Постанова № 24956701, 26.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2012 р. № 2-а- 4222/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "Промімпекс" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 05.08.2011 року № 0000340700, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Носов К.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноваженьта належним чином був повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Промімпекс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 р., за результатами якої 15.06.2011 року було складено акт перевірки № 2177/07-013/30754152, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: пп. 200.19.2, пп. 200.19.5, пп. 200.19.6 п. 200. 19 та п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7 та п. 200.8, ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, товариством було завищено суму бюджетного відшкодування у декларації по ПДВ за квітень 2011 на 62 549,0 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0000340700.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

За матеріалами справи вбачається, що вищезазначеним актом перевірки від 15.06.2011 р. № 2177/07-013/30754152 податковим органом встановлені відповідні порушення позивачем норм податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, яким позивачеві донараховано податкові зобов'язання: за основним платежем - 55 561,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн., з чим суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, всупереч вимогам, визначеним пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, податковий орган не досліджував вищевказаних документів та не звертався до позивача із запитом про їх надання, проте в акті перевірки зазначено про ненадання таких документів з посиланням на відсутність позивача за місцезнаходженням.

Таке твердження ДПІ спростовується відомостями, які містив Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на момент проведення перевірки. В силу положень ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості є достовірними, доки до них не внесені відповідні зміни.

Окрім того, положеннями п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 201 ПКУ встановлений порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПКУ).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні і податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4).

Отже, в акті перевірки відповідач не заперечує проти того, що позивач склав та подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, яка містить всі необхідні реквізити та за формою відповідає встановленим законодавством вимогам. Акт перевірки не містить висновків про те, що в декларації про ПДВ за попередній податковий період - березень 2011 різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту мала позитивне значення.

Судом встановлено, що ТОВ "Промімпекс" в рядку 23.1 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) по ПДВ за квітень 2011 року зазначило показник - 62 549,00 грн. Разом із декларацією був наданий додаток №4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування), в який позивач виявив намір отримати суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 62 549,00 грн. на рахунок в установі банку та додаток № 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмір - 62 549,00 грн.).

Суд звертає увагу, що подання до податкового органу декларації, в якій відображено рішення платника про повернення суми бюджетного відшкодування разом із заявою про таке повернення та розрахунком суми бюджетного відшкодування повністю узгоджується із вимогами п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПКУ.

Стосовно висновку, що міститься в вищезазначеному акті перевірки, про порушення позивачем вимог п. 200.19 ст. 200 ПКУ, суд зазначає наступне.

Пунктом 200.19 ст. 200 ПКУ визначені критерії за умови відповідності яким платник ПДВ набуває право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Однак відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування не позбавляє платника податку отримати бюджетне відшкодування у загальному порядку.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Московському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 05.08.2011 року № 0000340700, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.06.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.