Постанова № 24956718, 20.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 червня 2012 р. № 2а- 5174/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Загребельного Г.С.,

представника відповідача - Зорій І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРГУС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000140044 від 19.04.12р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що зроблені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС висновки викладені в акті перевірки щодо наявності порушень податкового законодавства позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а відповідно не можуть слугувати підставою для винесення податкових повідомлень-рішень. Так, позивач посилався на безпідставність висновків про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промспец консалтинг», позаяк за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ТОВ «Наргус»порушено вимоги - п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, а саме: ТОВ „Наргус" до складу валових доходів не включено грошові кошти, що надійшли від ТОВ „Промспец Консалтінг", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3851281, 0 грн., у т.ч. по періодам: 4 квартал 2010 року в сумі 272268.0 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 1116690,0 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 1348887,0 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1113436,0 грн.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Наргус», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 22628517, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Судом встановлено, що з 02.03.2012 року по 23.03.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Наргус»(код ЄДРПОУ 22628517) з питання повноти нарахувань та своєчасності сплати податків і зборів у період з 01.11.2010р. по 30.09.2011р. по взаємовідносинам з платником податків ТОВ „Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549).

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки за № 17/44-011/22628517 від 30.03.12р.

У відповідності до висновку акту перевірки, ДПІ зазначає, що було встановлено наступні порушення позивачем:

- п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, а саме: ТОВ „Наргус" до складу валових доходів не включено грошові кошти, що надійшли від ТОВ „Промспец Консалтінг", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3851281,0 грн., у т.ч. по періодам: 4 квартал 2010 року в сумі 272268,0 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 1116690,0 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 1348887,0 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1113436,0 грн.

Щодо підстав для проведення перевірки суд зазначає, що відповідно акту перевірки та наказу №136 від 02.03.2011р. перевірка проводилась на підставі п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно вказаної норми документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Судом витребувана копія постанови Апеляційного суду м. Києва від 26.01.2012р. Згідно вказаної постанови судом встановлено, що суд апеляційної інстанції у згаданій постанові прийняв рішення щодо проведення перевірки ТОВ «Нагрус», хоча назва підприємства позивача інша.

Крім того, суд звертає особливу увагу на зміст постанови та склад суду апеляційної інстанції, який її приймав (т.7, а.с. 187).

В мотивувальній частині акту перевірки ДПІ зазначає, що позивач в ході ведення власної фінансово -господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец консалтинг».

ДПІ зазначає, що від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надішли акти перевірок ТОВ «Промспец консалтинг», а саме акт від 10.03.2011р. за №349/23-03-05/37091549, за період з 06.07.2010р. по 31.12.2010р., акт від 07.04.2011р. за №546/18-011/37091546, за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., акт від 01.06.2011р. за №1253/15-05-14/37091546, за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. та акт від 30.06.2011р. №1482/15-05-14/37091546, за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. в яких зазначається, що у ТОВ "Промспец консалтинг" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначені операції ТОВ «Промспец консалтинг»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Промспец консалтинг»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, у зв'язку з чим укладений правочин вважається нікчемний.

Також, в акті зазначається, що у зв'язку з тим, що вся первинна документація, зокрама договір, укладений між ТОВ "Наргус" та ТОВ "Промспец консалтинг", не спрямований на реальне настання правових наслідків, створений з метою отримання податкової вигоди та не має реального товарного характеру, то у даному випадку, сума грошових коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок ТОВ "Наргус" від ТОВ "Промспец консалтинг", є безповоротною фінансовою допомогою.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення -рішення від 19.04.12р. за №0000140044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3919349,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки за №17/44-011/22628517 від 30.03.12р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основний вид діяльності підприємства позивача це поліграфічна діяльність. ТОВ „Наргус" є виробником етикетки, яка використовується для пакування продукції різних галузей промисловості.

ТОВ „Наргус" розроблено технічні умови „ТУ У 22628517.001-2000" Етикетки (з відповідними змінами), які зареєстровані 09.03.2006 року ДП „Харківський регіональний науково -виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" № 100/006992/03, відповідно до яких етикетка виготовляється за допомогою друку, та можуть додатково піддаватися парафінуванню, ламінуванню.

В якості матеріалу, за допомогою якого проводяться технологічні операції з виготовлення продукції, використовується сировина, яка отримується від її постачальників, оприбутковується, що підтверджується документами, які є в матеріалах справи (вантажними митними деклараціями, прибутковими накладними тощо).

Згідно наданих пояснень позивача суд зазначає, що з метою виготовлення готової продукції придбаний Товар передається у виробництво згідно накладних -вимог залучених до матеріалів справи. Після закінчення процесу виробництва готової продукції на ТОВ „Наргус" складається звіт з виконання завдання.

Судом встановлено, що відповідно до відомості по рахунку 10 „Основні засоби", які залучені до матеріалів справи на балансі ТОВ „Наргус" враховується відповідне обладнання, за допомогою якого проводяться операції з друкування, ламінування, парафінування та інш.

Також, суд зазначає, що відповідно до штатного розкладу ТОВ „Наргус" на 2010-2011 рік передбачені відповідні робітничі спеціальності: друкарі флексографського друку, машиністи різальних машин, колористи, підсобні робочі, машиністи з пресування плівки, водії навантажувачів, укладальники -пакувальники, парафінисти, оператори вимивного обладнання, пресувальники відходів, наладчик поліграфічного обладнання (Довідка -витяг від 07.06.2012р. з штатного розкладу).

Готова продукція оприбутковується на складі підприємства згідно прибуткових накладних, після чого відвантажується Замовникам згідно укладених договорів.

Також, суд зазначає, що на готову продукцію, що виготовляється ТОВ „Наргус" наявні в матеріалах справи Висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Виготовлена продукція в подальшому реалізується на території України та експортується за її межі згідно договорів купівлі -продажу, постачання.

Судом встановлено, що між ТОВ „Наргус" та ТОВ „Промспец Консалтінг" укладено договір від 01.11.2010 року № 34 згідно якого обумовлено виготовлення та постачання етикетки (гнучкої рулонної упаковки) в асортименті, кількості, по цінам, викладеним в специфікаціях.

Договором визначені вимоги до якості продукції, обсяги і умови постачання, термін дії договору, умови розрахунків за договором. Договір укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками підприємства.

На виконання умов договору оформлено Специфікації до договору, товарно -транспортні накладні, які свідчать про фактичне відвантаження продукції та доставляння до місця призначення згідно умов договору та фактичне отримання вантажу уповноваженою особою Замовника (згідно довіреностей на отримання матеріальних цінностей) (т.2,3). Позивачем надано договір оренди складських приміщень від 01.09.2010р. (т. 7 а.с.181-185), що підтверджує факт існування приміщень, за адресою, яка вказана в автотранспортних документах.

Дефектів форми та змісту первинних документів актом не встановлено. Перелік документів викладено у Додатку 2 до Акту перевірки. (т.7 а.с. 193-198)

Також, транспортування продукції здійснювалося відповідно до умов договору № 186 від 25.12.2009 року на перевезення вантажу, укладеним між ТОВ «Наргус»та ФО-П Капустянський О.М.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані податкові накладні (т.1 а.с. 66-170).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Також, в акті перевірки податковий орган посилається на акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Промспец Консалтінг" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів: від 07.11.2011р. № 219/23-03-05/37091549, за період травень 2011 року; від 13.09.2011р. № 10/23-02/37091549 за період червень 2011р.; від 07.10.2011р.№ 61/23-03-05/37091549 за період липень 2011р.; від 21.10.2011р. № 112/23-03-05/37091549 за період серпень 2011р.; від 13.12.2011 р. № 251/23-03-05/37091549 за період вересень, жовтень 2011 року. Перевірками за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року встановлено, що діяльність ТОВ „Промспец Консалтінг" не підтвердило жодним первинним документом щодо здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків, а отже має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Крім цього, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі № 2-а-3002/11/2070 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р., яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.11р. по справі № 2-а-8226/11/2070 було визнано дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню перевірок ТОВ «Промспец консалтинг»на підставі яких були складені зазначені акти перевірок не правомірними.

У зв'язку з чим, суд робить висновок про неправомірність податкового органу в ході проведення перевірки ТОВ «Наргус»посилання на акти перевірок контрагента ТОВ «Промспец консалтинг».

Щодо вимог податкового органу про ненадання на проведення перевірки ТОВ «Наргус»відповідно до п. 4 „Преддрукарська підготовка" договору № 34 від 01.11.2010р. документів підтверджуючих преддрукарську підготовку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.8. договору «результатом виконаних Виконавцем робіт, ті що належать передачі Замовнику, є продукція».

Узгодження дизайнів, принтерні роздруківки дизайнів, узгодження відповідності написів та зображень, виготовлення кольоротехнічних файлів проводяться до початку процесу виробництва продукції.

Відповідно до умов договору кліше використовується ТОВ „Наргус" з метою виконання робіт за договором. Тобто після виготовлення продукції цей матеріал втрачає свої корисні властивості або в зв'язку зі зносом, або у зв'язку з закінченням строку договору. При настанні однієї з цих подій (яка наступить раніш) воно підлягає утилізації. Договором передбачено, що строк зберігання кліше та видаткових матеріалів один рік з моменту підписання договору.

Як встановлено судом, зобов'язання за договором № 34 від 01.11.2010 року виконані між сторонами в повному обсязі; грошові кошти за поставлену продукцію отримані ТОВ „Наргус", будь -які претензії або суперечки між сторонами відсутні. Відповідно до пункту 10.5. договору строк дії договору сплинув 31.12.2011 року.

Враховуючи те, що ця інформація втрачає свою актуальність після виготовлення та постачання продукції, а також те, що на підприємстві відсутня технічна можливість її зберігання, то вона підлягає знищенню після виконання сторонами своїх зобов'язань за договором про, що свідчить залучений до матеріалів справи акт від на 12.01.2012 про утилізацію кліше з додатком на 5 аркушах.

Щодо формування доходів від реалізації продукції, суд зазначає наступне, об'єкт оподаткування, формування доходів та витрат визначався відповідно до норм податкового законодавства, яке були чинним на момент проведення господарської операції, а саме: за період з 01.11.2010р. по 31.03.2011р. згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"; за період з 01.04.2012р. по 30.09.2011року згідно Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. п. п. 4.1.1. п. 4.1.статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає у тому числі загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.11.3.1. п.11.3. статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1. статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Факти господарських операцій, доходи та витрати, що пов'язані з ними підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними, бухгалтерськими, первинними документами та відображені повністю в бухгалтерському обліку, що не заперечується Актом перевірки (стор.11-12Акту).

Таким чином, відповідно до п. п. п. 4.1.1. п. 4.1.статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (до 31.03.2011року), п. 137.1. статті 137 ПК України, до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 (з 01.04.2011року) грошові кошти, що надійшли від ТОВ „Промспец Консалтінг" на загальну суму 16261583,52 грн. визнаються як доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (до 31.03.2011року), дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів)(з 01.04.2011р.), а не як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до п. п. 1.22.1. п. 1.22. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1. статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

На відміну від доходів від продажу товарів (робіт, послуг) безповоротна фінансова допомога передбачає отримання платником податків, в тому числі, суми коштів згідно договорів дарування, іншими подібними договорами (які не передбачають відповідної компенсації) або без укладання таких договорів.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до статті 717 ЦК України подібним договором, який не передбачає компенсації є договір про пожертву. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 Предмет договору № 34 від 01.11.2010р. „Виконавець приймає на себе зобов'язання виготувати та поставити етикетку (гнучку рулону упаковку), надалі по Договору - «продукцію»" (п. 1.1. Договору), а „Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити виготовлену продукцію" (п.1.2.3 Договору).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, Актом перевірки безпідставно визначено що сума доходів від реалізації продукції є безповоротною фінансовою допомогою, а отже відсутнє порушення ст.135 Податкового кодексу України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Наргус».

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ лише ґрунтуються на актах перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ «Наргус»податкового правопорушення.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000140044 від 19.04.12р. прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на підставі акту № 17/44-011/22628517 від 30.03.12р. підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000140044 від 19.04.12р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" (код ЄДРПОУ 22628517) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2146.0 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко