Постанова № 24956692, 19.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2012 р. № 2-а-5624/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ-ТРЕЙД"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, "ТІ-ТРЕЙД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000111540 від 23.04.12.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000101540 від 23.04.12

В обґрунтування позову вказано, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових забов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»за період з 01.09.11 по 31.12.11

За результатами перевірки було складено акт від 30.03.12 за №150/07-013/34757026 яким встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України введеного в дію Законом України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) завищено суму податного кредиту всього у розмірі - 113864, 00 гри.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення —рішення за №0000111540 від 23.04.12 на загальну суму 3 824, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення за №0000101540 від 23.04.12 на загальну суму 165 060, 00 грн.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промтехноопт». В ході проведення зустрічної звірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну звірку контрагенту не має можливості.

Також, відповідач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Судом встановлено, що за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року позивачем було придбано ТМЦ у ТОВ «Промтехноопт»згідно договору купівлі-продажу запасні частини та розході матеріали № 132 від 12.04.2011 року та отримано відповідні податкові накладні та включено їх до реєстру отриманих податкових накладних за вересень-грудень 2011 року на загальну суму 683184,00 грн. в т.ч. ПДВ 113864,00 грн.

Суд зазначає, що позивачем на вимогу суду були надані податкові та видаткові накладні на отриманий товар від ТОВ «Промтехноопт», а ткож були надані платіжні доручення та банківські виписки в підтвердження факту оплату запасних частин.

Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень –рішень є інформація від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме акт від 14.12.2011 року 324/23-03-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки за період вересень, жовтень 2011 року; акт від 26.01.2012 року № 41/15-02-36/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки за період листопад 2011 року; акт від 20.02.2012 року № 94 /23-02-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки якими встановлено ознаки нікчемності здійснення фінансово-господарських операцій за перевіряє мий період.

Крім того згідно висновків ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 6/26-42 від 13.09.2011 року , щодо відсутності факту реальності здійснення господарської діяльності суб’єкта ТОВ «Промтехноопт»встановлено, що 28.05.2011 року, 25.06.2011 року, 13.10.2011 року, 13.01.2012 року, 24.01.2012 року та 11.02.2012 року було здійснено виїзд за юридичною адресою зазначеного підприємства (м. Харків вул.. Архангельська, 6) про що було складено акт про не встановлення місцезнаходження платника податків.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р., відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-ІУ , якими визначено: «... Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.». «...Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.»

п.2 ст.З Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), згідно якого: "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку..."

Також відповідно до ст. З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина ми першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що позивачем на вимогу суду не було надано доказів в підтвердження фактичного виконання вище зазначених угод, а саме не було надана доказів: транспортування запчастин, складського обліку запасних частин, даних бухгалтерського обліку запасів також позивачем на вимогу суду не було надано доказів необхідності замовлення запчастин визначених у накладних (акти діагностики машин тощо).

Крім цього суд аналізуючи акти виконаних робіт приходить до висновку, що вони не містять у собі конкретних даних, щодо міста проведення робіт, часу витраченого працівником на заміну деталей, вартості норма години, не містить даних щодо особи яка проводила відповідні роботи.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що господарські операції щодо купівлі-продажу запасних частин між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» не підтверджуються, а отже є нікчемною.

Таким чином, враховуючи висновки щодо нікчемності вчиненого правочину, суд приходить до висновку, що підприємством ТОВ «Ті-Трейд в порушенням вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України введеного в дію Законом України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) завищено суму податного кредиту всього у розмірі - 113864, 00 гри, а отже податкове повідомлення-рішення від №0000111540 від 23.04.12, №0000101540 від 23.04.12 винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ-ТРЕЙД" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 червня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.