Постанова № 24955991, 25.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1580/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання -Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача -ОСОБА_1, за довіреністю

представника відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 0000392301 від 24.01.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.01.2012року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційної фірми «Базальт»з питань взаємовідносин з ТОВ «Київград»за серпень 2011 року був складений акт перевірки № 16/23-214/36503288/61 від 16.01.2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392301 від 24.01.2012 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 98801,9 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 24700,5 грн.

Позивач не згоден з висновком акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами проведеної перевірки не відповідає вимогам п. 58.1 Податкового кодексу України. Крім того, зазначене рішення прийнято відносно ТОВ «ВКФ Базальт»тоді, як підприємство позивача іменується ТОВ «БКФ Базальт». Виконання спірних господарських операцій підтверджується всіма необхідними первинними документами для таких правочинів, також перевірка була проведена з порушенням порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984. Недійсність правочину може встановлювати лише суд, а тому спроби ДПІ у Малиновському районі м. Одеси визнати зазначений договір нікчемним виходить за межі повноважень податкового органу, передбачених Законом України «Про державну податкову службу України»та Податковим кодексом України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши свідка судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Базальт» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.05.2009 року, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що на підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.01.2012 року №35, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцями ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт», з питань взаємовідносин з ТОВ «Київград»за серпень 2011 року, за результатами якої був складений та підписаний акт перевірки № 16/23-214/36503288/61 від 16.01.2012 року, згідно висновків якого за позивачем були виявлені порушення вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»з ТОВ «Київград»на загальну суму 98801,9 грн., у т.ч. у серпні 2011 року ПДВ у сумі 98801,9 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202, п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення задекларованих ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»показників у рядку 10.1, 17 Декларацій в сумі 98801,9 грн., у серпні 2011 року, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 98801,9 грн., у т.ч. у серпні 2011 року ПДВ у сумі 98801,9 грн.

Такий висновок був зроблений перевіряючими, виходячи зі змісту акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 року №90/23-06/36564361, який був складений відносно ТОВ «Київград»(контрагента позивача) щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання за липень-вересень 2011 року, у зв'язку з відсутністю платника податку за юридичною адресою, також вказаним актом було встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, а операції спрямованні на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадку, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру.

Враховуючи наведене, перевіряючим встановлено факт безпідставного віднесення ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за перевіряємий період суму ПДВ в розмірі 98801,9 грн., по яким відсутнє документальне підтвердження вчинення правочинів, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 98801,9 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено відносно позивача податкове повідомлення -рішення №0000392301 від 24.01.2012року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 98801,9 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 24700,5 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»оскаржувало зазначене податкове повідомлення -рішення в адміністративному порядку до ДПА в Одеській області, за результатами розгляду якої скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси, без змін.

Судом досліджені свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість відносно ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»(а.с.11-16), податкове повідомлення -рішення №0000392301 від 24.01.2012року (а.с.17), акт перевірки № 16/23-214/36503288/61 від 16.01.2012 року (а.с.18-24), наказ про проведення перевірки №35 від 11.01.2012 року (а.с.25), повідомлення про проведення перевірки (а.с.26), акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.27-30), довідка про вартість виконаних робіт (а.с.31), договір підряду №4 П -07/11 від 01.07.2011 року (а.с.32-33), податкова накладна (а.с.34), постанова Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с.35-37), заперечення на акт перевірки, скарга на податкове повідомлення-рішення, доповнення та пояснення до скарги, рішення з результатами їх розгляду (а.с.38-60), запит ДПІ у Малиновському районі м. Одеси до ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»(а.с.95-97), акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 24.11.2011 року №90/23-06/36564361 (а.с.106-110), договір генерального підряду №65 від 28.02.2011 року з додатками (а.с.132-143), перелік матеріалів (а.с.144-147), протокол до договору №65 від 28.02.2011 року (а.с.148-150), акт прийняття виконаних робіт (а.с.151-154), податкові накладні (а.с.155-157), стаття з газети (а.с.158-159), виписка по рахункам (а.с.191), накладні на переміщення (а.с.213-227), розпорядження директора (а.с.228-229), список технічного персоналу, зайнятого на будівництві (а.с.231), назва субпідрядних організацій та перелік виконаних робіт (а.с.232-247), квитанції (а.с.248-249), податкова декларація з ПДВ (а.с.250-252), квитанції (а.с.253-254), додаток до декларації (а.с.255-256), квитанції (а.с. 257-258), розшифровка податкових зобов'язань (а.с.259-262), квитанції (а.с.263-264), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.265-281), висновок (а.с.282-284).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але

не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку

на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені

податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до

податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень -з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ТОВ «Київград», оскільки актом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 24.11.2011 року №90/23-06/36564361 встановлено відсутність ТОВ «Київград»за юридичною адресою, відсутність у підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, а операції спрямованні на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадку, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру у зв'язку з чим, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийшло до висновку, що договір підряду від 01.07.2011 року №4П-07/11 між ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»та ТОВ «Київград»є нікчемним.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 24.11.2011 року №90/23-06/36564361, не беручи до уваги первинну документацію позивача, яка також була надана позивачем для перевірки перевіряючим.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на дані акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 24.11.2011 року №90/23-06/36564361, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В той час, як з матеріалів справи вбачається, що контрагент -ТОВ «Київград», за спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, також роботи виконані в інтересах позивача були використані ним у межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами та показаннями свідка.

Крім того, дослідивши акт перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 16/23-214/36503288/61 від 16.01.2012 року з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Київград»за серпень 2011 року, судом встановлено, що він складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку, у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки № 16/23-214/36503288/61 від 16.01.2012 року відсутні посилання на вищевказані первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочину, укладеного позивачем зі своїм контрагентом, відсутність реального товарного характеру.

Суд вважає недостатнім для зазначеного висновку акту посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби, оскільки без визначення в акті договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, та такі висновки не можуть бути підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагенту.

Тому, висновок в акті перевірки «про порушення ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»з ТОВ «Київград»на загальну суму 98801,9 грн., у т.ч. у серпні 2011 року ПДВ у сумі 98801,9 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202, п.14.1 ст. 14, п. 198,3 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення задекларованих ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»показників у рядку 10.1, 17 Декларацій в сумі 98801,9 грн., у серпні 2011 року, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 98801,9 грн., у т.ч. у серпні 2011 року ПДВ у сумі 98801,9 грн.», без чіткого визначення порушень податкового законодавства зі сторони позивача, без посилання на конкретні договори, первинні документи, порушує права позивача щодо захисту ним своїх законних прав та інтересів.

Одночасно, слід зазначити, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств -контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов'язання не є підставою для визнання угоди нікчемною та зменшення суми податкового кредиту.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнко П.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення №0000392301 від 24.01.2012 року тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.01.2012року-задовольнити.

Визнати пВизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0000392301 від 24.01.2012року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 червня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.