Постанова № 24956609, 22.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2012 р. № 2-а- 4062/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Островської М.О.,

за участі представників: позивача - Зорій І.Р., відповідача - Юрченка В.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до публічного акціонерного товариства "СЕБ - Банк", приватна фірма "Кібела" про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства „СЕБ -Банк»( правонаступника акціонерного банку „ Факторіал-Банк") та приватної фірма "Кібела", в якому після уточнення позовних, просить стягнути з публічного акціонерного товариства „СЕБ -Банк" та приватної фірми „Кібела" 1 616 824,38 грн. заборгованості по податковим векселям.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що у серпні 2006 року ПФ "Кібела" при імпорті на митну територію України товарів оформила 105 податкових векселів, на загальну суму 1 616 824,38 грн., які підтверджені авалем акціоненого банку „Факторіал- Банк". Відповідно до приписів абз. 5 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ці векселя повинні були бути погашені ПФ „Кібела" шляхом перерахування коштів до бюджету, не включаючи при цьому суму зобов'язань по векселям до складу податкових зобов'язань, оскільки термін сплати зобов'язань по зазначеним податковим векселям виник до закінчення терміну подачі декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року до податкового органу. При цьому, ПФ "Кібела" не виконала вищевказаних зобов'язань. У відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.1997 року № 1104, банк - аваліст зобов'язаний оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк, оскільки аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем. Також позивачем зазначено, що в разі, якщо податкові векселі своєчасно не погашені, суми по них стягуються в порядку погашення податкового боргу відповідно до ст. 20 та ст. 95 Податкового Кодексу України, та ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову, та стягнути суму заборгованості по 105 податковим векселям, що були видані при імпорті товарів на митну територію України за період серпня 2006 р., на загальну суму 1 616 824,38 грн. з публічного акціонерного товариства „СЕБ -Банк" та ПФ „Кібела".

Відповідач - публічне акціонерне товариство „СЕБ -Банк", проти позову заперечував, посилаючись на абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", в якому зазначено, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді. ПФ „Кібела" надано до банку копію податкової декларації з ПДВ за серпень 2006 року (з відміткою ХОДПІ 19.09.2006 року), відповідно з якою підтверджено факт наявності у підприємства на дату поставки податкових векселів строком погашення до 20.09.2006 року органу митного контролю, відповідної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, на думку відповідача -ПАТ „СЕБ -Банк" ПФ „Кібела" самостійно погасила вартість податкових векселів.

Представник відповідача ПАТ „СЕБ -Банк" просив в позові відмовити, вказуючи, що правомірність вимог позивача про зобов'язання оплатити податкові векселі не доведена, позивач не обґрунтував і не підтвердив відсутність у платника податків права використання абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач, приватна фірма „Кібела", до суду представника не надіслав, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, додаткових пояснень до суду не надав. В своїх запереченнях від 22.05.2007 р. зазначив, посилаючись на абз. 4, 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року що, платник податків може по самостійному рішенню достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом. Окрім того, податкові векселі відповідають критеріям, встановленим саме абз. 7 п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки ПФ "Кібела" на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю мало підтверджену податком органом суму бюджетного відшкодування, і не один з векселів цю суму не перевищував, сума по кожному податковому векселю знаходилася в межах суми задекларованого бюджетного відшкодування. Всі зазначені ДПІ в додатках до адміністративного позову податкові векселі, що були видані ПФ „Кібела" за серпень 2006 року на суму 1 616 824,38 грн. та авальовані АБ „Факторіал- Банк" погашені у спосіб, передбачений законодавством.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач, ПФ „Кібела" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з ідентифікаційним кодом 30035446, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові державної податкової служби.

Судом встановлено, що при здійсненні операцій з імпорту товарів на митну територію України у серпні 2006р. ПФ „Кібела" в порядку п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" видала органу митного контролю 105 податкових векселя на загальну суму 1 616 824,38 грн., авальованих акціонерним банком „ Факторіал-Банк" (т.1 а. с. 54-106).

Підставою для укладення угод між банком та ПФ „Кібела" на авалювання векселів став лист Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції, на облік якої перебувала ПФ „Кібела", від 04.08.2006року № 8654/10/19-073, відповідно до якого ОДПІ зазначила, що станом на 01.08.2006 року по ПФ „Кібела" рахується переплата з податку на додану вартість в сумі 5351358,06 грн. ( том.1 а. с. 109).

Судом не встановлено неналежного оформлення вказаних податкових векселів, їх неправомірної поставки органу митного контролю або неприйняття цих податкових векселів до обліку митницею чи податковою інспекцією.

ПФ „Кібела" 19.09.2006 року подала до СДПІ по РВПП у місті Харкові декларацію з ПДВ за серпень 2006р. з додатками (т.1 а.с.113-121), яка була прийнята позивачем та проведена за даними картки особового рахунку відповідача з податку на додану вартість (т.2 а.с.2-51д).

Вказана декларація в рядку 6 містить дані про суму ПВД, сплату якого відстрочено шляхом оформлення податкового векселя відповідно до п.11.5 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість", розміром 1804285 грн., в додатку до якої міститься реєстр емітованих та погашених векселів за серпень 2006 року на суму 1804285 грн., в переліку яких вказано 105 векселів на суму 1 616 824,38 грн. ( т.1 а. с. 113-121).

Спір виник через висновок СДПІ по ВПП у місті Харкові про те, що сума зобов'язань за податковими векселями має бути оплачена відповідачем та банком шляхом перерахування грошових коштів до бюджету відповідно до абз.5 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Статтею 3 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту);

3.1.3. вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Аналізуючи положення ст.3 Закону України "Про систему оподаткування", суд дійшов до висновку про те, що за кожним визначеним законом об'єктом оподаткування, а відтак і за операцією з ввезення товару на митну територію України (імпорту), податок може бути стягнутий лише один раз, адже інше б суперечило запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з абз.1 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення оскаржуваних відносин, платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Зі змісту п.1.16 ст.1 закону України „Про податок на додану вартість" випливає, що шляхом видачі податкового векселю як письмового безумовного грошового зобов'язання сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, платник податку отримує відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Разом з тим, наведене у п.1.16 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначення податкового векселя як грошового зобов'язання сплатити до бюджету відповідну суму коштів не може бути враховано судом при розгляді справи як таке, що безумовно визначає правову природу податкового векселя, бо в п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" законодавцем передбачені способи припинення зобов'язання за податковим векселем не лише його оплатою, а і включенням до складу податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду з ПДВ.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Наявність підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування підтверджується залученими до справи первинними документами, а саме деклараціями з ПДВ за період квітень 2004 року-квітень 2006 року (т.3 а. с. 4-151), а також листом від 03.08.2007 р. № 10118/10/49-0, в якому позивач підтверджує факт наявності, на час настання строку погашення податкових векселів, у відповідача ПФ „Кібела" переплати підтвердженої податковим органом більшої ніж сума податкових векселів заявлених до відшкодування (т.3 а.с.152).

В пп. 7.7.3. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

За правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість »сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ПФ „Кібела", визначаючи загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2006р. враховував зобов'язання за спірними податковими векселями.

Судом встановлено, що на дату видачі векселів та на дату їх погашення шляхом включення до декларації за серпень 2006 року по сумі бюджетного відшкодування, яка перевищує суму виписаних векселів у розмірі 1616824,38 грн. в строки, передбачені пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковим органом порушень у визначенні сум бюджетного відшкодування не встановлено, податкових повідомлень-рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування, які були чинними не прийнято.

Отже, відображена в декларації з ПДВ за серпень 2006 року сума податку на додану вартість в розмірі 1616824,38 грн . була обчислена відповідачем ПФ „Кібела" за результатами справляння податку на додану вартість з операцій з імпорту товарів на митну територію України.

Позивач ані під час прийняття від ПФ „Кібела" декларації з ПДВ за вересень 2007р., ані в результаті перевірки правильності показників цієї декларації, ані в ході судового розгляду не зазначав, що сума податкових зобов'язань з ПДВ завищена на суму зобов'язань за спірними податковими векселями.

Разом з тим, стверджуючи про наявність у ПФ „Кібела" обов'язку оплатити спірні векселі грошовими коштами, а також про відсутність правових підстав для включення спірних векселів до декларації з ПДВ, позивач відповідно п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язаний встановити завищення відповідачем відображених в декларації з ПДВ за серпень 2006 року податкових зобов'язань і обчислити суму податку за виключенням спірних векселів.

Проте, доказів зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ декларації з ПДВ за серпень 2006 року шляхом виключення спірних податкових векселів, доказів внесення змін до картки особового рахунку ПФ „Кібела" щодо ПДВ позивач до суду не надав.

Таким чином, заявлена позивачем по справі вимога суперечить приписам ч.3 ст.2 КАС України, оскільки має своїм наслідком повторне справляння податку на додану вартість з операцій з імпорту товарів на митну територію України.

Доводи сторін стосовно наявності у відповідача на дату поставки податкових векселів органу митного контролю підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, розміру згаданої суми, перевищення загальної суми поставлених векселів над сумою підтвердженого бюджетного відшкодування з ПДВ судом до уваги не беруться, в ході розгляду справи не перевіряються, так як мають юридичне значення виключно для розв'язання спору з приводу повторного справляння ПДВ з одного і того ж об'єкту оподаткування, що прямо суперечить закону.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що заявлена позивачем вимога порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача ПФ „Кібела" у сфері публічно-правових відносин, покладаючи на нього обов'язок оплатити суму зобов'язань за податковими векселями без одночасного зменшення суми податкових зобов'язань за декларацією з ПДВ за серпень 2006р., то в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до публічного акціонерного товариства "СЕБ - Банк", приватна фірма "Кібела" про стягнення заборгованості в сумі 1616824.38 грн. - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2012 року.

Суддя Бартош Н.С.