Постанова № 24955649, 18.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 р. м. Львів № 2а-1616/12/1370

14 год. 56 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Івасько С.М., представника відповідача Гроцького Н.З., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ВС-Техно»до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «ВС-Техно»(далі -ПП «ВС-Техно») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова з вимогами: скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 року №0000172321, яким визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 10 211,00 грн. та 1 грн. штрафних санкцій.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. (далі -ДПІ у Галицькому районі м. Львова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Цайпер Україна»є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 4374/23-209/35721561 від 30.12.2012 року щодо заниження податку на додану вартість, щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу були акти перевірки ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Цайпер Україна». Позивач звертає увагу суду та той факт, що в акті перевірки ПП «ВС-Техно»нічого не зазначено про результати перевірки його взаємовідносин з ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Цайпер Україна», натомість зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з даними контрагентами представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в судовому засіданні 04.04.2012 року. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентами ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Цайпер Україна». Вважає, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. Тому згідно з частиною 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені ПП «ВС-Техно»з названими вище контрагентами, мають ознаки нікчемності. У зв'язку з чим позивачем було завищено податковий кредит. Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «ВС-Техно»зареєстроване 04.02.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 07.02.2008 року.

У період з 20.12.2011 року по 23.12.2011 року державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку СП ПП «ВС-Техно»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за період січень, лютий 2011 р. по взаєморозрахунках з ПП «МКМ Сервіс»ЄДРПОУ 35383180, ТзОВ «Цайпер Україна»ЄДРПОУ 32484335, про що складено акт № 4374/23-209/35721561 від 30.12.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період січень 2011 р. встановлено його завищення на суму 2692,00 грн., за лютий 2011 р. на суму 7519,00 грн.

ДПІ в Галицькому районі м. Львова у акті перевірки зазначила, що ПП «ВС-Техно» безпідставно декларувало у податковій звітності господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Цайпер Україна». Неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами свідчить відсутність у останнього трудових ресурсів та виробничих потужностей, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальників (надання робіт, послуг) та відвантаження її покупцю, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження підприємству товарів (робіт, послуг) відповідно до актів позапланової виїзної перевірки: ТзОВ «Цайпер Україна»(код ЄДРПОУ 32484335) від 08.04.2012 р № 114323-209/32484335; ПП «МКМ-Сервіс»(ЄДРПОУ 35383180) від 31.03.2011 р. № 1111/23-209/35383180 та від 12.05.2011 р. № 1395/23-209/35383180.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: ст.ст. 203, 215, 216, Цивільного кодексу України та п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10211,00 грн.

Відповідачем 17.01.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№0000172321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10212 грн., в т.ч. основний платіж -10211,00 грн., штрафні санкції -1 грн.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що позивач занизив податок на додану вартість у сумі 10211,00 грн. по безтоварних операціях.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Щодо господарських правовідносин ПП «ВС-Техно»з ПП «МКМ Сервіс»та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся.

10.01.2011 року (замовник) ПП «ВС-Техно» та (виконавець) ПП «МКМ Сервіс» підписали договір № ДГ-081, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання та постачання обладнання та матеріалів систем охоронного призначення згідно індивідуальних замовлень замовника. (а.с. 42-44).

Виконання договору позивач підтвердив податковими накладними від 13.01.2011року № 113023 на загальну суму 1790,88 грн., ПДВ - 298,48 грн.; від 27.01.2011 року № 127020 на загальну суму 3517,66 грн. в тому числі ПДВ на суму 586,31 грн.; від 27.01.2011 року № 127021 на загальну суму 9572,24,24 в тому числі ПДВ 1595,37 грн.; від 04.02.2011 року № 2040006 на загальну суму 6065,52 грн., ПДВ 1010,92 грн. від 04.02.2011 року за № 2040007 в загальній сумі 7206,43 грн., ПДВ 1201,07 грн.; від 04.02.2011 року № 2040014 на загальну суму 3265,80 грн., ПДВ 544,30 грн.; від 09.02.2011 року № 2090013 на загальну суму 4671,52 грн. , ПДВ 778,59 грн.; від 09.02.2011 року за № 2090014 на суму 10724,41 грн. в тому числі ПДВ 1787,40 грн. (а.с.53-60) та видатковими накладними (а.с. 45-52).

Розрахунок за виконані послуги ПП «ВС-Техно»підтвердив платіжними дорученнями за лютий 2011 року (а.с. 82-87).

Щодо господарських правовідносин ПП «ВС-Техно»з ПП «Цайпер Україна»та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся.

Між позивачем (замовник) та контрагентом - ТзОВ «Цайпер Україна»(виконавець) 01.01.2011 року було укладено договір підряду № 1. За умовами договору замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з монтажних та пусконалагоджуючих робіт меж зв'язку та сигналізації за індивідуальними замовленнями. Окрім перелічених послуг виконавець повинен надавати замовнику консультації, інформаційні та інші види послуг.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт № РН-1-13001 на суму з ПДВ 1269,12 грн., та акт здачі-прийняття робіт № РН-2-01001 на суму 3530,40 грн.; № РН-2-010012 на суму 3111,60 грн.; № РН-2-22001 на суму 2586,00 грн.; № РН-2-22002 на суму 1658,40 грн.; № РН-2-23001 на суму 2296,80 грн. Оплата виконання робіт, які передбачені вищезазначеними договором, а саме підтверджується податковими накладними наявними в матеріалах справи: від 13.01.2011 року № 1130001 на загальну суму 1269,12 грн. в тому числі ПДВ на суму 211,52 грн.; від 01.02.2011 року № 2010001 на суму 3530,40 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 588,40 грн. від 01.02.2011 року № 2010002 на суму 311.60 грн., ПДВ -518,60 грн.; від 22.02.2011 року № 34 на суму 2586,00 грн., ПДВ -431,00 грн. ; від 22.02.2011 року № 35 на суму 1658,40 грн., ПДВ 276,40 грн.; від 23.02.2011 року № 36 на сума 2296,80, ПДВ -382,80 грн. (а.с.26-31).

Платіжні доручення №№ 403,412 підтверджують розрахунок між позивачем та його контрагентом (а.с.88-89).

Актом перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 30.12.2012 року, № 4374/23-209/35721561 не зазначено, що дані податкові накладні мали недоліки, порядок їх заповнення, відповідав встановленому чинним законодавством, суми за зазначеними податковими накладними були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації по податку на додану вартість у відповідному періоді та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (стор. акту - 5).

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 30.12.2012 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом з ПП «Цайпер Україна»та ПП «МКМ- Сервіс», суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Пункт 18 вищезгаданої Постанови тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо .

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Посилання відповідача в акті перевірки від 30.12.2011 року № 4374/23-209/35721561 на безтоварність операцій з контрагентом ПП «Цайпер Україна»та ПП «МКМ- Сервіс», взято фактично з акту від 08.04.2011 року № 1143/23-209/32484335, 20.06.2011 року № 1580/23-209/32484335, від 31.03.2011 року № 1111/23-209/35383180 та акт від 12.05.2011 року № 1395/23-209/35383180 без урахуванням обставин їх складення.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочини між позивачем та з ПП «Цайпер Україна»та ПП «МКМ- Сервіс»не можуть вважатися нікчемними (недійсними) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на їх укладення та виконання обома сторонами. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентів, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 17.01.2012 року № 0000172321 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 року № 0000172321.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «ВС-Техно» (м. Львів, вул. Друкарська,6 а/11, ідентифікаційний код 35721561) 107 (сто сім) грн.30 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.