року судом на місці ухвалено щодо задоволення клопотанням представника позивача про уточнення позовних вимог шляхом їх зменшення в частині зобов'язання ДПІ в м. Херсоні надати органам Державного казначейства висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету в сумі 1 742 917,30 грн.; стягнення з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 1 742 917,30 грн. та виключення зі складу відповідача-2 - Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області.

В частині залишених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0001480700 та податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0001470700, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що висновок акту перевірки та прийняті на його підставі спірні рішення не відповідають нормам діючого законодавства та є безпідставними, оскільки твердження податкового органу про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема, TOB «Верхньосірогозький ОПЗ», TOB «Новофарм», TOB «Агрооіл груп», TOB «Торгинвест плюс», ФОП Шахворост, TOB «Євротранссервіс», TOB «Югтрансагро» базуються виключно на висновках актів перевірок інших податкових органів щодо господарської діяльності контрагентів позивача по придбанню та реалізації товарів. Позивач зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту по господарським операціям з вказаними контрагентами з подальшим пред'явленням до бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки податковим органом в акті перевірки не спростовано факт відсутності або недійсності первинних документів ДП «ТД «Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі", оформлених за наслідками здійснених господарських операцій, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засідання уточнені позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пославшись на той факт, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства і просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що згідно наявних матеріалів перевірки позивача та його контрагентів не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді, що позбавляє право платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від таких постачальників і відповідно права на бюджетне відшкодування ПДВ. Відповідач також зазначає, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати ПДВ в ціні товару, які оплачені платником, відсутність такої надмірної сплати не дає право платникові на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ по цим операціям, навіть якщо підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені первинні документи, зокрема податкова накладна.

Прокурор підтримав позицію ДПІ та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" здійснює господарську діяльність відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстрованого виконавчим комітетом Херсонської міської ради 25.02.2000 року.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні у період з 07.04.2011 р. по 14.04.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість ДП «ТД «Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" за період липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, червень-серпень 2010 року, за наслідками якої складено акт за № 1162/07-0/30768893 від 14.04.2011 року ( надалі - акт перевірки).

Даним актом перевірки встановлено порушення ДП « ТД «Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі ", зокрема:

- п.1.8. ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість » щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1 742917,30 грн., а саме по декларації за липень 2009 р. - 424 198,90 грн.; по декларації за листопад 2009 р. - 261 246,80 грн.; по декларації за грудень 2009 р. - 226 311,00 грн.; по декларації за березень 2010 р. - 213 032,50 грн.; по декларації за квітень 2010 р. - 315 096,70 грн.; по декларації за червень 2010 p. - 133 906,40 грн.; по декларації за липень 2010 р. - 94 765,00 грн.; по декларації за серпень 2010 р. - 74360,00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо завищення суми податкового кредиту на 613 868,50 грн., а саме, по декларації за червень 2009 р. - 25 865,60 грн.; по декларації за березень 2010 р. - 14 025,00 грн.; по декларації за травень 2010 р. - 242 958,40 грн.; по декларації за червень 2010 p. - 256 659,50 грн.; по декларації за липень 2010 р. - 74 360,00 грн.

За наслідками перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0001480700 від 19.04.2011 року про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 613 868,50 грн.;

- № 0001470700 від 19.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 742 917,30 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками висновків перевірки про порушення позивачем вимог вищевказаних приписів Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом відпрацювання ланцюгів постачання підприємств контрагентів, в процесі якого ДПІ отримані відповіді від з інших податкових органів.

На підставі цих відповідей ДПІ зроблений висновок, що господарські операції позивача з ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", TOB «Новофарм», TOB «Агрооіл груп», TOB «Торгинвест плюс», ФОП Шахворост, TOB «Євротранссервіс», TOB «Югтрансагро» не підтверджують факт надмірної сплати позивачем до бюджету ПДВ, зокрема -

- по контрагенту І ланцюгу постачання ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » згідно відповідей вказаного підприємства від 22.09.2009 року, від 07.09.2009 року від 30.03.2010 року, від 08.09.2010 року не вбачається інформація щодо транспортування продукції на адресу позивача, не вказані перелік виробничих потужностей, інформація щодо наявності відповідних фахівців, наявності в момент такого виробництва виробничих запасів, необхідні для виготовлення продукції. На момент проведення перевірки ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» має стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

- по контрагенту І ланцюгу постачання ТОВ "Торгінвест Плюс" (м. Миколаїв) отриманий від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва акт документальної невиїзної перевірки від 22.10.2010 року за № 3652/231-00/35639425, яким встановлено, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010 p. у справі № 5/113/10 підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; визнані нікчемними угоди по контрагентам ТОВ "Торгинвест Плюс" щодо придбання та продажу товарів, інформація про яких наведена у деклараціях з ПДВ за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року;

- по контрагенту ІІ ланцюгу постачання - ТОВ "Промхімснаб" отримана відповідь ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 14.01.2011 р., якою повідомлено про неможливість провести зустрічну перевірку у зв'язку з переходом ТОВ "Промхімснаб" до іншої ДПІ;

- по контрагенту ІІ ланцюгу постачання ТОВ "Вінницька промислова група" отримана відповідь ДПІ у м. Вінниці від 14.01.2011 р., згідно якої підприємство є виробником сільгосппродукції та одночасно посередником при купівлі - продажу товарів, проте розрахунки між ТОВ "Вінницька промислова група" та ТОВ "Новофарм" (безпосереднім постачальником позивача) проведено шляхом взаємозаліку, а не грошовими коштами.

- по контрагенту І ланцюгу постачання - ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" (м. Миколаїв) отримана відповідь ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.09.2010 р., згідно якої підприємством не надано належним чином оформлені підтверджуючі документи та не доведено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, інформація щодо яких наведена у деклараціях з ПДВ за період: листопад, грудень 2008 року, березень - травень 2010 року.

- по контрагенту І ланцюгу постачання ТОВ "Югтрансагро" (м. Херсон) отримана його відповідь від 04.08.2010 р., в якій не зазначено, яким чином та в якому обсязі здійснювалось розрахунки за реалізацію товару, крім цього, підприємство має стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

- по контрагенту І ланцюгу постачання ТОВ «Агрооіл Груп" отримані від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відповіді від 15.10.2010 р., від 14.12.2010 р., згідно яким підприємство є виробником реалізованої продукції, проте згідно даних звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», підприємство має стан платника "4" - порушено провадження у справі про банкрутство. Податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ "Агрооіл Груп" за вказаний період визнана як «недійсна».

Суд не погоджується з вказаними доводами податкового органу, як законні підстави щодо зменшення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіряємого періоду знаходився у правових відносинах з ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ", TOB «Новофарм», TOB «Агрооіл груп», TOB «Торгинвест плюс», ФОП Шахворост, TOB «Євротранссервіс», TOB «Югтрансагро» на підставі укладених договорів купівлі-продажу сільськогосподарьскої продукції.

Щодо контрагента позивача ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ".

Як зазначено на стор. 6, 11, 15, 20, 26 акту перевірки одним із основних постачальників було ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ" (м. Херсон), який протягом червня 2009 року згідно рахунків та податкових накладних здійснив відвантаження жмих соняшника на загальну суму - 2 925 735,36 грн., в т.ч. ПДВ 487 622,56 грн.; протягом жовтня 2009 року згідно рахунків та податкових накладних здійснив відвантаження жмих соняшника на загальну суму - 1 228 603,95 грн., в т.ч. ПДВ 204 767,32 грн.; протягом листопада 2009 року згідно рахунків та податкових накладних здійснив відвантаження жмих соняшника на загальну суму - 2 467 495,73 грн., в т.ч. ПДВ - 411 249,29 грн.; протягом березня 2010 року згідно рахунків та податкових накладних здійснив відвантаження жмих соняшника на загальну суму 1 712 736,06 грн., в т.ч. ПДВ - 285 456,01 грн.; протягом травня 2010 року згідно рахунків та податкових накладних здійснив відвантаження жмих соняшника) на загальну суму - 1 054 312,00 грн., в т.ч. ПДВ - 175 718,67 грн.

На вищевказаних сторінках акту перевірки зазначено, що ДПІ отримані від ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" відповіді від 22.09.2009 року, від 07.09.2009 року від 30.03.2010 року, від 08.09.2010 року, у яких підприємством не зазначено яким чином здійснювалось транспортування такої кількості продукції (не вказана назва підприємства - перевізника та хто здійснював розрахунки за транспортування) та не вказані перелік виробничих потужностей, необхідних для виробництва ТМЦ, інформація щодо наявності відповідних фахівців, а також чи були в наявності в момент такого виробництва виробничі запаси, необхідні для виготовлення продукції чи надання послуг. Крім цього, зазначено, що на момент проведення перевірки ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» має стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Виходячи із вказаних обставин, ДПІ зроблений висновок щодо неможливості підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по вказаному контрагенту за червень 2009 року в сумі 398 333,30 грн., за жовтень 2009 року в сумі 204 767,32 грн., за листопад 2009 року в сумі 226 311,00 грн., за березень 2010 року в сумі 285 456,01 грн., за травень 2010 року в сумі 66 666,67 грн.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані договори купівлі-продажу продажу жмих соняшника, укладені між позивачем та ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ».

Так, у червні 2009 року були укладені договори купівлі-продажу жмих соняшника від 03.06.2009 року за № 03/06-02 та від 10.06.2009 р. за № 10/06-01, згідно яким продавець зобов'язується поставити покупцю товар на умовах склад покупця « Дніпровський термінал» м. Херсон. На виконання вказаних договорів ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » за період з 01.06.2009 р. по 30.06.2009 року відвантажив позивачу 2 541,090 т жмих соняшника на загальну суму 2 925 735,36 грн., у т.ч. ПДВ 487 622,56 грн., розрахунки за вказаними договорами здійснювались у безготівковій формі. За вказаною поставкою позивач отримав від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ» податкові накладні на загальну суму ПДВ 487 622,56 грн., що не заперечувалось представником ДПІ і не було предметом оскарження.

У жовтні 2009 року був укладений договір купівлі-продажу від 05.10.2009 року за № 05/10, згідно якому продавець зобов'язується продати покупцю жмих соняшника на умовах склад покупця «Дніпровський термінал» м. Херсон. На виконання вказаного договору ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» відвантажив позивачу 1052,300 т жмих соняшника на загальну суму 1 228 603,95 грн., у т.ч. ПДВ 204 767,32 грн., розрахунки за вказаними договорами здійснювались у безготівковій формі. За вказаною поставкою позивач отримав від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » податкову накладну від 29.10.2009 року на загальну суму ПДВ 204 767,32 грн., що не заперечувалось представником ДПІ і не було предметом оскарження.

У листопаді 2009 року був укладений договір купівлі-продажу від 04.11.2009 року, згідно якому продавець зобов'язується продати покупцю жмих соняшника на умовах склад покупця « Дніпровський термінал» м. Херсон з зарахуванням вантажу на складську картку Покупця. На виконання вказаного договору ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » відвантажив позивачу 2 149,020 т жмих соняшника на загальну суму 2 467 495,73 грн., у т.ч. ПДВ 411 249,29 грн., розрахунки за вказаними договорами здійснювались у безготівковій формі. За вказаною поставкою позивач отримав від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » податкову накладну від 30.11.2009 року на загальну суму ПДВ 411 249,29 грн., що не заперечувалось представником ДПІ і не було предметом оскарження.

У березні 2010 року був укладений договір купівлі-продажу № 02/03-01 від 02.03.2010 року, згідно якому продавець зобов'язується продати покупцю жмих соняшника на умовах склад покупця « Дніпровський термінал» м. Херсон з зарахуванням вантажу на складську картку Покупця. На виконання вказаного договору ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » відвантажив позивачу 705,270 т жмих соняшника на загальну суму 1 712 736,06 грн., у т.ч. ПДВ 285 456,01 грн., розрахунки за вказаними договорами здійснювались у безготівковій формі згідно пл. дорученя від 09.03.2010 р. за № 58, від 17.03.2010 р. за № 68, від 31.03.2010 р. за № 107. За вказаною поставкою позивач отримав від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » податкові накладні на загальну суму ПДВ 285 456,01 грн., що не заперечувалось представником ДПІ і не було предметом оскарження.

У травні 2010 року був укладений договір купівлі-продажу № 28/05-02 від 28.05.2010 року, згідно якому продавець зобов'язується продати покупцю жмих соняшника на умовах склад покупця « Дніпровський термінал» м. Херсон з зарахуванням вантажу на складську картку Покупця. На виконання вказаного договору ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » відвантажив позивачу 753,080 т жмих соняшника на загальну суму 1 054 312,00 грн., у т.ч. ПДВ 175 718,67 грн., розрахунки за вказаними договорами здійснювались у безготівковій формі згідно пл. доручення від 31.05.2010 р. За вказаною поставкою позивач отримав від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » податкові накладні на загальну суму ПДВ 175 718,67 грн., що не заперечувалось представником ДПІ і не було предметом оскарження.

В результаті дослідження змісту листів - відповідей ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ », судом встановлено, що підприємство підтвердило вищевказані господарські операції з ДП «ТД « Херсон» КОВ " Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі " у червні, жовтні, листопаді 2009 року та у березні, травні 2010 року щодо поставки жмих соняшника та здійснення позивачем повної оплати за поставлений товар. Даними листами ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » вказано про юридичну та фактичну адресу підприємства, про основний вид діяльності - виробництво нерафінованої олії та жирів, яке здійснюється з використанням власного майна та найманого обладнання та складських приміщень згідно договорів оренди.

Щодо доказів відвантаження ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » на адресу позивачу жмих соняшника у червні 2009 року, то виходячи із договірних умов поставки товари - склад покупця м. Херсон «Дніпровський термінал», позивачем надано суду товарно-транспортні накладні щодо поставки жмих соняшника із визначенням пункту розвантаження «Дніпровський термінал» м. Херсон та реєстр звіту прийнятого на склади ПАТ «Дніпровський термінал» для ДП «ТД «Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" жмих соняшника, у т.ч. від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ ».

При цьому, на вимогу суду відповідачем не надано доказів щодо витребування від ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ » документів по перевезенню жмих соняшника на склад покупця м. Херсон «Дніпровський термінал», про відсутність яких вказує ДПІ у акті перевірки. При цьому, відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів про транспортування вугільної продукції не є доказом відсутності транспортування товару.

При цьому суд зазначає, що товарно-транспортні накладні є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » не вказало про наявність виробничих потужностей для здійснення вказаної господарської операції, проте з оглянутих судом листів підприємства вбачається протилежне, зокрема ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » вказано про наявність власних та орендних приміщень та обладнання з метою виконання виробничих функцій. Крім цього, відповідь контрагента не може бути єдиною підставою для висновку щодо позбавлення права платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ, а інших підстав для вказаного висновку податковий орган не зазначив. З цього вбачається, що вказані висновки ґрунтуються на припущеннях, а саме ДПІ не прийняло до уваги отриману від ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » інформацію і тому суд приходить до висновку щодо неправомірності доводів ДПІ щодо неможливості підтвердження факту сплати позивачем ПДВ протягом вказаних періодів за наслідками виконання господарських операцій ТОВ « Верхньосірогозький ОПЗ » з підстав сумнівності вказаних операцій.

Щодо контрагента позивача ТОВ « Торгінвест Плюс".

Як зазначено на стор. 7 акту перевірки, одним із неосновних постачальників у червні 2009 року є ТОВ "Торгінвест Плюс" (м. Миколаїв), який згідно рахунків та податкових накладних здійснив на адресу позивача поставку кукурудзи на загальну суму 155 193,60 грн., в т.ч. ПДВ 25 865,60 грн. Згідно акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 22.10.2010 року за № 3652/231-00/35639425 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ « Торгинвест Плюс » встановлено, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010 p. у справі № 5/113/10 ТОВ "Торгинвест Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора підприємства, яким не надано до перевірки підтверджуючі документи щодо вказаної поставки в силу їх не отримання від керівництва підприємства; не встановлено фактичного здійснення господарських операції з придбання та продажу товарів без мети реального настання правових наслідків, інформація щодо яких наведена у деклараціях з ПДВ за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року. За вказаними обставинами ДПІ дійшло до висновку про неможливість встановити факт надмірної сплати податку позивачем по постачальнику ТОВ « Торгінвест Плюс » на суму ПДВ - 25 865,60 грн., зменшивши на вказану суму податковий кредит за червень 2009 року та суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року.

Позивачем до матеріалів справи надані договори від 18.06.2009 р. за № 18/06/-01 про поставку 74,740 т кукурудзи та від 19.06.2009 р. за № 19/06-02 про поставку 38,540 т кукурудзи, укладені між позивачем (покупцем) та ТОВ « Торгінвест Плюс » (продавцем), які підтверджують виконання цих договорів сторонами. По факту виконання поставки ТОВ « Торгінвест Плюс » були оформлені податкові накладні № 819 від 19.06.2009 року на суму 52 799,80 грн. у т.ч. ПДВ 8 799,97 грн., № 817 від 18.06.2009 року на суму 102 393,80 грн. у т.ч. ПДВ 17 065,63 грн.; оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ « Торгінвест Плюс », що підтверджено податковим органом в акті перевірки на стор. 7.

ТОВ „Торгинвест Плюс" зареєстровано платником податку на додану вартість 29.01.2008 р. (свідоцтво платника ПДВ № 1000093907, виданого ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва та анульовано лише 29.04.2010 року, про що свідчать дані в акті перевірки вказаного ДПІ від 22.10.2010 р. за № 3652/231-00/35639425.

Суд зазначає, що постанова Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010 p. по справі № 5/113/10 про визнання ТОВ „Торгинвест Плюс" банкрутом, була прийнята вже після здійснення операцій по спірним договорам, тому порушення справи про банкрутство у відношенні контрагента після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Суд не приймає до уваги довід відповідача щодо висновку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про не встановлення фактичного здійснення господарських операції з придбання та продажу товарів без мети реального настання правових наслідків та визнання таких операцій як нікчемними, інформація щодо яких наведена у деклараціях з ПДВ за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року.

Суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, розповсюджуючи наслідки визнання нікчемними угоди між ТОВ "Торгинвест Плюс" та його контрагентами шляхом визнання нікчемними договори від 18.06.2009 р. за № 18/06/-01 про поставку 74,740 т кукурудзи та від 19.06.2009 р. за № 19/06-02 про поставку 38,540 т кукурудзи, які укладені між позивачем (покупцем) та ТОВ «Торгінвест Плюс », ДПІ не прийняла до уваги наступні приписи діючого законодавства.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Встановлені податковим органом обставини щодо підприємств-контрагентів ТОВ « Торгінвест Плюс », які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням) згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Торгінвест Плюс», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Щодо контрагента позивача ФОП Шахворост В.В. (м. Дніпропетровськ).

Як зазначено на стор. 12 акту перевірки одним із основних постачальників в жовтні 2009 року був ФОП Шахворост В.В. (м. Дніпропетровськ), який згідно наданих позивачем до перевірки банківських рахунків та податкових накладних здійснив на його адресу поставку жмих соняшника на загальну суму - 916 421,34 грн., в т.ч. ПДВ 183 284,26 грн. Згідно відповіді ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська за № 5340/7/17-3 від 16.03.2010 р. ФОП Шахворост В.В. є посередником, а одним з його постачальників товару є ТОВ «Промхімснаб» (м. Дніпропетровськ) на загальну суму 338 877,00 грн., в т.ч. ПДВ - 56 479,49 грн., відносно якого неможливо провести зустрічну перевірку у зв'язку з переходом до іншої ДПІ, як це зазначено у відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 14.01.2011 р. Таким чином, ДПІ прийшов до висновку про неможливість встановити факту надмірної сплати податку позивачем ФОП Шахворост В.В. на суму ПДВ 56 479,50 грн. через його постачальника ТОВ « Промхімснаб » ( ІІ ланцюг постачання).

Позивачем до матеріалів справи наданий договір від 07.10.2009 р. за № 07/10 щодо продажу 1000 т жмиха соняшника, укладений між позивачем (покупцем) та ФОП Шахворост В.В. (продавцем), які підтверджують виконання цих договорів сторонами. На виконання вказаного договору ФОП Шахворост В.В. відвантажив на адресу позивача 991,880 тн. жмиха соняшника на загальну суму 916 421,34 грн., у т.ч. ПДВ 183 284,26 грн. По факту виконання поставки ФОП Шахворост В.В. були оформлені податкові накладні на загальну суму ПДВ 183 284,26 грн.; оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП Шахворост В.В., що не заперечується податковим органом в акті перевірки. Крім цього, позивачем надано суду товарно-транспортні накладні щодо поставки жмих соняшника із визначенням пункту розвантаження «Дніпровський термінал» м. Херсон та реєстр звіту прийнятого на склади ПАТ « Дніпровський термінал» для ДП « ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі " жмих соняшника, у т.ч. від ФОП Шахворост В.В.

Що стосується наведених в акті перевірки доводів щодо діяльності контрагентів у другому ланцюгу поставки, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач в момент здійснення господарської операції з безпосередніми постачальниками був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по наступним ланцюгам, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності ФОП Шахворост В.В. на момент придбання у нього жмиха соняшника у перевірених періодах.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача другому ланцюгу поставки не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту і відповідно заявленого позивачем до бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Щодо контрагента позивача ТОВ "Новофарм" (м. Новомосковськ, Дніпропетровська область).

Як зазначено на стор. 17 акту перевірки, одним із основних постачальників товару (кукурудза) в лютому 2010 року є ТОВ "Новофарм" (м. Новомосковськ, Дніпропетровська область) на загальну суму 1 278194,92 грн., в т.ч. ПДВ - 213032,49 грн., відвантаження якого проводилось згідно рахунків та податкових накладних. У відповіді Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 11.05.2010 p., вказано, що ТОВ "Новофарм" є посередником, постачальником товару є ТОВ "Вінницька промислова група" на загальну суму - 3 456000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 576000,00 грн. Від ДПІ у м. Вінниці отримано відповідь від 14.01.2011 р., в якій вказано, що підприємство ТОВ "Вінницька промислова група" є виробником сільгосппродукції та одночасно посередником при купівлі - продажу товарів. При цьому, вказано, що розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі та шляхом заліку взаємних вимог сторін, проте на яку суму було проведено розрахунки у безготівковій формі у відповіді не вказано. Враховуючи, що розрахунки між ТОВ „Вінницька промислова група" та ТОВ „Новофарм" проведено шляхом взаємозаліку, факт надмірної сплати податку на додану вартість по даній операції відсутній.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір поставки від 27.01.2010 р. за № П-1/02-2010, укладений між позивачем (покупцем) та ТОВ «Новофарм» (продавцем), згідно якому продавець зобов'язується поставити кукурудзу фуражну у кількості 900 т на умовах EXW- склад постачальника Херсонський морський порт «Днипро Карго Лимитед». На виконання вказаного договору ТОВ «Новофарм» відвантажив на адресу позивача 872,488 т кукурудзи на загальну суму 1 278 194 грн., у т.ч. ПДВ 213 032,49 грн. По факту виконання поставки ТОВ «Новофарм» була оформлена податкова накладна на загальну суму ПДВ 213032,49 грн.; оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Новофарм», що не заперечується податковим органом в акті перевірки.

На підтвердження реальності операцій по закупівлі кукурудзи у ТОВ "Новофарм" позивач долучив до справи копії товарно-транспортних накладних щодо поставки кукурудзи із визначенням пункту розвантаження компанія «Дніпро Карго Лімітед» та реєстр звіту прийнятого на склади компанії «Дніпро Карго Лімітед» для ДП «ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі " кукурудзи, у т.ч. від ТОВ «Новофарм», акт приймання-передачі на 872,488 т кукурудзи .

Таким чином, висновки ДПІ про неможливість підтвердження сплати позивачем ПДВ по ТОВ "Новофарм" за наслідками виконання по контрагентам у другому ланцюгу поставок та відповідно про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, ґрунтуються виключно на інформації від іншого податкового органу про обставини діяльності ТОВ "Вінницька промислова група".

Будь-яких інших причин для зменшення бюджетного відшкодування, як то: відсутність податкових накладних на цю суму від прямих постачальників позивача ТОВ «Новофарм», невідповідність цих податкових накладних вимогам законодавства, неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, ДПІ не наводить.

ДПІ не вказує також на "безтоварність" проведених позивачем господарської операції з ТОВ «Новофарм».

Ті обґрунтування, які наводить ДПІ на підтвердження своєї позиції в акті перевірки, суд до уваги не приймає з причин, які вже викладені вище.

Оскільки докази порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування з урахування ПДВ, сплаченого ТОВ «Новофарм», відсутні, висновок ДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування по вказаному контрагенту позивача суд вважає безпідставним.

Щодо контрагента позивача ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" (м. Миколаїв).

Як зазначено на стор. 21 акту перевірки, одним із неосновних постачальників товару (жмих соняшника) в березні 2010 року є ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" (м. Миколаїв) на загальну суму - 84150,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14 025,00 грн., відвантаження якого проводилось згідно рахунків та податкових накладних.

На підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.09.2010 р. встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) за період: листопад, грудень 2008 p., березень - травень 2010 p., що свідчить про діяльність ТОВ "Євротранссервіс ЛТД", яка була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань. ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" не надано належним чином оформлені підтверджуючі документи та не доведено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, інформація щодо яких наведена у деклараціях з ПДВ за період: листопад, грудень 2008 року, березень - травень 2010 року, що унеможливлює встановити факт надмірної сплати податку позивачем по постачальнику ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" на суму ПДВ - 14 025,00 грн.

На підтвердження реальності господарської операції по придбанню у ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" жмих соняшника позивач надав договір купівлі-продажу № 22/02/10-ж від 22.02.2010 р., згідно якому продавець зобов'язується поставити покупцю жмих соняшника у кількості 500 т на умовах термінал, вказаний покупцем. На виконання вказаного договору ТОВ „Євротранссервіс ЛТД" відвантажив на адресу позивача 480,857 т жмих соняшника на загальну суму 841 150,00 грн., у т.ч. ПДВ 14 025,00 грн. По факту виконання поставки ТОВ „Євротранссервіс ЛТД" була оформлена податкова накладна від 02.03.2010 р. за № 45 на суму ПДВ 14 025,00 грн.; оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Євротранссервіс ЛТД", що не заперечується податковим органом в акті перевірки. Позивач додатково долучив до справи копії товарно-транспортних накладних щодо поставки жмих соняшника із визначенням пункту розвантаження компанія «Дніпро Карго Лімітед» та реєстр звіту прийнятого на склади компанії «Дніпро Карго Лімітед» для ДП « ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" жмих соняшника.

Таким чином, висновки ДПІ про неможливість підтвердження сплати позивачем ПДВ по вказаному контрагенту ґрунтуються виключно на інформації від іншого податкового органу про обставини нікчемності угод, укладених між ТОВ "Євротранссервіс ЛТД" та його контрагентів-постачальників.

Щодо вказаних обґрунтувань, які наводить ДПІ на підтвердження своєї позиції в акті перевірки, суд до уваги не приймає з причин, які вже викладені вище.

Оскільки докази порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування з урахуванням ПДВ, сплаченого ТОВ "Євротранссервіс ЛТД", відсутні, тому суд вважає безпідставним висновок ДПІ про завищення позивачем суми податкового кредиту на суму 14 025,00 грн. по вказаному контрагенту позивача.

Щодо контрагента позивача ТОВ „Югтрансагро" (м. Херсон).

Як зазначено на стор. 23 акту перевірки, одним із неосновних постачальників товару (жмих соняшника) в березні 2010 року є ТОВ „Югтрансагро" (м. Херсон) на загальну суму - 93 694,20 грн., в т.ч. ПДВ 15615,70 грн., відвантаження якого проводилось згідно рахунків та податкових накладних. В отриманій від ТОВ „Югтрансагро" відповіді від 04.08.2010 р. не зазначено, яким чином та в якому обсязі здійснювалось розрахунки за реалізацію товару, що унеможливлює підтвердження факту надмірної сплати податку додану вартість на суму 15 615,70 грн. по вказаній операції. Крім цього, підприємство має стан платника „9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

На підтвердження реальності господарської операції по придбанню у ТОВ „Югтрансагро" жмих соняшника позивач надав договір купівлі-продажу № 27/02/10 від 27.02.2010 р., згідно якому продавець зобов'язується поставити покупцю жмих соняшника у кількості 100 т на умовах термінал, вказаний покупцем. На виконання вказаного договору ТОВ „Югтрансагро" відвантажив на адресу позивача 52,340 т жмих соняшника на загальну суму 93 694,20 грн., у т.ч. ПДВ 1 515,70 грн. По факту виконання поставки ТОВ „Югтрансагро" була оформлена податкова накладна від 02.03.2010 р. за № 9 на суму ПДВ 7680,70 грн. та податкова накладна від 09.03.2010 р. за № 15 на суму ПДВ 7 935,00 грн.; оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Югтрансагро", що не заперечується податковим органом в акті перевірки. Позивач додатково долучив до справи копії товарно-транспортних накладних щодо поставки жмих соняшника із визначенням пункту розвантаження компанія « Дніпро Карго Лімітед» та реєстр звіту прийнятого на склади компанії « Дніпро Карго Лімітед» для ДП « ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі " жмих соняшника.

Факт того, що між позивачем та ТОВ „Югтрансагро" відбулася реальна поставка, ДПІ не заперечувала ні в акті перевірки ні в ході розгляду справи, вказавши лише про відсутність у відповіді інформації щодо розрахунків за поставлену продукцію. Дана обставина спростована змістом листа - відповіді ТОВ „Югтрансагро" від 30.07.2010 р., з якого вбачається, що розрахунки за поставлений жмих соняшника здійснені у безготівковій формі і заборгованність позивача перед ТОВ „Югтрансагро" відсутня. Крім цього, з листа вбачається, що ТОВ „Югтрансагро" є посередником, а постачальником вказаного товару є ПП « Агропрайд» з посиланням на підтверджуючи документи.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що наведені ДПІ в акті перевірки мотиви для зменшення бюджетного відшкодування по вказаному контрагенту є безпідставними.

Щодо контрагента позивача ТОВ "Агрооіл Груп" (м. Запоріжжя).

Як зазначено на стор. 26, 29,32 акту перевірки одним із основних постачальників товару (жмих соняшника) в травні-липні 2010 року є ТОВ "Агрооіл Груп" (м. Запоріжжя). Згідно відповідей ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 15.10.2010 р., від 14.12.2010 р. встановлено, що ТОВ «Агрооіл Груп" є виробником реалізованої продукції. Проте, на момент складання акта перевірки, згідно даних звітної форми „ Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", підприємство має стан платника "4" - порушено провадження у справі про банкрутство; податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ „Агрооіл Груп" за вказаний період визнана як недійсна"; відомості щодо транспортування товару та довіреності на його отримання до перевірки не надавалися; не встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ДП „ТД Херсон".

В результаті дослідження змісту відповідей ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 15.10.2010 р., від 14.12.2010 р. судом встановлено, що податковим органом не заперечується щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Агрооіл Груп", що підтверджується висновком про відсутність розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ « ТД « Херсон», яка мала правові відносини з платником податків. При цьому, у відповіді ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 14.12.2010 р. вказано про не відображення в податковому обліку ТОВ „Агрооіл Груп" результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ДП „ТД Херсон", оскільки податкова звітність має ознаки «до відома». Інших обставин ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не вказано.

Таким чином, з акту перевірки не вбачається, яким саме чином ДПІ зробила висновок про нереальність настання правових наслідків за договорами про постачання жмих соняшника на адресу позивача та господарської операції щодо подальшого продажу товару ТОВ "Агрооіл Груп", оскільки сумніви ДПІ стосовно реальності часу здійснення вказаних операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів спростовані вищевказаною відповіддю ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані договори купівлі-продажу від 01.06.2009 р. за № 01/06, від 12.06.2009 р., укладені між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Агрооіл Груп", щодо купівлі-продажу жмих соняшника, згідно яким продавець зобов'язується поставити покупцю товар на умовах склад покупця «Дніпровський термінал» м. Херсон. На виконання вказаних договорів ТОВ „Агрооіл Груп" у червні 2010 р. відвантажив позивачу 1 153,530 т жмих соняшника на загальну суму 1 539 957,00 грн., у т.ч. ПДВ 256 659,51 грн., що стало підставою оформлення ТОВ „Агрооіл Груп" податкових накладних на загальну суму ПДВ 256 659,51 грн., у липні 2010 р. відвантажив позивачу 343,200 т жмих соняшника на загальну суму 563 160,00 грн., у т.ч. ПДВ 74 360,00 грн., що стало підставою оформлення ТОВ „Агрооіл Груп" податкових накладних на загальну суму ПДВ 74 360,00 грн., у травні 2010 р. відвантажив позивачу 288,170 т жмих соняшника на загальну суму 403 438,00 грн., у т.ч. ПДВ 67 239,67 грн., що стало підставою оформлення ТОВ „Агрооіл Груп" податкової накладної від 31.05.2010 р. за № 155 на суму ПДВ 67 239,67 грн., розрахунки за отриманий товар позивач здійснював у безготівковій формі, що не заперечувалось представником ДПІ. Позивач додатково долучив до справи копії товарно-транспортних накладних щодо поставки жмих соняшника із визначенням пункту розвантаження «Дніпровський термінал» та реєстр звіту прийнятого на склади ПАТ «Дніпровський термінал» для ДП « ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі " жмих соняшника, у т.ч. від ТОВ „Агрооіл Груп".

Суд не примає до уваги доводи ДПІ про визнання ТОВ „Агрооіл Груп" банкрутом згідно даних Системи автоматизованого співставлення, яка є виключно інформаційною базою, відомості Системи не є достатньою підставою для висновків про неправомірність формування платником бюджетного відшкодування ПДВ. При цьому, ДПІ не надано жодного доказу щодо підтвердження вказаної обставини, зокрема наявність запису в ЄДР. Щодо доводу ДПІ про прийняття податкової звітності до відома, то вказана обставина спростована шляхом надання на вимогу суду з боку ДПІ копій податкових декларацій з ПДВ, згідно яким ТОВ "Агрооіл Груп" задекларовані податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з позивачем, при цьому доказів про визнання податкової звітності недійсної суду не надано.

Суд враховує, що перевіркою не встановлено порушень щодо порядку видачі чи отримання податкових накладних, товарність здійснених позивачем операцій та факт сплати позивачем ПДВ податковим органом не оспорюється. З урахуванням вже викладеної позиції суду стосовно впливу інших обставин діяльності продавця товару на право покупця на податковий кредит та бюджетне відшкодування, суд вважає, що вищенаведені в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 15.10.2010 р., від 14.12.2010 р. причини невизнання податкового кредиту позивача по операціям з ТОВ „Агрооіл Груп" є хибними, оскільки вони не спростовують як наявність у останнього спеціальної податкової правосуб'єктності для проведення операцій із позивачем і видачі податкових накладних, так і реальності проведених із позивачем операцій.

При цьому ДПІ підтверджує фактичну сплату позивачем вказаному постачальнику ПДВ у складі ціни товару на підставі належним чином оформлених податкових накладних від цього постачальника. Отже, суд не вбачає в діях позивача порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесені до податкового кредиту ПДВ по господарським операціям з ТОВ „Агрооіл Груп", та при включенні суми ПДВ до складу бюджетного відшкодування.

З метою надання нормативної оцінки щодо неправомірності вищевикладених висновків ДПІ, суд зазначає про наступне.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1. ст.7 Закону України № 168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У п.п.7.7.2. ст.7 Закону України № 168/97-ВР, вказано, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду

Таким чином згідно з п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР позивачу по деклараціях за червень 2009 р., за березень 2010 р., за травень 2010 р., за червень 2010 p., за липень 2010 р., за серпень 2009 р., за грудень 2009 р. та за січень 2010р. підлягали бюджетному відшкодуванню ті частини від'ємних значень, які дорівнювали сумі податку, фактично сплаченій позивачем на адресу постачальників у попередніх податкових періодах.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пп.. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з висновків Акту перевірки від 14.04.2011 р. у позивача встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування за період липень, листопад, грудень 2009 р., березень, квітень, червень, липень та серпень 2010 р. на загальну суму 1 742 917,30 грн. внаслідок відпрацювання ланцюгів постачальників ДП «ТД « Херсон» КОВ "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" за матеріалами позапланових зустрічних перевірок виявлено факти взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які визнані банкрутами або мають при наданні декларацій з ПДВ статус «до відома», неможливо підтвердити транспортування сільськогосподарської продукції, відсутність за місцезнаходженням, тощо.

Суд зазначає, що неможливість підтвердження з боку відповідача нарахування контрагентами позивача і третіми особами, які мали стосунки з позивачем, сум податкових зобов'язань з ПДВ є в даному випадку фактором, який залежить виключно від податкових органів, а тому зобов'язання позивача щодо правильності визначення сум податку на додану вартість до сплати в бюджет або до відшкодування, покладені на позивача згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", не є обставиною яка забороняє позивачу відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до Закону.

Посилання податкового органу на вищевказані обставини, як на факт неможливості встановити надмірну сплату позивачем до бюджету ПДВ, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Як встановлено судом, одним з видів діяльності позивача є експорт товарів за межі митної території України, у т.ч. зернових культур, іншої сільгосппродукції, поставка яких нерезидентам оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, а тому перевищення у певних періодах сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача. В підтвердження вказаної обставини позивачем залучені до матеріалів справи вантажно-митні декларації щодо відвантаження на експорт у липні, листопаді, грудні 2009 року, березні, червні, липні кукурудзи та жмих соняшника.

Основною позицією податкового органу у спірній ситуації є те, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вказаний період за операціями з придбання товару внаслідок неможливості підтвердження сплати податку до бюджету у ланцюгу постачання між позивачем та його безпосередніми постачальниками або постачальниками у ІІ ланцюгу постачання, оскільки підприємства за наслідками отриманих відповідей від інших податкових органів мають незадовільні стани ( підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням, податкові декларації підприємств-контрагентів прийняті податковим органом « до відома» або визнані « недійсними»).

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Суд вважає помилковою таку позицію податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1 - 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР при обчислені від'ємного значення та заявлені його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Відсутність документального підтвердження сплати одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Суд зазначає, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлює наявність права платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, порядок звернення до відповідного податкового органу із заявою про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Зазначені умови, позивачем були дотримані.

Податковий орган, відповідно до п.п.7.7.5 п.7.6 ст.7 Закону України № 168/97-ВР провів відповідну документальну невиїзну перевірку правомірності заявлених сум до повернення, з урахуванням виявлених на його думку порушень, вчинив дії визначені п.п.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України № 168/97-ВР .

На підставі викладеного, суд вважає, що визначаючи порушення Закону України № 168/97-ВР, безпосередньо п.1.8. ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, податковий орган прийшов до помилкового висновку.

Суд звертає увагу, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи не заперечувалися факти того, що податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару у зв'язку з недоліками їх господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ та актів перевірок інших податкових органів, податковим органом не заперечувався факт наявності у позивача податкових накладних, які видані його постачальниками товару та той факт, що вони оформлені у відповідності з вимогами Закону України № 168/97-ВР, не визнані судом не дійсними, а тому є такими, що дають підстави для включення на підставі них сум коштів до податкового кредиту.

Як вбачається, з матеріалів справи позивач сформував податковий кредит за операціями з придбання у постачальників кукурудзи та жмих соняшника, який був необхідний позивачу для здійснення його господарської діяльності щодо експорту та відповідає меті та діяльності підприємства. Як зазначалось вище, кукурудза та жмих соняшника в подальшому були продані на експорт, про що свідчать ВМД і це не є спірним між сторонами.

Таким чином, у суду не виникає сумніву щодо правомірності та реальності, товарності здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ. Доказів того, що зазначені господарські відносини, мали фіктивний характер, або мають ознаки нікчемності перед судом не доведено.

Доводи відповідача про те, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, суд не приймає до уваги.

Нормами Закону України № 168/97-ВР не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону України № 168/97-ВР, яким визначено, що сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету, в зв'язку з надмірною його сплатою, як на безпідставність заявленої суми ПДВ до відшкодування за рахунок державного бюджету, внаслідок її не сплати до такого бюджету в межах спірних правовідносин є недоречним. В даному випадку мова йде не про бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми ПДВ до бюджету, а відшкодування суми коштів ПДВ, пов'язаних з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Зазначені положення мають різне правове навантаження.

Суд зазначає, що позивачем виконані всі вимоги Закону України № 168/97-ВР, щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допускали його контрагенти, як безпосередні постачальники, так і та його контрагенти в 1-2 ланках ланцюга, так і інші.

Доводи того, що контрагенти допустили порушення податкового законодавства, безпосередньо в частині своїх податкових зобов'язань також безпідставні. Ні під час проведеної перевірки, ані під час протягом всього розгляду справи, відповідачем не надано суду жодних беззаперечних доказів на підтвердження таких доводів. Відповідач лише висловлює своє суб'єктивне судження з цього приводу, в той же час не наводить не лише правових обґрунтувань, як і не наводить доказів для таких тверджень. Навпаки, відповідачем на вимогу суду надані копії податкових декларацій з ПДВ по вказаним контрагентам позивача за перевіряємий період, з яких вбачається про останніми виконанні свої зобов'язання по включенню до податкових зобов'язань сум ПДВ, отриманого від позивача за наслідками відвантаженого та сплаченого у вартості товару.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт невиїзної документальної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не містить обґрунтованих підстав для зменшення позивачу податкового кредиту та бюджетного відшкодування за перевіряє мий період. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявність документів, які були предметом дослідження невиїзної документальної перевірки позивача, та сукупність представлених доказів, які були предметом дослідження в судових засіданнях, та безпідставність визначення порушень податкового законодавства, надають усі законні підстави вважати, що відповідачем неправомірно зроблені висновки щодо неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за перевіряємий період.

У судовому засіданні відповідачем не доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням ч.3 ст.2 КАС України, прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення № 0001480700 від 19.04.2011 року про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 613 868,50 грн. та за № 0001470700 від 19.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 742 917,30 грн. є необґрунтованими, та такими що не відповідають вимогам Закону України № 168/97-ВР.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001480700 від 19.04.2011 року про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 613868,50 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001470700 від 19.04.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість на суму 1 742 917,30 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на користь Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" (ідентифікаційний код 30768893, м. Херсон, вул. Перекопська, буд.159А) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 травня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.3